Вирок № 36305084, 24.12.2013, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/1371/13-к

Номер провадження 1-кп/629/92/2013

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2013 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Дегтярчук М.О.,

за участю секретаря судового засідання Левицької Д.С.,

прокурора Шульги Ю.М.,

адвокатів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лозова Харківської області матеріали кримінального провадження відносно:

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, військовозобовязаного, раніше не судимого,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, офіційно не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, військовозобовязаного, раніше не судимого,

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_7, не одруженого, працюючого електромонтером локомотивного депо ст. Лозова Південної залізниці ТЧ-9, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3, військовозобовязаного, раніше не судимого,

за підозрою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

в с т а н о в и в:

Неповнолітній ОСОБА_5, за попередньою змовою з неповнолітніми ОСОБА_7 та ОСОБА_6, в середині січня 2005 року, близько 18 год. 30 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, підійшли до електробудки РП-8 інвентарний номер 541021, яка розташована за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Вердовського, де гр. ОСОБА_6, відкрутивши руками гвинт, яким зачинялися двері, і відчинивши її, проникли до приміщення, звідки таємно, з корисливих мотивів викрали 20 штук металевих плит покриття кабельних каналів, дві металеві вентиляційні решітки, металеві вхідні двері, які належать Лозівському РЕМ, чим завдали підприємству матеріальної шкоди. Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 5628 від 08 жовтня 2012 року вартість викраденого майна, з урахуванням зниження вартості від зносу, становить 3160 грн. 32 коп. Отримані кошти від реалізації викраденого майна неповнолітні ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 розділили між собою.

Обвинувачений ОСОБА_5 винним себе не визнав, відмовився від дачі будь-яких пояснень в судовому засіданні, посилаючись на вимоги ст. 63 Конституції України, і заявив, що вказаний злочин не вчиняв.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 винними себе визнали в повному обсязі, у скоєному щиро розкаялися та підтвердили у судовому засіданні обставини, викладені в обвинувальному висновку, пояснивши, що дійсно в січні 2005 року за пропозицією ОСОБА_5, який на той час був також неповнолітнім, але мав старший за них вік, поїхали на вулицю Вердовського в місті Лозова, де розташована електробудка РП-8. Як сказав їм ОСОБА_5 там є металеві речі, які можна здати на металобрухт та отримати гроші. До вказаного обєкту вони приїхали близько 18.30. на автомобілі «Москвич-2140» жовтого кольору, який належав батькову ОСОБА_5 Вказаний автомобіль він пригнав з власного гаража. Приїхавши до електробудки, вони побачили, що металеві вхідні двері замкнені на гвинт та гайку. Цей пристрій був відкритий ОСОБА_6, як він пояснив: спочатку відкручував гайку, а потім вдарив і двері відкрилися. ОСОБА_7 залишився на дворі для спостерігання, а ОСОБА_6 з ОСОБА_5 зайшли в приміщення, звідки через деякий час винесли металеві предмети листи, решітки. Все завантажили зверху на багажник автомобіля і рушили до пункту прийому металу на вулицю Радянську в м. Лозова. Адресу приймального пункту знав ОСОБА_5, який керував автомобілем. Коли підїхали до пункту, ОСОБА_5 разом з хазяїном зайшли в двір, через кілька хвилин відчинили ворота, машина вїхала в двір і була ними розвантажена. ОСОБА_5 попередив приймальника про те, що зараз вони ще привезуть метал для здачі. Розвантаживши автомобіль, вони повернулися до вказаної електробудки, і знову ОСОБА_7 залишився на дворі, а ОСОБА_5 і ОСОБА_8 пішли до приміщення, звідки винесли металеві предмети, які таким же чином відвезли на той же приймальний пункт. Всього ними було винесено та здано на приймальний пункт металобрухту від 10 до 20 металевих предметів (листів, решіток та дверей). Гроші за зданий метал отримав ОСОБА_5, при цьому дав їм незначну суму, яку вони витратили на придбання цукерок та морозива.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_5, суд, аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважає, що винуватість обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в інкримінованому їм правопорушенні підтверджується повністю зібраними по справі доказами, а саме:

