Рішення № 36311964, 18.12.2013, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

18.12.2013

Справа № 335/11922/13-ц

2/335/3084/2013 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Корягіній Ю.С., за участю представника відповідача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) при заборгованості по аліментах та додаткових витрат на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із вказаним позовом, розмір позовних вимог у подальшому було зменшено.

В позові вказала, що позивач та відповідач мають дочку, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. З 2006 року позивач з дочкою проживають окремо від ОСОБА_3

На підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя по цивільній справі №335/3500/13-ц 2/335/1396/2013 від 30 травня 2013 року відповідач ОСОБА_3 зобовязаний виплачувати аліменти на її користь на утримання дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частки з усіх видів свого заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Внаслідок не виконання відповідачем рішення суду за ОСОБА_3 утворилася заборгованість по виплаті аліментів з 08.04.2013 р по 31.10.2013 р. Сума заборгованості по аліментах складає 2 456,30 грн.

Неустойка за несплату аліментів за період з 31.05.2013 року по 31.10.2013 року складає 1771,22 грн.

На день подання позову фактично зазнані витрати на дитину, ОСОБА_4, складають 870,00 гривень, передбачуваними витратами на підставі Договору є сума 2030,00 гривень.

Разом ця сума складає 2900 грн.

Вважає справедливо, зобовязати ОСОБА_3 сплатити фактично зазнані витрати на освіту дитини, ОСОБА_4, у розмірі 50 % від 870,00 гривень, що дорівнює 435,00 грн, та сплачувати передбачувальні витрати у розмірі 50 % від 2030,00 гривень, що дорівнює 1015,00 грн, щомісячно по 145 гривень.

Враховуючи вищевикладене, просить суд, стягнути з ОСОБА_3 на її користь неустойку за несплату аліментів в період з року по 31.10.2013 року в сумі 1771 гривні 22 копійок; стягнути понесені додаткові витрати на утримання дочки в розмірі 435 гривень; стягувати періодично додаткові витрати на утримання дочки у розмірі 1015,00 грн по 145 гривень щомісячно та стягнути судові витрати.

У судовому засіданні позивач підтримала уточнений позов у повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просить відмовити у позові, надавши письмові заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши докази у сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою фізичних або юридичних осіб, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами й іншими особами, що беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження серії І-ЖС № 191996 виданого Хортицьким відділом державної РАЦС Запорізького міського управління юстиції від 20.12.2011 р., актовий запис №190 від 17.03.1998 року, батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

Рішенням Орджонікідзевського райооного суду м. Запоріжжя від 30.05.2013 року, стягнуто з ОСОБА_3, на користь ОСОБА_2, аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітної плати (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позовної заяви, а саме з 08.04.2013 року та до повноліття дитини, яке ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 30.07.2013 року - залишено без змін. Рішення суду набрало законної сили 30.07.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2013 року виконавчий лист було пред'явлено до Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції та відкрито виконавче провадження.

04.09.2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 (направлення за належністю до іншого відділу ДВС).

23.09.2013 року старшим державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

25.09.2013 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.10 ч.1 ст.49 (направлення за належністю до іншого відділу ДВС).

14.10.2013 року державним виконавцем Заводського відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим листом.

14.10.2013 року передано виконавчий документ на виконання до ПАТ «Ера» за місцем роботи відповідача.

Згідно постанови про розрахунок заборгованості від 27.11.2013 року складеного держаним виконавцем Заводського відділу ДВС Запорізького міського управління юстиції, залишок боргу по аліментам складає 2 266,94 грн.

Відповідно до платіжного доручення від 06.12.2013 року відповідач ОСОБА_3 сплатив залишок боргу у розмірі 2 266,94 грн.

Крім того, встановлено, що відповідач 04.07.2013 року сплатив добровільно грошові кошти на дитячий табір своєї доньки у розмірі 2 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 04.07.2013 року.

Відповідно до ч.1 ст.196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

У відповідності до ч.2 ст.196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Необхідно враховувати правову природу санкції, передбаченої ст.196 СК України, загальні положення про відповідальність. Санкція у вигляді стягнення пені спрямована на забезпечення виконання платником аліментів своїх зобов'язань, визначених ст.ст.203,205 СК України і її розмір має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до стягнення пені, яка перевищує сам розмір заборгованості по аліментам.

За роз'ясненнями п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.

У відповідності до ст.7 , ч.2 ст.196 СК України, керуючись засадами розумності, виваженості, виходячи з загальних положень про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання, враховуючи, що на час вирішення спору відповідач повністю сплатив заборгованість по аліментам, його вини не встановлено, оскільки, як встановлено вище, заборгованість утворилась з підстав незалежних від Відповідача, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення на користь позивача додаткових витрат на утримання дитини, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до положень ст.185 СК України додаткові витрати, зумовлені особливими обставинами, можуть бути присуджені судом у вигляді конкретної суми, що підлягає одноразовій сплаті, або у вигляді щомісячних чи інших періодичних платежів, здійснюваних протягом певного строку чи постійно. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення. Причому, якщо причина, що зумовила додаткові витрати, є триваючою (тяжка хвороба або каліцтво) додаткові витрати можуть фінансуватися наперед із вказівкою або без вказівки кінцевого терміну їх виплати.

Згідно з вимогами ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Як визначено нормами ст.ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

Додаткові витрати, які просить стягнути позивачка, складаються з оплати на навчання дитини у Запорізькому ліцеї «Логос», однак з рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.05.2013 року про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини, вбачається, що вказані витрати були розглянуті судом при вирішенні питання про стягнення аліментів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка дійсно сплачувала кошти на оплату навчання, що вважає додатковими витратами на її з відповідачем доньку. Однак суду не надано жодного допустимого доказу, що обґрунтовує додаткові витрати на дитину, зумовлені особливими обставинами.

Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Додаткові витрати на дитину викликані особливими обставинами, зокрема розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо. А аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини.

Тому, суд вважає, помилковим висновок позивачки, що витрачені нею кошти є додатковими витратами.

За таких обставин, вимоги позивачки, в цій частині, задоволенню також не підлягають.

За викладених обставин, суд вважає позовні вимоги Позивача такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 208, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_5 Георгіївни до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) при заборгованості по аліментах та додаткових витрат на утримання дитини залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги.

Суддя І.А.Крамаренко