Рішення № 36308471, 23.12.2013, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/181/2013 р.

130/172/13- ц р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"23" грудня 2013 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Саландяк О.Я.,

при секретарі Кащенко Г.Р.,

за участю позивачки ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Жмеринці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4 компанії Брокбізнес про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області до Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 компанії Брокбізнес про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Позов мотивувала тим, що 25.07.2012 року приблизно о 17год. 00 хв. в м. Жмеринка, на перехресті вулиць Кірова-Птахіна, водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить Жмеринській дистанції колії, відокремленого підрозділу ДТГО «Південно-західна залізниця», грубо порушуючи вимоги п.8.7.3. «е», 10.05, 12.1, 12.2, 12.3, 16.5 Правил дорожнього руху, допустив наїзд і удар правою передньою частиною а/м «ГАЗ-53» у праву бокову частину легкового автомобіля НОМЕР_2, котрим керувала ОСОБА_1, внаслідок чого даний автомобіль отримав ушкодження, а позивачці завдано значної майнової шкоди.

Повторно збільшивши позовні вимоги (т.2 а.с.158-161) просила стягнути з відповідача 63287,60 грн. матеріальної шкоди, з яких 60672,25 грн. майнова шкода, завдана ДТП, 2075,36 грн. (т.1а.с.27) інших витрат та 540 грн. додаткових інших витрат, що підтверджуються квитанціями та чеками: понесені позивачкою: витрати на оплату пального для проїзду з м.Вінниці до Жмеринської міжрайпрокуратури і Жмеринського РВУМВС України, що пов»язані із скаргами та заявами, що подавались нею в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, витрати на проїзд до Вінницького міського суду свідка ОСОБА_5, поїздки позивача та свідків до Жмеринського міськрайонного суду, поїздки на дачу в с.Сальник, а також поштові витрати, витрати за виготовлення копій із матеріалів справи, купівлю паперу, виготовлення копії звукозапису судового засідання, комісійні витрати банкам, що сплачувались при оплаті експертиз; просила стягнути з відповідача 1000 грн. моральної шкоди, яка полягає у моральних та душевних стражданнях, що завдані протиправною поведінкою відповідача, а також у зв»язку із пошкодженням її майна, що негативно вплинуло на стан її здоров»я, оскільки вона є інвалідом третьої групи, а також судові витрати, що складаються із: 648 грн. судового збору, витрат на проведення експертиз по справі на загальну суму 1913 грн. 52 коп., 28667,70 грн. витрат на правову допомогу.

Встановивши, що позов заявлено до ЖДК ВП ДТГО «Південно-західна залізниця», що не є юридичною особою (а.с.40-44), судом відповідно до вимог ст. 33 ЦПК України задоволено клопотання позивачки та замінено первісного відповідача належним - ДТГО «Південно-західна залізниця».

Позивачка ОСОБА_1 позов підтримала із підстав, що викладені в позовній заяві, додатково суду пояснила, що 25.07.2012 року вона у м. Жмеринка у громадянина ОСОБА_6 завантажила свій автомобіль металобрухтом та разом із ОСОБА_6 в якості пасажира їхала по м. Жмеринка. 25.07.2012 року приблизно о 17.00 годині, вона, керуючи власним автомобілем НОМЕР_3, рухаючись із невеликою швидкістю, приблизно 40-50 км. на годину, оскільки автомобіль був завантажений підїхала до перехрестя вулиць Кірова Птахіна по двохрядній дорозі у правій полосі без зупинки, оскільки світлофор переключився з червоного на зелений, вїхала на перехрестя. Перелаштувалась в середній ряд трьохрядної дороги, обминаючи ями на дорозі. В цей час, на великій швидкості, більшій, ніж її автомобіль, тобто приблизно 55 км. на год., не тормозячи і не зупиняючись, автомобіль «ГАЗ 53» вїхав на перехрестя із вулиці Птахіна та допустив зіткнення із її автомобілем з правого боку. Вона, щоб уникнути зіткнення та завдання ушкоджень пасажиру ОСОБА_6 підвищила швидкість, приблизно на 5 км/год., та зробила маневр вліво, але після зіткнення автомобіль продовжив рух по інерції до зупинки. Місце та розташування транспортних засобів, після зіткнення відповідає схемі ДТП. ОСОБА_1 непогоджується із схемою ДТП, складеною працівниками ДАІ частково, зокрема, нею оспорюється те, що заднє ліве колесо її автомобіля знаходилось не на відстані 5.45 м від обочини, а на відстані 5,35 м, оскільки саме про такий розмір говорили працівники міліції при складанні схеми ДТП. Дане порушення нею було виявлено при ознайомленні із схемою ДТП набагато пізніше. Також вона не погоджується із вказаною на схемі ДТП точкою зіткнення, оскільки зіткнення відбулось ближче до середини перехрестя, в тому місці, де від її автомобіля відлетіло бокове дзеркало. До зіткнення вона проїхала близько 20 метрів. Про дане порушення вона вказувала працівникам міліції. Сама вона не постраждала фізично. Із автомобіля ГАЗ вийшов ОСОБА_3, який повідомив, що він правил не порушив. Через хвилин 20 приїхали працівники ДАІ. Почали здійснювати заміри. ОСОБА_4 відшкодування ОСОБА_1 не отримала, оскільки виявилось, що автомобіль ОСОБА_3 не був застрахованим. ЇЇ автомобіль із місця ДТП було неможливо зрушити, а тому вона його закрила і поїхала на освідування в лікарню. Потім вона неодноразово скаржилась на дії працівників міліції, бо не могла отримати ні копію протоколу, ні знайти справу про адміністративне правопорушення, тому у неї піднявся тиск, вона також є інвалідом третьої групи, дуже хвилювалась, та продовжує хвилюватись і досі. Свідками події були ОСОБА_6 та чоловік, що допоміг їй вийти із машини, як потім виявилось ОСОБА_5 Інших свідків вона не бачила. Свідок ОСОБА_7 сама її знайшла після того, як були здійснені публікації в газетах через редакцію газети. Протокол про адміністративне правопорушення складався пізно вночі 25.07.2012 року, копію протоколу їй не вручили, вона оскаржувала дії працівників у обласне ДАІ, в прокуратури. ОСОБА_1 автомобіль не відновлено, він у такому самому стані, як після ДТП знаходиться у неї. Також повторно збільшуючи первинні позовні вимоги вказала, що просить стягнути всі заявлені нею кошти саме з належного відповідача - Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця, а в заяві допущено описку.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_8 позов ОСОБА_9 підтримав, суду пояснив, що до нього за юридичною допомогою звернулась ОСОБА_1 ОСОБА_10 нею було укладено договір від 24 вересня 2012 року на підставі якого він представляв інтереси позивачки як при розгляді адміністративної справи у міському суді м. Вінниці, так і зараз. Сума розміру наданих ним юридичних послуг 4000 грн. включає також участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Пояснив, що ОСОБА_1 скаржилась на дії працівників ДАІ, вважає протокол про адміністративне правопорушення, складений, відносно ОСОБА_1 сфальсифікованим, за що працівник ДАІ ОСОБА_10 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Постановою Вінницького міського суду ОСОБА_1 було не визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Представник відповідача ОСОБА_11 позов не визнала із підстав, що викладені в запереченнях. Суду пояснила, що із сторони відповідача беруться до уваги пояснення свідка ОСОБА_12, який їхав за ОСОБА_1 та бачив, що вона вїхала на перехрестя на заборонний сигнал світлофора, схему ДТП, що складена працівниками ДАІ, схему, що складена працівником дистанції колії ОСОБА_13 Зазначила, що пошкодження отримав також і автомобіль залізниці, а тому відповідно до вимог ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується на загальних підставах. Матеріальна шкода, що вказана позивачкою безпідставна, квитанцій не надано, договір із адвокатом укладено також і щодо розгляду адміністративної справи, моральна шкода необґрунтована.

Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала із підстав, що викладені в запереченнях, підтримала пояснення ОСОБА_11 Пояснила, що позивачкою не надано доказів завданих збитків не підтверджено причинний зв'язок між ДТП та душевними стражданнями. Вважає, що відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України шкода повинна відшкодовуватись особою, що її завдала, а оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено на ОСОБА_1, то і шкода покладається на неї, вину ОСОБА_3 не встановлено. Вважає, що позивачкою не доведено розмір шкоди. Збільшені позовні вимоги не визнала, надала письмові заперечення, які підтримала у судовому засіданні. Просила в задоволенні позову відмовити повністю.

Третя особа ОСОБА_3 позов не визнав та пояснив, що 25.07.2012 року о 17-00 год. він керуючи незавантаженим автомобілем «ГАЗ 53», що належить підприємству, де він працює, а саме Жмеринській дистанції колії ДТГО «Південно західна залізниця», повертався із бази матеріалів в гараж Жмеринської дистанції колії. Рухаючись по вул. Птахіна він перед поворотом на вул. Кірова зупинився перед світлофором на стоп лінії, яка на його думку складає відстань приблизно за один метр до світлофора, дочекався зеленого світла і тоді вїхав на перехрестя із швидкістю приблизно 5 кілометрів на годину. Коли стояв перед світлофором, то бачив автомобілі, що стояли справа, а автомобілів, що стояли зліва, йому не було видно. Перед зіткненням, він дивився і направо і наліво, але автомобіля «Понтіак» не бачив. Побачив автомобіль «Понтіак» лише в момент зіткнення, коли відчув удар. Здійснюючи поворот на ліво в його автомобіль вїхав автомобіль «Понтіак» під керуванням ОСОБА_1 Йому здалось, що він від початку руху і до зіткнення проїхав приблизно 4-5 метрів. Він подзвонив механіку, вийшла із автомобіля ОСОБА_1 Вважає, що ДТП сталось внаслідок порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, оскільки він рухався на перехресті після повної зупинки зі швидкістю, не більше 5 км/год, на зелене світло світлофора. Видимість та погода в той день були добрі. Після ДТП до нього підійшов свідок ОСОБА_12 та повідомив, що бачив як ОСОБА_1 їхала на червоний сигнал світлофора, дочекався працівників ДАІ, дав їм пояснення. ОСОБА_5 він не бачив. Після зіткнення він зупинився, а ОСОБА_1, ще 10 м. продовжувала, рух, що є порушенням ПДР. Просив суд покази свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_5 до уваги не брати, оскільки він їх на місці скоєння ДТП не бачив, та вважає їх поясненнями зацікавлених осіб. На даному автомобілі він працював на час ДПТ приблизно 1,5 роки. Збільшені позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.

Свідок ОСОБА_6 показав, що 25.07.2012 року близько 17.00.год. їхав із позивачкою ОСОБА_1 в її автомобілі «PONTIAK» в м. Жмеринка по вул. Кірова. Він знаходився на правому пасажирському сидінні біля водія. Автомобіль рухався з невеликою швидкістю, оскільки був дуже завантажений. З вул. Птахіна виїхав автомобіль ГАЗ 53 , і не зважаючи на те, що ОСОБА_1 їхала на зелене світло світлофора, здійснив наїзд на її автомобіль, внаслідок чого пошкодив всю його праву сторону, а саме пошкоджені передні та задні двері, розбиті вікна та дзеркала. Автомобіль не міг пересуватись. Свідок отримав тілесні ушкодження, але в лікарню не звертався. Після того, як приїхали працівники міліції, вони почали робити заміри, для чого використовували лише рулетку. ОСОБА_1 була в стресовому стані, але бачила як робились заміри, була врівноважена і могла сприймати те, що відбувалось. Також працівник ДАІ не хотів відбирати його пояснення. Зіткнення відбулось приблизно посередині перехрестя. Інших свідків на місці ДТП ОСОБА_6 не бачив, але може категорично стверджувати, що ОСОБА_1, не зупиняючись, вїхала в перехрестя на зелений сигнал світлофору, оскільки світлофор був із його боку і також він інших автомобілів не бачив, окрім вантажівки, що в них врізалась. Посвідчення на права керування транспортними засобами у свідка немає, він досвіду керування не має. Вантажівку побачив приблизно за 4-5 метрів до зіткнення та був упевнений, що вона зупиниться. Коли автомобілі зупинились, то із вантажівки вийшов молодий чоловік, який сказав, що він їхав на зелений сигнал світлофора та почав кудись дзвонити і невдовзі приїхали його начальники. Також ОСОБА_6 пояснив, що працює позаштатним кореспондентом газети «Реалії», де здійснювались публікації про обставини ДТП ОСОБА_1, але особисто він їх не видавав, ОСОБА_1 із такими проханнями до нього не зверталась. З ОСОБА_1 він знайомий близько двох років, перебуває у дружніх відносинах. Також він знайомий із ОСОБА_8, оскільки періодично консультується у нього в силу своєї роботи. Після ДТП він із ОСОБА_1 поїхав на освідування в лікарню. А пізно ввечері 25.07.2012 року ОСОБА_1 поїхала в ДАІ, вийшла звідти із поганим настроєм і всю дорогу мовчала, пояснила, що їй сказали заповнити якісь документи.

Свідок ОСОБА_5 показав, що біля 17-00 год. 25.07.2012 року він йшов по вулиці Кірова прямо на вечірню службу в церкву, що знаходиться по вул. Шекінській. Ідучи, побачив на перехресті вулиць Кірова Птахіна, як з вулиці Кірова їхала червона іномарка «PONTIAK» із увімкненими фарами, та на невеликій швидкості на зелене світло світлофора. З вулиці Птахіна рухався автомобіль «ГАЗ 53», не зупиняючись проїхав перехрестя, та зіткнувся із автомобілем «PONTIAK». Він підійшов до червоного автомобіля ОСОБА_1, допоміг їй з нього вийти та пішов залишивши їй свої координати, оскільки дуже поспішав на церковну службу. Як відбувалась фіксація ДТП він не бачив. Наступного дня його знайшла ОСОБА_1 і він дав їй письмові пояснення, де виклав свої покази. Також його опитували у Жмеринській міжрайонній прокуратурі, а потім в суді. Вказав, що зіткнення відбулось практично одразу після того, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 виїхав на перехрестя, а потім вона зробила різкий маневр, щоб уникнути зіткнення і відїхала аж за перехрестя. На його думку автомобілі рухались із швидкістю 30 км/год. Підтвердив правильність відображення місця зіткнення автомобілів на схемі ДТП, що складена працівниками ДАІ. Вказав, що у нього є досвід роботи водієм.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що 25.07.2012 року біля 17 год. вона їхала з міста Могилів Подільський в м. Вінницю, через Жмеринку. ОСОБА_7, керуючи автомобілем «ВАЗ2115» сірого кольору, в м. Жмеринка по вул. Кірова, стояла на перехресті вулиць Кірова Птахіна в м. Жмеринці по вулиці Кірова, маючи намір здійснити поворот на вул. Птахіна. Вона зупинилась на перехресті, так як перед нею зупинився автомобіль на мигаючий зелений сигнал світлофора. Який сигнал був у світлофора на зворотній стороні їй не було видно. В цей час побачила, як грузовий автомобіль «ГАЗ -53», виїжджаючи з вул. Птахіна рухаючись на невеликій швидкості допустив зіткнення з червоним автомобілем «PONTIAK», який рухався їй назустріч по вул. Кірова. Потім до автомобіля «PONTIAK» підійшов якийсь чоловік та допоміг жінці водію з нього вийти. Зіткнення сталось приблизно на середині перехрестя. Оскільки у неї загорівся зелений сигнал світлофора, вона продовжила рух на вул. Птахіна, обїжджаючи автомобілі, що зіткнулись. Потім випадково, вона, перебуваючи у подруги, побачила статтю в газеті «Реалії» та приблизно в жовтні 2012 року подзвонила в редакцію газети, повідомила, що вона була свідком ДТП, звязалась із адвокатом ОСОБА_1, ОСОБА_8, викликалась до суду в м. Вінниці на розгляд адміністративної справи, де дала аналогічні покази. Бачила автомобілі лише в русі.

