Ухвала суду № 36307503, 16.12.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 110/3903/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Шевченко О.В. Головуючий суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

"16" грудня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В. СуддівМакарчук Л.В., Павловської І.Г. При секретаріУсеїновій Н.У.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційними скаргами Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» та ОСОБА_6 на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А :

04 вересня 2013 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Вимоги мотивовані тим, що вона з сім'єю, яка складається з чоловіка, двох малолітніх дітей та її матері, проживали в однокімнатній квартирі АДРЕСА_1. В липні 2012 року вони за договором купівлі-продажу купили квартиру АДРЕСА_2 та в ній зареєструвалися, хоча проживали ще в однокімнатній квартирі. На початку червня 2013 року контролером водоканалу було повідомлено про наявність великої заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення. Після звернення до відповідача їй стало відомо, що нарахування оплати за надані послуги здійснювалося з часу реєстрації ОСОБА_6 з членами сім'ї у квартирі та відповідно до встановленим Красноперекопською міською радою АР Крим нормам споживання на одну особу за тарифами, узгодженими рішенням виконавчого комітету Красноперекопської міської ради АР Крим. Посилається на те, що у 2012 році вони оплатили заборгованість попереднього власника за послуги з водопостачання та водовідведення у сумі більше 1800 грн. Після повідомлення про наявність боргу позивачка звернулася до начальника КРП «Вода Криму» з заявою про перерахунок заборгованості, зважаючи на те, що її сім'я в квартирі не проживала та послугами не користувалася до серпня 2013 року, а також просила повідомити на підставі яких нормативних актів їй було нараховано оплату. З заявами до відповідача вона зверталася тричі, але вважає, що обґрунтованої відповіді не отримала, тому КРП «Вода Криму», на думку позивачки, порушено вимоги ст. 20 Закону України «Про звернення громадян». Крім того, 12.08.2013 року без будь-якого попередження до квартири прийшли робітники КРП «Вода Криму» з наміром затампонувати каналізацію. Після повідомлення про те, що у квартирі проживає двоє малолітніх дітей та інвалід першої групи, було складено акт та відключення відкладено на 10 днів. 28 серпня 2013 року каналізацію у квартирі було затампоновано. Просить визнати неправомірними дії КРП «Вода Криму» з нарахування оплати за неотримані послуги з водопостачання та водовідведення, тампонування каналізації за адресою: АДРЕСА_3 та затримки відповіді на її заяву більш ніж на 15 діб. Зобов'язати відмінити нарахування плати за неодержані послуги та зняти пробку з затампонованої каналізації.

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року позов задоволено частково. Визнано дії Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» /ЄДРПОУ 20671506/ по відключенню квартири АДРЕСА_2 від системи водовідведення шляхом тампонування каналізації до квартири АДРЕСА_2 неправомірними. Зобов'язано Кримське республіканське підприємство «Вода Криму» відновити водовідведення у квартирі АДРЕСА_3 шляхом зняття пробки з каналізації /розтампонування каналізації/, яка встановлена до квартири АДРЕСА_2. В іншій частині позову відмовлено. Рішення в частині відновлення водовідведення у квартирі АДРЕСА_3 шляхом зняття пробки з каналізації, яка встановлена до квартири АДРЕСА_3, допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі КРП «Вода Криму» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6 в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення суду в частині відмови їй у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови у задоволенні її позову незаконне і необґрунтоване, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, по неповно з'ясованим обставинам, що мають значення для справи.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить апеляційну скаргу КРП «Вода Криму» відхилити як необґрунтовану, рішення суду в частині відновлення водовідведення у квартирі АДРЕСА_3 шляхом зняття пробки з каналізації залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли правовідносини з приводу надання та споживання послуг з водопостачання та водовідведення.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам та вимогам закону.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 та її чоловік ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 05.07.2012 року є співвласниками квартири АДРЕСА_3. Будинок АДРЕСА_3 знаходиться на балансі КП ЖЕО Красноперекопської міської ради.

ОСОБА_6, її матір ОСОБА_8 та малолітні діти - ОСОБА_9, ОСОБА_10 з 03.08.2012 року зареєстровані у зазначеній квартирі /а.с. 45-46/.

13.07.2012 року між ОСОБА_7 та КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство м. Красноперекопська» /правонаступником якого є КРП «Вода Криму»/ укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення, відповідно до якого КРП «Вода Криму» надає вказані послуги, а ОСОБА_7 їх оплачує (а.с. 50-51).

