Постанова № 36318698, 19.12.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/6693/13-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бойка С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Пехоті М.О.,

представників позивача - Овчаренко В.Ю., Бондаренко В.А.

представників відповідача - Біленко Н.О., Вербицької І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

21 листопада 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки акту перевірки про нікчемність правочинів укладених товариством з його контрагентами є безпідставними та неправомірними, оскільки реальність господарських операцій між товариством та його контрагентами підтверджується первинними бухгалтерськими документами оформленими належним чином. Стверджував, що Кременчуцькою ОДПІ не встановлено фактів, які свідчать про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. У наданих до суду письмових запереченнях просили в задоволенні позові відмовити посилаючись на те, що на перевірку позивачем не було надано акти приймання-передачі та дорожні листи вантажного автомобіля, а товарно-транспортні накладні оформлені не належним чином.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" зареєстровано 22.02.2000 Глобинською районною державною адміністрацією Полтавської області, перебуває на обліку в Глобинському відділені Кременчуцької ОДПІ та перебуває на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість свідоцтво № 200087968.

В період з 01.10.2013 по 07.10.2013 працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Промінь-Лан" з питань правомірності перебування на спеціальному режимі оподаткування за період з 01.07.2010 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт від 14.10.2013 № 2845/16-03-22-01-08/03771608, яким зафіксовано порушення ТОВ "Промінь-Лан" п. 198.3 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п.201.6, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України в що призвело до завищення суми ПДВ, яка у поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства всього на суму 232 518,00 грн.

За результатами розгляду вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0006662201/710 від 04.11.2013 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на 289 253,75 грн.

З вимогою про визнання протиправним та скасування вищезазначеного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.

Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що 20.04.2012 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством "Приват Агро" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 20/45, за умов якого продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця макуху соняшникову, а покупець прийняти та оплатити за його в кількості, по цінам та у строки, зазначені у додатках до цього договору.

12.12.2012 між позивачем (покупець) та ТОВ "Селтикс" укладено договір поставки № 12. За умов вказаного договору постачальник зобов'язується поставити покупцеві шрот соняшниковий або макуху соняшникову, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.

04.01.2013 між ТОВ "Промінь-Лан" (покупець) та ТОВ "Компанія ПММ-Сервіс" (продавець) укладено договір № 3, умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити нафтопродукти, відповідно до умов договору і додаткових до нього угод.

12.04.2013 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством "Агро Фєрта" (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 194. За умов вказаного договору продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити у відповідності з вимогами даного договору мінеральне добриво аміачна вода з урахуванням доставки в кількості 120 т.

Крім того, 01.02.2012 між ТОВ "Промінь-Лан" (покупець) та Приватним підприємством "Бізон-ТЕХ 2006" укладено договір поставки пестицидів № ПЛ-П-2, за умов якого постачальник зобов'язується поставляти та передавати у власність покупця пестициди, та мікродобрива, а покупець зобов'язується приймати цей товар та оплачувати його.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем суду надано: податкові накладні, видаткові накладні.

Транспортування товару придбаного у ТОВ "Селтикс", Приватним підприємством "Приват Агро", Приватним підприємством "Агро Фєрта", Приватним підприємством "Бізон-ТЕХ 2006", ТОВ "Компанія ПММ-Сервіс" та його оплата підтверджуються товарно-транспортними накладними, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів та платіжними дорученнями.

Твердження представника відповідача про неможливість підтвердження перевезення товару у зв'язку з відсутністю дорожнього листа вантажного автомобіля, суд оцінюються критично у зв'язку з наступним.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 "Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні" основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля /пункт 11.1/.

Згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів /пункт 11.5/. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри /пункт 11.6/. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику /пункт 11.7/.

Пунктом 13.1. Правил встановлено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.

Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу.

З викладеного вбачається, що єдиним документом, що підтверджує транспортування придбаного товару є товарно-транспортна накладна, а дорожній лист є документом, який використовується автотранспортним підприємством для обліку роботи транспортного засобу та зберігається на вказаному підприємстві.

Враховуючи те, що згідно товарно-транспортних накладних перевезення придбаного позивачем товару здійснювалось контрагентами позивача у ТОВ "Промінь-Лан" відсутні дорожні листи.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, та не спростовано відповідачем по справі, що всі накладні, які були отримані позивачем разом із поставленим товаром, складені у повній відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік ти фінансову звітність в Україні" та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

На підтвердження оприбуткування придбаного товару позивачем суду надано картки рахунків 208, 203.

Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що викладені в акті перевірки висновки з приводу нікчемності угод, укладених позивачем з контрагентами зроблені відповідачем з перевищенням компетенції органів державної податкової служби, оскільки Податковим кодексом України не надано податковим органам повноважень на встановлення фактів порушення платниками податків норм цивільного або господарського законодавства. За загальним визначенням компетенцією є сукупність повноважень, прав та обов'язків державного органу, установи або посадової особи, які вони зобов'язані використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Порядок дій органів державної податкової служби під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань визначається Податковим кодексом України. Зазначений нормативно-правовий акт не містить норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення - рішення та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість своїх вимог.

Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення від 04.11.2013 № 0006662201/710 є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (Глобинського відділення) 04.11.2013 № 0006662201/710.

Відповідно до положень частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено 10% суми судового збору, що становить 458,81 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Частиною третьою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

В силу пункту 21 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, отже, сума судового збору пропорційно задоволеної частини позовних вимог (90%) з відповідача до державного бюджету стягненню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ (Глобинського відділення) від 04 листопада 2013 року № 0006662201/710.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Лан" витрати зі сплати судового збору в сумі 458 грн. 81 копійка. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 24 грудня 2013 року.

Суддя С.С. Бойко