Свідок ОСОБА_13 суду показав, що працює начальником механічних майстерень Жмеринської дистанції колії ДТГО «Південно Західна залізниця». 25.07.2012 року він виконував також і обовязки ОСОБА_14, головного механіка, який був у відпустці і відпускав автомобілі в рейс. Зокрема, ним було перевірено наявність документів, страховки на автомобіль ГАЗ -53 д/з АВ3239АА, під керуванням водія ОСОБА_3, але не перевірено зміст цих документів. Даний автомобіль ним було випущено в рейс, а приблизно о 17.00 год. йому із свого мобільного на його мобільний телефон зателефонував водій ОСОБА_3, та повідомив, що в нього вїхав легковий автомобіль на перехресті улиць Кірова Птахіна в м. Жмеринка. Ним, відповідно до його повноважень та оскільки ОСОБА_3 закріплений працівник його цеху було здійснено виїзд з метою фіксації ДТП для проведення службового розслідування, результати якого було передано у відповідну комісію для прийняття рішення про винуватість ОСОБА_3.На місці ДТП ним було встановлено, що автомобіль ГАЗ стояв на перехресті, не завершивши повороту наліво із вулиці Птахіна, а автомобіль «Понтіак» за перехрестям. Потім приїхали працівники міліції. Свідок оглянув автомобілі, що брали участь в ДТП, відібрано дані водіїв. Автомобіль ГАЗ 53 був пошкоджений з правої сторони, а саме була деформація бампера та правого крила кабіни. Свідком ДТП він не був, склав схему, у якій зафіксував місце розташування транспортних засобів, визначив місце зіткнення самостійно, виходячи із власного досвіду, без зазначення будь-яких розмірів. Гальмівного шляху автомобілів не було. Бачив свідка ОСОБА_12, який пояснив, що бачив як автомобіль «Понтіак» проїхав на червоний сигнал світлофора. Був присутнім, як працівники ДАІ складами схему ДТП та робили заміри. ОСОБА_1 була присутня при складанні схеми, ніяких зауважень на дії працівників ДАІ у неї не було. Потім поїхав із ОСОБА_3 у лікарню, а потім на роботу. ОСОБА_3 йому пояснив, що їхав на зелений сигнал світлофора, та повертаючи наліво з вул. Птахіна в нього вїхав автомобіль «PONTIAK», після чого ОСОБА_3 одразу ж зупинився, а легковий автомобіль продовжив рух та зупинився за 10 метрів від автомобіля ГАЗ -53. Після спілкування з ОСОБА_3, свідком події ОСОБА_12,інспектором ДАІ ОСОБА_10, та особистого огляду автомобілів та місця ДТП зробив висновок, що ДТП сталось із за вини водія автомобіля «PONTIAK», оскільки автомобіль ГАЗ 53 починав рух після повної зупинки на зелений показник світлофора, про що свідчить відсутність гальмівного шляху, та мала швидкість автомобіля, оскільки він зупинився одразу ж після удару, а легковий автомобіль «PONTIAK» рухався на червоне світло, та зупинився через 10 метрів після зіткнення. Припускає, що ОСОБА_1 могла не побачити який саме був сигнал світлофора, оскільки у період з 17 до 18 год. заходить сонце, та видимість водіїв, що рухаються в напрямку, в якому рухалась ОСОБА_1 була обтяжена. Про що він склав акт та схему ДТП, завірені печатками підприємства та підписами ОСОБА_15, ОСОБА_16

Свідок ОСОБА_10 суду показав, що він працює на посаді інспектора ДПС Жмеринського Жмеринського РВ УМВС України у Вінницькій області та 25.07.2012 року він ніс службу відповідно до ненормованого графіка, отримав виклик чергового про те, що відбулось ДТП. Приїхав на перехрестя вулиць Кірова - Птахіна в м. Жмеринці, де відбулось ДТП, попутним транспортом, оскільки службовий автомобіль був на ремонті, хвилин приблизно через 15. Із собою в нього не було технічних засобів, а лише рулетка, чого на думку свідка було достатнім для фіксації ДТП. На місці пригоди він склав схему ДТП, відібрав письмові пояснення у свідків та учасників події, оглянув транспортні засоби, освідував водіїв, склав протокол. Зауважень на схему ДТП не поступило, на протокол також. Склав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1, оскільки вважає винною у скоєнні ДТП саме її. Оскільки виникла спірна ситуація, він зібрав всі можливі матеріали та ввечері 25.07.2012 року склав протокол відповідно до якого ОСОБА_1 порушила п. 8.7.3 (е) ПДР, тобто проїхала на заборонний сигнал світлофора та допустила зіткнення із автомобілем ГАЗ під керуванням ОСОБА_3 Вини ОСОБА_3 у вчиненні ДТП він не вбачав. Копію протоколу ним одразу вручено ОСОБА_1, про що свідчить її підпис. Вину ОСОБА_1 ним встановлено відповідно до розташувань транспортних засобів на схемі ДТП, пояснення свідка, що рухався ззаду за ОСОБА_1, прізвища якого він не памятає, який підтвердив, що ОСОБА_1 проїжджала перехрестя на червоний заборонний сигнал світлофора. В інших свідків він на місці пригоди пояснень не відбирав, але потім ОСОБА_1 могла надати їх через канцелярію установи. Матеріали справи ним у найкоротші терміни було передано до адмінпрактики для передачі до суду. При складанні схеми ДТП, ОСОБА_10 пояснив, що дійсно не зовсім чітко та пропорційно склав схему ДТП, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності. Така нечіткість та непропорційність полягає у відсутності зазначень в схемі ДТП дати та часу її складання, інших подробиць, але всі розміри, що вказані ним у схемі відповідають дійсності, зауважень від учасників ДТП не поступило. Привязки при здійсненні замірів ним робились до меж проїздної частини дороги та у тих обємах, які вважались ним достатніми для фіксації транспортних засобів після ДТП з врахуванням встановленого порушення ПДР. Також ним відповідно до наявності та місця розташування осипу було зафіксоване місце зіткнення транспортних засобів. Зауважив, що гальмівний шлях автомобілів був відсутній. Стан дороги на перехресті вулиць Птахіна - Кірова станом на час вчинення ДТП - задовільний через погану видимість дорожньої розмітки, та дорожніх знаків, але ямковості на перехресті не було. На місці ДТП він із ОСОБА_14 не спілкувався, хто це такий, не знає, у ОСОБА_3 телефон не брав та ні з ким по його телефону не розмовляв. Категорично ствердив, що всі заміри здійснені ним відповідають дійсності та вони відображені на схемі ДТП. Пояснив, що дорога може мати різну ширину, а тому розміри, що ним зазначені є реальними.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що літом минулого року, точну дату він вказати не може, він був свідком ДТП між автомобілем «ГАЗ» та автомобілем «Понтіак» червоного кольору на перехресті вулиць Кірова-Птахіна. Він їхав приблизно із швидкістю 30-35 км/год. на відстані трьох метрів ззаду за автомобілем «Понтіак». На власному автомобілі сірого кольору ВАЗ 21114 по вул. Кірова та мав повертати на Птахіна. Під»їзджаючи до світлофора, він змістився в право, а автомобіль «Понтіак» вліво, оскільки мав їхати прямо. Приблизно за п»ять метрів від нього до світлофора він побачив, як на світлофорі після жовтого загорілось червоне світло і автомобіль «Понтіак» проїхав на перехрестя на червоний колір світлофора. При цьому автомобіль «Понтіак» знаходився у положенні під світлофором. ОСОБА_12 на цей же сигнал світлофора повернув на вул. Птахіна, оскільки для нього горів дозволений сигнал у вигляді стрілки. Він бачив зіткнення, яке відбулось приблизно на середині перехрестя, проїхав без перешкод за поворот, метрів 30 і зупинився. За 15 секунд повернувся на місце ДТП, побачив як ОСОБА_3 вийшов із автомобіля «ГАЗ». Як виходили із автомобіля ОСОБА_1 із іншим чоловіком не бачив. Бачив, що вони стояли біля автомобіля. Підійшов до ОСОБА_3 та сказав, що бачив, як автомобіль «Понтіак» проїхав на заборонний сигнал світлофора. Знаходився на місці ДТП приблизно 30-40 хвилин. ОСОБА_17 казала працівникам ДАІ, що їхала на зелений сигнал світлофора. Працівники ДАІ приїхали приблизно через 15 хвилин, робили заміри. Після ДТП він телефонував своїй дружині. Вказав, що на схемі ДТП автомобілі розташовані не так як було на справді. Він написав пояснення на капоті автомобіля. В вересні минулого року поїхав працювати в РФ, де він працює неофіційно. З ОСОБА_3 до ДТП не був знайомий. У нього 15-тирічний водійський стаж. Автомобіль ГАЗ, під керуванням ОСОБА_3 свідок побачив ще як той стояв на перехресті, а саме частину його, а потім, приблизно за 7-8 метрів, побачив, як той почав рух. Рухався автомобіль ГАЗ із швидкістю не більше 5 км/год. Потім почав гальмувати і зупинився, а автомобіль «Понтіак» боком вдарився. На перехресті були інші автомобілі, але які,свідок вказати не може.

Відповідно до письмових пояснень (т.1 а.с.193-199) третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ПАТ «СК «Брокбізнес» за наданим позивачем страховим полісом (а.с.24) застрахований автомобіль НОМЕР_4, а автомобіль, учасник ДТП «ГАЗ-53» д.н.з. НОМЕР_5 у СК «Брокбізнес» не застрахована. Відповідно до наданих суду відомостей, вважає винною у ДТП ОСОБА_1І.(т.1 а.с.196), таким чином виступивши на боці відповідача.

За результатами розгляду адміністративної справи № 206/5790/2012 (провадження 3/206/1910/2012) відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП винесено постанову від 13.11.2012 року (а. адміністративної с. 54), що набула законної сили, відповідно до якої провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрито. Суддя при винесенні даної постанови вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення, тобто порушення нею правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, не доведена належними та допустимими доказами, крім того, строки притягнення будь-кого із учасників ДТП до адміністративної відповідальності пройшли, а відтак провадження в справі підлягає закриттю.

Заслухавши пояснення сторін, третіх осіб, свідків, оглянувши та дослідивши матеріали цивільної справи, справи про адміністративне правопорушення, судом встановлено наступні обставини.

25 липня 2012 року приблизно о 17.00 годині, ОСОБА_3, керуючи автомобіля «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить на праві власності ДТГО Південно-Західна залізниця, із яким перебував у трудових відносинах, у порушення п.8.7.3 Правил дорожнього руху, виїхав із вул. Птахіна на регульоване перехрестя вул. Кірова-Птахіна в м. Жмеринка Вінницької області на заборонний сигнал світлофору, а також в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу з метою уникнення небезпеки для руху, що призвело до зіткнення із автомобілем НОМЕР_6 під керуванням власника автомобіля НОМЕР_7 та «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1 завдано ушкоджень. Факт події даного ДТП сторонами не оспорювався. Автомобіль «PONTIAK» державний номерний знак НОМЕР_8 на перехресті вул. Кірова-Птахіна в м. Жмеринці 25.07.2013 року отримав механічні ушкодження у виді деформації передньої правої дверки, заднього правого крила та дзеркала заднього виду з правої сторони, розбите скло задньої правої дверки (т.1 а.с.17)

Автомобіль ГАЗ-53 д.н.з.НОМЕР_9 має пошкодження з правої сторони буфера, крила, фари передньої частини (т.1 а.с.67), що, відповідно до пояснень представників відповідача є незначними та не вплинули на можливість експлуатації даного т/з.

Подія була зафіксована працівниками ДПС ВДАІ м. Жмеринка Вінницької області. Складено схему ДТП, протокол про адміністративне правопорушення. Схема ДТП, складена інспектором ВДАІ ОСОБА_10, складена не досить чітко та пропорційно, за що він був притягнений до дисциплінарної відповідальності, про що пояснив і сам ОСОБА_10, будучи допитаним в якості свідка у судовому засіданні та підтверджено висновком авто технічної експертизи (т.1 а.с.229), оскільки місце зіткнення геометричної прив»язки в подовжньому напрямку не має.

Автомобіль «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1, який належить відповідачу ДТГО «Південно-західна залізниця», на момент вчинення ДТП 25.07.2012 року, всупереч вимогам ст.21 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахованим не був, що сторонами не оспорено, та перевірено судом (т.1 а.с. 193-199).

ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР, внаслідок чого сталось ДТП, не притягувався. До відповідальності за керування т/з без полісу обов»язкового страхування транспорту на місці пригоди ніхто притягувався, дана обставина була з»ясована набагато пізніше. Дані обставини встановлені судом відповідно до пояснень представників відповідача та третьої особи ОСОБА_3

Відповідно до копії посвідчення, виданого 17.11.1995 року Вінницьким МРЕВ ОСОБА_18 України ОСОБА_1 має право керування автомобілями категорії «В» (т.1 а.с.14), згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, реєстраційний номер НОМЕР_8, з відміткою 12.08.05 р. автомобіль виданий організацією соцзахисту без права продажу та передоручення іншим особам, ОСОБА_1 є власником автомобіля «PONTIAK» червоного кольору (т.1 а.с.15); згідно посвідчення №144604, та довідки до акта огляду МСЕК №209744 від 06.08.2008р. ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи загального захворювання (т.1 а.с.16).

ОСОБА_3 маючи посвідчення водія категорій А1,А,В1,В, С1,С,D, серії ВАЕ 383774 (т.1 а.с.22), під час ДТП керував службовим автомобілем НОМЕР_10, що належить, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 25.05.2004 року ВСП Жмеринська дистанція колії ПЗЗ (т.1 а.с.23), та згідно положення про ВПЗ ЖДК ДТГО «Південно-західна залізниця» від 22.06.2012 року (т.1 а.с.42) відноситься до державної власності, є складовою частиною майна залізниці закріплюється за підрозділом на праві господарського відання. Згідно довідки №164 від 13.02.2013 виданої ВП «Жмеринська дистанція колії» - ОСОБА_3, згідно наказу № 288/ос від 03.11.2011року працює водієм автотранспортних засобів, цеху майстерні, та на момент ДТП перебував у трудових відносинах із Жмеринською дистанцією колії ДТГО «ПЗЗ»(т.1 а.с.89) та 25.07.2012 року о 17 год. керував автомобілем НОМЕР_10 на належній правовій підставі, виконуючи перевезення металобрухту відповідно до виданого роботодавцем подорожнього листа (т.1 а.с. 90).

25.07.2012 року в.о. ПЧГМ ОСОБА_13 після ДТП, було проведено власне службове розслідування, опитано Водія ОСОБА_3, свідка ОСОБА_12, викладено власні пояснення (т.1 а.с.64-66), складено схему ДТП (т.1 а.с.68), та акт за участю начальника ПЧ -9 ОСОБА_15, та начальника УРБА 3 ОСОБА_16, про комісійний огляд місця скоєння ДТП, з висновком про те, що ДТП сталося по причині виїзду водія легкового автомобіля на заборонне показання світлофора, про що свідчить розташування автомобілів та характер їх пошкоджень(т.1 а.с.67).

На запит суду начальником Вінницького КП «СМЕД ОДР» надано циклограму роботи світлофорного обєкту вул. Кірова Птахіна станом на 17:00 год. 25.07.2012 року (т.1 а.с.110), зі схемою роботи світлофорного обєкта по тактам та розміщення устаткування світлофорного обєкта (т.1 а.с.111-112), відповідно до якого світлофорні об»єкти по обидві сторони вулиці Кірова є подвійними та працюють в однаковому режимі.

Для повного та всебічного розгляду справи, зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, винесення законного та обєктивного рішення, судом призначено та проведено судову авто технічну експертизу. Відповідно до висновку експерта №121 а від 08.05.2013 року за результатами проведення судової авто технічної експертизи (т.1 а.с. 222-233) встановлено, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1 та водія автомобіля «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.8.7.3., 12.3 Правил дорожнього руху України, оскільки спростувати чи підтвердити покази водіїв в частині руху керованих ними ТЗ через перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора експертним (розрахунковим) шляхом не видається за можливе, то в цілях забезпечення безпеки руху при проїзді перехрестя, який регулюється сигналами світлофора обоє водії повинні були керуватись сигналами світлофора, а при виникненні небезпеки для руху зобов»язані були приймати міри для попередження зіткнення шляхом зниження швидкості аж до зупинки транспортних засобів. При дачі відповідей на наступні питання експертом надано два варіанти відповідей відповідно до версій подій обох учасників ДТП, що перевірені ним та є технічно достовірними, оскільки визначити експертним (розрахунковим) шляхом хто з водіїв мав перевагу на рух не видається можливим. Експертним шляхом встановлено, що ні водій автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1, ні водій автомобіля «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 не мали технічної можливості попередити зіткнення автомобілів, шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР України (шляхом термінового гальмування із зупинкою автомобіля до смуги руху зустрічного автомобіля), можливість попередження зіткнення у водіїв полягали у виконанні ними вимог п. 8.7.3. ПДР України, що визначають значення сигналів світлофора.

Будучи допитаним у судовому засіданні, експерт ОСОБА_19 суду пояснив, що висновок №121 а від 08.05.2013 року за результатами проведення судової авто технічної експертизи підтримує у повному обсязі. Ним було перевірено достовірність показів обох учасників ДТП, які визнані ним технічно спроможними. Відповідно до висновку експертизи винним у ДТП є той із водіїв, хто проїхав перехрестя на заборонний сигнал світлофора. Оскільки встановити даний факт експертним шляхом неможливо, відповідно до методики, експерт зобов»язаний розглянути варіанти подій за версіями водіїв. Уточнив, що відповіді на перше та друге питання експертизи є ідентичними. Для проведення експертизи експерт брав дані, наявні в матеріалах цивільної справи, справи про адміністративне правопорушення, із відомостей (пояснень сторін), що викладені в ухвалі суду про призначення експертизи. Щодо місця зіткнення, то він визначав місце зіткнення самостійно, виходячи із пояснень обох водіїв, що зіткнення відбулось ближче до середини перехрестя, оскільки місце зіткнення на схемі ДТП не має необхідних прив»язок, а тому визначене ним самостійно. Пояснив, що в установі, у якій він працює немає методики проведення експертиз для визначення швидкості руху автомобілів відповідно до характеру їх пошкоджень. Ним при проведенні експертизи враховувались параметри, що передбачені методикою, а саме тип і стан дорожнього покриття. Врахування «засліпленості сонцем» водія не передбачена методикою, а передбачена ПДР України. При проведенні експертизи ним було враховано вантажність автомобілів, а також завантаженість автомобілів. Пояснив, що відповідно до методики ним оцінюються дії водіїв з технічної точки зору, але у аварійній ситуації, дії конкретного водія також регламентуються його здібностями, навичками, емоційним станом, що знаходиться за межами автотехнічної експертизи. Вказав, що схема ДПТ, що наявна в наданих матеріалах, складена погано, у ній відсутні всі необхідні дані, які мали б бути у ній зафіксовані. Пояснив, що при відповіді на 7 питання керувався математичними розрахунками, а саме монограмою, відповідно до методики. Не надано відповіді на 8 питання, оскільки його дослідження здійснювалось на підставі даних, що вказані в ухвалі суду, але підтвердив, що якщо, 32 секунди це час, за який ОСОБА_3 подолав відстань від початку руху до моменту зіткнення, то за такий час, він звичайно міг здійснити гальмування, проте такого не робив. Ствердив, що ОСОБА_3 не міг не бачити червоний автомобіль «Поніак» до самого зіткнення. Схема ДТП, що складена працівниками ДАІ на місці пригоди не містить прив»язок автомобіля «Понтіак» до лівого краю проїжджої частини, не має прив»язок до вулиць Птахіна відносно її границь, місце зіткнення не має прив»язки до вулиці Птахіна, неможливо встановити, чи ОСОБА_3 виїхав на зустрічну смугу, оскільки відображене місце зіткнення транспортних засобів відображене на схемі перед автомобілем ГАЗ , відсутня прив»язка світлофорних об»єктів, що має значення, оскільки автомобіль ГАЗ зупинився перед світлофорним об»єктом. За наявності даних розмірів дороги, які можуть бути здобуті шляхом огляду та обміру перехрестя по вул. Кірова-Птахіна в м.Жмеринка в присутності експерта, можливо, що на питання, поставлені судом у експертизі будуть інші висновки. Вказав, що необхідно встановити місце зіткнення транспортних засобів, зробити виміри.

Судом у виїзному судовому засіданні 29.08.2013 року проведено огляд перехрестя вулиць Кірова-Птахіна в м.Жмеринці у присутності всіх учасників судового засідання із залучення експерта, спеціалістів з технічних питань, працівників ДАІ, про що складено протокол (т.2 а.с.33-36) та схеми (т.2 а.с. 39), із якими сторони ознайомились, зауважень до розмірів та процедури їх отримання не заявили. На схемі, складеній при огляді вказаного перехрестя під цифрою 1 вказано місце зіткнення транспортних засобів за версією водія ОСОБА_1, під цифрою 2 місце зіткнення транспортних засобів за версією водія ОСОБА_3, під цифрою 3 місце, з якого водій ОСОБА_3 розпочав рух на перехрестя.

За таких обставин, висновок експерта №121 а від 08.05.2013 року за результатами проведення судової авто технічної експертизи (т.1 а.с. 222-233) відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України визнано судом неповним.

За клопотанням обох сторін, судом відповідно до ч.1 ст. 150 ЦПК України призначено обов»язкову додаткову судову авто-технічну експертизу обставин ДТП, проведення якої доручено експерту ОСОБА_19

Відповідно до висновку експерта № 354а від 30.10.2013 року за результатами проведення додаткової судової авто технічної експертизи (т.2 а.с. 85-110) встановлено, що в даній дорожній обстановці дії водія автомобіля НОМЕР_6 ОСОБА_1 та водія автомобіля «ГАЗ-53», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п.8.7.3., 12.3 Правил дорожнього руху України, оскільки спростувати чи підтвердити покази водіїв в частині руху керованих ними ТЗ через перехрестя на дозволяючий сигнал світлофора експертним (розрахунковим) шляхом не видається за можливе, то в цілях забезпечення безпеки руху при проїзді перехрестя, який регулюється сигналами світлофора обоє водії повинні були керуватись сигналами світлофора, а при виникненні небезпеки для руху зобов»язані були приймати міри для попередження зіткнення шляхом зниження швидкості аж до зупинки транспортних засобів. При дачі відповідей на наступні питання експертом надано два варіанти відповідей відповідно до версій подій обох учасників ДТП, що перевірені ним та є технічно достовірними, оскільки визначити експертним (розрахунковим) шляхом хто з водіїв мав перевагу на рух не видається можливим.

З врахуванням замірів, здійснених судом від час огляду перехрестя, та вказаними місцем зіткнення транспортних засобів учасників ДТП зі слів водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_3 експертом встановлено, що за свідченнями водія ОСОБА_1, в дорожній обстановці, що склалась, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля «ГАЗ-53» ОСОБА_3 полягала у виконанні ним вимог п.8.7.3 ПДР, ОСОБА_1 не мала технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «ГАЗ-53» шляхом виконання вимог п.12.3 ПДР; за свідченнями водія ОСОБА_3, останній мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «PONTIAK» шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «ГАЗ-53» до смуги руху автомобіля «PONTIAK» , тобто шляхом виконання п. 12.3ПДР, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля «PONTIAK» ОСОБА_1І полягала у виконанні нею вимог п.8.7.3 ПДР. За свідченнями водія ОСОБА_1 в ситуації, що склалась, в діях водія автомобіля «ГАЗ-53»ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.8.7.3. ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв»язку із виникненням події ДТП; в діях водія автомобіля «PONTIAK» ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР, які б технічної точки зору знаходилися б в причинному зв»язку з виникненням події ДТП; за свідченнями водія ОСОБА_3 в ситуації, що склалась, в діях водія автомобіля «ГАЗ-53» ОСОБА_3 вбачається невідповідність вимогам п.12.3. ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв»язку із виникненням події ДТП; в діях водія автомобіля «PONTIAK» ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.8.7.3 ПДР, які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв»язку з виникненням події ДТП. Даний висновок експертизи суд приймає до уваги як належний та допустимий доказ по справі, незначні описки, допущені в ньому не впливають на його об»єктивність вцілому. Дані, на підставі яких він складений отримані судом безпосередньо на місці ДПТ відповідно до вказаних сторонами обставин.

Розмір завданих ОСОБА_1 матеріальних збитків відповідно до реальної вартості втраченого майна в сумі 38242 грн. 89 коп. підтверджується висновком авто товарознавчої експертизи №30 від 06.03.2013 року (т.1 а.с.141-158). Розмір визначеного експертом збитку відповідачем в суді не оспорювався. Відповідно до вказаного висновку автомобіль НОМЕР_6 підлягає ремонтно-відновлювальним роботам. Вартість робіт чи матеріального збитку не перевищує ринкової вартості автомобіля з урахуванням строку експлуатації, пробігу, зносу та комплектності станом на момент проведення експертизи без врахування виявлених пошкоджень. Вартість ремонтно - відновлювальних робіт даного автомобіля з ПДВ без врахування коефіцієнту фізичного зносу складає 60672 грн.25коп., ринкова вартість з урахуванням строку експлуатації, пробігу, зносу без врахування виявлених пошкоджень складає 98536,96 грн., розмір матеріального збитку, завданого ОСОБА_1 пошкодженням автомобіля НОМЕР_6, 2003 року випуску із врахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей та повної вартості ремонтно-відновлювальних робіт та матеріалів складає 38424,89 грн.

Встановлені судом правовідносини регулюються Правилами дорожнього руху України, главою 82 ЦК України.

Відповідно до п.п. 8.7.3. ПДР України сигнали світлофора мають такі значення:

а) зелений дозволяє рух;

б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у

додатковій секції світлофора. Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками. Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків;

в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух. Для інформування водіїв про час (у секундах), що залишився до

кінця горіння сигналу зеленого кольору, можуть застосовуватися

цифровітабло;

г) чорна контурна стрілка (стрілки), нанесена на основний зелений сигнал, інформує водіїв про наявність додаткової секції світлофора і вказує інші дозволені напрямки руху ніж сигнал

додатковоїсекції;

ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів;

д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу;

е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції разом з жовтим або червоним сигналом світлофора інформує водія про те, що рух дозволяється у вказаному

напрямку за умови безперешкодного пропуску транспортних засобів,

які рухаються з інших напрямків.

Стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при увімкненому

червоному сигналі світлофора з крайньої правої (лівої) смуги руху за умови надання переваги в русі іншим його учасникам;

є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу;

ж) чорні контурні стрілки на червоному і жовтому сигналах не змінюють значення цих сигналів та інформують про дозволені напрямки руху при зеленому сигналі;

з) вимкнений сигнал додаткової секції забороняє рух у напрямку, вказаному її стрілкою стрілками).

Відповідно до п. 12.3ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.

Відповідно до правил частини 1 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. За правилами пункту 1 частини 2 цієї статті цього Кодексу збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, та вона полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв»язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

У відповідності із загальними положеннями про відшкодування шкоди, згідно ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. Положення ст. 1172 ЦК України стосуються відшкодування як майнової, так і моральної шкоди.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки в тому числі є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме -шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її внатурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Щодо встановлення вини у ДТП саме ОСОБА_3 суд виходить із загальних принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства.

Відповідально до ч.ч. 3 і 4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справ даної категорії наявність або відсутність вини кожного з володільців джерела підвищеної небезпеки встановлюється на підставі доказів сторін, якими відповідно до ч. 2 ст. 57 ЦПК України є пояснення сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відсутність своєї вини відповідно до вимог ч. 2 ст. 1166 ЦК України має доводити заподіювач шкоди, а не позивач має доводити наявність вини відповідача, хоча він не позбавлений цього права.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У суду немає підстав вважати не винною у ДПТ особу, відносно не складався протокол про адміністративне правопорушення. У цьому випадку вину такої особи може бути підтверджено чи спростовано іншими належними і допустимими доказами, передбаченими ЦПК України (ст. 57), зокрема висновком судової автотехнічної експертизи, показами свідків.

Згідно висновків експерта №121 а від 08.05.2013 року та № 354а від 30.10.2013 року за результатами проведення судової авто технічної експертизи та додаткової судової авто технічної експертизи, відповідно до якого можливість попередження зіткнення у водіїв полягали у виконанні ними вимог п. 8.7.3. ПДР України, що визначають значення сигналів світлофора. Оскільки при врахуванні роботи світлофорного об»єкту не може бути, щоб в напрямках, по яких рухались водії одночасно горів дозволяючий сигнал для проїзду перехрестя, суду необхідно встановити, хто із водіїв не дотримався п.п. 8.7.3. ПДР України, тобто здійснив рух на заборонний сигнал світлофора.

Поясненнями водія ОСОБА_1, показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 підтверджено те, що ОСОБА_1 почала рух на перехрестя на дозволяючий зелений сигнал світлофора, що не заборонено ПДР.

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_6, суд вважає їх допустимим та належним доказом у справі, оскільки даний свідок був присутнім при ДТП в якості пасажира в автомобілі ОСОБА_1, дав послідовні покази, отримав незначні тілесні ушкодження, його заінтересованості в кінцевому розгляді справи судом не встановлено, а тому суд приймає їх до уваги.

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_7 суд вважає їх допустимим та належним доказом у справі, оскільки відповідно до циклограми роботи світлофорного об»єкта 1Т'-2Т, що дублює порядок роботи світлофорного об»єкта 1Т, 2Т', який регламентував рух ОСОБА_1 (т.1 а.с.110), час який даний свідок знаходилась на перехресті від мигаючого зеленого, до зеленого сигналу, що дозволив їй продовжити рух складав загалом 38 секунд, відповідно до висновку додаткової автотехнічної експертизи № 354а від 30.10.2013, (відповіді на питання №3,4) ОСОБА_3 з часу руху автомобіля «ГАЗ-53» та до місця зіткнення, з його слів складає біля 15,12 сек., до місця зіткнення із слів ОСОБА_1І .- 14,69 сек., тобто весь час руху та після зіткнення перебував в полі зору свідка ОСОБА_7, враховуючи, що огляд повороту з вулиці Кірова, де стояла свідок на вул. Птахіна, звідки виїздив ОСОБА_3 є достатнім. Заінтересованості свідка в розгляді справи судом не встановлено. Тому суд приймає покази свідка ОСОБА_7 до уваги.

Аналізуючи покази свідка ОСОБА_5 суд вважає їх допустимим та належним доказом у справі, оскільки відповідно до циклограми роботи світлофорні об»єкти 1Т'-2Т та 1Т -2Т' є дублюючими та розміщені по обидві сторони (т.1 а.с.110) та даний свідок при достатньому досвіді, який у нього є як у водія, та достатній увазі, бачив дані, що повідомив суду незалежно від напряму його руху по вул. Кірова. Даного свідка також за обставин, що ним вказані бачила на місці пригоди свідок ОСОБА_7 Заінтересованості свідка в розгляді справи судом не встановлено. Тому суд приймає покази свідка ОСОБА_5 до уваги.

Покази даних свідків відповідачем та третьою особою ОСОБА_3 не спростовано.

Суд не приймає до уваги покази свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_10, які підтримали свої висновки про винуватість у ДТП ОСОБА_1, оскільки вони не були очевидцями ДТП, склали схеми ДТП (ОСОБА_13 на власний розсуд та без зазначення будь-яких розмірів, а свідок ОСОБА_10 - не досить чітко та пропорційно, за що він був притягнений до дисциплінарної відповідальності, оскільки місце зіткнення геометричної прив»язки в подовжньому напрямку не має.)

Пояснення ОСОБА_3, дані ним у судовому засіданні є суперечливими , неконткретними. Рух він почав із нульової швидкості на зелений сигнал світлофора. Відповідно до висновку додаткової автотехнічної експертизи № 354а від 30.10.2013, (відповіді на питання №3,4) ОСОБА_3 з часу руху автомобіля «ГАЗ-53» та до місця зіткнення, з його слів складає біля 15,12 сек., до місця зіткнення із слів ОСОБА_1І .- 14,69 сек. Гальмування він не здійснював. Відповідно до його пояснень огляд перехрестя із вулицею Кірова в праву сторону, де стояла автомобіль під керуванням свідка ОСОБА_7 є достатнім, в ліву сторону, звідки рухалась ОСОБА_1 обмеженим. ОСОБА_3 даючи покази плутав ліву та праву сторону перехрестя та пояснив, що перед зіткненням, він дивився направо і наліво, але червоного автомобіля «Понтіак» не бачив, лише відчув удар. Такі пояснення суд розцінює критично як спосіб захисту із метою уникнення відповідальності. При огляді місця ДТП ОСОБА_3 вказав місце зіткнення за власною версією. Оцінивши всі пояснення третьої особи, експерт прийшов до висновку про можливість виконання водієм ОСОБА_3. за його власною версією вимог п. 12.3 ПДР України, що знаходяться в причинному зв»язку з виникненням події даної ДТП.

Судом роз»яснено право сторони, у разі незгоді із висновком експертизи чи його неповнотою заявляти клопотання про призначення повторної чи додаткової експертизи із передбачених законом підстав, проте відповідачем та його представником, третьою особою ОСОБА_3 таке клопотання не заявлялось.

Суд відкидає покази свідка ОСОБА_12, як неналежний та недопустимий доказ у справі через значні суперечності в його показах, що дані в суді. Зокрема свідок ОСОБА_12 показав, що рухаючись за автомобілем «Понтіак» на відстані трьох метрів. Приблизно за 7-8 метрів свідок бачив частину автомобіля «ГАЗ», що стояв на вулиці Птахіна, а потім повільно почав рух, почав гальмувати та зупинився, а автомобіль «Понтіак» вдарився об нього. Також свідок бачив, як автомобіль під керуванням ОСОБА_1 в»їхав на перехрестя на заборонний (червоний) сигнал світлофора, перебуваючи в положенні під світлофорним об»єктом. Дані покази покази суперечать обставинам встановленим у справі, показам водіїв, свідків, спростовані під час огляду перехрестя. Зокрема як вказав водій ОСОБА_3 та підтверджено доказами, він до удару із автомобілем «Понтіак» не гальмував та зупинився після удару, огляд в ліву сторону вул. Кірова, звідки рухалась ОСОБА_17 та свідок ОСОБА_12 у нього був обмежений. Тобто свідок не бачив автомобіля «Газ-53» за умов, що він повідомив суду. Його покази в цілому визнаються судом суб»єктивними та не беруться до уваги.

Суд відкидає письмові докази, що надані відповідачем, а саме результатами службового розслідування а.с.(66, 68), що за припущенням особи, що здійснювала дане розслідування ОСОБА_13 свідчать про винуватість ОСОБА_1, оскільки даний висновок є лише припущенням особи. При проведенні службового розслідування не допитувались свідки з боку ОСОБА_1, що свідчить про його суб»єктивність та однобічність.

Суд також відкидає заперечення відповідача, що містять припущення, посилання на неточності експертизи, недоведеність вини ОСОБА_3, посилання на висновки службового розслідування події ДТП, які свідчать про винуватість в ДТП ОСОБА_1, оскільки вона загалом висновків суду не спростовують є надуманими та суб»єктивними.

Також відповідно до постанови Вінницького міського суду від 13.11.2012 року, що набула законної сили, провадження в справі відносно ОСОБА_1 закрито оскільки вина останньої не доведена належними та допустимими доказами, крім того, строки притягнення будь-кого із учасників ДТП до адміністративної відповідальності пройшли. Висновком судової авто технічної експертизи, проведеної по даній справі однозначного висновку про винуватість ОСОБА_1 не встановлено.

Жодних доказів руху ОСОБА_3 на дозволяючий сигнал світлофора ні представниками відповідача, ні самим ОСОБА_3 не надано.

Таким чином, оцінивши всі докази за правилами ст. 212 ЦПК України, суд прийшов до висновку про протиправність дій ОСОБА_3, що виразилось в порушенні ним п.п. 8.7.3., 12.3. ПРД України, його винуватість у ДПТ, що відбулося 25 липня 2012 року приблизно о 17.00 годині на перехресті вул. Кірова-Птахіна в м. Жмеринка Вінницької області за участю водія ОСОБА_1, що керувала автомобілем НОМЕР_6, що призвело до пошкодження транспортних засобів.

За встановлених обставин та відповідно до правил пункту 1 частини 1 статті 1188, статті 1172 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду ОСОБА_1, оскільки ОСОБА_3, що перебував у трудових відносинах із відповідачем та на відповідній правовій підставі керував ввіреним йому т/з є винною особою у заподіянні шкоди завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди суд виходить із того, що обовязок доведення розміру шкоди лежить на позивачеві.

Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними.

Непереборною силою в такому випадку слід визнавати фактори об'єктивного характеру, причинно не пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки. Шкідливі властивості самого джерела підвищеної небезпеки непереборною силою не є. Дія непереборної сили може бути спрямована як на об'єкт, діяльність з яким становить джерело підвищеної небезпеки, так і на осіб, які обслуговують цей об'єкт.

Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Суду не було надано належних доказів умислу ОСОБА_1 чи непереборної сили.

Потерпілою особою, ОСОБА_1 обрано спосіб захисту у виді позовної вимоги про стягнення із відповідача майнової шкоди у розмірі 63287,60грн. матеріальної шкоди, з яких 60672,25 грн. майнова шкода, завдана ДТП, 2075,36 грн. (т.1а.с.27) інших витрат та 540 грн. додаткових інших витрат, що підтверджуються квитанціями та чеками: понесені позивачкою: витрати на оплату пального для проїзду з м.Вінниці до Жмеринської міжрайпрокуратури і Жмеринського РВУМВС України, що пов»язані із скаргами та заявами, що подавались нею в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення, витрати на проїзд до Вінницького міського суду свідка ОСОБА_5, поїздки позивача та свідків до Жмеринського міськрайонного суду, поїздки на дачу в с.Сальник, а також поштові витрати, витрати за виготовлення копій із матеріалів справи, купівлю паперу, виготовлення копії звукозапису судового засідання, комісійні витрати банкам, що сплачувались при оплаті експертиз, відповідно до детального розрахунку (а.с.27) без надання будь-яких доказів: квитанцій про кількість придбаного пального у вказаний нею період, оренди будь-яких транспортних засобів.

Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, традиційно виділяють у спеціальний делікт у звязку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обовязку таку шкоду відшкодувати.

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного звязку між ними.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні розяснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоровя тощо).

Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи в результаті ДТП, та визначаючи розмір такої шкоди суд виходить із розяснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 при визначені розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обовязку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у звязку із заподіянням шкоди майну.

Також відповідно до п. 14 постанови Пленуму №4 Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки, відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Така зношеність не враховується, якщо річ, що мала певну зношеність приведена до попереднього стану з використанням нових вузлів, деталей, комплектуючих.

Можливості відшкодування шкоди в натурі судом не встановлено, такої вимоги позивачем не заявлено. Таким чином з відповідача Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода у виді матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу, що визначений у висновку автотоварознавчої експертизи №30 від 06.03.2013 року у сумі 38424 грн. 89 коп., оскільки, як слідує із вказаного висновку він обрахований виходячи із реальної вартості деталей із врахуванням коефіцієнту зносу та повною вартістю робіт, фарбування. Стягнення повної вартості ремонтно-відновлювальних робіт в сумі 60672, 25 грн. без врахування коефіцієнту зносу за умови не відновлення попереднього стану судом вважається за недопустиме.

Підстав для застосування ст. 1193 ЦК України не встановлено, оскільки судом не встановлено грубої необережності ОСОБА_1 при встановлених обставинах ДТП, як того вимагає п. 7 Постанови №4 від 01.03.2013 року Пленуму Вищого Спеціалізовано суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

В задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інших витрат позивачки на 2075,36 грн. (т.1а.с.27) інших витрат та 540 грн. слід відмовити через їх безпідставність та недоведеність розміру шкоди в цій частині. Крім того, як вказано позивачкою всі скарги подавались та надсилались нею у зв»язку із неправомірними діями працівників ДАІ, неправомірними діями працівників відповідача, поїздки до суду на розгляд справи про адміністративне правопорушення, перевезення свідків на розгляд справи про адміністративне правопорушення, де вона доводила свою невинуватість у вчиненні ДТП, отримання посвідчення водія, тобто лежать за межами доказування розміру збитків у даній цивільній справі, оскільки не знаходяться у безпосередньому причинному зв»язку із діями водія ОСОБА_3, винність якого у скоєнні ДТП встановлена лише вказаним рішенням та не стали доказом у даній справі щодо його винуватості чи невинуватості. Також відповідно до ч. 1 ст. 85 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати (ч. 2 ст. 85 ЦПК України). Зі змісту зазначених норм вбачається, що витрати пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту стороні не відшкодовуються. Позивачем не визначено конкретний розмір витрат, пов»язаних із залученням свідків. Отже правові підстави для відшкодування позивачу витрат пов'язаних з її явкою та явкою свідків до суду відсутні. Витрати позивача на виготовлення копій із матеріалів справи, купівлю паперу, комісійні витрати банкам, що сплачувались при оплаті експертиз відповідно до ст. 79 ЦКП України не належать до судових витрат

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить із того, що позивачкою не надано жодних доказів її моральних страждань, пов»язаних із погіршенням здоров»я, проте, відшкодуванню підлягає моральна шкода, що завдана пошкодженням її майна внаслідок винної поведінки працівника відповідача ОСОБА_3, вина якого та її причинний зв»язок із пошкодженням майна позивачки, встановлений судовим рішенням.

Відповідно до правил ч.1 та ч.2 п.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

У п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, відповідальність несе організація, з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу. Що також підтверджується правовою позицією Верховного суду України, висловленою 6 листопада 2013 року по справі № 6-108цс13, предметом якої був спір щодо про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, де ВСУ зробив правовий висновок, що відповідно до аналізу норм ст.ст. 1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України шкода, (в тому числі моральна), завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Таким чином, виходячи із вищенаведеного, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань ОСОБА_1, яка хвилювалась через пошкодження її майна, на мала змоги ним користуватись тривалий час, ступеня вини особи ОСОБА_3 враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що в цій частині позов підлягає частковому задоволенню, на суму 500 грн.

При розрахунку витрат на правову допомогу, суд враховує, що чинним ЦПК України не передбачено відшкодування судових витрат, які сторони понесли у зв»язку із розглядом справ про адміністративне правопорушення та керується ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір мінімальної заробітної плати на розгляду справи в суді - 1147,0 гривень, тривалість участі у судових засіданнях особи, що надавала позивачу правову допомогу, шо не перевищує 14 годин загалом, а тому виходячи з засад розумності та справедливості вважає необхідним стягнути 6425 (шість тисяч чотириста двадцять пять) гривень вказаних витрат.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору (т.1 а.с.1, т.2 а.с.1, 6) пропорційно частині задоволених вимог та на користь держави судовий збір щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 частково.

Відповідно до Правил дорожнього руху України, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, постанови Пленуму №4 Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, ЗУ «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», ст.ст. 22, 23, ч.1 ст. 1167, 1172, 1187, п.1 ч. 1 ст. 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57, 58, 79, 85 ч.1, 88, 212-215 ЦПК України,-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця майнову шкоду у сумі 38424 (тридцять вісім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 89 коп.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 500 (пятсот) грн.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця на користь ОСОБА_1 витрати, що повязані з розглядом справи у виді витрат за проведення експертиз на загальну суму 1913 (одна тисяча девятсот тринадцять) грн. 52 коп. та витрат на правову допомогу 6425 (шість тисяч чотириста двадцять пять) грн.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 25 коп.

Стягнути з Державного територіально-галузевого обєднання Південно-Західна залізниця на користь держави (банк ГУДК у Вінницькій області, м. Вінниця МФО 802015, номер рахунку 31211206700006 Код ЄДРПОУ 37755173, одержувач УДКСУ у Жмеринському районі та м. Жмеринка 22030001)) судовий збір в сумі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

В задоволенні решти позову відмовити.

На рішення суду сторонами може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні при оголошенні - у цей же строк з часу отримання його копії.

Повний текст рішення виготовлено 24.12.2013

Суддя: