Постанова № 36322225, 24.12.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року № 813/5878/13-а

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

судді Гулкевич І.З.,

судді Дем»яновського Г.С.

при секретарі Чернявській О.Д.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Захарко А.Є.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України, в якому просить зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати йому через пошту на домашню адресу повну відповідь на його звернення від 24.04.2012 року за правилами ст.3 ч.3, ст. 15, ст. 19, ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» та за правилами Наказу Генерального прокурора України «Про організацію представництва прокурором в суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень».

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що протиправними діями та бездіяльністю Генеральної прокуратури України, її посадових осіб порушено право позивача на отримання об'єктивної, обґрунтованої відповіді на подане звернення. Позивач зазначив, що такі дії відповідача суперечать вимогам Конституції України, а також нормам Закону України "Про звернення громадян", Закону України "Про прокуратуру". Позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року визнано протипранвими дії Генеральної прокуратури України щодо надання неповної відповіді, однак повна відповідь на звернення так і не надана відповідачем.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав з мотивів, вказаних в позовній заяві, просив його задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Зазначає, що даний позов по суті обгрунтований тим, що Генеральною прокуратурою України не виконується постанова Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року, однак такий спосіб захисту є невірний, адже існує інститу судового контролю, визначений ч.9 ст.267 КАС України, тому розгляд даного спірного питання не може вирішуватися як новий публічно-правовий спір. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши думку сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, колегія суддів, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходила з наступного.

Судом встановлено, що 24.04.2012 року позивач звернувся із скаргою на ім'я Генерального прокурора України, в якій просив визнати, що п.Кондратів І.Ф. в якості народного судді Радехівського районного суду не мав права 23.06.1992 року розривати шлюб між позивачем та ОСОБА_3, оскільки, згідно відповіді заступника начальника ТУ ДСА у Львівській області, Кондратів І.Ф. був обраний ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №294 від 13.05.1993 року суддею Радехівського районного народного суду.

Також у вказаній скарзі позивач просив доручити начальнику відділу представництва громадян та держави в суді Генеральної прокуратури України, не порушуючи строку, передбаченого ст. 362 ч.2 п.1 ЦПК України, звернутись в якості представника інтересів позивача та захисту законних прав до суду із заявою про скасування рішення судді Радехівського районного народного суду Львівської області Кондратіва І.Ф. від 23.06.1992 року про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_3

У відповідь на дану скаргу відповідачем за підписом заступника начальника Головного управління представництва в суді, захисту інтересів громадян та держави при виконанні судових рішень М.Банчук ОСОБА_1 надано відповідь 01.06.2012 року за №05/2/1-8496-12

Як вбачається з матеріалів справи позивач, вважаючи вищевказану відповідь неповною, подав до суду позов до Генеральної прокуратури України, в якому просив визнати оскаржувану відповідь такою, що сформульована з порушенням прав позивач передбачених ст.ст. 1, 4, 15, 19 Закону України "Про звернення громадян", а також ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру".

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року, вийшовши за межі позовних вимог, визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо надання неповної відповіді листом №05/2/1-8496-12 від 01.06.2012 року на скаргу ОСОБА_1 від 24.04.2012 року.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України "Про звернення громадян" № 393/96-ВР від 02.10.1996 року із змінами і доповненнями (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), Законом України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991 року із змінами і доповненнями (в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України "Про звернення громадян". Цей Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Згідно ст. 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Ч.3 ст.2 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Згідно ст. 4 цього ж Закону, до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких:

- порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян);

- створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод;

- незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності. .

Згідно з ч.2 ст. 15 цього ж Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про прокуратуру" прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.

Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженою Наказом Генерального прокурора України від 21.06.2011року №9гн (далі - Інструкція №9 гн) визначено порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб в органах прокуратури.

Звернення громадян, запити, звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад вважаються вирішеними та знімаються з контролю, якщо поставлені в них питання перевірено, вжито необхідних заходів, дано вичерпні відповіді згідно з чинним законодавством і направлено письмову відповідь, що закріплено пунктом 6.1 вищезазначеної Інструкції.

Як згадувалось вище, 24.04.2012 року ОСОБА_1 направив на ім'я Генерального прокурора України скаргу, у якій просив визнати, що п.Кондратів І.Ф. в якості народного судді Радехівського районного суду не мав права 23.06.1992 року розривати шлюб між позивачем та ОСОБА_3, оскільки, згідно відповіді заступника начальника ТУ ДСА у Львівській області, Кондратів І.Ф. був обраний ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №294 від 13.05.1993 року суддею Радехівського районного народного суду та доручити начальнику відділу представництва громадян та держави в суді Генеральної прокуратури України, не порушуючи строку, передбаченого ст. 362 ч.2 п.1 ЦПК України, звернутись в якості представника інтересів позивача та захисту законних прав до суду із заявою про скасування рішення судді Радехівського районного народного суду Львівської області Кондратіва І.Ф. від 23.06.1992 року про розірвання шлюбу між позивачем та ОСОБА_3

У відповідь на дану скаргу відповідачем ОСОБА_1 надано відповідь 01.06.2012 року за №05/2/1-8496-12 про те, що звернення щодо законності перебування Кондратіва І.Ф. на посаді судді Радехівського районного суду та з інших питань розглянуто, однак позивач зазначає, що йому не надана повна та обґрунтована відповідь.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 року у справі №813/3528/13-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2013 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо надання неповної відповіді листом № 05/2/1-8496-12 від 01.06.2012 року на скаргу ОСОБА_1 від 24 квітня 2012 року.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахування викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Зобов'язати Генеральну прокуратуру України надати ОСОБА_1 повну відповідь на його звернення від 24.04.2012 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Головуючий суддя Брильовський Р.М.

Суддя Гулкевич І.З.

Суддя Дем»яновський Г.С.

Повний текст постанови виготовлений 25.12.2013 року.