Рішення № 36315596, 16.12.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17247/13 16.12.13

За позовомПриватного підприємства «Всесвіт Фудз»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна»простягнення 28 523,36 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Никитенко Ю.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Всесвіт Фудз» (надалі - «Підприємство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (надалі - «Товариство») про стягнення 28 523,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем у повному обсязі поставлено товар на виконання договору №К-394/14 від 18.06.2012 р., а відповідач належним чином зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 26 880,28 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі

1 362,34 грн. та 3% річних у розмірі 280,74 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.09.2013 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 09.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. справу №910/17247/13 передано на розгляд судді Стасюку С.В. у зв'язку з перебуванням судді Босого В.П. у відрядженні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.10.2013 р. справу №910/17247/13 прийнято до провадження суддею Стасюком С.В. та призначено розгляд справи на 30.10.2013 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. справу №910/17247/13 передано на розгляд судді Босому В.П. у зв'язку з його поверненням з відрядження.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.10.2013 р. справу №910/17247/13 прийнято до провадження суддею Босим В.П. та призначено розгляд справи на 16.12.2013 р.

В судове засідання представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, надала пояснення стосовно суті спору, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04074, м. Київ, вул. Лугова, 12, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №17241620 від 24.09.2013 р., матеріалами справи та вказано у позовній заяві.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.06.2012 р. між Підприємством (постачальник) та Товариством (покупець) було укладено договір поставки №К-394/14 (надалі - «Договір»).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти і оплатити продукцію (надалі - «товар»), ціна та асортимент, якої зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору і в кількості передбаченій замовленнями на товар.

Пунктами 2.1 та 2.2 Договору визначено, що постачальник здійснює поставку товару в термін, час та місце зазначені покупцем у замовленні, яке має бути передане покупцем постачальнику не менше ніж за 2 календарних дні до дати поставки.

Згідно з п. 4.3 Договору покупець оплачує поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок протягом 45 календарних днів з дати поставки товару.

Відповідно до п.п. 8.1 та 8.2 Договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р. Однак, у випадку, якщо після закінчення строку дії Договору, жодна із сторін за 20 календарних днів не заявила про своє бажання розірвати даний договір, він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах. Оскільки доказів, що підтверджували б бажання однієї із сторін розірвати даний договір, суду не надано, то суд вважає його продовженим.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар у період з лютого 2013 року по червень 2013 року на загальну суму 27 288,66 грн., а відповідачем було прийнято та частково оплачено такий товар, що підтверджується накладними, підписаними сторонами у вказаний період та банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по оплаті товару, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 26 880,28 грн.

Укладений сторонами договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом було встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27 288,66 грн., що підтверджується накладними за період з лютого 2013 року по червень 2013 року.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що покупець зобов'язаний здійснити оплату поставленого товару протягом 45 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача

Матеріалами справи (банківська виписка по рахунку позивача за період з 12.03.2013 р. по 13.06.2013 р.) підтверджується перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 21 500, 00 грн.

При цьому суд враховує, що вказані грошові кошти частково зараховувалися для погашення суми заборгованості за період поставки до лютого 2013 року, а частково - для погашення заборгованості у спірний період, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами звіряння.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар (з урахуванням часткової оплати) становить 26 880,28 грн., а строк його виконання на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 26 880,28 грн. за поставлений товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» заборгованості у розмірі 26 880,28 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 362,34 грн. та 3% річних у розмірі 280,74 грн. за прострочення виконання зобов'язання з оплати товару за період з 23.03.2013 р. по 04.09.2013 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.п. 6.4 та 6.7 Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару, тобто, відповідно до п. 4.3 Договору понад 45 календарних днів з дати поставки, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки, що діяла на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Оплата штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх зобов'язань за договору у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що останнім днем виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленої за Договором продукції згідно накладних від 06.02.2013 р., 07.02.2013 р., 13.02.2013 р., 28.02.2013 р. та 06.06.2013 р. є вихідний день, а відтак останній день виконання грошового зобов'язання з урахуванням положень ст. 254 Цивільного кодексу України переноситься на понеділок.

За перерахунком суду розмір пені та 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача, становить 1 314,34 грн. та 277,95 грн. відповідно.

В іншій частині заявленої до стягнення пені (48,00 грн.) та 3% річних (2,79 грн.) необхідно відмовити, оскільки вони обраховані невірно (без врахування положень ст. 254 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» на користь Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» заборгованості у розмірі 26 880,28 грн., пені у розмірі 1 314,34 грн. та 3% річних у розмірі 277,95 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 48,00 грн. та 3% річних у розмірі 2,79 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ділайт-Україна» (04074, м. Київ, вул. Лугова, 12; ідентифікаційний код 35847906) на користь Приватного підприємства «Всесвіт Фудз» (02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1-А; ідентифікаційний код 38185680) заборгованість у розмірі 26 880 (двадцять шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн. 28 коп., пеню у розмірі 1 314 (одна тисяча триста чотирнадцять) грн. 34 коп., 3% річних у розмірі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 95 коп. та судовий збір у розмірі 1 717 (одна тисяча сімсот сімнадцять) грн. 44 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.12.2013 р.

Суддя В.П. Босий