Рішення № 36315560, 16.12.2013, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

16.12.2013Справа № 901/3437/13За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрветком»

(вул. Панікахи, 2 к. 605, м. Дніпропетровськ, 49005, ідентифікаційний код 37005926)

до Фізичної особи-підприємця Асанова Енвера Субхієвича

(вул.Садова, буд.167, с.Мазанка, Сімферопольський р-н, 97530, ідентифікаційний номер 1959006075)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізична особа-підприємець Бухарін Сергій Євгенович

(вулиця Ковильна, буд. 72, кв.106, місто Сімферополь, 95010; ідентифікаційний номер 2691714717).

про стягнення 4046,95 грн.

суддя Шевчук Н.Г.

представники:

від позивача - Конощенко Ю.О., довіреність №226 від 04.11.2013;

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укветком» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Асанова Енвера Субхієвича про стягнення грошових коштів у розмірі 4046,95грн, з яких: 2564,81грн - заборгованість по оплаті отриманого по договору поставки №228 віл 16.11.2010 товару, нараховані у зв'язку з простроченням оплати 30% штрафу у сумі 769,45грн, 10% річних у сумі 290,82грн і пеня у сумі 421,87грн.

Відповідач заявлену до стягнення суму заборгованості не заперечує, проте вважає, що сплачувати цю заборгованість повинен фізична особа-підприємець Бухарін Сергій Євгенович відповідно до укладеного між ними договору про правонаступництво частини зобов'язань по договору поставки від 17.11.2010 (арк..с. 47-48).

Фізична особа-підприємець Бухарін Сергій Євгенович вважає, що заборгованість перед позивачем має бути сплачена саме ним, а не відповідачем, а також просить звільнити його від сплати штрафу, 10% річних та пені у зв'язку із скрутним фінансовим становищем (арк..с. 74, 80).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача сторін суд

встановив:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Укветком» (постачальник) та фізичною особою-підприємцем Асановим Енвером Субхієвичем (покупець) укладений договір поставки №228 віл 16.11.2010, відповідно до якого постачальник зобов'язався поставити та передати у власність покупця ветеринарну продукцію (товар), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити товар (арк..с. 9-12).

Розділом 6 цього договору передбачено, що покупець зобов'язується сплатити суму за товар у строки, які вказані у накладній на передачу товару, шляхом безготівкового розрахунку. Днем здійснення платежу вважається день надходження суми на рахунок постачальника.

Відповідно до пунктів 7.2, 7.3 договору у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Окрім того, при простроченні оплати на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та не оплаченого у строк товару. Покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пункт 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає суду право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як стверджує позивач, на виконання умов договору за період з 16.11.2010 по 12.08.2011 ним був поставлений відповідачу товар на загальну суму 14416,21грн.

Остання поставка товару була здійснена 12.08.2011 за видатковою накладною №Z27220385-1 на суму 4866,43грн з відстроченням платежу на 30 днів (арк..с. 17-18).

Отриманий по цій накладній товар оплачений відповідачем частково.

Заборгованість становить 2564,81грн, яка на день винесення рішення у справі не погашена, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, вимога про стягнення цієї заборгованості обґрунтована і підлягає стягненню з відповідача.

Суд не погоджується з позицією відповідача та третьої особи щодо того, що цю заборгованість слід стягнути з фізичної особи-підприємця Бухаріна Сергія Євгеновича, оскільки покупцем по договору поставки №228 віл 16.11.2010 є саме фізична особа-підприємець Асанов Енвер Субхієвич і на нього покладені зобов'язання по оплаті отриманого по цьому договору товару. Між позивачем і ФОП Бухаріним С.Є. не є існує зобов'язальних правовідносин по договору поставки №228 віл 16.11.2010, а тому на нього не може бути покладений обов'язок по оплаті отриманого товару.

Договір про правонаступництво частини зобов'язань по договору поставки від 17.11.2010 регулює правовідносини між ФОП Асановим Е.С. і ФОП Бухаріним С.Є. по оплаті отриманого позивачем товару по договору поставки №228 віл 16.11.2010, а тому останній не позбавлений можливості звернутись з відповідними вимогами до ФОП Бухаріна С.Є. (арк..с. 68).

Що стосується вимоги про стягнення пені, то суд встановив наступне.

Відповідно до договору отриманий за видатковою накладною №Z27220385-1 від 12.08.2011 товар відповідач повинен був оплатити не пізніше 11.09.2011.

Таким чином, з 12.09.2011 має місце прострочення грошового зобов'язання.

За таких обставин нарахування пені відповідно до припису частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто, починаючи з 12.03.2012 пеня не підлягає нарахуванню.

Проте, як вбачається з наданого позивачем розрахунку ним заявлена до стягнення пеня, яка нарахована за період з 08.08.2012 по 27.09.2013, а тому вимога про стягнення пені за цей період не підлягає задоволенню як незаконна.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 10% річних, розмір яких визначений договором, суд вважає вимогу про стягнення 10% річних у сумі 290,82грн такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про стягнення 30% штрафу у сумі 769,45грн, то враховуючи стан розрахунків по договору в цілому, розмір заборгованості по останній поставці 12.08.2011 суд вважає, що заявлена до стягнення сума штрафу є непомірно великою по відношенню до суми заборгованості у 2564,81грн.

Таким чином, суд вважає за можливе скористатися правом, наданим пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та зменшити розмір штрафу, що підлягає стягненню до 200,00грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дії відповідача.

Керуючись статтями 49, 82- 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Асанова Енвера Субхієвича (вул.Садова, буд.167, с.Мазанка, Сімферопольський р-н, 97530, ідентифікаційний номер 1959006075, з вказаного боржником або встановленого державним виконавцем рахунку) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрветком» (вул. Панікахи, 2 к. 605, м.Дніпропетровськ, 49005, ідентифікаційний код 37005926, на вказаний стягувачем рахунок) грошові кошти у сумі 3055,63 (три тисячі п'ятдесят п'ять грн. 63коп), в тому числі: 2564,81грн - заборгованість по оплаті отриманого по договору поставки №228 віл 16.11.2010 товару, штраф у сумі 200,00грн, 10% річних у сумі 290,82грн; та витрати по сплаті судового збору у сумі 1720,50грн грн. (одна тисяча сімсот двадцять грн. 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити

Рішення підписане

23.12.2013.

Суддя Н.Г.Шевчук

Розсилка проста:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрветком»

(вул. Панікахи, 2 к. 605, м. Дніпропетровськ, 49005)

2. Фізична особа-підприємець Асанов Енвеа Субхієвич

(вул.Садова, буд.167, с.Мазанка, Сімферопольський р-н, АРК, 97530)

3. Фізична особа-підприємець Бухарін Сергій Євгенович

(вулиця Ковильна, буд. 72, кв.106, місто Сімферополь, 95010