Рішення № 36318695, 24.12.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1 інстанції - Сухоручко Ю.О.

Доповідач - Осипчук О.В.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„ 24" грудня 2013 року Апеляційний суд Донецькоїобластіускладі:

головуючого-судді: Осипчук О.В.,

суддів: Смєлік С.І, Кішкіної І.В.,

при секретарі: Біляєві М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача та стягнення коштів, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 серпня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду у квітні 2013 року з позовом до ТОВ «АвтоПросто» про захист прав споживачів та стягнення коштів, посилаючись на те, що 13.06.2010 року між ним та ТОВ «АвтоПросто» було укладено Угоду №0320387, предметом якої є надання послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля Chevrolet Aveo вартістю 92 960 грн.

Згідно зазначеної Угоди ТОВ «АвтоПросто» формує групу Учасників, за рахунок чистих внесків яких здійснюється придбання автомобіля. Учасник отримує автомобіль через механізм надання права на отримання автомобіля. Право на отримання автомобіля одержує той учасник, який зробив пропозицію в своїй групі з найбільшою кількістю авансових внесків. Угода не містить строків отримання Учасником автомобіля та будь-яких гарантій отримання автомобіля у разі сплати повної вартості автомобіля. Натомість угодою передбачена відповідальність Учасника в разі невиконання зобов'язання за Угодою.

Вважає умови зазначеної Угоди несправедливими, тому що ТОВ «АвтоПросто» здійснює нечесну підприємницьку практику, оскільки вводить споживача в оману. Всього ним сплачено на виконання умов Угоди 24 000 грн. Відповідачем порушено ч.1, п.7 ч.3, ч.6 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» оскільки правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницьекої практики і тому він є недійсним. Крім того, в порушення ст.ст.3,4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відповідач не мав ліцензії для надання таких фінансових послуг. Вважає, що недійсність такого правочину встановлена законом, він є нікчемний, тому визнання його недійсним судом не вимагається. На підставі ч.2 ст.203, 215-216 ЦПК України та з урахуванням повернутої відповідачем йому суми у розмірі 10 206 грн., позивач просив стягнути з ТОВ «АвтоПросто» на його користь сплачені ним внески у розмірі 13 896,40 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 27 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «АВТО ПРОСТО» на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 9347,07 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

З вказаним судовим рішенням не погодився відповідач і подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що уклавши угоду з позивачем відповідач здійснює діяльність за пірамідальною схемою, оскільки відповідач за такою угодою зобов'язується передати автомобіль за умови виконання всіх зобов'язань передбачених угодою. Крім того, зазначена угода не відповідає ознакам пірамідальної схеми відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів». Судом не враховано вимоги Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», яким передбачено надання фінансових послуг шляхом адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Суд не зважив на те, що позивач погодився з умовами угоди.

В апеляційному суді ОСОБА_2 заперечував проти скарги, просив рішення суду залишити без змін.

Представник ТОВ «АВТО ПРОСТО» до суду не з'явився, до апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.

Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права,

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції визнано встановленим, що 13.06.2010 року між ТОВ «АВТО ПРОСТО» та ОСОБА_2 була укладена угода № 0320387, яка разом з додатками була підписана обома сторонами та скріплена печаткою юридичної особи (а.с. 6-7). Як вбачається з квитанції, ОСОБА_2 на адресу ТОВ «АВТО ПРОСТО» було сплачено 22.06.2010 року внесок в сумі 24 000 грн. (а.с.13).

Згідно ст.1 Угоди предметом її є надання учаснику фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів в групах, спрямованих на придбання автомобіля, за рахунок об'єднаних грошових коштів учасників через систему Автотак. Згідно ст.ст.4,5 Угоди учасник системи користується правами та виконує обов'язки, визначені договором. Статтею 13 додатку №2 угоди визначено порядок її розірвання, формування фонду для повернення коштів, повернення коштів. Угода не містить чітких строків та (або) термінів отримання клієнтом автомобіля, не передбачає будь-якої відповідальності ТОВ «АвтоПросто» за невиконання умов договору та будь-яких гарантій отримання клієнтом автомобіля навіть у разі повної оплати його вартості. Натомість угодою передбачено, що у випадку її розірвання по ініціативі клієнта з нього утримується вступний внесок, два чистих внески, не повертаються адміністративні витрати та страховий внесок.

Судом першої інстанції встановлено, що умови та зміст укладеної між сторонами угоди суперечать ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», якою забороняється нечесна підприємницька практика, що включає, зокрема будь яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману, утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучених інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочин, здійснений з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсним. Згідно п.1.2 Додатку №2 до Угоди № 0320387 від 13.06.2010 року учасник уповноважує ТОВ «АвтоПросто» на організацію та адміністрування системи. Система функціонує таким чином, що кількість учасників групи, яким надається право на отримання автомобіля, відповідає кількості автомобілів, яку можливо придбати за рахунок чистого фонду групи. Фонд групи створюється за рахунок чистих внесків, які сплачуються учасниками групи у складі повних та авансових внесків, а також третіми особами (страхові компанії, поручителі, тощо), Фонд групи складається з чистого Фонду та Фонду для повернення коштів. В створенній системі сам адміністратор не приймає фінансової участі у формуванні грошового фонду для викупу автомобілів, а залучає для цього лише кошти інших споживачів - учасників групи. Оскільки позивач сплачував кошти не за сам товар, а за можливість отримання права на купівлю товару, а відповідач без залучення власних коштів формував групу клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на купівлю товару одному із учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи і така діяльність вводить споживача в оману, то такий правочин є нікчемним.

Задовольняючи частково позов суд виходив з того, що така схема утворення діяльності ТОВ «АвтоПросто» свідчить про порушення п.7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» та здійснення відповідачем підприємницької діяльності, що вводить споживача ОСОБА_2 в оману, а відповідно до положень ч.6 ст. 19 Закону України « Про захист прав споживачів» правочин здійснений з використання нечесної підприємницької діяльності є недійсним.

Тому на підставі ст.216 ЦК України суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача сплачені ним по нікчемному правочину кошти у розмірі 9347,07 грн. При цьому судом враховано, що відповідачем отримано ліцензію на здійснення діяльності по адмініструванню активів для придбання товарів у групах тільки 15.01.2013 року, тобто після укладення спірної угоди.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитися неможливо, оскільки вони суперечать вимогам матеріального та процесуального права.

Так, відповідно до ч.2 ст.215 ЦП;К України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Відповідно до ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З матеріалів справи вбачається, що 13.06.2010 року між сторонами було укладено Угоду № 0320387, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля. Згідно ст.2 вказаної угоди АвтоПросто є товариством, що надає послуги, предметом яких є придбання автомобіля Учасниками через систему придбання в групах АвтоТак. АвтоПросто гарантує надання учаснику права на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених Угодою. Згідно ст.10 Угоди підписання Угоди та Додатків до неї є свідченням факту ознайомлення, розуміння сторонами та згоди сторін з усіма визначеннями, умовами та змістом Угоди та Додатків до неї. Учасник заявляє, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника АвтоПросто, уважно прочитав та зрозумів Угоду та Додатки до неї, що засвідчує своїм підписом (а.с.9)

Згідно додатку №1 позивач бажав придбати автомобіль Chevrolet Aveo вартістю 92 960 грн.(а.с.7).

Згідно ст.13 Додатку №2 учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати Угоду за власним бажанням, про що має повідомити АвтоПросто у письмовій формі. Вказаною нормою передбачено порядок та розмір повернення сплачених коштів. Пунктом 13.8 Додатку передбачено, що якщо Учасник виявить бажання розірвати угоду та відмовитися від подальшої участі в системі АвтоТак протягом 7 (календарних) днів від дати підписання Угоди, такому учаснику повертається вся сума коштів, внесена ним на рахунок АвтоПросто. Протягом зазначених 7 днів Учасник зобов'язаний письмово повідомити про розірвання Угоди шляхом подання заяви в центральний офіс АвтоПросто. (а.с.8-10).

Згідно наданих квітанцій позивач сплатив 24 000 грн.( а.с.13). По спливу 7 календарних днів ОСОБА_2 звернувся з заявою про розірвання угоди і відповідачем 21.09.2010 року повернуто позивачеві 10206 грн. 56 коп., а 15.10.2010 року 4446 грн. 37 коп.( а.с.39,40).

Таким чином, в діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики. Підстав вважати, що розподіл фонду групи проходить по пірамідальній схемі не має, тому визначені ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» умови для визнання угоди недійсною відсутні, оскільки згідно ст.2 Угоди ТОВ гарантує учаснику право на отримання автмобіля за умови виконання ним всіх зобов'язан, передбачених угодою, тобто зобов'язання відповідача щодо передачі позивачу автомобіля чітко передбачені умовами угоди. Споживач сплачує саме за одержання послуги, яка споживається в процесі її виконання.

Право на отримання автомобіля надається за механізмами, передбаченими угодою та відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи. Відповідач отримує плату саме за рахунок продажу продукції - надання послуг, а не за рахунок залучення інших споживачів. Крім того, після отримання учасником автомобіля та реєстрації його на власне імя останній зобов'язаний сплачувати внески до повного виконання зобов'язання за угодою - повної оплати вартості автомобіля, оплати послуг відповідача та страхових внесків.

Висновки суду про те, що автомобіль є компенсацією або винагородою споживачу в розумінні ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» необгрунтовані. У діяльності відповідача не вбачається ознак нечесної підприємницької практики.

Суд першої інстанції дав неправильну оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами та застосував норму ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів», яка не підлягала застосуванню в даному випадку.

Угода та додатки до неї підписані сторонами, узгоджені ними, ознак несправедливості у вказаних умовах не вбачається. Порядок повернення коштів у разі розірвання угоди передбачений Угодою, тому у вказаній частині підстав вважати несправедливими умови не має.

Законом України від 2 червня 2011 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринківфінансових послуг» ( введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч.1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг» та доповнено п. 11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ( як уповноважений державний орган) затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах ( розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах).

Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників ( і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах.

З аналізу Ліцензійних умов слід зробити висновок про те, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та/або послуг.

Згідно з п.1.2 ч.1 Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів з метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.

Відповідно до додатку № 2 Угоди система «АвтоТак» - це торговельна марка зареєстрована згідно із законодавством України та використовується для позначення послуг АВТО ПРОСТО з адміністрування системи придбання автомобілів у групах. Кожна укладена угода включається в групу, кожній сформованій групі надається порядковий номер, кожному учаснику системи - порядковий номер його в групі. Після формування групи учасників залучення інших учасників не відбувається. Право на отримання автомобіля здійснюється в порядку, передбаченому Угодою ( ст. ст. 5,6 додатку № 2 до Угоди), і відповідно до платежів, здійснених самим учасником, а не відповідно до платежів, здійснених іншими учасниками групи.

Отже, отримання кожним споживачем автомобіля здійснюється виключно відповідно до платежів, здійснених ним самим, і незалежно від платежів інших клієнтів відповідача.

Як убачається із наведеного, законодавець розрізняє ознаки, що застосовуються до поняття «пірамідальна схема» та «придбання товарів у групах». Якщо перше є порушенням законодавства, то друге, за умови отримання відповідного дозволу та дотримання всіх встановлених вимог, є легітимною підприємницькою діяльністю.

Такий висновок ґрунтується на головній ознаці відсутності «пірамідальної схеми» згідно з п. 7 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» - це товарність схеми, тобто передбачення надання споживачу товару в обмін на внесені ним кошти.

Так, за схемою придбання товарів у групах придбання товарів для кожного споживача (крім останнього) відбувається, у тому числі й за рахунок внесків інших учасників. Різниця між споживачами-учасниками є тільки в часі одержання товару кожним із них, оскільки в кінцевому підсумку товар одержать усі учасники, навіть ті, які фінансово були найменш «активними», за умови виконання ними умов договору.

Ураховуючи те, що ТОВ «АВТО ПРОСТО» отримало відповідний дозвіл (ліцензію) на здійснення діяльності ( надання фінансової послуги) щодо «придбання товарів у групах» у Нацкомфінпослуг, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, не можна вважати правильним висновок суду про те, що така діяльність здійснюється товариством нелегітимно, у тому числі й до введення законом ліцензування такої діяльності.

За таких обставин, вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а висновки суду помилковими, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307,309,314,316 ЦПК України, апеляційний суд -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» задовольнити.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 серпня 2013 року скасувати.

Відмовити у задоволені позову ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО ПРОСТО» про захист прав споживача та стягнення коштів.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: