Постанова № 36322195, 24.12.2013, Луганський окружний адміністративний суд

8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 грудня 2013 року Справа № 812/10389/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представників позивача - Тулупової О.А. (довіреність від 03.07.2013 № 96/10/10-013),

Семикоза С.М. (довіреність від 03.07.2013 № 101/10/10-013),

представника відповідача - Птіциної В.В. (довіреність від 28.12.2012 № 03/5-699),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 5 624 596,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2013 року СДПІ ОВПП у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 5 624 596,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 за № 1 382 120 0000 000520. До Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України відповідач внесений 09.04.2003 з присвоєнням ідентифікаційного коду 32473323, про що видана довідка від 17.03.2009 № АА 286077.

Згідно з встановленим порядком, відповідач взятий на податковий облік у позивача, про що видана довідка від 30.01.2013 року № 8/18-212.

Станом на 31.10.2013 за відповідачем лічиться податковий борг з податку на додану вартість у сумі 5 624 596,00 грн., який складається з нарахованих, але не сплачених зобов'язань згідно декларацій з податку на додану вартість від 17.09.2013 в сумі 1 997 951,00 грн. та від 17.10.2013 в сумі 3 626 645,00 грн.

Таким чином, у зв'язку з несплатою у встановлені законом терміни узгоджених сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, самостійно визначених відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість, загальна сума податкового боргу станом на 31.10.2013 складає 5 624 596,00 грн.

З метою погашення податкового боргу з податку на додану вартість, у відповідності до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181 на адресу відповідача було надіслано першу податкову вимогу від 30.07.2003 № 1/16 та другу податкову вимогу від 05.09.2003 № 2/22.

Враховуючи наявність податкового боргу рухоме майно і майнові права ДП «Луганськвугілля» були передані у податкову заставу, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.04.2011 № 30936146.

Таким чином, прийняті податковим органом заходи, спрямовані на погашення відповідачем податкового боргу, результатів не дали. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість на загальну суму 5 624 596,00 грн. за рахунок коштів платника, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на адміністративний позов, в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі та надав клопотання про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 60 місяців згідно наданого графіку, оскільки підприємство є планово-збитковим та не має можливості здійснити погашення податкового боргу одним платежем.

Представники позивача проти встановлення способу та порядку виконання судового рішення згідно наданого графіка не заперечували.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право визначати у визначених цим Кодексом випадках суми податкових та грошових зобов'язань платників податків (підпункт 20.1.27 пункту 20.1); застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 20.1.28 пункту 20.1); звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини (пункт 20.1.18 пункту 20.1).

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно із пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно із п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Судом установлено, підтверджується матеріалами справи, що Державне підприємство «Луганськвугілля» зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.04.2003 за № 1 382 120 0000 000520 (арк. справи 9-10) та згідно з довідкою від 30.01.2013 року № 8/18-212 з 06.06.2003 за № 13 перебуває на податковому обліку в позивача (арк. справи 11).

За відповідачем виник податковий борг з податку на додану вартість розмірі 5 624 596,00 грн. Сума грошового зобов'язання визначена самостійно платником у податкових деклараціях від 17.09.2013 на суму 1 997 951,00 грн. та від 17.10.2013 на суму 3 626 645,00 грн. (арк. справи 22-25).

З метою погашення боргу позивачем вживалися заходи, передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, а саме: відповідачу було направлено першу податкову вимогу від 30.07.2003 № 1/16 та другу податкову вимогу від 05.09.2003 № 2/22 (арк. справи 19-20). Активи ДП «Луганськвугілля» були передані в податкову заставу, що підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 05.04.2011 № 30936146 (арк. справи 21). Однак, вжиті заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Податковий борг у добровільному порядку не було сплачено, що підтверджується актом звірки між позивачем та відповідачем від 31.10.2013 № 161-11 (арк. справи 26) та зворотнім боком облікової картки платника (арк. справи 41-74).

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оспорена, до теперішнього часу не сплачена.

Відповідно до частини першої статті 136 Кодексу адміністративного судочинства України позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.

Адміністративний позов визнано відповідачем.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що необхідно задовольнити.

Щодо клопотання представника відповідача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 60 місяців згідно наданого графіку, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою та другою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.

Тобто, відповідач має право звернутися із заявою про відстрочення та розстрочення виконання судового рішення на стадії виконання судового рішення.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернення учасників виконавчого провадження» при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку чи розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо).

Підставою для відстрочення чи розстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк, встановлений судом, тому всі ці обставини повинні бути доведені заявником.

Суд не знаходить підстав для розстрочення виконання судового рішення з огляду на те, що посилання на тяжке фінансове становище, як на підставу для розстрочення виконання судового рішення, не є винятковою обставиною у розумінні статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене суд вважає клопотання відповідача про встановлення способу та порядку виконання судового рішення шляхом розстрочення сплати боргу строком на 60 місяців згідно наданого графіку таким, що не підлягає задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 6, 7, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів до Державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення податкової заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 5 624 596,00 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Луганськвугілля» (ідентифікаційний код 32473323) на користь Державного бюджету України: р/р № 31111029799002 відкритий у ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код платежу14010100, одержувач УДКСУ у м. Луганську і.к. 37991503, суму податкового боргу з податку на додану вартість в розмірі 5 624 596,00 грн. (п'ять мільйонів шістсот двадцять чотири тисячі п'ятсот дев'яносто шість грн. 00 коп.) за рахунок коштів платника, які перебувають у його власності, з рахунків у банках, що його обслуговують.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 25 грудня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун