Ухвала суду № 36319075, 23.12.2013, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач:Шевчук С.М.

УХВАЛА

іменем України

"23" грудня 2013 р. Справа № 806/5433/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Шевчук С.М.

суддів: Майора Г.І.

Одемчука Є.В.,

при секретарі Самченко В.М. ,

за участю сторін:

представника відповідача Куликівської В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2013 р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області про визнання дій незаконними та стягнення коштів ,

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2010 року Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області, в якому просило визнати незаконними дії відповідача щодо відмови в узгодженні загальної суми витрат, що підлягають відшкодуванню Управлінню Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області в сумі 137949,44грн. за особовими справами потерпілих за період з квітня по серпень 2010 року включно. Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області на користь Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області 137949,44грн. заборгованості за особовими справами потерпілих за період з квітня по серпень 2010 року включно.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим по справі рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області звернулося до Житомирського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду України дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Пенсійне забезпечення громадян України, відповідно до статті 10 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється органами Пенсійного фонду України. Призначення та виплата пенсій, в тому числі пенсій по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, здійснюється органами Пенсійного фонду.

З набранням чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 року №1105-XIV (далі - Закону), обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті при настанні страхового випадку, зокрема, виплати йому або особам, які перебувають на його утриманні пенсій по інвалідності у зв'язку із втратою годувальника, покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до пункту 5 статті 24 Закону, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Постановою правлінням Пенсійного фонду України та правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року №5-4/4, затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16.05.2003 року за №376/7697 (далі - Порядку). Названим порядком передбачено, що органи пенсійного фонду та органи соціального страхування проводять щомісячні звірки витрат по особових справах потерпілих, за результатами яких складають акт щомісячної звірки.

Однак, як слідує з положень названого Порядку вищевказаний порядок щодо підписання актів звірки розрахунків застосовується лише при відсутності спору між Фондами щодо необхідності відшкодування понесених витрат пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок отриманого каліцтва на виробництві або професійного захворювання. За наявності спору питання щодо відшкодування названих витрат здійснюється в судовому порядку.

Аналогічна позиція, викладена в судових рішеннях по адміністративних справах Верховного Суду України з цього питання (постанова від 20.03.2007 року), Вищого адміністративного суду України (ухвали від 02.07.2009 року та 21.01.2010 року).

З матеріалів справи вбачається, що при проведенні щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих за квітень - серпень 2013 року, фонди не досягли згоди щодо відшкодування ряду виплат. Зокрема, відповідачем не прийнято до заліку суму витрат за квітень - серпень 2013 року, про що складено таблиці розбіжностей.

Отож, між сторонами фактично виник спір щодо необхідності відшкодування виплат не прийнятих до заліку.

Статтею 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" визначено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні - допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Статтею 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансування заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто братиме участь у фінансуванні цих заходів. Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесення витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований, який має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

При цьому до страхових виплат, передбачених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" адресна допомога, визначена Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265, не включається.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дія Постанови КМУ від 26.03.2008 року № 265 не розповсюджується на відповідача та на правовідносини між органами Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в частині відшкодування витрат з виплати адресної допомоги, оскільки такі додаткові державні гарантії громадянам передбачені лише Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який визначає обов'язки саме органів Пенсійного фонду України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що державна адресна допомога не включається до основного розміру пенсії, так як безпосередньо Постановою КМУ від 26.03.2008 року № 265 визначено, що вона є додатковою допомогою до пенсії.

Що стосується вимог про стягнення витрат на виплату пенсій по інвалідності, яка наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві, то відповідно до ст. 2 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Отож, якщо за законодавством СРСР або законодавством України (що діяло на момент травмування на виробництві або професійного захворювання) було встановлено право на отримання відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, то такі особи відповідно мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". У такому випадку на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладається обов'язок по відшкодуванню виплат, проведених пенсійним фондом, названим особам.

Якщо ж за законодавством СРСР або законодавством України (що діяло на момент травмування на виробництві або професійного захворювання) не було встановлено права на отримання відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, то такі особи відповідно не мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не має обов'язку по відшкодуванню виплат, проведених пенсійним фондом, названим особам.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем призначено пенсії по інвалідності за трудовим каліцтвом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Нещасні випадки із названими особами сталися відповідно 1973, 1984,1994, 1986роках.

У справі ОСОБА_4, з огляду акту Н-1, виявлено порушення правил техніки безпеки потерпілим, вини підприємства не вбачається. У справі ОСОБА_5 з огляду на акт Н-1 вбачається, що сталося ДТП, а тому шкоду повинен відшкодувати в даному випадку власник джерела підвищеної небезпеки - автобуса. У акті Н-1 ОСОБА_7 є запис про те, що випадок не пов'язаний з виробництвом. ОСОБА_6 отримав травму 12.09.1973 року на території Республіки Казахстан. Відповідно до акту Н-1 встановлено, що причиною нещасного випадку послужило порушення техніки безпеки потерпілим, тобто вини підприємства немає.

Відповідно до п. 1 Правил відшкодування шкоди підприємствами, установами та організаціями шкоди заподіяної робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я пов'язаною із їх роботою", затверджених Постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Президії ВЦРПС від 22.12.1961року №483/25 та п. 1 Правил відшкодування шкоди підприємствами, установами та організаціями збитку заподіяного робітникам і службовцям каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я пов'язаним із виконання ними трудових обов'язків", затверджених постановою Ради Міністрів СРСР N 690 від 3 липня 1984 г. (що були чинними на період отримання травми потерпілими), підприємство не відшкодовувало шкоду якщо у нещасному випадку не було його вини.

За таких обставин, за законодавством СРСР або законодавством України (що діяло на момент травмування на виробництві або професійного захворювання) перелічені особи не мали права на отримання відшкодування шкоди завданої трудовим каліцтвом, а відтак такі особи відповідно не мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а відповідно Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань не має обов'язку по відшкодуванню виплат, проведених пенсійним фондом, названим особам

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже підстав для її скасування немає.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "10" жовтня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя С.М. Шевчук

судді: Г.І. Майор

Є.В.Одемчук

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Управління Пенсійного фонду України в Баранівському районі Житомирської області вул.Леніна,10,м. Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700

3- відповідачу/відповідачам: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Баранівському районі Житомирської області вул. Леніна, 10,м.Баранівка,Баранівський район, Житомирська область,12700