Рішення № 36306737, 19.12.2013, Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 119/8848/13-ц

2/119/3130/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2013 року

Феодосійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Мурзенка М. В.

при секретарі Маричевій С. В.

за участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2

третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, моральної шкоди, треті особи без самостійних вимог ОСОБА_4, ОСОБА_3, Приватне підприємство Феодосійський музей грошей,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Повного товариства «ПП «Феодосійський музей грошей» і Компанія» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати, моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що він перебував в трудових відносинах з відповідачем в період з 01 лютого 2008 року по 06 червня 2013 року, працював на посаді директора та за сумісництвом експерта-оцінювальника, був звільнений за власним бажанням, при цьому при звільненні з ним не було проведено повний розрахунок: не було виплачено заробітну плату в сумі 382 грн. 32 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 4 337 грн. 56 коп. (без врахування суми податків та зборів). Позивачем в серпні 2013 року було направлено відповідачу письмову вимогу про розрахунок, однак розрахунок не проведено дотепер. Внаслідок неотримання позивачем розрахунку, йому було спричинено моральну шкоду, що виразилась в хвилюваннях, неможливості реалізації життєвих планів, погіршенні стану здоровя внаслідок хвилювань. Враховуючи викладене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати, компенсацію за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію втрати частини доходів у звязку із порушенням терміну їх виплати, моральну шкоду в розмірі 8000 грн., витрати на поштові послуги в розмірі 23 грн. 52 коп., послуги ксерокопіювання в розмірі 28 грн., розрахункове-касове обслуговування в розмірі 6 грн.

Ухвалою суду від 04 грудня 2013 року до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, було залучено учасників Повного товариства «ПП «Феодосійський музей грошей» і Компанія» Приватне підприємство «Феодосійський музей грошей», ОСОБА_4, ОСОБА_3.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити з мотивів, викладених в заяві, додатково пояснив суду, що в день звільнення він не працював, в серпні 2013 року направив відповідачу за адресою його державної реєстрації вимогу про розрахунок, яку було повернуто у звязку із закінченням терміну зберігання, також він неодноразово усно звертався до керівництва відповідача з вимогою про розрахунок, на час розгляду справи розрахунок не проведений, внаслідок неотримання коштів, на які він розраховував, в нього виникли проблеми з наймом житла, оскільки він був позбавлений можливості своєчасно за нього розрахуватись, також був позбавлений можливості здійснити із сином поїздку до Києва з метою отримання консультації лікарів з приводу його захворювання, також внаслідок душевних переживань, викликаних неотриманням суми розрахунку, погіршилось здоровя позивача.

Представник відповідача, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що жодних вимог про розрахунок відповідач від позивача не отримував, заборгованість існує в меншому розмірі, оскільки в період роботи позивача виплати йому за роботу на посаді експерта-оцінювальника в червні, липні, листопаді та грудні 2012 року, а також в січні 2013 року були завищені, заборгованість виникла внаслідок відсутності у відповідача коштів через дії позивача на посаді директора, вимоги про стягнення моральної шкоди є необґрунтованими, відповідач намагався перерахувати безспірну суму заборгованості позивачу за відомими йому реквізитами, проте в проведенні платежу банком було відмовлено, у звязку із чим просили в задоволенні позову відмовити, надали розрахункові листки заробітку позивача з урахуванням проведеного відповідачем перерахунку.

Представник третьої особи ПП «Феодосійський музей грошей» в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений.

Заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач працював на посаді заступника директора Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія в період з 01.02.2008 по 06.04.2009 р., з 07.04.2009 по 08.06.2013 на посаді директора, з 09.05.2008 по 08.06.2013р. за сумісництвом на посаді експерта-оцінювальника Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 11-13), протоколів зборів учасників Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія № 43 від 24.05.2013 (а.с. 16), наказів № 16/47 від 08.05.2008 (а.с. 135), № 21-К від 24.05.2013 (а.с. 17), та визнається сторонами.

При звільненні з позивачем не було проведено повний розрахунок з заробітної плати, не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, що сторонами не заперечується.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

З копії табелю обліку робочого часу за червень 2013 року (а.с. 121) вбачається, що в день звільнення позивач не працював.

12 серпня 2013 року цінним листом з описом вкладення направив відповідачу вимогу про розрахунок, яку відповідачем не було отримано, й повернуто відправникові 13.09.2013 за закінченням терміну зберігання (а.с. 18-19, 21). Вимогу було направлено за адресою державної реєстрації відповідача, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується витягом з вказаного реєстру (а.с. 49-51), з листа ЦПЗ № 5 м. Феодосії (а.с.104) вбачається, що повідомлення про надходження зазначеної вимоги було доставлено відповідачу 12.08.2013, повторне повідомлення доставлено 17.08.2013, за отриманням вимоги ніхто не зявився. За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем 12 серпня 2013 року в належний спосіб було предявлено відповідачу вимогу про розрахунок, посилання представника відповідача на фактичне неотримання зазначеної вимоги відхиляються судом, оскільки неявка представника відповідача за отриманням кореспонденції не може вважатись поважною причиною неотримання вимоги позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач мав провести повний розрахунок з позивачем 12 серпня 2013 року.

Відповідно до ст. 117 КзПП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість із заробітної плати, компенсація за невикористану відпустку, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні: з 13 серпня 2013 року по день винесення судом рішення по справі.

Доводи представника відповідача та третіх осіб про необґрунтованість вимог з огляду на те, що неможливість виплати позивачу належних сум виникла внаслідок його неправомірних дій на посаді директора, які виразились в сплаті належних до виплати сум іншим особам, в т.ч. субєктам господарської діяльності, що призвело до відсутності коштів у на розрахунковому рахунку відповідача, відхиляються судом, оскільки з виписки по розрахунковому рахунку відповідача за червень 2013 року вбачається, що в період роботи позивача на посаді директора, з зазначеного рахунку здійснювались бюджетні платежі, виплата заробітної плати, оплата наданих підприємству послуг, тобто такі, що повязані із господарською діяльністю підприємства, доказів помилковості платежів або необґрунтованості їх здійснення відповідачем не надано, обовязок здійснити розрахунок з позивачем виник у відповідача 12.08.2013, відсутність коштів у роботодавця не звільняє його від обовязку здійснити розрахунок з працівником й не виключає його відповідальності за несвоєчасний розрахунок.

При визначенні суми заборгованості перед позивачем із заробітної плати суд виходить з наступного.

З копії розрахункових листків за останній місяць роботи позивача, червень 2013 року (а.с. 73, 127), що були надані позивачем та представником відповідача вбачається, що сума нарахованої позивачу заробітної плати складає 382 грн. 32 коп.

Доводи представника відповідача про надмірно нараховані позивачу суми заробітної плати за роботу за сумісництвом на посаді експерта-оцінювальника в червні, липні, листопаді, грудні 2012 року та в січні 2013 року відхиляються судом з огляду на наступне. З копії наказу № 16/47 від 08.05.2008 року вбачається, що позивача було прийнято на посаду експерта-оцінювальника за сумісництвом на неповний робочий день з розміром окладу 0,25 ставки. (а.с. 135), згідно наказу № 20 від 07.04.2009 (а.с. 134) розмір оплати встановлено на рівні 0,325 ставки. Згідно відомостей, що містяться в листах Міністерства соціальної політики України від 23.08.2011 р. N 8515/0/14-11/13, від 21.08.2012 р. N 9050/0/14-12/13, норма тривалості робочого часу в червні 2012 року при 40-годинному робочому тижні складає 151 годину, в липні 176 годин, в листопаді 176 годин, в грудні 167 годин, в січні 2013 року 168 годин. З урахуванням встановлення позивачу неповного робочого дня на посаді експерта-оцінювальника, розміру його оплати згідно наказу № 20 від 07.04.2009, норма робочого часу позивача на вказаній посаді в червні 2012 року складає 49,07 годин, в липні 57,2 годин, в листопаді 57,2 годин, в грудні 54,28 годин, січні 2013 року 54,6 годин. Згідно відомостей, що містяться в табелях обліку робочого часу (а.с. 109-121) вбачається, що фактично позивачем на посаді експерта-оцінювальника в червні 2012 року відпрацьовано 184 години, в липні 204 години, в листопаді 151 годину, в грудні 184 години, в січні 2013 року 190 годин, в т.ч. в святкові та неробочі дні в червні 2012 року відпрацьовано 70 годин, в липні 72 години, в листопаді 48 годин, в грудні 64 години, в січні 2013 року 56 годин. З розрахункових листків заробітку позивача за вказані місяці, наданих представником відповідача, вбачається, що розмір погодинної ставки роботи позивача на посаді експерта-оцінювальника складає в червні 2012 року 11 грн. 28 коп., в липні 9 грн. 74 коп., в листопаді 9 грн. 74 коп., в грудні 10 грн. 21 коп., в січні 2013 року 10 грн. 21 коп. Відповідно до ст. 107 КзПП України, робота у святковий і неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплати у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. Враховуючи викладене, а також те, що позивач в зазначені місяці працював в святкові та неробочі дні на посаді експерта-оцінювальника понад місячну норму робочого часу, встановленого для нього з урахуванням неповного робочого дня, що було враховано при розрахунку суми його заробітку за спірні місяці й відображено в розрахункових листках, наданих позивачем, й не було враховано та не відображено в розрахункових листках, наданих відповідачем, суд доходить висновку про відсутність надмірних виплат позивачу за вказані місяці (червень, липень, листопад 2012 року та січень 2013 року).

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість із заробітної плати в сумі 382 грн. 32 коп. (без врахування сум податків та обовязкових платежів).

При розрахунку суми компенсації за невикористану відпустку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд виходив з такого.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки, при цьому, відповідно до п. 3 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати для оплати компенсації за невикористані відпустки, крім зазначених вище виплат, до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, при цьому, відповідно до п. 4 вказаного Порядку, заробітна плата на роботі за сумісництвом не враховуюється.

Відповідно до п. 7 зазначеного порядку, нарахування виплат за час щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або компенсації за невикористані відпустки, тривалість яких розраховується в календарних днях провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року чи меншого відпрацьованого періоду (за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством). Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки.

Сума виплат за останні 12 календарних місяців роботи позивача, що передують місяцю виплати компенсації за невикористану відпустку, які відповідно до зазначеного Порядку, враховуються для обчислення компенсації за невикористану відпустку згідно даних розрахункових листків, наданих позивачем, становить 7611 грн. 95 коп.

Відповідно до довідки, наданої позивачем (а.с. 106) позивачеві має бути виплачена компенсація за невикористану відпустку за 62 дні.

Кількість днів року, за останні 12 місяців роботи позивача, за винятком святкових та неробочих днів дорівнює 352.

Таким чином, сума компенсації за невикористану відпустку становить 1340 грн. 74 коп. (7611 грн. 95 коп. /352 днів * 62 дні).

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», у разі порушення терміну виплати заробітної плати більш ніж на один місяць, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

При розрахунку суми компенсації за основу судом взята сума нарахованої заробітної плати, що підлягає стягненню на користь позивача, в т.ч. компенсації за невикористану відпустку, що входить до структури додаткової заробітної плати відповідно до п. 2.2.12 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 р. N 5, зменшена на суму податків та обовязкових платежів (податку на доходи фізичних осіб, внесків на загальнообовязкове соціальне страхування за ставками, що діяли у відповідний період), яка відповідно становить 1411 грн. 87 коп. (382 грн. 32 коп. + 1340 грн. 74 коп. 62 грн. 03коп. (ЄСВ 3,6 %) 249 грн. 16 коп. (ПНДФО, що розрахований відповідно до п. 164.6 ст. 164 ПК України, з розрахунку сум ПНДФО позивача, що містяться в розрахункових листках вбачається, що податкова соціальна пільга не використовується). Зведений коефіцієнт індексу інфляції за період з серпня 2013 року по листопад 2013 року включно складає 0,006. Таким чином, сума компенсації, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 8 грн. 47 коп. (1411,87 грн. * 0,006).

При розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці", частини 3 пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100, середньомісячна заробітна плата працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи, відповідно до п. 4 вказаного Порядку, заробітна плата на роботі за сумісництвом не враховуюється.

При цьому згідно з пунктом 5 наведеного вище Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим із дотриманням вимог законодавства.

Згідно відомостей, що містяться в табелях обліку робочого часу позивачу за останні два місяці роботи, що передували місяцю звільнення (квітень та травень 2013 року), вбачається, що позивачем було відпрацьовано на посаді директора 41 робочий день (22 в квітні, 19 в травні 2013 року), заробітна плата на посаді директора за вказані місяці складає 1120 грн. (560 грн в квітні, 560 грн. в травні), відповідно середньоденна заробітна плата позивача для обрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні складає 27 грн. 32 коп.

Виходячи з даних, наведених в листі Міністерства соціальної політики України від 21.08.2012 р. N 9050/0/14-12/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік», середньомісячне число робочих днів складає за два останні календарні місяці роботи відповідача, що передували звільненню (квітень та травень 2013 року) складає 20.

Середньомісячний заробіток позивача складає 546 грн. 40 коп. (27 грн. 32 коп.*20 днів).

Сума середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.08.2013 по 19.12.2013, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2289 грн. 42 коп. (546 грн. 40 коп. * 4 місяці 6 днів).

Вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає встановленим факт заподіяння позивачеві винними діями відповідача моральної шкоди, що виразилась в завданні йому моральних переживань у звязку із виникненням заборгованості за заробітною платою та іншими сумами, оскільки внаслідок несвоєчасної їх виплати, позивач був позбавлений можливості отримати значну для нього суму грошей, що, відповідно, вимагало від позивача додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд враховує характер неправомірних дій відповідача, глибину душевних та психічних страждань позивача, тяжкість вимушених змін в його житті. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З урахуванням положень п. 3, 5, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд приходить до висновку, що заявлена позивачем до відшкодування сума моральної шкоди в розмірі 8000 грн. не відповідає обставинам справи й ступіню його моральних страждань, у звязку з чим підлягає стягненню в меншому розмірі, а саме в сумі 500 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення витрат на поштові послуги в розмірі 23 грн. 52 коп., послуги ксерокопіювання в розмірі 28 грн., розрахункове-касове обслуговування в розмірі 6 грн. задоволенню не підлягають, оскільки вони не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України й не входять до складу судових витрат.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 грн., в дохід держави судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Керуючись ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст. ст. 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 11, 14, 60, 61, 88, 212- 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати в сумі 313 гривень 27 копійок, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 1340 грн. 74 копійки, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 2273 грн. 02 коп., компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати 23 грн. 20 коп., моральної шкоди в сумі 500 гривень (суми визначені без утримання податків й інших обов'язкових платежів).

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Стягнути з Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 5 грн. 00 коп.

Стягнути з Повного товариства Ломбард ПП Феодосійський музей грошей і Компанія в дохід держави на поточний рахунок № 31216206700024 в ГУ ДКС України в АР Крим, отримувач Державний бюджет м. Феодосія, код ЄДРПОУ отримувача 37986011, МФО банку 824026, судовий збір у сумі 229 гривень 40 копійок.

В частині стягнення суми заробітної плати в розмірі 313 грн. 27 коп. рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя М. В. Мурзенко

Суддя /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя: Секретар: