Рішення № 36304277, 11.11.2013, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/472/13- ц

н/п 2/640/1055/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2013 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сенаторова В.М.,

при секретарі - Сергєєвої Н.С.

представника позивача - ОСОБА_1, ,

представника відповідача - ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства « Страхова Компанія « Уніка»», 3 я особа Публічне акціонерне товариство « ОСОБА_5 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ « ОСОБА_5 аваль» про стягнення суми страхового відшкодування та пені за прострочення страхового відшкодування, -

ВСТАНОВИВ:

15 січня 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовною заявою у якій з урахуванням уточнень, просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на його користь 985126,44 грн. страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року шляхом перерахування вказаної суми ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» на рахунок №262031317082 в ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» МФО 350589 за кредитним договором №021029/0136/0000039 від 29 листопада 2007 року, 1773227,59 грн. пені за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року у відповідності до ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів», 60285,62 грн. пені за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року за період 28.11.12 року по 26.04.13 рік, 12 057,12 грн. 3% річних за період 28.11.12 року по 26.04.13 рік, 3 944,45 грн. інфляційних втрат за грудень 2012 року та січень 2013 року, а також компенсувати витрати на правову допомогу.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_6 вказав, що 29 листопада 2007 року між ним та третьою особою ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» в особі ХОД ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/1647/74/95507 відповідно до умов якого третя особа надала позивачу кредит в сумі 140000,00 доларів США.

Відповідно до п. 11.3 кредитного договору ОСОБА_6 зобовязався здійснити на користь третьої особи страхування життя (або страхування від нещасних випадків) на користь та на вимогу кредитора, в сумі, не меншій за суму кредиту. Щорічно, до дати закінчення періоду, за який сплачено попередній страховий платіж, протягом всього строку дії Договору позичальник зобовязаний поновлювати дію договорів страхування.

Протягом дії кредитного договору позивачем було укладено з відповідачем договори добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту.

1 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було укладено черговий договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039.

В 2012 році позивачу поставили діагноз вегетативна полінейропатія з вираженим нижнім пара парезом, порушенням акту ходьби, поліартрична вегетативна дисфункція у вигляді вегето-судинної дистонії з нахилом до синкопальних станів, мігренеподібних цефалгій.

25 липня 2012 року медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності.

У відповідності до п.п. б) п. 3.1 Договору 26 липня 2012 року позивач письмово повідомив страхову компанію про встановлення групи інвалідності, надав всі передбачені п. 4.4. договору документи.

Згідно з п.4.5. Договору рішення про здійснення страхової виплати приймається Страховиком протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх необхідних документів, передбачених пунктом 4.4. На підставі п. 4.6 договору у виключних випадках Страховик має право подовжити цей строк до 60 днів з моменту отримання всіх необхідних документів.

26 липня 2012 року ОСОБА_4 було подано відповідачу заяву про настання страхового випадку та необхідні документи.

03 грудня 2012 року позивач направив відповідачу лист з вимогою надати інформацію про прийняте рішення стосовно здійснення страхової виплати на підставі заяви про страховий випадок ОСОБА_4 за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року.

У відповідь відповідач направив лист від 06.12.12 за № 4696 з інформацією про те, що позивачем нібито було остаточно надано повний комплект документів лише 28.09.12 року, тому рішення буде прийнято до 21.12.12 року.

Листом від 20.12.12 року відповідач направив лист з пропозицією ОСОБА_4 здійснити додаткове обстеження в Українському державному Інституті експертизи інвалідності у м. Дніпропетровськ для встановлення остаточного діагнозу за загальним захворюванням та встановленням групи інвалідності.

На думку позивача, страховою компанією були порушені строки і порядок прийняття рішення по страховому випадку, у звязку з чим позивач вичерпав можливість врегулювати спір в добровільному порядку, а також, враховуючи значний розмір можливого страхового відшкодування, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

ОСОБА_4 та його представник в судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, що позивачу було відмовлено у проведенні страхової виплати у відповідності до п. 5.1 договору добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року, через те, що останній відмовився від проходження додаткового медичного обстеження.

Крім того, відповідач вказує, що ОСОБА_4 є неналежним позивачем, оскільки ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» від своїх прав вигодонабувача не відмовлялось.

Представник Третьої особи - ПАТ « ОСОБА_5 Аваль» в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вказав, що 29 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» (тоді ВАТ) в особі ХОД ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» було укладено кредитний договір №014/1647/74/95507 відповідно до умов якого позивачу надано кредит в сумі 140000,00 доларів США. Протягом дії цього договору позивач здійснював на користь Банку страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту. В 2012 році ОСОБА_4 повідомив, що у звязку з хворобою він не може виконувати умови кредитного договору та вказав, що звернувся до відповідача з заявою про проведення страхової виплати. Представник третьої особи вважає, що позовні вимоги обґрунтовані і просить їх задовольнити.

Суд, вислухав пояснення сторін, перевірив матеріали справи, приходить до наступного.

29 листопада 2007 року між ОСОБА_4 та ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» (тоді ВАТ) в особі ХОД ПАТ «ОСОБА_5 банк Аваль» було укладено кредитний договір №014/1647/74/95507 відповідно до умов якого позивачу надано кредит в сумі 140 000,00 доларів США / а. с 8 /

Відповідно до п. 11.3 кредитного договору позивач зобовязався здійснити на користь третьої особи страхування життя (або страхування від нещасних випадків) на користь та на вимогу кредитора, в сумі, не меншій за суму кредиту. Щорічно, до дати закінчення періоду, за який сплачено попередній страховий платіж, протягом всього строку дії Договору позичальник зобовязаний поновлювати дію договорів страхування.

Починаючи з 2007 року, протягом дії кредитного договору між позивачем та відповідачем укладались договори добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту.

01 грудня 2010 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було укладено договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000018 строком дії з 01.12.10 по 30.11.11 рік../ а. с 238 /

01 грудня 2011 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» було укладено черговий договір добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 строком дії з 02.12.11 по 01.12.12 рік. / а. с. 15 /

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст. 982 ЦК України). Сторони погодили всі істотні умови договору.

Згідно з ч.1 ст. 985 Цивільного кодексу України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку. Як вбачається з доданих до матеріалів справи копій квитанцій, позивач виконав свій обовязок за договором страхування, сплативши страховий платіж.

Відповідно до ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з умовами договору страховими випадками є стійка втрата ОСОБА_7 (застрахованою особою) працездатності внаслідок нещасного випадку та хвороби (загальної хвороби), інвалідність І групи, інвалідність ІІ групи, смерть ОСОБА_7 (застрахованої особи) внаслідок нещасного випадку та хвороби (загострення хвороби).

У відповідності до п. 1.1 договору страховими випадками визнаються передбачені договором наслідки нещасного випадку та хвороб, що сталися у строк та у місці дії договору, які підтверджені документами, виданими компетентними органами (медичними установами, правоохоронними органами тощо) у встановленому законом порядку.

Згідно з п.1.5 договору смерть ОСОБА_7 (застрахованої особи) або стійка втрата ним (нею) працездатності внаслідок хвороб, визнаються страховими випадками, якщо вони наступили упродовж 6 місяців з дати виникнення хвороби, зазначеної у договорі, та між хворобою і стійкою втратою працездатності або смертю ОСОБА_7 (застрахованої особи) встановлений та документально підтверджений прямий причинний звязок.

25 липня 2012 року медико-соціальною експертною комісією позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності за загальним захворюванням вегетативна полінейропатія з вираженим нижнім пара парезом, порушенням акту ходьби, поліартрична вегетативна дисфункція у вигляді вегето-судинної дистонії з нахилом до синкопальних станів, мігренеподібних цефалгій, що підтверджується відповідною довідкою МСЕК №170644 від 25.07.12 і відповідно до умов договору є страховим випадком. / а. с. 22 /

П.3.1. договору страхування передбачено, що застрахована особа повинна повідомити страховика протягом 14 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення МСЕК.

28 липня 2012 року позивач письмово повідомив страхову компанію про встановлення групи інвалідності, надав всі передбачені п. 4.4. договору документи, що підтверджується копією листа відповідача на адресу позивача від 06.12.12 за № 4696 письмовими поясненнями представника відповідача від 15.10.13 року та листом про відмову в проведені страхової виплати від 12.02.13 №818/1 / а. с 211 /

Згідно з п.4.5. Договору рішення про здійснення страхової виплати приймається Страховиком протягом 10 робочих днів з дати отримання всіх необхідних документів, передбачених пунктом 4.4. На підставі п. 4.6 договору у виключних випадках Страховик має право подовжити цей строк до 60 робочих днів з моменту отримання всіх необхідних документів.

Згідно з п. 4.7 договору виплата здійснюється Страховиком упродовж 5 робочих днів з дати прийняття відповідного рішення (оформлення страхового акту) способом, зазначеним її одержувачем у заяві на виплату шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок, поштовим переказом тощо.

Перебіг строку для прийняття рішення про здійснення страхової виплати розпочався 30.07.12 року, тобто з першого робочого дня, від дня надання всіх документів позивачем.

Керуючись п. 4.6 договору, останнім днем для прийняття рішення про здійснення страхової виплати або відмову в її проведенні є 22.10.12 рік.

На зазначену дату відповідачем рішення прийнято не було, а відтак і не здійснена страхова виплата, що є порушенням умов договору страхування, а саме пунктів 4.4., 4.5, 4.6, 6.3.

Посилання відповідача про перевірку обставин страхового випадку та відстрочку прийняття рішення через відсутність документів про обставини і причини страхового випадку суд не приймає до уваги, як безпідставні, виходячи з наступного.

Пунктом 4.4 договору сторони визначили перелік документів, які необхідні для підтвердження настання страхового випадку. Як вбачається з висновку спеціаліста №592/12 відносно ОСОБА_4, складений за клопотанням начальника Департаменту врегулювання збитків з особистого страхування ОСОБА_8, крім передбачених договором, в розпорядженні відповідача були наявні копії медичних документів, а саме стимуляційна електронейроміографія №67 від 24.04.12 року, довідка до акта огляду МСЕК (серія 10 ААБ), виписка з історії хвороби №3623, виписка з історії хвороби №613, виписка з історії хвороби №1144, виписка з історії хвороби стаціонарного хворого №3010, виписка із історії хвороби стаціонарного хворого №4393.

20.12.12 року відповідач направив ОСОБА_4 лист з пропозицією пройти медичне обстеження для підтвердження або спростування встановлення ІІ групи інвалідності в ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України». Однак як вбачається з листа ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 08.02.13 №03-02 відповідно до положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.09 №1317 та статуту ДУ «Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України», позаштатна загальноінституцька медико-експертна комісія розглядає питання з приводу стану здоровя громадян тільки в разі направлення хворого або його медико-експертної документації обласним центром медико-соціальної експертизи або відділом медико-соціальної експертизи МОЗ України. / а. с. 236 /

Отже, відмову у проведені страхової виплати ОСОБА_4 на підставі п. 5.1 договору суд також визнає необґрунтованою, оскільки відповідач пропонував пройти обстеження вже після спливу строків для прийняття рішення щодо страхової виплати, а саме через 110 днів з отримання документів, крім того установа, в якій пропонувалось пройти обстеження, проводить їх лише за направленням МСЕК, а не страхових компаній.

Згідно довідки МСЕК від 01 серпня 2013 року позивач пройшов повторний огляд і групу інвалідності залишено без змін / а. с. 241 /

Аналізуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що у відповідача було достатньо часу та документів для прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні страхової виплати у передбачений договором строк, однак відповідач своїм правом не скористався і жодних пропозицій щодо проходження обстежень протягом 60 днів з дати надання документів відповідачу не надсилав.

Крім того, 21.12.12 року відповідач звернувся до Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області з заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 про надання ним завідомо неправдивої інформації про стан свого здоровя або симулювання ним хвороби з метою незаконного отримання страхового відшкодування. Матеріали досудового розслідування за даним фактом внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201222540000667 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

На підставі постанови старшого слідчого СВ Комінтернівського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області майора міліції ОСОБА_9 від 19.07.13, судово-медична експертна комісія у складі начальника ОСОБА_10 Кравченка, зав. відділом комісійних судово-медичних експертиз ОСОБА_11, лікаря-нейрохірурга «КЗОЗ ЦЕМДіМК» ОСОБА_12, лікаря-невропатолога КЗОЗ «ОКЛ-ЦЕМДіМК» ОСОБА_13, доповідача експерта ОСОБА_14 провели експертизу здоровя ОСОБА_4 / а.с.196 /

Згідно з висновками експертизи (висновок №244-КЕ/2013) захворювання, що встановлене у ОСОБА_4 при визначенні йому групи інвалідності, підтверджується судово-медичними даними, отриманими в ході проведення комісійної судово-медичної експертизи. / а. с. 224 234 /

Група інвалідності була встановлена за загальним захворюванням вегетативна полінейропатія з вираженим нижнім пара парезом, порушенням акту ходьби, поліартрична вегетативна дисфункція у вигляді вегето-судинної дистонії з нахилом до синкопальних станів, мігренеподібних цефалгій. Вперше цю хворобу діагностували 19.04.12, тобто під час дії договору добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції (будь-які виріб (товар), робота чи послуга ст. 1 Закону), яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

У відповідності до ч.3 ст. 42 ОСОБА_15 України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

В договорі сторони погодили перелік страхових випадків, зокрема в статті 1 інших умов договору.

Відповідно до п. 4.1 при встановленні застрахованій особі інвалідності 2 - ої групи внаслідок хвороби Страховик сплачує 80% суми страхової виплати.

Відповідно до умов договору при настанні страхового випадку вигодонабувач набуває право на одержання суми страхової виплати у розмірі заборгованості застрахованої особи за кредитним договором, що існує на дату настання страхового випадку.

Таким чином, виходячи з суми фактичної заборгованості позивача перед третьою особою, відповідач зобовязаний був провести виплату в розмірі 80% від страхової суми на рахунок Вигодонабувача, за відсутності підстав для відмови у проведенні такої виплати.

В ході розгляду справи відповідачем не надано доказів, які б підтверджували наявність підстав для відмови в здійсненні страхової виплати, оскільки страховий випадок передбачений договором настав у період його дії, позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку в строк передбачений договором, а з боку позивача, третьої або інших осіб не було вчинено навмисних дій спрямованих на настання страхового випадку, злочину, що призвів до страхового випадку, також не встановлено факту подання неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт, причини і обставини настання страхового випадку або інших обставин, які б могли бути підставою для відмови у проведенні страхової виплати (п.5.1 договору).

Таким чином, відповідач порушив права ОСОБА_4, як споживача страхових послуг, не правомірно зволікаючи з прийняттям рішення про здійснення або відмову у проведенні страхової виплати, а вже після звернення останнього до суду, і прийняттям необґрунтованого рішення про відмову у здійсненні виплати.

Як вбачається з доданої до позовної заяви довідки ПАТ «ОСОБА_5 Аваль», станом на 25.07.12 року розмір заборгованості позивача перед третьою особою складав 154 060,81 доларів США, що еквівалентно 1 231 408,05 грн. по курсу НБУ, який на день виникнення страхового випадку складав 7,993 за 1 долар США. Таким чином, розмір страхового відшкодування складає 80% від суми фактичної заборгованості, а саме 985 126,44 грн.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення на користь ОСОБА_4 з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» суми страхового відшкодування в сумі 985126,44 грн. підлягають задоволенню, шляхом перерахування 985126,44 грн. на рахунок №262031317082 в ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» МФО 350589 за кредитним договором №021029/0136/0000039 від 29 листопада 2007 року, оскільки з матеріалів справи вбачається і не спростовано сторонами, що страховий випадок настав в межах та у строк дії договору, цей випадок, а саме встановлення ІІ групи інвалідності внаслідок хвороби, покривається договором страхування.

Суд також критично оцінює доводи відповідача, що зволікання в прийнятті рішення про здійснення страхової виплати, було зумовлено відсутністю необхідних документів.

Пунктом 4.6 договору страхування встановлено, що в разі недостатності документів для прийняття рішення про здійснення страхової виплати або відмову у страховій виплаті, страховик може відстрочити прийняття такого рішення до моменту остаточного зясування і документального підтвердження всіх обставин і причин страхового випадку, але не більше ніж на 60 робочих днів, починаючи з дати отримання документів згідно з п.4.4 договору. У період відстрочки, Страховик має право вимагати інші документи про обставини та причини страхового випадку, зокрема і з медичних закладів. Однак, починаючи з 28.07.12 дня звернення із заявою про настання страхового випадку, відповідач жодних документів у ОСОБА_4 не вимагав, що свідчить про їх достатню кількість для прийняття відповідного рішення.

Твердження відповідача про відсутність у нього інформації про стан заборгованості ОСОБА_4 перед банком, спростовується матеріалами кримінального провадження наявними в справі з яких вбачається, що Голова правління відповідача в заяві про вчинення кримінального правопорушення, зміст якої цитується у висновку експерта, зазначив про стан заборгованості ОСОБА_4 перед банком за останні три роки.

Сам факт звернення відповідачем до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення відносно ОСОБА_4, не узгоджується з позицією відповідача щодо обєктивного розгляду заяви про здійснення страхової виплати, оскільки таке звернення було здійснено до прийняття рішення про відмову у здійсненні страхової виплати.

Викладені вище обставини, свідчать про ухилення відповідача від виконання умов договору, шляхом зловживання своїми правами передбаченими договором.

Щодо вимоги про стягнення пені на підставі договору, 3% річних та інфляційних за прострочення здійснення страхового відшкодування суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про страхування», ст. 992 Цивільного кодексу України страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

За правилами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобовязання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати пені, що обчислюється, виходячи із суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки.

Як вбачається з розрахунку, розмір пені за період з 28.11.2012 року по 26.04.2013 рік складає 60285,62 грн., здійснений, виходячи з подвійного розміру облікової ставки НБУ, який з 23.03.12 складає 15%. Проти наданого ОСОБА_4В, розрахунку відповідач не заперечував.

Згідно з ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В Постанові від 06.06.12 року у справі №6-49цс12 про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних Верховний суд України вказав, що зобовязання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобовязанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст. ст. 549 550 ЦК України.

Виходячи з цього, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 12057,12 грн. та 3944,45 грн. відповідно, підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення пені згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», суд зазначає наступне.

В Постанові Пленуму № 5 від 12.04.96 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» Верховний суд України розяснив, оскільки Закон України «Про захист прав споживачів» не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів страхування.

Згідно з ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» закріплено право споживача, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України). В свою чергу, в Законі України «Про захист прав споживачів» закріплений інший спосіб захисту прав споживача, шляхом сплати йому пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), а не від суми невиконаного зобовязання.

Пунктом 7.2 договору страхування встановлено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України.

В Постанові Верховного суду України від 06.06.12 у справі №6-49цс12 про стягнення пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, яку було прийнято в порядку перегляду ухвали касаційної інстанції, у звязку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права, зазначено, що ціною договору про надання послуги страхування є страхова сума.

Згідно з ч.1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобовязані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, з урахуванням вимог ЦПК, слід застосовувати висновки вище зазначеної Постанови і при розрахунку пені слід виходити саме з розміру страхової суми, яка є ціною послуги.

Застосування неустойки, передбаченої Законом не залежить від волі сторін, що уклали договір, оскільки її походження і обовязковість зумовлене закріпленими в ОСОБА_15 України правами. Стаття 10 Закону України «Про захист прав споживачів» має назву «Права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг)».

Як зазначалось вище, згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою та звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав. Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

У відповідності до ч.3 ст. 42 ОСОБА_15 України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Ці права, механізм реалізації державного захисту цих прав та інші відносини між споживачами і продавцями (виготівниками, виконавцями) товарів, робіт і послуг конкретизуються в Законі Україні «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст.22 ОСОБА_15 України Права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_15, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі ст. 8 ОСОБА_15, ОСОБА_15 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_15 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_15 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_15 України гарантується.

Схожої позиції дотримується Конституційний суд України в своїх рішеннях, зокрема від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 та 11 липня 2013 року справа № 1-12/2013, в яких вказується на необхідність особливого захисту прав споживачів, як слабкої сторони договору.

Конституційний Суд України вважає, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 ОСОБА_15 України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Цей висновок узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 9 квітня 1985 року № 39/248, в якій наголошено: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг.

У наведених «Керівних принципах для захисту інтересів споживачів» визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Таким чином, Конституційний Суд України вказав, що особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Статтею 551 Цивільного кодексу України сторонам надано право домовитися лише про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, однак при підписанні договору страхування сторонами не було обумовлено зменшення розміру пені передбаченого ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до постанови Пленуму ВСУ « Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» 12.04.96 року встановлений Законом перелік прав, якими користуються споживачі, не є вичерпним. Законодавчими актами і договорами, які не суперечать Закону, можуть бути передбачені й інші права споживачів та зобовязання продавців, виготівників, виконавців. Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, обєктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого субєкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері захисту прав споживачів, страхування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.

З огляду на гарантування ОСОБА_15 України захисту прав споживачів, договором не може бути звужено можливість реалізації таких прав на захист, в тому числі і стосовно сплати пені за ч.5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з урахуванням наведеного, вимоги ОСОБА_4 в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на його користь 1773227,59 грн. пені за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року підлягають задоволенню. Проти наданого розрахунку представник відповідача не заперечував, він вказував, що взагалі неможливо сплачувати вказані суми.

Судом встановлено, що між сторонами виникли відносини, які регулюються, зокрема і Законом України «Про захист прав споживачів», оскільки цей закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів. ОСОБА_4 укладав договір для особистих потреб, не повязаних з підприємницькою діяльністю або обовязками найманого працівника.

Судом перевірено розрахунок здійснений позивачем, виходячи зі страхової суми, тобто вартості договору про надання послуги в розумінні ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», та нарахування пені в розмірі 3% за 48 днів прострочення здійснення страхового відшкодування (1231408,05 грн: 100Х3Х48).

Посилання відповідача на Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання зобовязань» є необґрунтованими, оскільки цей закон поширюється на правовідносини, субєктами яких є лише підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання та фізичні особи субєкти підприємницької діяльності (рішення Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013).

Стосовно тверджень відповідача, що ОСОБА_4 є неналежним позивачем, суд вказує наступне.

У відповідності до ч.2 ст. 636 Цивільного процесуального кодексу України виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Згідно з п. 6.2 договору страхування страхувальник має право вимагати від Страховика виконання умов договору.

В договорі не зазначено, що тільки Вигодонабувач має право вимагати

виконання умов договору Страховиком, а навпаки, закон та договір надає таке право як страхувальнику так і вигодонабувачу, і відтак ОСОБА_4 є належним позивачем.

Крім того, представник третьої особи вигодо набувача ОСОБА_16, який діє на підставі довіреності № 32/12/20-Н від 25.06.12 і до кола повноважень якого належить, зокрема, право визнавати позовні вимоги, позовні вимоги ОСОБА_4 підтримав і просив стягнути на його користь суму страхової виплати, в спосіб зазначений в позовній заяві.

Відповідно до вимог ст.79 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, зокрема в даній справі, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що повязані з явкою до суду.

Згідно ст. 84 Цивільного процесуального кодексу України, витрати повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - субєктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» розмір мінімальної заробітної плати на 01 січня 2013 року складає 1147 грн. 00 коп.

Як вбачається з доданого до позовної заяви договору між адвокатом ОСОБА_1 та позивачем, година роботи адвоката встановлюється в розмірі 400,00 грн., що є меншим від максимального розміру встановленого законом на 2013 рік в 458,80 грн.

Матеріали справи містять докази участі представника позивача у судових засіданнях та під час вчинення окремих процесуальних дій. Однак в матеріалах справи не міститься доказів понесення цих витрат позивачем, тому вимога про відшкодування витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 213,214, ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, Законом України « Про захист прав споживачів», Законом України « Про страхування», ст. ст. 551, 979-982, 985, 988-990, 992 ЦК України, ст. ст. 22, 42 ОСОБА_15 України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства « Страхова Компанія « Уніка»», 3 я особа Публічне акціонерне товариство « ОСОБА_5 Аваль» в особі Харківської обласної дирекції ПАТ « ОСОБА_5 Аваль» про стягнення суми страхового відшкодування та пені за прострочення страхового відшкодування задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 14-В, код ЄДРПОУ 20033533, №26502735051320 в ПАТ «Брокбізнесбанк», МФО 300249; №26500011089101 в ПАТ «Альфа-банк», МФО 300346; №265094456 в АТ «ОСОБА_5 Аваль», м. Київ, МФО 300335) на користь ОСОБА_4 (61070, м. Харків, пров. Ново-Шишківський, буд. 4 ідентифікаційний код НОМЕР_1) 985126,44 грн. / девятсот вісімдесят пять тисяч сто двадцять шість грн.. 44 копійки / страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 шляхом перерахування 985 126,44 грн. Публічному акціонерному товариству «ОСОБА_5 Аваль» на рахунок №262031317082 в ПАТ «ОСОБА_5 Аваль» МФО 350589 за кредитним договором №014/1647/74/95507 від 29 листопада 2007 року

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_4 1 773 227,59 грн. / один мільйон сімсот сімдесят три тисячі двісті двадцять сім грн. пятдесят девять копійок / пені за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 за період з 28.11.12 по 15.01.13 року

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_4 60285,62 грн. / шістдесят тисяч двісті вісімдесят пять грн.. шістдесят дві копійки / пені за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 за період 28.11.12 року по 26.04.13 рік;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_4 12057,12 грн. / дванадцять тисяч пятдесят сім грн. дванадцять копійок / 3%річних за кожний день прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 року за період 28.11.12 року по 26.04.13 рік;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_4 3944,45 грн. / три тисячі девятсот сорок чотири гривні сорок пять копійок / інфляційних втрат за прострочення здійснення страхового відшкодування за договором добровільного страхування від нещасних випадків та здоровя на випадок хвороби позичальника кредиту №021029/0136/0000039 від 01.12.11 за грудень 2012 року та січень 2013 року;

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» в дохід держави 3441,00 грн. судового збору.

В задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Заходи забезпечення позову залишити в силі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається апеляційному суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення через Київський районний суд м. Харкова.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -