Вирок № 36319656, 24.12.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

кримінальне провадження

№1-кп/489/498/13

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 р. м. Миколаїв

Ленінський районній суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді - Коновця М.С.

при секретарі - Михайловій А.О.

за участю:

прокурора: Касьяненко Т.М.;

обвинуваченої: ОСОБА_1;

захисник обвинуваченої: ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акту за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судима, неодружена, не працює на утриманні двоє неповнолітніх дітей, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 7/1

у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, діючи від імені ОСОБА_3 на підставі довіреності від 09.02.2012 р., будучи уповноваженою продати належну останній на праві власності квартиру, уклала 19.03.2012 року з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 та отримала за зазначеною угодою грошові кошти в сумі 121 000 грн., які повинна була передати потерпілій.

ОСОБА_4, ОСОБА_1 маючи умисел на заволодіння чужим майном, зловживаючи довірою ОСОБА_3, в порушення її інтересів, не передала їй отриманих від продажу квартири грошових коштів в сумі 121000,00 грн., заволоділа ними, в подальшому розпорядившись цими коштами на власний розсуд, чим спричинила потерпілій значну матеріальну шкоду, що більше ніж у 100 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.

Допитана в ході судового засідання обвинувачена свою вину визнала повністю, показала, що шукала особу похилого віку за якою потрібно доглядати. Приблизно у листопаді, грудні 2011 р., ОСОБА_3 запропонувала її доглядати себе. Обвинувачена погодилась, приїжджала до неї сама або присилала домогосподарок. Через два місяці обвинувачена запропонувала ОСОБА_3 оформити відносини по її догляду належним чином, укласти відповідний договір. ОСОБА_3 погодилась та передала ОСОБА_1 документи на квартиру на зберігання. В подальшому ОСОБА_3 на підставі залишеного ОСОБА_1 паспорту оформила на її ім'я дві довіреності, замість договору, зокрема довіреність на продаж належної ОСОБА_1 квартири.

Обвинувачена показала, що ОСОБА_3 хотіла продати квартиру для того, щоб отримані кошти витратити на своє лікування, оскільки була онкохворою. Саме для цієї мети і видала їй довіреність. 19.03.2012 р. нею було укладено договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 з ОСОБА_4, та отримано грошові кошти в сумі 15 000 дол. США. Частину отриманих коштів - 1500 дол. США передала ОСОБА_3, решту залишила собі, знаючи про тяжке невиліковне захворювання останньої. В подальшому розпорядилась отриманими від продажу квартири ОСОБА_3 грошовими коштами на власний розсуд. У вчиненому щиро кається.

Враховуючи те, що сторони кримінального провадження не оспорюють обставини вчинення злочину та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судовий розгляд кримінального провадження щодо даних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів, обмежившись лише допитом обвинуваченої та дослідженням письмових доказів, що містяться у матеріалах кримінального провадження.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, окрім визнання вини самою обвинуваченою, також підтверджується іншими доказами, дослідженими судом.

Довіреністю від 09.02.2012 р. ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 продати належну їй квартиру за № 2, що розташована по вул. Космонавтів 104 у м. Миколаєві.

За договором купівлі-продажу від 19.03.2012 р. укладеному між ОСОБА_1, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 на підставі вищезазначеної довіреності, та ОСОБА_4, ОСОБА_1 продала ОСОБА_4 квартиру № 2, що розташована по вул. Космонавтів 104 у м. Миколаєві за 121000,00 грн. (п.2.1. Договору).

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази суд визнає винною ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.190 ч.2 КК України, тобто у заволодінні чужим майном, шляхом зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому.

Вивченням особистості обвинуваченої встановлено, що вона повнолітня, раніше не судима, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружена, офіційно не працює, на обліку психіатра та нарколога не знаходиться, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за адресою проживання характеризується позитивно.

Обставиною, що помякшує покарання, суд вважає щире каяття обвинуваченої, визнання нею вини.

При призначенні покарання, суд враховує, що обвинуваченою вчинено кримінальне правопорушення середньої тяжкості, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одружена, офіційно не працює, на обліку психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, за адресою проживання характеризується позитивно, обставини, що пом'якшують покарання, та з метою виправлення обвинуваченої і запобігання вчиненню нею нових злочинів, вважає необхідним призначити покарання у вигляді позбавлення волі, однак вважає можливим виправлення підсудної без відбування покарання та звільнення останньої від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.374, 375 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною 2 статті 190 КК України та призначити їй покарання у вигляді позбавлення волі строком на один рік.

На підставі частини 1 статті 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі пунктів 2, 3, 4 частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_1 обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи і періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя