Рішення № 36304924, 17.12.2013, Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим

Справа № 106/6022/13-ц

провадження № 2/106/1598/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.12.2013 м. Євпаторія

Євпаторійський міський суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого - судді Володарець Н.М.

при секретарі - Некрасовій Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Євпаторії справу за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Заозерненської селищної ради та Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку, за зустрічним позовом ОСОБА_4, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» та ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Євпаторійської міської ради, про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року,

В С Т А Н О В И В :

21 серпня 2013 року ПАТ Банк «Морський» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про виселення, мотивуючи свої вимоги тим, що 27.10.2006 року між ПАТ Банк «Морський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1931006-КФ, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит для придбання житла на загальну суму 52000 доларів США зі строком користування до 27.10.2011 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.10.2006 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за №46853. Відповідно до вказаного договору іпотеки у залог ПАТ Банк «Морський» передано нерухоме майно - цілий житловий будинок під номером АДРЕСА_2, який складається з літ. "А"- житловий будинок житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 44,2 кв. м, літ. "Б", "Г","Д"- сараїв, літ."В"- погребу, літ. "Уб"- убиральні, та земельну ділянку площею 1167 кв. м. по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу за реєстровим №1658, зареєстрованого у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.08.2006 року. Рішенням Євпаторійського міського суду від 23 липня 2012 року з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ПАТ Банк «Морський» заборгованість за зазначеним вище кредитним договором у розмірі 629 845 грн. 47 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: цілий житловий будинок під номером АДРЕСА_2, який складається з літ. "А"- житловий будинок житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 44,2 кв. м, літ. "Б", "Г","Д"- сараїв, літ."В"- погребу, літ. "Уб"- убиральні, та земельну ділянку площею 1167 кв. м по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, шляхом їх продажу Публічним акціонерним товариством Банк "Морський" з укладанням договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, інших документів, необхідних для продажу та оформленню об'єктів нерухомості, у тому числі отриманні всіх необхідних документів та витягів по земельній ділянці, а також наданням ПАТ Банк "Морський" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу нерухомого майна, по ціні, яка встановлюється за згодою між Іпотекодателем та Іпотекодержателем, а у випадку не досягнення такої згоди - на підставі оцінки майна, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижче звичайних цін на ці види майна і не нижче за ціною, вказаною в іпотечному договорі, а також судові витрати в загальній сумі 3282 грн. Вказане рішення суду набрало чинності 3 серпня 2012 року. Неодноразово з моменту прийняття рішення судом представник Банку з потенційними покупцями приходив з метою огляду будинку, однак відповідач добровільно не надавав можливості його оглянути, що унеможливлює продаж предмету іпотеки відповідно до вимог судового рішення. 1 червня 2013 року Банк надіслав відповідачу ОСОБА_1 вимогу про добровільне звільнення усіма мешканцями предмету іпотеки та надав строк для виселення протягом одного місяця. Дана вимога була отримана відповідачем ОСОБА_1 6 червня 2013 року, але залишилася без виконання. Просить суд виселити ОСОБА_1 з предмету іпотеки, а саме з будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки розміром 1167 кв. м, розташованій за цією ж адресою, без надання іншого житлового приміщення, та зняти відповідача ОСОБА_1 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

25 жовтня 2013 року позивачем збільшено розмір позовних вимог та пред'явлено до суду позов до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, про виселення та зняття з реєстраційного обліку, який мотивовано тим, що у зазначеному вище предметі іпотеки окрім відповідача ОСОБА_1 проживають та зареєстровані інші відповідачі, зокрема ОСОБА_2, ОСОБА_3 та дружина відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 Усім відповідачам Банком було направлено вимогу про звільнення будинку та земельної ділянки, проте вимога залишилася без задоволення, а тому просить суд вислелити з предмету іпотеки, а саме з будинку АДРЕСА_2 та з земельної ділянки, розташованої за зазначеною адресою, відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_4 разом з неповнолітнім ОСОБА_5, та зняти з реєстраційного обліку за зазначеною адресою відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 разом з неповнолітнім ОСОБА_5, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати.

19 листопада 2013 року ОСОБА_4, діючі у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_5, звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_1 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року, мотивуючи свої вимоги тим, що 19 вересня 1998 року між нею та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, від спільного життя вони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. У період шлюбу 23 серпня 2005 року ними було придбано житловий будинок АДРЕСА_2 та земельну ділянку за вказаною адресою. 8 липня 2013 року їй від чоловіка ОСОБА_1. стало відомо про існування рішення Євпаторійського міського суду від 23 липня 2012 року, за яким з її чоловіка стягнуто заборгованість по кредитному договору та стягнення звернуто на належний їм будинок і земельну ділянку. Проте про зазначені договори кредиту та іпотеки їй нічого не було відомо та укладалися вони її чоловіком у порушення діючого законодавства без її згоди. Предмет іпотеки є їх спільним майном з чоловіком, а отже він не мав права самостійно ним розпоряджатися. Крім того зазначені договори були укладені без надання дозволу органу опіки та піклування, а отже суперечить інтересам їх неповнолітнього сина. Просить суд визнати недійсними кредитний договір №1931006-КФ від 27.10.2006 року та договір іпотеки від 27.10.2006 року, укладені між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_1

В судовому засіданні представник позивача за первісним позовом ПАТ Банк «Морський» первісні позовні вимоги підтримав, надав суду пояснення, аналогічно викладеному у позовних заявах та просив позов Банку задовольнити. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, вважав їх необґрунтованими та безпідставними, просив суд у їх задоволенні відмовити.

Представник відповідача за первісним позовом ОСОБА_4 - ОСОБА_8, яка є представником позивача за зустрічним позовом, позовні вимоги Банку не визнала, вважала їх необґрунтованими та такими, що суперечать діючому законодавству, просила суд відмовити у їх задоволенні. Зустрічний позов підтримала, надала пояснення, аналогічно викладеному у зустрічній позовній заяві та просила зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до положень ст. ст. 74, 76 ЦПК України. Причини неявки суду не повідомили, з заявами та клопотаннями до суду не зверталися. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Представник третіх осіб органу опіки та піклування виконавчого комітету Заозерненської селищної ради, Євпаторійського МВ ГУ ДМС України в АР Крим та Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від Служби у справах дітей Євпаторійської міської ради на адресу суду надійшли письмові заперечення на позов, за якими з метою захисту прав дитини - ОСОБА_5 просять суд відмовити у позовних вимогах ПАТ Банку «Морський» та оскільки органом опіки та піклування не надавалася згода на укладення договорів кредиту та іпотеки просить суд визнати ці договори недійсними, розглянувши справу у відсутність їх представника. Інші треті особи причини неявки суду не повідомили. При таких обставинах суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

Вислухавши доводи представників ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги ПАТ Банк «Морський» обґрунтованими та підлягаючими частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічних позовних вимог необхідним відмовити з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2006 року між ПАТ Банк «Морський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №1931006-КФ, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит для придбання житла на загальну суму 52000 доларів США зі строком користування до 27.10.2011 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.10.2006 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за №46853. Відповідно до вказаного договору іпотеки у залог ПАТ Банк «Морський» передано нерухоме майно - цілий житловий будинок під номером АДРЕСА_2, який складається з літ. "А"- житловий будинок житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 44,2 кв. м, літ. "Б", "Г","Д"- сараїв, літ."В"- погребу, літ. "Уб"- убиральні, та земельну ділянку площею 1167 кв. м. по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу за реєстровим №1658, зареєстрованого у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.08.2006 року.

Рішенням Євпаторійського міського суду від 23 липня 2012 року з ОСОБА_1 було стягнуто на користь ПАТ Банк «Морський» заборгованість за зазначеним вище кредитним договором у розмірі 629 845 грн. 47 коп., шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: цілий житловий будинок під номером АДРЕСА_2, який складається з літ. "А"- житловий будинок житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 44,2 кв. м, літ. "Б", "Г","Д"- сараїв, літ."В"- погребу, літ. "Уб"- убиральні, та земельну ділянку площею 1167 кв. м по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, шляхом їх продажу Публічним акціонерним товариством Банк "Морський" з укладанням договорів купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, із отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, інших документів, необхідних для продажу та оформленню об'єктів нерухомості, у тому числі отриманні всіх необхідних документів та витягів по земельній ділянці, а також наданням ПАТ Банк "Морський" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу нерухомого майна, по ціні, яка встановлюється за згодою між Іпотекодателем та Іпотекодержателем, а у випадку не досягнення такої згоди - на підставі оцінки майна, проведеною суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижче звичайних цін на ці види майна і не нижче за ціною, вказаною в іпотечному договорі, а також судові витрати в загальній сумі 3282 грн. Вказане рішення суду набрало чинності 3 серпня 2012 року.

У ході виконання зазначеного рішення суду було встановлено, що у будинку АДРЕСА_2, який є предметом іпотеки, окрім відповідача ОСОБА_1 проживають його дружина ОСОБА_4 та неповнолітній син ОСОБА_5, 1999 року народження, які були зареєстровані у цьому будинку 10 травня 2012 року, а також 12 лютого 2009 року у будинку був зареєстрований ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що підтверджується повідомленням Євпаторійського МВ ДМС України в АР Крим від 10 жовтня 2013 року з наданими копіями форми №16 та відомостями КП «Заожиловодоканал».

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передану в іпотеку квартиру є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що 1 червня 2013 року ПАТ Банк «Морський» надіслав на адресу відповідача ОСОБА_1 вимоги про необхідність звільнення предмету іпотеки, яке було особисто одержано ОСОБА_1 6 та 7 червня 2013 року.

14 серпня 2013 року ПАТ Банк «Морський» надіслав на адресу відповідача ОСОБА_4 вимогу про необхідність звільнення предмету іпотеки, яке було особисто одержано ОСОБА_4 20 серпня 2013 року.

22 жовтня 2013 року ПАТ Банк «Морський» надіслав на адресу відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимоги про необхідність звільнення предмету іпотеки, які відповідачами отримані не були та вимоги повернулися на адресу Банку за закінченням терміну зберігання на відділенні поштового зв'язку.

Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що позивачем дотримано вимог ч. ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів" від 30 березня 2012 року № 5, згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У зв'язку із наведеним суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Крім цього, відповідно до ч. 2 ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав: укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, в тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири; видавати письмові зобов'язання від імені дитини; відмовлятися від майнових прав дитини.

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

До майнових прав ЦК України віднесені право власності, речові права на чуже майно, а також майнові права інтелектуальної власності.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 4 нотаріально посвідченого договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року, предмет іпотеки є власністю іпотекодавця - ОСОБА_1.

Отже, на думку суду, відповідач ОСОБА_1, як власник предмету іпотеки розпорядився майном на власний розсуд, а майнові права малолітньої дитини - ОСОБА_5 на спірний будинок відсутні.

Право на проживання в предметі іпотеки не є майновим правом, оскільки право на житло віднесено законодавцем до особистих немайнових прав.

Суд вважає, що нотаріус при посвідченні договору іпотеки 27 жовтня 2006 року впевнився у відсутності майнових прав третіх осіб на предмет іпотеки, у зв'язку з чим нотаріус не був зобов'язаний отримувати згоду Органу опіки та піклування на здійснення данного правочину, оскільки така згода необхідна лише у випадку, якщо власником (співвласником) майна, яке передається в іпотеку, є дитина.

Що стосується недотримання банком процедури попередження про звільнення іпотечного майна, яке підлягає реалізації, згідно з процедурою, передбаченою рішенням суду, то, на думку суду, така процедура банком не порушена, оскільки після ухвалення рішення суду від 23 липня 2012 року про звернення стягнення на спірний житловий будинок, як на іпотечне майно, та після встановлення факту проживання у цьому будинку інших мешканців, в тому числі і неповнолітнього ОСОБА_5, банком було направлено письмові попередження відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_4, в тому числі і як законним представникам неповнолітнього, які ними були отримані особисто.

Заперечуючи проти первісного позову та заявляючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 посилається на те, що виселенням з будинку порушуються як її права, так і права неповнолітньої дитини ОСОБА_5, 1999 року народження. Разом з цим, в судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент укладання кредитного договору та договору іпотеки ані ОСОБА_4, а ні неповнолітній ОСОБА_5 у будинку, який є предметом іпотеки зареєстровані не були. З паспорту ОСОБА_4 та відомостей Євпаторійського МВ ДМС України в АР Крим від 10 жовтня 2013 року з наданими копіями форми №16 вбачається, що ОСОБА_4 з неповнолітнім сином ОСОБА_5, були в ньому зареєстрована лише 10 травня 2012 року, тобто після укладення договору іпотеки.

Крім того, представник ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_4 була зареєстрована у Хмельницькій області, а після народження сина ОСОБА_5, а саме 10 грудня 1999 року зареєструвалася разом з сином у АДРЕСА_1, тобто за місцем реєстрації свого чоловіка та батька дитини ОСОБА_1

При таких обставинах, враховуючи, що реєстрація ОСОБА_4 разом з неповнолітнім ОСОБА_5, а також реєстрація ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у житловому будинку, який є предметом іпотеки, відбулася без надання на це згоди іпотекодержателя, виходячи з того, що предмет іпотеки є власністю іпотекодавця - ОСОБА_1, а майнові права на предмет іпотеки у ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а також у неповнолітнього ОСОБА_5 відсутні, суд приходить до висновку, що первісні позовні вимоги ПАТ Банк «Морський» про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_5 з предмету іпотеки підлягають задоволенню.

Що стосується первісних вимог Банку щодо зняття з реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за зазначеною вище адресою, суд вважає ці ви вимоги не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси, фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України). Способи захисту цивільних прав та інтересів, зазначені в ст. 16 ЦК України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості способу захисту порушеного права Іпотекодержателя зазначив скасування реєстрації місця проживання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у житловому будинку, який є предметом іпотеки.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду, наприклад, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою тощо.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, поняття «зняття з реєстрації» нерозривно пов'язане з поняттям «житлові права» (право власності на житлове приміщення, право користування житловим приміщенням, визнання особи такою, що втратила таке користування, виселення із займаного приміщення та інше).

У зв'язку з цим, відповідно до ст. 16 ЦК України вимоги про зняття особи з реєстрації за місцем проживання можливе лише при вирішенні питання про житлові права, оскільки ці питання про зняття з реєстрації особи взаємопов'язані і залежать від вирішення питання про житлові права особи, які регулюються нормами житлового і цивільного законодавства.

Таким чином, вирішення питання про зняття з реєстраційного обліку без вирішення у встановленому законом порядку з дотриманням положень ст. 11 ЦПК України питання про втрату права користування житловим приміщенням не є належним способом захисту порушеного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що право позивача як іпотекодержателя не підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб.

Таким чином у суду відсутні правові підстави для задоволення позову позивача у цій частині.

При вирішенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 3 Конвенції «Про права дитини», схваленої резолюцією 44-сесії Генеральної Асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою ВР України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини другої та третьої ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» діти члена сім'ї наймача або власника житлового приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчужені жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Наведені положення узгоджується із вимогами частини другої ст.64 та частини першої ст.156 ЖК України та ст.405 ЦК України.

Таким чином, батьки управляють майном, майновими правами, які належать дитині, з обов'язковим врахуванням потреб та інтересів дитини, зокрема, з додержанням відповідних правил про опіку та піклування (з дозволу органу опіки та піклування), а тому отримання батьками дозволу органів опіки та піклування на укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, є необхідним не тільки тоді, коли ці договори стосуються майна дитини, але й тоді, коли вони стосуються її майнових прав, зокрема, права на користування жилим приміщенням. Отримання такого дозволу є необхідною умовою законності відповідного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересах їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу - є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України).

Як вбачається з п.44 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012року №5 при вирішенні питання щодо виселення дитини, суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що на час укладання договору іпотеки та договору про внесення змін до договору іпотеки у спірному житловому будинку неповнолітній ОСОБА_5 зареєстрованим не був.

Таким чином, на момент укладання кредитного договору та договору іпотеки син ОСОБА_1 та ОСОБА_4 - неповнолітній ОСОБА_5 не мав права власності та права користування на предмет іпотеки, та, у порушення умов договору іпотеки відповідач ОСОБА_1, без згоди іпотекодержателя - Банку, зареєстрував членів своєї сім'ї, зокрема дружину ОСОБА_4 та неповнолітнього сина ОСОБА_5 у спірному житловому будинку, що є предметом іпотеки, а тому, за таких умов, дозволу органу опіки та піклування на укладання кредитного договору та договору законом не передбачено.

При таких обставинах суд приходить до висновку, що право неповнолітнього ОСОБА_5 на володіння та користування спірним будинком не порушено, оскільки він права власності на спірний будинок не має, а право користування набув з власної ініціативи ОСОБА_1 в порушення умов договору іпотеки та ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості виконання сторонами умов договору.

Відповідно до статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Нормами ст. 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно зі ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік мають право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладання договору, яким потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

В контексті даної норми, дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 27.10.2006 року між ПАТ Банк «Морський» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1931006-КФ, на підставі якого відповідачу ОСОБА_1 був наданий кредит для придбання житла на загальну суму 52000 доларів США зі строком користування до 27.10.2011 року. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 27.10.2006 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_1 був укладений договір іпотеки, зареєстрований у реєстрі за №46853, відповідно до якої іпотеки у іпотеку ПАТ Банк «Морський» передано нерухоме майно - цілий житловий будинок під номером АДРЕСА_2, який складається з літ. "А"- житловий будинок житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 44,2 кв. м, літ. "Б", "Г","Д"- сараїв, літ."В"- погребу, літ. "Уб"- убиральні, та земельну ділянку площею 1167 кв. м. по АДРЕСА_2, яка надана для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Євпаторійського міського нотаріального округу за реєстровим №1658, зареєстрованого у електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 28.08.2006 року. Відповідно до Додаткової угоди до кредитного договору від 27 жовтня 2006 року, укладеної 6 червня 2008 року, пункт 1.1 кредитного договору було викладено у новій редакції, а саме сторонами договору було визначено, що Банк надає позичальнику кредит на поточні потреби у формі одночасного платежу в сумі 52000 доларів США. З матеріалів справи вбачається, що предмет іпотеки житловий будинок АДРЕСА_2 та земельна ділянки за зазначеною адресою є спільною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4, оскільки придбані вони під час перебування у зареєстрованому шлюбі за договорами купівлі-продажу від 23 серпня 2006 року та оформлені на ім'я відповідача ОСОБА_1 Дійсно, письмово оформлена згода дружини позичальника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на укладання договору кредиту та договору іпотеки відсутня, проте в судовому засіданні представник ОСОБА_4 зазначила, що її доверітель з моменту реєстрації шлюбу з ОСОБА_1 перебуває у сімейних відносинах, проживають разом, виховують разом сина та ведуть спільне господарство.

За змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України договір є правочином - дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, в разі укладення договору одним з подружжя виникають такі цивільні права та обов'язки, на набуття, зміну або припинення яких було спрямоване волевиявлення його учасників при укладенні договору.

Виходячи з визначення поняття «правочин», цивільні права та обов'язки з договору виникають у того чи в тих, набуття, зміну або припинення зазначених прав та обов'язків спрямував дію один із подружжя при укладання договору. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки з цього договору виникають саме у сім'ї.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

В разі укладення договору одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, тобто тут має місце презумпція (передбачуваність) згоди другого з подружжя.

Обізнаність другого з подружжя про джерела надходження коштів і їх подальше використання на потреби сім'ї за його мовчазної згоди повинні розцінюватись як схвалення таких дій того з подружжя, який уклав договір і використав отримане за ним в інтересах сім'ї, і відповідно, повинно бути підставою для виникнення спільного майнового обов'язку. Навіть у разі якщо суд встановить, що такі дії один із подружжя вчинив без згоди другого подружжя, це може бути підставою для звільнення того, хто не давав згоди, від солідарного майнового обов'язку лише тоді, коли суд встановить, що сторони такого договору діяли недобросовісно. Зазначену правову позицію зазначено Верховним Судом України в ухвалі від 22 вересня 2010 року (справа №6-21952св10). Крім того з метою запобігання можливим зловживанням при укладенні договору слід з'ясовувати, чи проживає особа однією сім'єю без шлюбу з чоловіком або жінкою. В разі якщо в подальшому з'ясується, що особа приховала цей факт і це стало підставою для вимоги про визнання договору недійсним за позовом чоловіка чи жінки у зв'язку з тим, що він (вона) не давав (давала) своєї згоди на укладення зазначеного договору, таку поведінку учасника договору слід розцінювати як недобросовісну, і це має бути підставою для відмови судом у позові. Таку позицію було викладено у проведеному Верховним Судом України наприкінці 2010 року узагальнення судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних відносин.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що при укладенні договору кредиту та договору іпотеки відповідачем ОСОБА_1 було приховано факт того, що він перебуває у шлюбі та предмет іпотеки - житловий будинок та земельна ділянка, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, були ним придбані у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 При цьому ним було представлено паспорт громадянина України, у якому відомості про реєстрацію шлюбу були відсутні.

Відповідно до п. 10 договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року іпотекодавець ОСОБА_1 засвідчив, що предмет іпотеки на момент укладення цього договору нікому не відчужений, під забороною (арештом), а також заставою у тому числі податковою не перебуває, прав щодо нього у третіх осіб як у межах України, так і за межами України не має, а також що предмет іпотеки не знаходиться у спільній (частковій) власності, не є часткою у спільному майні за договором про сумісну діяльність, відповідно до предмету іпотеки не укладено угод про передачу в оренду, лізинг, у безоплатне користування іншим особам або інших угод про передачу предмету іпотеки третім особам. Відповідно до предмету іпотеки відсутні вимоги інших осіб, в тому числі ті, що не зареєстровані у встановленому порядку.

Таким чином, відповідач ОСОБА_1 приховав факт перебування його у шлюбі та придбання предмету іпотеки у період цього шлюбу, що на цей час це стало підставою для вимоги про визнання договору недійсним за позовом його дружини у зв'язку з тим, що вона не давала своєї згоди на укладення зазначеного договору, а отже таку поведінку учасника договору - відповідача ОСОБА_1 суд розцінює як недобросовісну, і це має бути підставою для відмови у позові.

Крім того, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 як на момент укладання договорів кредиту та іпотеки, так протягом всього часу перебували у зареєстрованому шлюбі, підтримували подружні стосунки, вели спільне господарство. Вказані обставини були зазначені в судовому засіданні представником ОСОБА_4 та не спростовувалися жодною стороною у справі. При таких обставинах суд приходить до висновку, що договір кредиту та договір іпотеки було укладено ОСОБА_1 в інтересах сім'ї. Доказів того, що одержане за договором, не було використане відповідачем ОСОБА_1 в інтересах сім'ї, а було витрачено на особисті потреби без врахування інтересів сім'ї суду не представлено.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах судом не встановлено правових підстав для визнання договору кредиту та договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року недійсними.

Отже, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ПАТ Банк «Морський» в заявлених ним межах та про існування правових підстав для їх задоволення, а саме виселення ОСОБА_1, ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5, з житлового будинку АДРЕСА_2 із зняттям ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою. Підстав для задоволення вимог у іншій частині первісного позову та зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 судом не встановлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно підлягають стягненню на користь ПАТ Банк «Морський» понесені судові витрати в сумі 114,70 грн.

На підставі ст. ст. 29, 203, 215, 216, 224, 368, 372, 509, 525, 526, 527, 530, 536, 546, 554, 610, 625, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 109 Житлового кодексу України, ст. ст. 60, 65, 70, 71, 177 Сімейного кодексу України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», ст. 1, 3, 7, 33, 35, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 10, 11, 57 - 61, 88, 209, 212, 214 - 215 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, треті особи орган опіки та піклування виконавчого комітету Заозерненської селищної ради та Євпаторійський МВ ГУ ДМС України в АР Крим про виселення з житлового будинку та зняття з реєстраційного обліку - задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та неповнолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з житлового будинку АДРЕСА_2 із зняттям ОСОБА_4 та неповнолітнього ОСОБА_5 з реєстрації місця проживання за зазначеною адресою.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» понесені судові витрати в сумі 114,70 грн.

У задоволенні інших позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» та зустрічного позову ОСОБА_4, діючої у своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, до Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» та ОСОБА_1, третя особа Служба у справах дітей Євпаторійської міської ради, про визнання недійсними кредитного договору та договору іпотеки від 27 жовтня 2006 року - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Н.М. Володарець