Постанова № 36303363, 20.12.2013, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2013 р. Справа № 809/3886/13-a

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Тимощука О.Л.

при секретарі Маковійчук С.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації

про визнання незаконною відмови та зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі також - відповідач) про визнання незаконною відмови відповідача надати дозвіл на перереєстрацію автомобіля Honda та зобов'язання надання такого дозволу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу відмовлено в наданні дозволу на передачу в користування автомобіля марки Honda HRV, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1 як члену сім'ї інваліда, що користувалась автомобілем в якості гуманітарної допомоги та померла, у зв'язку з тим, що на момент смерті матері позивач не був зареєстрований за місцем її постійної реєстрації. Вважає відмову незаконною, оскільки сам факт реєстрації за місцем проживання матері є формальною умовою, а так як позивач постійно проживав з матір'ю, вів спільне господарство та доглядав за нею, то й має право на користування автомобілем як член сім'ї померлої, враховуючи той факт, що сам позивач є інвалідом другої групи та потребує забезпечення автомобілем з ручним керуванням. Просив суд визнати незаконною відмову в наданні дозволу на користування автомобілем та зобов'язати відповідача надати цей дозвіл.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, проте подав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі та заперечення на адміністративний позов. В своїх запереченнях відповідач вказує, що автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який, зокрема, був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації. Таким чином, відповідач вважає, що відсутні підстави для перереєстрації даного автомобіля на позивача.

В судовому засіданні теж допитано свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які надали пояснення та підтвердили спільне проживання позивача з матір'ю.

Розглянувши адміністративний позов, заслухавши пояснення позивача, допитавши свідків, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з довідками медико-соціальної експертної комісії від 13.11.2013 року (а.с.6,7) є інвалідом другої групи, та має підстави для забезпечення автомобілем з ручним керуванням, згідно з висновком від 25.11.2013 року (а.с.7).

Мати відповідача, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, була зареєстрована і проживала в АДРЕСА_1, інвалід другої групи.

26 травня 2005 року отримала в користування автомобіль HONDA HRV, 2000 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (надалі також - HONDA), який переданий, згідно з Законом України «Про гуманітарну допомогу», в якості гуманітарної допомоги Головному управлінню праці та соціального захисту населення Івано-Франківської ОДА, після реорганізації - Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації для подальшої передачі інваліду другої групи ОСОБА_4, що підтверджується нотаріально посвідченою заявою про надання гуманітарної допомоги громадянином Німеччини - ОСОБА_5 від 26 травня 2005 року, зареєстрованою в реєстрі №1666 (а.с.9,10).

Згідно із заявою матері та дорученням департаменту соціальної політики позивач отримав право на керування автомобілем HONDA (а.с.14 - 17)

ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 01.08.13 року, у зв'язку з чим позивач 02 грудня 2013 р., звернувся до відповідача із заявою про передачу автомобіля HONDA в користування, як члену сім'ї, у відповідності до пункту 16 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2006 р., №999.

6 грудня 2013 року відповідач, листом за №Л-1544/09-13 відмовив позивачу в наданні дозволу на перереєстрацію автомобіля, вказавши, що позивач, на час смерті члена сім'ї інваліда, був зареєстрований за іншим місцем реєстрації, а тому в Департаменту соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації відсутні підстави для надання дозволу щодо перереєстрації автомобіля (а.с.11).

Вважаючи, що вищевказане рішення не враховує всі реальні об'єктивні обставини та не погоджуючись з ним, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи, у зв'язку з похилим віком та інвалідністю ОСОБА_4, відповідач доглядав за матір'ю, вів з матір'ю спільне домашнє господарство, проживав з ОСОБА_4, в одній квартирі, за її нотаріально оформленим дорученням отримував пенсію (а.с.13), вів сімейний бюджет, здійснював необхідні платежі за комунальні та інші послуги, забезпечував медичне обстеження та лікування матері, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками ( а.с.23,24).

З 07 вересня 2005 року позивач був зареєстрований за місцем реєстрації матері, в АДРЕСА_1., та знятий з реєстрації місця проживання 31.10.2012 року, відповідно до штампу в паспорті громадянина України та будинкової книги ( зворотна сторона а.с.18, а.с.21).

21 листопада 2012 року позивач змінив місце реєстрації місця проживання на АДРЕСА_2, але фактично продовжував проживати за адресою АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, у зв'язку із чим 08 серпня 2013 року її знято з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, відповідно до штампу в будинковій книзі (а.с.21).

На підставі зібраних судом доказів встановлено, що позивач, змінивши місце реєстрації місця проживання в період з 21 листопада 2012 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 (на момент смерті ОСОБА_4) включно, продовжував проживати за адресою АДРЕСА_1., оскільки доглядав за матір'ю та працював на державній роботі в місті Івано-Франківську. Факт проживання позивача за адресою АДРЕСА_1 в період життя та смерті ОСОБА_4 додатково підтверджується показами свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що являлися сусідами померлої ОСОБА_4.

Порядок використання автомобілів, якими забезпечуються інваліди, регламентується зокрема: Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Законом України «Про гуманітарну допомогу», а також постановою Кабінет Міністрів України «Про затвердження Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» № 999 від 19.07.2006 року, із змінами та доповненнями (надалі також - Порядок).

Відповідно до частини другої статті 38 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» №875-XII від 21.03.1991 року, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, виданий безоплатно чи на пільгових умовах, у тому числі визнаний гуманітарною допомогою, за бажанням членів його сім'ї може бути переданий у їх власність безоплатно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Так, у відповідності до положень статті 16 Порядку, автомобіль, строк експлуатації якого менше ніж 10 років, після смерті інваліда залишається у користуванні його сім'ї, якщо в ній є інвалід, який: мав підстави для забезпечення автомобілем на час смерті інваліда або протягом не більше 6 місяців з дня його смерті; був зареєстрований на час смерті інваліда за місцем його реєстрації; не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є інвалідом другої групи, набув право на забезпечення автомобілем протягом 6 місяців з дня смерті своєї матері, на час смерті останньої проживав за її місцем реєстрації, не мав та не має іншого автомобіля, у тому числі отриманого через головне управління соціального захисту або управління виконавчої дирекції (а.с.6,7,42).

Відповідач свою відмову мотивував тим, що на момент смерті матері позивач не був зареєстрований за місцем її реєстрації, що є умовою, передбаченою статтею 16 Порядку.

З цього приводу суд зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач, відмовляючи позивачу у наданні дозволу на перереєстрацію вказаного автомобіля керувався приписами пункту 16 Порядку та виходив виключно з переліку наданих позивачем документів, а відтак не наділений повноваженнями встановлювати обставини, в тому числі, щодо фактичного проживання позивача та надавати їм правову оцінку, таким чином, в суду відсутні підстави визнавати дії Департаменту соціальної політики Івано-Франківської ОДА щодо відмови в наданні дозволу - незаконними.

Що стосується вимоги щодо реєстрації місця проживання, слід зазначити наступне.

Згідно з приписами статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Водночас, пунктом 1.2. Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України №1077 від 22.11.2012 року та

зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 р., за № 2109/22421 передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

З системного аналізу наведених правових норм слідує, що реєстрація місця проживання є адміністративною дією, яка встановлює додатковий зв'язок особи з державою, і не є обставиною, яка підтверджує чи спростовує фактичне місце проживання чи перебування особи.

Натомість законодавець, визначаючи однією із умов наявність реєстрації на час смерті інваліда за місцем його реєстрації, переслідував насамперед мету: виключити можливість зловживання правом на реєстрацію автомобіля по сторонніми, заінтересованими особами, які, до прикладу, - постійно не проживали, не вели спільний побут та не були членами сім'ї інваліда, який помер.

Керуючись принципом верховенства права, закріпленим в статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд повинен виходити із того, що людина, її права та свободи є найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В частині другій статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» №1382-IV від 11.12.2003 року зазначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З огляду на вищенаведене, єдиний факт відсутності запису про реєстрацію місця проживання позивача, з врахуванням встановлених судом обставин: про наявність у позивача підстав для забезпечення автомобілем, постійного проживання за відповідним місцем реєстрації померлої та відсутністю іншого автомобіля, на думку суду, не може слугувати безумовною підставою позбавлення законного права позивача на забезпечення автомобілем як інваліда та члена сім'ї померлого інваліда.

За наведених підстав та вказаних правових норм, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Департамент соціальної політики Івано-Франківської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 25925236) надати ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_2) дозвіл на перереєстрацію автомобіля марки Honda, 2000 року випуску, кузов НОМЕР_1 та передати його в користування ОСОБА_1 (ідент. код НОМЕР_2).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Тимощук О.Л.

Постанова складена в повному обсязі 25.12.2013 року.