Рішення № 36321853, 20.12.2013, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/10070/13-ц

Провадження № 2/520/4952/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2013 року

Київський районний суд м. Одеси в складі :

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря Баранової Ю.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В :

06.08.2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила та згідно останньої редакції від 13.11.2013 року просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на її користь матеріальну шкоду, заподіяну здоровю в розмірі 68 671,35 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на надання послуг адвоката в розмірі 15 346,50 гривень та витрат на забезпечення доказів в сумі 64,99 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоровя за період з 02.11.2012 року по 01.11.2013 року в розмірі 7 288 гривень; стягнути з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоровя за період з 02.11.2012 року по 01.11.2013 року в розмірі 20 124 гривень; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток в розмірі 2 294 гривень щомісяця, починаючи з 01.11.2013 року; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 135 980 гривень; стягнути з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 гривень.

Свої вимоги мотивувала тим, що 02.11.2012 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ТОYОТА СОRОLLА» д/н ВН 2896, рухаючись по суміжній дорозі по направленню до виїзду на проїзну частину вулиці Корольова в районі У-образного перехрестя здійснив поворот ліворуч, не переконавшись, що це буде безпечно та не здійснить перешкод іншим учасникам руху, скоїв наїзд на позивача, яка рухалась з права наліво по напрямку руху вищезазначеного автомобіля.

Позивач вказує на те, що в результаті наїзду вона отримала травми, а саме перелами обох ніг. Відповідно до висновку експерта КУ «Бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Одеської облдержадміністрації» №513 від 04.03.2013р. її тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм безпечності для життя.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України

У судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили постановити рішення, відповідно до якого стягнути з відповідачів матеріальну та моральну шкоду, задовольнивши позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в останнє судове засідання не з`явився, про час та місце його проведення сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Однак, в судовому засіданні 16.12.2013 року, яке було відкладено у зв`язку з відключенням електроенергії, надав суду пояснення на поданий позов, в яких проти задоволення позову заперечував, вважаючи позовні вимоги ОСОБА_1 надуманими, необґрунтованими та значно завищеними. У зв`язку з чим суд вважає за можливе продовжити слухання справи у відсутності відповідача ОСОБА_2

Представник відповідача ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, вказуючи на те, що у встановленому законом порядку ні позивач, ні відповідач ОСОБА_2 до МТСБУ не звертались.

Вислухавши сторін, дослідивши докази та матеріали справи, суд доходить до висновку про можливість часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 02.11.2012 року водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «ТОYОТА СОRОLLА» д/н ВН 2896, рухаючись по суміжній дорозі по направленню до виїзду на проїзну частину вулиці Корольова в районі У-образного перехрестя здійснив поворот ліворуч не переконавшись що це буде безпечно та не здійснить перешкод іншим учасникам руху, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка рухалась з права наліво по напрямку руху вищезазначеного автомобіля.

В результаті наїзду ОСОБА_1 отримала травми, а саме переломи обох ніг. Відповідно до висновку експерта КУ Бюро судово-медичної експертизи Управління охорони здоров'я Одеської облдержадміністрації №513 від 04.03.2013р. її тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм безпечності для життя (а.с. 87-92).

Вироком Київського районного суду м. Одеси від 25.09.2013 року по справі №520/10069/13-к ОСОБА_2 був визнаний винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 83-86).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській, або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В результаті отриманих травм ОСОБА_1 стала інвалідом, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААА №968687 від 27.02.2013р (а.с.51).

За індивідуальною програмою реабілітації інваліда №663 від 27.02.2013р. ОСОБА_1 має робити лікувальний масаж в продовж 2013- 2014 років (а.с. 49-50).

За договорами №2240/13 від 22.04.2013р. та №2241/13 від 01.07.2013р., укладеними з лікарем-масажистом ОСОБА_4, ОСОБА_1 отримала два курси масажу, за який сплатила 12 000,00грн. (дванадцять тисяч), що підтверджується договорами та актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 44-48).

У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 була обмежена в рухах, то потребувала у догляді сторонніх осіб. Так як члени сім'ї не могли забезпечити належним догляд за хворою у зв'язку з занятістю на роботі, то ОСОБА_1 була вимушена найняти сиділку, яка б їй допомагала забезпечити себе повсякденною життєвою необхідністю до моменту відновлення рухів. За договором № 29-11-12 від 29.11.2012р. ОСОБА_5 зобов'язалась забезпечити ОСОБА_1 необхідним доглядом. За надані послуги ОСОБА_1 сплатила останній 19 380,00 грн., що підтверджується договорами на надання послуг та актами приймання-передачі наданих послуг (а.с. 32-43).

Суд приймає зазначені договори та акти у якості належних доказів у справі, у зв`язку з тим, що вони ніким оспорені не були та недійсними у судовому порядку не визнавались, та вважає можливим стягнути грошову суму у розмірі 31380 гривень на користь позивача. Також, на думку суду, обґрунтованою та підтвердженою є сума у 2900 гривень вартість інвалідної коляски та милиць 280 гривень (а.с.29), комплекту імплантів 4500гривень (а.с.30), які встановлювались під час операції 06.11.2012 року (а.с.13), вартість апарату наружної фіксації 10 000 гривень (а.с.31), який був використаний під час проведення операції 02.11.2012 року (а.с. 12).

Також документально підтвердженими є витрати позивача на купівлю ліків та медичних препаратів на суму 924,9 грн. (а.с.52), 1171,02грн.( а.с.53), 514,06 грн. (а.с.54).

Крім того, суд бере до уваги довідку КУ «МКЛ №11» щодо витрат позивача під час перебування на стаціонарному лікуванні у розмірі 768 гривень (а.с. 67) та довідку про купівлю ліків на а.с.66 з урахуванням цін на а.с. 68 на загальну суму 2502,77 гривень.

Разом з тим, суд не може погодитись із сумою у 15 346,5грн., визначеною позивачем як витрати на надання адвокатської допомоги, так як договір про надання адвокатських послуг від 07.12.2012 року укладався між позивачем та адвокатом ОСОБА_6 для надання правової допомоги при досудовому розслідуванні ДТП (а.с.55-57) та не має відношення до даної цивільної справи, а питання щодо відшкодування судових витрат у кримінальному процесі регулюється нормами КПК України.

Що стосується договору про надання адвокатських послуг №2-13/А від 06.06.2013 року, то як вбачається з п.1.1 він був укладений лише для підготування та подачі позову щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої ДТП, у зв`язку з чим сума гонорару адвокату, вказана у п.3.2 вказаного договору 10 500 гривень, на думку суду, є значно завищеною.

Крім того, призначенням платежу по квитанції на аркуші справи 60 про сплату позивачем 5250 гривень на користь ОСОБА_6 є лише поповнення картки, у зв`язку з чим дана квитанція не може вважатись належним доказом у справі.

Зважаючи на принципи розумності та справедливості, враховуючи адвокатські запити, що були підготовані ОСОБА_6, суд вважає доцільним стягнути на користь позивача витрати на адвокатські послуги у розмірі 2000 гривень.

Також при винесенні рішення не можна враховувати витрати позивача на надання довідки про гідрометоеінформацію (а.с.70), як такої, що не відноситься до даної справи та призначені ліки на аркушах справи 72 та 73, так як доказів їх купівлі позивачем надано не було.

Крім того, суд не може погодиться з твердженнями представника позивача щодо необхідності стягнення на користь ОСОБА_1 грошової суми у розмірі 16 800 гривень, яку позивач планує витратити на санаторно-курортне лікування в ДП «Клінічний санаторій

ім. Пирогова», так стягненню підлягають лише понесені та документально підтверджені витрати.

У відповідності до ч.ч.1,3 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Як вбачається з ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані

необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до п.21.1 ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Однак, в супереч вимогам вказаного закону, ОСОБА_2 експлуатував свій автомобіль без зазначеного полісу.

Згідно п. 41.1. ст.. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що у звязку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

Відповідно до п.9.3 розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоровю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України підлягають частковому задоволенню та на користь позивача з МТСБУ необхідно стягнути матеріальну шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 54 940,75 гривень, а з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 гривень.

Що стосується позовних вимог в частині втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров`я, суд приходить до наступного.

З вимог ст.1197 ЦК України вбачається, що розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров'я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров'я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, до ДТП позивач працювала бухгалтером ТОВ «Інтертранс», згідно довідки якого її середньомісячний заробіток складав за 3 останніх місяці 1842,5 грн. (а.с.65).

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» мінімальна заробітна плата з жовтня 2012 року складала 1118грн., таким чином, середньомісячний заробіток позивачки є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, тому розмір втраченого заробітку обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, який обчислюється 5*1118,00=5 590гривень.

Пошкодження здоров`я позивача в результаті ДТП відносяться до середнього ступеня та тягнуть постійну втрату працездатності у розмірі 40%.

Таким чином, в період з 02.11.2012р. по 01.01.2013 року розмір втраченого заробітку позивача становить 4472, 00 гривень.

За правилами ч.1 ст.1202 ЦК України відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.

Частиною 3 ст.1208 ЦК України передбачено, що за заявою потерпілого у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати розмір відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, підлягає відповідному збільшенню на підставі рішення суду.

Зважаючи на те, що згідно ст..8 Закону України «Про державний бюджет на 2013 рік» з 01.01.2013 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1147 гривень, то втрачений заробіток з 01.01.2013 року становить щомісяця 1147грн.*5*40%=2294грн., що за період з 01.01.2013 р. по 01.11.2013 року складає 22940 грн., а загальна сума втраченого заробітку внаслідок ушкодження здоров` становить 27 412 гривень.

Стаття 26 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що шкода, повязана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, повязану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Таким чином, МТСБУ має компенсувати позивачеві 20 124грн., а ОСОБА_2 - 7288гривень.

У зв`язку з тим, що інвалідність 2 групи позивачеві встановлена до 01.03.2014 року і враховуючи положення статей 1203 та 1204 ЦК України, суд вважає доцільним стягувати з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача втрачений заробіток у розмірі 2294грн., починаючи з 01.11.2013 року до 01.03.2014 року.

Згідно ж пункту 1 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до пп. 2, 3 пункту 2 вищезазначеної статті моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені ст. 1167 ЦК України.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини його фізичних та душевних страждань, повязаних з противоправною поведінкою щодо нього та страждань у звязку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду.

У звязку з тим, що межі відшкодування моральної шкоди законом не встановленні, суд керується принципом розумності і справедливості.

Оскільки відповідач не довів, що шкода позивачу заподіяна не з його вини, суд вважає законним стягнути з відповідача на користь позивача заподіяну моральну шкоду, оскільки сам факт дорожньо-транспортної пригоди приніс позивачу хвилювання, страждання та погіршення його стану здоровя.

З урахуванням викладеного та необхідності продовження подальшого лікування, суд вважає за можливе стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень, що відповідає принципу розумності та справедливості, відмовивши у стягненні моральної шкоди з МТСБУ, так як положення ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на думку суду, на позивача не поширюються.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України, ст.3, 10, 15, 88, 212,213,214,215, 223, ЦПК України , суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 грошові кошти у відшкодування завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди у розмірі 54 940,75 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на надання адвокатської допомоги у розмірі 2000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоров`я за період з 02.11.2012 року по 01.11.2013 року у розмірі 7288, 00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток внаслідок ушкодження здоров`я за період з 02.11.2012 року по 01.11.2013 року у розмірі 20 124 гривень.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 втрачений заробіток у розмірі 2294грн., починаючи з 01.11.2013 року до 01.03.2014 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 спричинену в результаті ДТП моральну шкоду у розмірі 50 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 (транспортного) страхового бюро України на користь держави судовий збір у розмірі 750 гривень, 65 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 684,65 гривні.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення через Київський районний суд м.Одеси.

Суддя Куриленко О. М.