Постанова № 36322142, 12.12.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 грудня 2013 р. 11:45 Справа №801/10533/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., за участю секретаря Габова Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 3400,00грн.

за участю представників:

позивача - Мустафаєва Є.Т., посвідчення №46;

відповідача - не з'явився,

Суть спору: Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3400,00грн. заборгованості зі штрафних санкцій, нарахованих за порушення вимог законодавства про рекламу в частині захисту прав споживачів.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.11.13р. відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Відповідач у судове засідання, призначене на 02.12.13р., не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином. Так, на адресу відповідача, зазначену у довідці з ЄДР (АДРЕСА_1) було направлено судову повістку. Однак, документи повернулись до суду разом із конвертом.

Відповідно до ч. 4 ст. 33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються: юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Згідно з ч. 11 ст. 35 КАС України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

В судове засідання, призначене на 09.12.13р., відповідач не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, надав суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку із його хворобою.

В судове засідання, призначене на 12.12.13р., відповідач не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись ст. 128 КАС України, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та прокурора, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Регулювання відносин між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлення прав споживачів, а також визначення механізму їх захисту та основ реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів передбачено Законом України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Частиною 3 ст. 5 Закону передбачено, що захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Статтею 26 Закону визначено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у тому числі: ) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок проведення перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Результати перевірок суб'єктів господарювання службовими особами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальних органів оформлюються відповідними актами.

Так, судом встановлено, що 02.04.13р. посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим в ході здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства про рекламу в м. Феодосія зафіксована (фото фіксація) ознака порушення Закону України «Про рекламу».

В результаті чого був складений протокол від 02.04.13р. №802 про наступне: в АДРЕСА_2, у магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» розміщений рекламний носій з інформацією про магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», направлений на формування та/або підтримання інтересу споживачів реклами до товару. Зі змістом: «ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зазначена зовнішня реклама розповсюджена із ознаками порушень ч. 1 ст. 16 Закону України «Про рекламу» (за відсутності дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради), оскільки має місце порушення вимог п. 44 Постанови КМУ «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами» від 29.12.03р. №2067: Спеціальні конструкції повинні маркуватися із вказанням на каркасі спеціальної конструкції власника конструкції, номеру дозволу і строку його дії (а.с. 8).

02.04.13р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів АР Крим на адресу відповідача було направлено вимогу вих. №802 про надання інформації щодо документального підтвердження про вартість розповсюдженої реклами відповідно до Закону, свідоцтва про державну реєстрацію Фізичної особи-підприємця та свідоцтво про сплату податку, дозволу на розміщення зовнішньої реклами, виданого Виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АР Крим, договір на виготовлення та/або розповсюдження реклами та погоджений макет даного зображення, надання пояснень та забезпечення надання документів та явку відповідної особи до 25.04.13р. Також зазначеною вимогою відповідача було повідомлено, що у випадку ненадання або надання завідомо неправдивої інформації щодо вартості розповсюдження та/або виготовлення реклами, Інспекція з питань захисту прав споживачів АР Крим, відповідно до ч. 6 ст. 27 Закону України «Про рекламу» має право застосувати штрафні санкції (а.с. 7).

Листом від 22.04.13р. відповідачем були надані: пояснення; свідоцтво про державну реєстрацію; свідоцтво платника Єдиного податку; копія журналу перевірок. Також відповідач пояснив, що він приватний підприємець, який здійснює діяльність у сфері продажу побутових приборів. Зазначив, що ніяких порушень Закону у своїй діяльності не допускав, ніяких перевірок працівниками інспекції у нього в 2013 році не проводилось, він не має реклами, не займається її розповсюдженням і в нього немає магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_2 (а.с. 11).

Проте, з наданих відповідачем не можливо було встановити вартість виготовлення та розповсюдження зовнішньої релями.

У зв'язку із чим, листом від 28.05.13р. вих. №02-03/1201 відповідач був повідомлений про те, що питання про накладення штрафних санкцій за порушення вимог законодавства про рекламу буде розглянуто на комісії Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим 11.06.13р. о 14:00 за адресою: м. Сімферополь, вул. Київська, 150, 4-й поверх, каб. №418 (а.с. 10).

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим від 11.06.13р. №172, за порушення законодавства про рекламу, на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, як на розповсюджувача реклами і винного у недотриманні встановлених законом вимог порядку розміщення реклами, у зв'язку із неможливістю встановлення вартості розповсюдженої реклами з порушенням вимог Закону України «Про рекламу», накладено штраф у розмірі 3400,00грн. (200 н.м.д.г. х 17,00грн.) (а.с. 5).

Засади рекламної діяльності в Україні, регулювання відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами визначає Закон України «Про рекламу» від 03.07.1996, № 270/96-ВР.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 270/96-ВР під зовнішньою рекламою слід розуміти рекламу, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 3 статті 16 Закону № 270/96-ВР забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами на пішохідних доріжках та алеях.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені Постановою КМУ від 29.12.03р. №2067 регулюють відносини, що виникають у зв'язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами.

Пунктом 44 Правил встановлено, що рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Контроль за дотриманням законодавства України про рекламу здійснюють у межах своїх повноважень відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 270/96-ВР: спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів - щодо захисту прав споживачів реклами; Антимонопольний комітет України - щодо дотримання законодавства про захист економічної конкуренції; Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення - щодо телерадіоорганізацій усіх форм власності; Міністерство фінансів України - щодо реклами державних цінних паперів; Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку - щодо реклами на фондовому ринку.

Органи державної влади зобов'язані повідомляти рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами про розгляд справ про порушення ними законодавства про рекламу не пізніш як за три дні до такого розгляду, а у невідкладних випадках - не пізніш як за один день.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 270/96-ВР рекламодавці, виробники та розповсюджувачі реклами під час розгляду питання про порушення цього Закону мають право: бути присутніми на засіданні органу державної влади під час розгляду питання про порушення ними цього Закону; подавати необхідні документи, давати пояснення; отримувати копію протоколу засідання та рішення органу державної влади, прийнятого щодо них; оскаржувати дії чи бездіяльність зазначеного органу державної влади та його посадових осіб до суду.

Частиною 6 ст. 27 Закону передбачено, що за неподання або подання завідомо недостовірної інформації щодо вартості розповсюдженої реклами та/або виготовлення реклами та/або вартості розповсюдження реклами центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, необхідної для здійснення ними передбачених цим Законом повноважень, на рекламодавців, виробників реклами та розповсюджувачів реклами накладається штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону у разі неможливості встановлення вартості реклами, розповсюдженої з порушенням вимог цього Закону, на рекламодавців та розповсюджувачів реклами рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, накладається штраф у розмірі до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 10 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи мають право подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів.

З матеріалів фото фіксації судом встановлено, що відповідач здійснює діяльність із сервісного обслуговування опалювальної техніки, монтажу систем опалення по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 (а.с. 39-52).

Отже розміщення рекламного щита із написом: «ІНФОРМАЦІЯ_2», є рекламною діяльністю відповідача.

Рішенням Інспекції з питань захисту прав споживачів АР Крим від 11.06.13р. №172 про накладення штрафу за порушення законодавства про рекламу відповідачем, в порядку ч. 11 ст. 27 Закону України «Про рекламу», оскаржено не було.

Приймаючи до уваги, що відповідачем у порядку ст. 71 КАС України не було надано жодного доказу на підтвердження того, що постанова про накладення штрафу винесена з порушенням вимог чинного законодавства, суд приходить до висновку, що позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 3400,00грн. заборгованості.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

В судовому засіданні 12.12.13р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 17.12.13р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_1) суму штрафу за порушення законодавства про рекламу у розмірі 3400,00грн. (три тисячі чотириста гривень) до Державного бюджету м. Феодосія АР Крим: 21081100, ОКПО 37986011, р/р 31112106700024, МФО 824026, ГУ ДКСУ в АР Крим, м. Сімферополь.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення постанови. У разі оголошення в судовому засіданні вступної і резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Котарева Г.М.