Обгрунтовуючи свій позов ОСОБА_6 посилалася на те, що в квартирі АДРЕСА_3 ніхто не проживав, оскільки всі члени її сім'ї проживали в квартирі АДРЕСА_1, про що було відомо представникам відповідача, оскільки вони приходили до них та знімали показники лічильника, брали оплату за надані послуги по квартирі АДРЕСА_1, а тому нарахування оплати за послуги, що надавалися до квартири АДРЕСА_3 на зареєстрованих осіб, які фактично в квартирі не проживали та послугами з водопостачання та водовідведення не користувалися, вважає безпідставним.

Суд першої інстанції дав належну оцінку вищенаведеним доводам позивача та дійшов обгрунтованого висновку про правомірність дій КРП «Вода Криму» з нарахування оплати за послуги з водопостачання та водовідведення, які надавалися відповідачем за адресою: АДРЕСА_3 за період з серпня 2012 року по грудень 2012 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.2005 р. А з грудня 2012 року, враховуючи те, що в квартирі встановлено засіб обліку води, нарахування оплати проводиться згідно з показниками лічильника.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до числа житлово-комунальних послуг відносяться й комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 5 частини 2 статті 20 зазначеного Закону передбачено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено обов'язок споживача на укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця надання житлово-комунальних послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Згідно з п.п. 1, 20, 21 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07.2005 р., які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), який отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги), плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

У разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання.

Відповідно до ст.ст. 19-22, 32 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з власниками будинків, що перебувають у приватній власності. Договір про надання послуг з питного водопостачання набирає чинності після досягнення домовленості з усіх його істотних умов та підписання сторонами.

Споживачі питної води серед іншого мають право на підключення в установленому порядку до централізованого водопостачання та водовідведення і в той же час зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення; не перешкоджати здійсненню контролю за технічним станом інженерного обладнання в приміщеннях; забезпечувати безперешкодний доступ відповідальних представників підприємств питного водопостачання до власних водопровідних мереж та обладнання для контролю за рівнем споживання питної води, а також для виконання відключення і обмеження споживання відповідно до встановленого порядку.

За надання послуг з питного водопостачання споживач вносить плату за нормами і тарифами, що регулюються у встановленому законодавством порядку. Порядок справляння плати за надання послуг з питного водопостачання встановлюється законодавством.

Статтею 41 даного Закону передбачено, що облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що внесені до державного реєстру засобів вимірювальної техніки. У разі відсутності таких технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами.

Враховуючи те, що з серпня 2012 року у квартирі зареєстровано три особи, відповідачем плата за надані послуги нараховувалась згідно з установленими нормативами (нормами) споживання, а з грудня 2012 року з часу встановлення засобу обліку води нарахування оплати проводиться згідно з показниками лічильника.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про зобов'язання відповідача відмінити нарахування плати за неодержані послуги з водопостачання та водовідведення правильно посилався на постанову Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення».

Пунктом 29 вищезазначеної постанови передбачено, що споживач має право на: зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

З урахуванням того, що до червня 2013 року ОСОБА_6 не зверталася до відповідача з заявами про не проживання будь-кого з зареєстрованих осіб у квартирі АДРЕСА_3 в порядку п. 29 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року та відповідно про не споживання послуг, що надаються КРП «Вода Криму, дії відповідача щодо відмови у перерахунку оплати за надані послуги за вищезазначений період є правомірними.

При цьому суд першої інстанції дійшов також правильного висновку про відмову у задоволенні вимог позивачки про скасування нарахованої відповідачем плати за неодержані послуги з водопостачання та водовідведення за період з липня 2012 року по грудень 2012 року, оскільки сам по собі факт здійснення відповідачем нарахувань за спожиті послуги і надання такого розрахунку споживачу є за своєю природою різновидом претензії.

Нарахування відповідачем суми оплати за надані позивачу послуги з водопостачання та водовідведення, з розміром якої позивач не згоден, не породжує для останнього обов'язок сплатити її у безспірному порядку.

Право КРП «Вода Криму» на відшкодування збитків, завданих внаслідок несплати позивачем нарахованої заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, яку він не визнає, може бути реалізоване лише шляхом звернення до суду з відповідним позовом про її стягнення.

Саме під час розгляду такої справи споживач і має доводити незаконність дій постачальника щодо визначення розміру заборгованості за надані послуги.

Доводам ОСОБА_6 щодо обізнаності працівників КРП «Вода Криму» про фактичне місце проживання позивачки та членів її сім'ї у квартирі АДРЕСА_1 судом першої інстанції дана належна оцінка в рішенні суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо необґрунтованості позовних вимог позивача щодо визнання дій КРП «Вода Криму» неправомірними з приводу надання відповіді на заяву позивачки з затримкою.

Так, судом першої інстанції встановлено, що 13.06.2013 року ОСОБА_6 звернулася до КРП «Вода Криму» з заявою щодо проведення перерахунку за послуги з водопостачання та водовідведення з посиланням на те, що у квартирі фактично ніхто не проживав. У зверненні просить вказати нормативний акт, який зобов'язує сплачувати витрати за водопостачання та водовідведення, враховуючи, що у квартирі ніхто не проживає. Лист отримано відповідачем 13.06.2013 року, відповідь на який надано 25.06.2013 року, тобто загальний строк відповіді тривав 12 днів.

23.07.2013 року ОСОБА_6 звернулася до КРП «Вода Криму» з повторною заявою, яка отримана відповідачем 23.07.2013 року. Відповідь на зазначену заяву відповідачем дано 26.07.2013 року, тобто загальний строк відповіді тривав 3 дні.

09.08.2013 року ОСОБА_6 звернулася до КРП «Вода Криму» із заявою за змістом аналогійним раніше поданим двом заявам. Відповідь на зазначену заяву надано 27.08.2013 року, тобто загальний строк відповіді тривав 17 днів.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вирішення - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у звернені питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання дій неправомірними щодо ненадання відповіді на звернення від 09.08.2013 року судом першої інстанції зазначено, що, враховуючи наявність відповідей на звернення позивачки від 13.06.2013 року та від 23.07.2013 року, які нею були отриманні у строк визначений Законом України «Про звернення громадян» і носили аналогічний характер, не встановлено потреби у наданні відповіді на заяву ОСОБА_6 з того ж самого питання, на яке вже надавалися відповіді раніше.

З огляду на наведене, доводи позивача щодо надання відповіді на її заяву з затримкою є необґрунтованими, а тому судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позову позивачки в цій частині.

Що стосується висновків суду в частині задоволення позову про визнання дій відповідача по відключенню квартири позивачки від системи водовідведення неправомірними та зобов'язання КРП «Вода Криму» зняти пробку затампованої каналізації, то колегія суддів з ними погоджується, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону

Як убачається з укладеного між ОСОБА_7 та КРП «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційне господарство м. Красноперекопська» /правонаступником якого є КРП «Вода Криму»/ договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 13.07.2012 року виконавець має право припинити надання послуг у разі прострочення оплати послуг більше трьох місяців шляхом відключення від центрального водопроводу до ліквідації заборгованості та оплати споживачем робіт з припинення та відновлення надання послуг /п.24.4/.

Разом з тим, враховуючи, наявність між сторонами спору щодо правильності здійснення відповідачем нарахувань за послуги за період з липня 2012 року по грудень 2012 року і неодноразові звернення позивачки до відповідача з заявами про здійснення перерахунку, а потім до суду, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що до вирішення цього спору у відповідача були відсутні підстави для відключення квартири позивачки від водовідведення шляхом тампонування каналізації.

Статтею 1 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року передбачено, що підприємством питного водопостачання є суб'єкт господарювання, що здійснює експлуатацію об'єктів централізованого питного водопостачання, забезпечує населення питною водою за допомогою пунктів розливу, застосування установок підготовки питної води та виробництво фасованої питної води. Цією статтею також визначене поняття питного водопостачання як діяльності, що пов'язана з виробництвом, транспортуванням та постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та систем питного водопостачання.

Відповідно до ст. 23 Закону підприємства питного водопостачання мають право, у разі внесення споживачем не в повному обсязі плати за використану питну воду, обмежити його питне водопостачання до рівня екологічної броні питного водопостачання.

Таким чином, при здійсненні водопостачання та водовідведення спеціальними підприємствами, держава гарантує споживачам певний захист, який спрямований на забезпечення користувачів вкрай необхідним природним ресурсом - питною водою, та можливістю користуватися такою необхідною послугою як водовідведення, а у разі порушень умов сплати за користування послугами - встановленою граничною нормою води.

Довід скарги відповідача про те, що суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги п. 24.4 договору і не дав йому правової оцінки, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки він спростовується змістом судового рішення.

Що стосується посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме положення ст.1 та ст. 23 Закон України «Про питну воду та питне водопостачання» від 10 січня 2002 року, то колегія суддів вважає його безпідставним, оскільки суд першої інстанції правильно застосував правила зазначених норм закону до спірних правовідносин.

Доводи апеляційних скарг позивача і відповідача про те, що суд неповно з'ясував обставини справи та не дав належної оцінки доказам відповідача, а тому необґрунтовано задовольнив позовні вимоги позивача, є безпідставними.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам наданим сторонами згідно зі ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків.

Інші доводи апеляційних скарг не містять правових підстав для скасування рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при розгляді справи вимоги матеріального і процесуального права судом першої інстанції додержано, підстав для скасування рішення немає.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 307, 308, 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах

УХВАЛИ Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Апеляційну скаргу Кримського республіканського підприємства «Вода Криму» відхилити.

Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 15 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Макарчук Л.В. Павловська І.Г.