- поясненнями представника потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_4, даними ним в судовому засіданні, який пояснив, що в результаті здійснення крадіжки майна на РП-8 м. Лозова, який знаходився на балансі АК «Харківобленерго», експлуатується Лозівським РЕМ, шляхом демонтажу було викрадено: металеві вхідні двері в кількості однієї шт., металеві вентиляційні решітки 2 шт., покриття кабельних каналів (рефленого металу ) 20 шт. Внаслідок розкрадання АК «Харківобленерго» було завдано матеріальну шкоду з урахуванням відновлювальних робіт на суму 7926 грн.12 коп., яку він просить стягнути з обвинувачених;

- показаннями свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні пояснив, що на час розслідування вказаного злочину він працював оперуповноваженим карного розшуку Лозівського МРВ УМВС України в Харківській області. Йому відомо, що з РП-8, яка належить АК «Харківобленерго» були викрадені металеві решітки, а також інше майно, яке було перевезено на пункт прийому металобрухту автомобілем «Москвич-2140» жовтого кольору. Про це працівників міліції повідомили свідки, які бачили, що металеві предмети перевозили саме на цьому автомобілі. З приводу цієї події до відділу міліції приходив батько неповнолітнього ОСОБА_5А;

- показаннями свідка ОСОБА_10, який в судовому засіданні пояснив, що в період вказаної події він працював в органах дізнання Лозівського МРВ УМВС України в Харківській області і опитував підлітків з приводу крадіжки з РП-8, яка належить АК «Харківобленерго». При цьому неповнолітній, прізвище якого він на даний час не памятає, пояснив, що вони вчинили втрьох крадіжку металевих предметів з електропідстанції, викрадене перевозили автомобілем «Москвич» жовтого кольору, який належав одному з батьків. Викрадене, як було пояснено, вони здали на металобрухт. При цьому свідок зауважив, що пояснення давалися добровільно і вони були правдивими;

- показаннями свідка ОСОБА_11, який в судовому засіданні пояснив, що працює майстром РЕМ АК «Харківобленерго» та йому відомо, що взимку 2005 року групою осіб з РП-8 було здійснено крадіжку металевих вентиляційних решіток, металевих дверей, металевих плит покриття кабельних каналів. Це приміщення було здано в експлуатацію в 1995-1996 роках. Предмети, які викрадені, були в нормальному робочому стані. Оскільки приміщення не отоплюється, в ньому від вологи металеві речі можуть ржавіти, але періодично всі вони перевіряються на придатність до експлуатації. Металевими рифленими листами товщиною 8-10 мм було накрито підлогу. Свідок пояснив, що на приміщенні були металеві двері, які зачинялися на запірний пристрій, який виготовлений майстром обласного підприємства в місті Харкові, ключі від нього є у працівників РЕМ. При проникненні до цього приміщення підлітки піддавали себе небезпеці, оскільки там велика напруга і при замахах на викрадення електрообладнання з таких приміщень бувають смертельні випадки;

- протоколом огляду місця події від 18 січня 2005 року, предметом якого є споруда розподільчого пункту № 8 Лозівського РЕМ, розташованого за адресою: вул. Вердовського в м. Лозова. Споруда прямокутної форми , розміром 8х10м виготовлена з залізобетонних блоків. В стінах розподільчого пункту є дверний отвір розміром 0,9х2,1м. Під час огляду двері були відсутні. В приміщенні пункту по центру знаходяться масляні вимикачі, розподільчі пристрої. У кутках приміщення є кабельні канали для проводки кабелів. Всередині приміщення під час огляду будь-яких слідів не знайдено ( а. с. 11 т.1) ;

- протоколом огляду місця події та фототаблицями до нього від 13 березня 2013 року, предметом якого є електробудка РП-8, що розташована по вул. Вердовського м. Лозова, в якому вказано, що розмір оглянутого приміщення становить 6 х 10 м2 та описано його оснащення, а також вказано той факт, що вхід до даної споруди через металеві двері, які закриті на навісний замок ( а. с. 12-18 т.1);

