Рішення № 36306282, 10.12.2013, Київський районний суд м. Сімферополя

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/12360/13-ц

Номер провадження 2/123/3931/2013

10.12.2013 року Київський районний суд м. Сімферополя в складі:

головуючого судді Тонкоголосюка О.В.,

при секретаріБерденко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (після шлюбу Лукіянчук) ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Службу в справах дітей виконавчого комітету Київської районної ради міста Сімферополя про позбавлення батьківських прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася до суду із зазначеним позовом. В обґрунтування якого вказує, що вона із відповідачем полягала в зареєстрованому шлюбі. Від сумісного життя вони мають доньку ОСОБА_3 Дар`ю Олександрівну, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідач після розірвання шлюбу з дитиною на спілкується, матеріально не забезпечує, на сьогодні має нову родину, дав згоду на усиновлення Дар`ї.. Тому позивачка просить позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно його малолітньої дочки ОСОБА_1 Дар`ї Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав в повному обємі.

Відповідач позовні заявлені до нього вимоги визнав.

Представник третьої особи в судове засідання не явився, надав заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, зауважив на тому, що в ході проведення перевірки було встановлено, що відповідач тривалий час не спілкується з дитиною, матеріально її не забезпечує, не цікавить її фізичним та духовним розвитком, тому виконавчий комітет Київської районного ради м. Сімферополя, який виконує функції органу опіки та піклування, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно його доньки Дар`ї Олександрівни, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вислухав сторони, що явилися, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

За загальним правилом (ч.1 ст.11 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 3 ст. 10, ст. 60 ЦПК передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Сторони мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Стаття 213 ЦПК України вимагає від суду повно та всебічно з'ясувати обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідити всі докази в їх сукупності.

У відповідності до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Судовим розглядом встановлено, що сторони по справі з 07.07.2007 року полягали в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 03.12.2012 року (ас.5).

Від сумісного життя вони мають дитину ОСОБА_1 Дар`ю Олександрівну, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження від 09.09.2011 року, актовий запис № 3307 ( ас.11).

Після припинення шлюбних відносин, відповідач у вихованні дитини участі не приймає, дочку не відвідує, станом здоров'я не цікавиться, матеріальної допомоги матері на її утримання не надає, до дитини ставиться з байдужістю.

15 жовтня 2013 року ОСОБА_1 надав колишній дружині нотаріально завірену заяву, в якій вказав, що відмовляється від батьківських прав відносно своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 та дає згоду на її удочеріння, або встановлення над нею опіки ( ас.37).

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно зі ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати своїх дітей, турбуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний, моральний розвиток, забезпечити отримання дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 164 Сімейного Кодексу України, батьки або один з них можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей.

Згідно до висновку Служби у справах дітей Київської райради м. Сімферополя від 02.12.2013року № 021-18/754 з метою захисту законних прав та інтересів дитини, виконавчий комітет Київської районної ради м. Сімферополя, виконуючий функції органу опіки та піклування, вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ас.39-40).

У відповідності до п. 16 Постанови Верховний Суд України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3, особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню ОСОБА_4 байдужий до неї, її інтересів і потреб.

Згідно ст. 166 Сімейного Кодексу України, позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку за утриманням дитини.

На підставі викладеного ст. ст. 141, 150, 164, 165, 166 Сімейного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_1, 03 грудня 1988 рок народження, батьківських прав, відносно його дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СуддяТонкоголосюк О. В.