- даними протоколу очної ставки від 27 липня 2013 року між обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_7, проведеною в присутності їх захисників, згідно якого обвинувачений ОСОБА_7 дав пояснення щодо проникнення них, а також ОСОБА_6 до приміщення РП-8, яке розташоване по вул. Вердовського в місті Лозова Харківської області в січні 2005 року та викрадення з цього приміщення металевого обладнання. Крадіжку було здійснено за пропозицією ОСОБА_5, який спочатку вів бесіду з ОСОБА_12, а потім останній запропонував йому заробити грошей, на що він погодився. ОСОБА_5 сходив в гараж і пригнав автомобіль «Москвич-2140» жовтого кольору, який належав його батькові. До приміщення електробудки вони підїхали вказаним автомобілем, яким керував обвинувачений ОСОБА_5 Двері приміщення були закручені на гвинт та гайку, які відкрутив ОСОБА_6, вони з ОСОБА_5 зайшли до приміщення, а його залишили спостерігати з зовнішньої сторони. Через деякий час вони почали виносити з приміщення листи металу та грузити їх на багажник зверху автомобіля, кількість листів він не памятає. Все викрадене відвезли на пункт прийому металобрухту, який розташований по вул. Радянській в місті Лозова. ОСОБА_5 зайшов у двір цього домоволодіння і через кілька хвилин вийшов з хазяїном, який відкрив ворота і автомобіль заїхав на подвіря. Там же вони розвантажили металеві листи, перенісши їх на ваги. Розрахунок отримав ОСОБА_5, але яку суму отримав він, ОСОБА_7, не знає. Про те, що привезений метал є предметом злочину приймальнику ніхто не казав і ОСОБА_5 попередив його про те, що ще буде привезений метал. Після чого автомобілем всі повернулися до приміщення РП-8, знову він залишився на вулиці, а ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пішли всередину електробудки і винесли решту металевих деталей , які відвезли на той же приймальних пункт. В результаті ОСОБА_5 дав йому та ОСОБА_8 по 6 грн., скільки залишив собі йому невідомо. При цьому він запропонував на наступний день знову їхати за металом ( а. с. 19-20 т.1);

- даними протоколу очної ставки від 27 липня 2005 року між обвинуваченими ОСОБА_5 і ОСОБА_6, проведеною в присутності їх захисників, згідно якого обвинувачений ОСОБА_6 дав пояснення щодо проникнення до приміщення РП-8, яке розташоване по вул. Вердовського в місті Лозова Харківської області в січні 2005 року та викрадення з цього приміщення металевого обладнання. При цьому він пояснив, що за пропозицією обвинуваченого ОСОБА_5, який розказав йому, що є електробудка, звідки можна вкрасти металеві предмети, вони трьох, разом з ОСОБА_7, поїхали автомобілем «Москвич-2140» жовтого кольору, за яким сходив в гараж ОСОБА_5 Цей автомобіль належав його батькові. Підїхавши до електробудки, вони побачили, що металеві двері закриті на гвинт та гайку, які він відкрутив і вони з ОСОБА_5 зайшли в вказане приміщення. Листи металу, які він не рахував, виносили та складали на багажник, який був на даху автомобіля. Завантаживши автомобіль, вони втрьох поїхали на вулицю Радянську в місті Лозова, де біля одного з домоволодінь, номера якого він не памятає, зупинилися і ОСОБА_5 зайшов у двір, через де-який час повернувся з приймальником і автомобілем вони заїхали на територію домоволодіння, де розвантажилися і зважили металеві предмети; про виникнення металу вони не пояснювали. Гроші отримав ОСОБА_5, при цьому він попередив приймальника про те, що зараз ще буде привезений метал. Потім вони повернулися тим же автомобілем і втрьох знову винесли решту металевих предметів з електробудки РП-8, який доставили до приймального пункту на вищевказану адресу. Після розрахунку ОСОБА_5 дав ОСОБА_7 6 грн., йому ж грошей не давав і запропонував на завтра знову поїхати за металом, але він відмовився (а. с. 21-22 т.1);

- даними висновку судово-економічної експертизи № 1423 від 19 травня 2006 року, з висновку якого вбачається, що майно підприємства Лозівського РЕМ електробудка РП-8 має інвентарний номер 541021 і обліковується на даному підприємстві відповідно акту інвентаризації РП-8 м. Лозова від 18 січня 2005 року ( а. с. 24-30 т.1);

- даними висновку судово-товарознавчої експертизи № 5628 від 8 жовтня 2012 року про те, що загальна ринкова вартість не представленого майна, яке належить Лозівському РЕМ, вказаного в постанові від 18 січня 2012 року, з урахуванням зниження якості від зносу станом на 18 січня 2005 року складала 3160 грн. 32 коп. (а. с. 32-37 т.1);

- даними довідки Лозівського РЕМ від 15 лютого 2013 року про те, що металеві вироби, а саме вентиляційні решітки, металеві плити покриття кабельних каналів та металеві двері, є невідємними частинами будки РП-8 і мають один інвентарний номер, що будка РП-8 ( а.с.39 т.1);

- даними типового проекту 407-3-44487 розподільчого пункту 10 (6) кВ, зміщеного з трансформаторною підстанцією 10(6)/0,4 кВ для міських електричних мереж ( а. с. 40-42 т.1).

Аналіз приведених доказів в сукупності, в тому числі щодо міста, часу скоєної крадіжки, кількості викраденого, механізму вчинення злочину свідчить про те, що вони повністю, в деталях співпадають з конкретними обставинами справи, які встановлені судом, не дивлячись на повне невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_5 та його твердженням щодо непричетності до скоєного злочину.

Конкретні обставини справи підтверджують правильність такого висновку, оскільки свідчать про те, що ОСОБА_5 діяв сумісно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, як співучасники злочину з одним умислом незаконно отримати майно Лозівського РЕМ АК «Харківобленерго». Цей висновок підтверджується і обєктивним взаємозвязком дій обвинувачених, наявністю загальності їх волевиявлення та злочинний умисел. Крім того, в судовому засіданні було встановлено і доведено, що саме обвинувачений ОСОБА_5 був ініціатором скоєння вказаного злочину, для здійснення своєї злочинної мети двічі використав автомобіль «Москвич-2140», який належить його батькові ОСОБА_5 А М. (а. с. 43 т. 1).

При цьому суд виходить з того, що ця сумісність базувалася на знанні співучасниками один одного, інформованості та розумінням характеру дій, які ними були здійснені, у виконанні яких кожен із них приймав безпосередню участь та мав відведену роль.

Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_6 пояснили суду, що не мають підстав оговорювати обвинуваченого ОСОБА_5

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 відмовився від дачі пояснень згідно з вимогами ст. 63 Конституції України. Але, даючи оцінку приведеним доказам, дослідженим при розгляді справи в їх сукупності, суд визнає безпідставність його твердження про свою непричетність до скоєного злочину, а з урахуванням приведеної вище оцінки, це пояснюється наміром обвинуваченого любими шляхами приховати або перекрутити справжні обставини справи, змінити їх у вигідному для себе сенсі і таким чином зменшити ступінь своєї винуватості, помякшити свою участь.

Непризнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини суд розцінює як спробу уникнути відповідальності за скоєне та встановити істину по справі.

Таким чином, при аналізі досліджених доказів в їх сукупності, суд находить винуватість обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 доведеною в повному обсязі, а кваліфікацію їх дій за ст. 185 ч. 3 КК України вірною, оскільки вони в січня 2005 року тайно викрали чуже майно з проникненням в інше приміщення, скоєне за попередньою змовою групи осіб.

Кваліфікуючими ознаками в даному випадку є крадіжка, вчинена за попередньою змовою групою осіб поєднана з проникненням в інше приміщення.

При призначенні покарання суд враховує, що обвинувачені вчинили тяжкий злочин, передбачений ст. 12 ч. 4 КК України, а також характер, ступінь тяжкості та суспільної небезпеки скоєного злочину; обставини, що впливають на ступінь їх відповідальності, дані про їх особи, відсутність тяжких наслідків скоєного злочину.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставинами, які помякшують відповідальність обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином; для обвинувачених ОСОБА_7 ОСОБА_6 та ОСОБА_5 скоєння злочину в неповнолітньому віці.

Відповідно до ст. 67 КК України, обставин, які обтяжують відповідальність обвинувачених судом не встановлено.

Дослідженням даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, військовозобовязаний? має постійне місце проживання в сімї батьків, де характеризується позитивно, працює, де також характеризується позитивно, в неповнолітньому віці виховувався в повній сімї.

Дослідженням даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, військовозобовязаний? за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно не працює, в неповнолітньому віці виховувався в повній сімї.

Дослідженням даних про особу неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_6 встановлено, що він раніше не судимий, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, військовозобовязаний? працює за договорами, за місцем проживання характеризується позитивно, в неповнолітньому віці виховувався в повній багатодітній сімї.

Із врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину, даних про особи обвинувачених, відсутність обставин, які обтяжують покарання та обставини, які помякшують покарання, обставин скоєння злочину та відношення обвинувачених до скоєного, ролі кожного в скоєному, суд приходить до висновку, що їх виправлення можливе без позбавлення волі.

Суд вважає можливим виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 без відбування призначеного покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. ст.75, 104 КК України. Підстав для застосування до нього ст. ст.69, 69-1 КК України не вбачається.

Суд вважає можливим застосувати до обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ст. 69 КК України, оскільки вони вчинили злочин в неповнолітньому віці, в скоєному щиро розкаялися, частково відшкодували матеріальні збитки, заподіяні злочином і висловили свій намір щодо подальшого погашення суми збитку, з урахування їх відношення до скоєного, того факту, що за тривалий час після вчинення злочину вони успішно завершили навчання в середній школі, отримали освіту, працюють, ні в чому осудному замічені не були, з урахуванням осіб винних, та перейти до іншого, більш мякого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ст. 185 ч. 3 КК України за скоєний злочин. Суд, з урахуванням вище викладеного, вважає можливим призначити обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 покарання у вигляді штрафу. Підстав для застосування до них ст. 69-1,75,76 КК України суд не вбачає.

Міра запобіжного заходу обвинуваченим не обиралась.

Речові докази по справі відсутні.

Цивільний позов підлягає задоволенню в повному обсязі з урахуванням частково погашеної суми в розмірі 1000 грн. обвинуваченими ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в період судового слідства. Суд вважає необхідним стягнути з обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 солідарно суму позовних вимог в розмірі 6926 грн.12 коп.

По кримінальному провадженню проведена судово-товарознавча експертиза № 5628 від 8 жовтня 2012 року в розмірі 982 грн,яка виконана за рахунок Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд -

з а с у д и в:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. ст.75,104 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання, якщо він протягом 2(двох) років не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обовязки.

Відповідно до ст. 76 КК України суд покладає на засудженого ОСОБА_5 наступні обовязки:

- не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції,

- повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання,

- періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_6 не обирався.

ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України та із застосуванням ст.69 КК України призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_7 не обирався.

Стягнути солідарно з ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_8, НОМЕР_1,який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_4,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_2,який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_9, ідентифікаційний номер НОМЕР_3,який мешкає за адресою: АДРЕСА_3 на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго» ( місце розташування: м. Харків, вул. Плеханівська, 149, код ЄДРПОУ 00131954, р/р 26003010050912 в АО «ОСОБА_13 Ворота», м. Харків, МФО 351931) матеріальну шкоду, завдану злочином в сумі 6926 грн.12 коп., задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженим та прокурору.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя М.О.Дегтярчук