Рішення № 36303040, 20.12.2013, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17702/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2013Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

з участю позивача ОСОБА_2

з участю представника позивача ОСОБА_3

з участю представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік», про захист порушених прав, що виникають з трудових правовідносин,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2011 року позивач ОСОБА_2 звернулася до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фармстандарт-Біолік», в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просила змінити формулювання причин звільнення, стягнення вихідної допомоги та моральної шкоди.

Зазначені позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона була прийнята на посаду директора по закупкам ПАТ «Фармстандарт-Біолік» з 06 лютого 2012 року. В день прийому позивача на роботу, відповідач не ознайомив його з правами та обовязками директора по закупкам ПАТ «Фармстандарт-Біолік», як того вимагає ст.29 Кодексу законів про працю України від 10.12.71 № 322-VIII (надалі за текстом КЗпП України), бо на підприємстві посадова інструкція директора по закупкам відсутня.

Позивач стверджує, що 10 жовтня 2013 року Голова правління відповідача ОСОБА_5 запропонував позивачу написати заяву про звільнення за власним бажанням, при цьому не мотивуючи своє прохання вимогами діючого законодавства.

14 жовтня 2013 року позивач погодився з пропозицією відповідача та написав заяву про звільнення за власним бажанням згідно пункту 3 статті 38 КЗпП України, обґрунтовуючи її чисельними фактами порушення відповідачем умов законодавства про працю, колективного та трудового договору, зокрема ст.ст. 21, 22, 29, 31, 141 КЗпП України, та просив виплатити йому вихідну допомогу в розмірі трьохмісячного заробітку у відповідності до ст.44 КЗпП України. В звязку з відмовою відповідача приймати вказану заяву він відправив її цінним листом з повідомленням та описом вкладення, на адресу підприємства, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення цінного листа № 6110302767876, датоване 23.10.13 р.

Відповідач, в трудовій книжці позивача зробив запис про його звільнення без посилання на причини звільнення позивача, чим порушив п. 2.25 та п.2.26 наказу № 58 від 29.07.93 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», який прийнятий Міністерством праці України, Міністерством юстиції України, Міністерством соціального захисту населення України.

Крім викладеного, позивач вважає що неправомірними діями відповідача йому заподіяно моральну шкоду, оскільки неправильне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків та потребувало від нього додаткових зусиль для організації його життя, бо ОСОБА_2 є поодинокою мати та мати двох дітей до 15 років, які вона виховує самостійно. Невиплата вихідної допомоги відповідачем призвела до матеріальних труднощів, бо інших джерел до існування, крім заробітної плати, яку позивач отримував на підприємстві, позивач не має. Зараз їй доводиться шукати нову роботу та займати кошти для годування, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник підтримали позовні вимоги з урахуванням уточнень у повному обсязі, надали пояснення аналогічно викладеним в позові, просили задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4, який діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги не визнав просив відмовити в задоволенні позову, пояснивши при цьому, що згідно наказу № 57-К від 06.02.2012 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу ПАТ «Фармстандарт-Біолік» на посаду директора по закупкам.

В період з 16.10.2013 по 31.10.2013 року директор ііо закупкам ОСОБА_2 знаходилась на лікарняному.

21 та 23 жовтня 2013 року на адресу ПАТ «Фармстандарт-Біолік» надійшли заяви ОСОБА_2 про звільнення її з займаної посади 1 листопада 2013 року за власним бажанням, які були зареєстровані за вх. № 2106/05 від 21 10.2013 року та вх. № 2124/05 від 23.10.13. Ці заяви були розглянуті головою правління ПАТ «Фармстандарт-Біолік» належним чином, вимоги ОСОБА_2 відносно її звільнення за власним бажанням у строк який був зазначений у заяві були задоволені.

01.11.2013 згідно наказу № 383-К про припинення трудового договору (контракту) від 01.11.2013 ОСОБА_2 була звільнена за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП України на підставі її заяви.

01 листопада 2013 року, відповідно до вимог статті 47 КЗпП України, ОСОБА_2 була видана належно оформлена трудова книжка і проведено остаточній розрахунок Крім того позивачу у день звільнення була видана довідка про доходи за останні півроку.

Посилання позивача на пропозицію керівництва написати їй заяву про звільнення за власним бажанням є надуманими та спростовуються наявністю заяви останньої від 14.10.2013 року про її звільнення за власним бажанням. Факти не допуску до робочого місця директора по закупкам ОСОБА_2 ґрунтуються на субєктивних хибних припущеннях.

З приводу порушень статті 29 КЗпП України, а саме не ознайомлення з Колективним договором та відсутністю посадової інструкції представник відповідача пояснив, що 06 лютого 2012 року при прийомі на роботу ОСОБА_2 була ознайомлена з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, згідно обхідного листа (прийняття на роботу) від 06.02.2012, про що мається відповідна розписка з зазначенням дати ознайомлення.

Також 06 лютого 2012 року проведено медичний огляд та проведено повний інструктаж відповідно до вимог статті 29 КЗпП України. Зокрема начальником відділу кадрів ОСОБА_2О було розяснені її права і обовязки та проінформовано про умови праці, її права та пільги і компенсації відповідно до чинного законодавства і колективного договору, ознайомлено з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, визначене робоче місце, забезпечено її необхідними для роботи засобами (компютер, корпоративна мобільна телефонна картка). Таким чином роботодавцем в повній мірі були виконані приписи статті 29 КЗпП України.

Розпорядження по підприємству № 41 від 14.10.2013 року винесено з метою контролю руху працівників відділу матеріально - технічною постачання під час робочого дня для запобігання можливих фактів порушення трудової дисципліни та регламентує, а не забороняє вхід - вихід співробітників відділу.

Відносно відсутності у директора позакупкам ОСОБА_2 затвердженої керівництвом посадової інструкції було пояснено наступне.

Ведення посадових інструкції на ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» регламентовано правилами оформлення положень про структурні підрозділи та правилами оформлення посадових інструкцій.

З 1 лютого 2012 року наказом № 47 від 01.02.2012 року була введена посада директора по закупкам. Посада директор по закупкам (нова штатна одиниця) залишила за собою всі наявні функціональні обовязки та права, що були притаманні посаді начальника відділу матеріально технічного забезпечення. Під час працевлаштування ОСОБА_2 їй були повідомлені відповідні функціональні обовязки та права.

Зокрема ОСОБА_2 було надано для ознайомлення наявні посадові обовязки начальника відділу матеріально технічного забезпечення та положення про відділ матеріально технічного забезпечення. З відповідними документами остання була ознайомлена 06.02.2012.

На підставі службової записки директора по закупкам ОСОБА_2 від 23.02.12 були внесені зміни в штатний розклад ВМТЗ наказом №88 від 29.02.12 р. внаслідок чого необхідно було актуалізувати структурний підрозділ відділу матеріально-технічного забезпечення та посадові інструкції працівників відділу, а також директора по закупкам.

Розпорядженням по підприємству №7 від 24.01.2013 року директора по закупкам ОСОБА_2О було зобовязано організувати розробку документів: положення про відділ ВМТЗ, посадові інструкції на наявні посади згідно штатного розпису, з яким вона була особисто ознайомлена під розпис 24.01.2013 року. У строки визначені у розпорядженні та на дату звільнення ОСОБА_2, за власним бажанням, вказані документи, а саме посадова інструкція директора по закупкам від останньої на погодження та затвердження не надходила.

Таким чином відсутність у директора по закупкам ОСОБА_2 затвердженої керівництвом и посадової інструкції обумовлено її особистим небажанням по її введенню, та намагання перекласти невиконання поручених розпоряджень на роботодавця. Вказані обвинувачування ґрунтуються на хибних припущеннях та суперечать наявним обставинам.

Щодо відшкодування моральної шкоди, то ПАТ «ФАРМСТАНДАРТ-БІОЛІК» заперечує проти цього, оскільки позивач повязує моральну шкоду саме з невиплатою йому вихідної допомоги, яку підприємство не повинно було сплачувати при правомірному звільненні позивача. Більш того, позивач не надав доказів, що ті обставини, якими він обґрунтовує моральну шкоду.

За таких обставин, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 у повному обсязі.

Вислухавши пояснення сторін, проаналізувавши зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що працедавець Публічне акціонерне товариство «Фармстандарт-Біолік» (ПАТ «Фармстандарт-Біолік») займається виробництвом фармацевтичних препаратів і матеріалів (основний); оптовою торгівля фармацевтичними товарами; роздрібною торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; вантажним автомобільним транспорт; дослідження й експериментальні розробки у сфері біотехнологій; дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук та відноситься до обєктів підвищеної хімічної небезпеки.

Територія підприємства розташована у лісі, в якому не має розвинутою інфраструктури (відсутні їдальні, поліклініки, магазини тощо). На балансі підприємства рахується стайня, табун налічує близько 100 коней. Коні - продуценти антитіл до вірусу сказу, вимагають постійного догляду, зокрема особливого догляду за результатами їх життєдіяльності.

Дата державної реєстрації юридичної особи ПАТ «Фармстандарт-Біолік» 05 березня 1992 року, ідентифікаційний код юридичної особи 01973452. На підприємстві є в наявності Колективний договір ЗАТ «Біолек» на 2008-2010 роки № 2826 від 28.08.08. Строк дії колективного договору закінчився 2010 року, проте він продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий.

До 05 жовтня 2011 року назва підприємства Закрите акціонерного товариство «Біолек». З 09 листопада 2011 року Головою правління ПАТ «Фармстандарт-Біолік» є ОСОБА_5. Статутний капітал ПАТ «Фармстандарт-Біолік» поділяється на 2309792 простих іменних акцій

В першому кварталі 2012 року власником відповідача були: юридична особа Відкрите акціонерне товариство «Фармстандарт», Російська Федерація (кількість акцій 1 270 387), фізична особа ОСОБА_6 (кількість акцій 512758), фізична особа ОСОБА_7 (кількість акцій 512758).

В першому кварталі 2013 року власником відповідача були юридична особа Відкрите акціонерне товариство «Фармстандарт», Російська Федерація (кількість акцій 1270387 ) та фізична особа ОСОБА_6 (кількість акцій 968606).

Станом на час розгляду справи в суді, основним акціонером відповідача є юридична особа Відкрите акціонерне товариство «Фармстандарт» (кількість акцій 2238993)

Суд зауважує, що в період з 2010 року до часу звернення позивача до суду, у звязку зі зміною назви працедавця, зміни його власників та у звязку із закінченням строку дії колективного договору № 2826 від 28.08.08, сторони не укладали новий колективний договір та не вносили змін або доповнень до чинного колективного договору № 2826 від 28.08.08. У цей період сторони навіть не розпочали вести переговори про

укладення нового чи зміну або доповнення чинного колективного

договору. Викладене свідчить про порушення вимог частин 5 та 6 ст. 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» від 01.07.93 № 3356-XII та п.1.9 Колективного договору ЗАТ «Біолек».

Наказом по підприємству №47 від 01 лютого 2012 року була введена посада директора по закупкам ПАТ «Фармстандарт-Біолік».

Згідно наказу № 57-к від 06 лютого 2012 року ОСОБА_2 була прийнята на посаду директора по закупкам ПАТ «Фармстандарт-Біолік».

Станом на 06 лютого 2012 року та на час розгляду справи в суді посадова інструкція директора по закупкам ПАТ «Фармстандарт-Біолік» відсутня. Правила внутрішнього розпорядку ПАТ «Фармстандарт-Біолік» затверджені відповідачем 30.12.11 наказом по підприємству №372 та 28.12.12 наказом по підприємству №593.

Відповідно до вимог статті 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобовязаний: 1) розяснити працівникові його права і обовязки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоровя, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 2) ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; 3) визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами; 4) проінструктувати працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.

Суд дослідивши наказ ПАТ «Фармстандарт-Біолік» №57-К від 06.02.12 про прийом на роботу ОСОБА_2 та обхідний лист (прийом на роботу), і встановив, що позивач поставив свій підпис під фразою: «З умовами роботи … та з умовами строку випробування згодна. З правилами внутрішнього трудового розпорядку та Колективним договором підприємства ознайомлена».

В судовому засіданні було встановлено, що до початку роботи за укладеним з ОСОБА_2О трудовим договором, станом на 06 лютого 2012 року, у роботодавця фактично не існував Колективний договір ПАТ «Фармстандарт-Біолік», була так само відсутня посадова інструкція директора по закупкам.

Доказів, які свідчать, що до початку роботи за укладеним трудовим договором відповідач розяснив позивачу про права і обовязки директора по закупкам, відповідачем до суду надано не було. Наведене дає підстави вважати, що відповідач не в повній мірі виконав обовязки, які на нього покладені статтею 29 КЗпП України.

З пояснень позивача, судом було встановлено, що позивач розробив посадову інструкцію директора по закупкам на підприємстві, проте керівництво відповідача її не погодило.

Суд приймає такі пояснення позивача, оскільки відповідач не надав докази застосування будь-якого виду відповідальності до позивача за невиконання ним вимог розпорядження Голови правління №7 від 24.01.13 щодо обовязку розробити посадову інструкцію директора по закупкам. Викладене свідчить про невиконання посадовими особами відповідача вимог наказу Мінпраці України «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» від 29.12.04 № 336 та розпорядження Голови правління № 7 від 24.01.13.

Вимогами статті 9 КЗпП України визначено, що умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Вимогами статті 33 Конституції України визначено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України у звязку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

На підприємстві організація праці директора по закупкам здійснювалась в порядку визначеному в службовій записці позивача на імя Голови правління від 07.06.12, за якою Голова правління ОСОБА_5 надав згоду про зміну організації праці для позивача з «звичайна система проходу» на «вільний вхід-вихід» у звязку з постійною службовою необхідністю.

З 14 жовтня 2013 року в.о. Голови правління ОСОБА_8 розпорядженням № 41 провів зміни в організації праці позивача та зобовязав його та співробітників відділу матеріально-технічного постачання здійснювати вхід-вихід через прохідну підприємства «…за письмовим погодженням з Головою правління за записками про звільнення з візою співробітника відділу кадрів…».

З письмових доказів по справі суд дійшов до висновку, що такі зміни в організації праці є істотними та протиправними, бо порушують право позивача на свободу пересування, що закріплено в статті 33 Конституції України та суперечать вимогам частини 2 статті 22 КЗпП України.

Також відповідно до частини 3 статті 32 КЗпП України відповідач повинен був попередити позивача про зміну істотних умов праці не пізніше ніж за два місяці. Докази виконання вимог частини 3 статті 32 КЗпП України відповідачем до суду надано не було.

Суд зауважує, що п.п. 6.1.4 Колективного договору ЗАТ «Біолек» встановлено обовязок сповіщати працівника про впровадження нових або змін діючих норм праці не пізніше, ніж за один місяць до введення, що суперечить вимогам трудового законодавства, а саме частиною 3 статті 32 КЗпП України і є порушенням вимог статті 10 КЗпП України.

Суд не бере до уваги як доказ, наказ підписаний від імені «голови правління ОСОБА_9 № 14 від 10.01.11 «Про затвердження порядку тимчасової відсутності працівників підприємства в період робочого часу» з доповненням до нього, які внесенні наказом №102 від 07.03.12, оскільки ОСОБА_9 призначений головою правління лише з 9 листопада 2011 року і 10 січня 2011 року ще не мав повноважень на видачу наказів або інших обовязкових для відповідача документів.

Відповідно до вимог статті 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників. Власник або уповноважений ним орган не вправі вимагати від працівника виконання роботи, поєднаної з явною небезпекою для життя, а також в умовах, що не відповідають законодавству про охорону праці. Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоровя або людей, які його оточують, і навколишнього середовища. У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для здоровя умов праці власник або уповноважений ним орган зобовязаний повідомити про це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, який може дати тимчасову згоду на роботу в таких умовах. На власника або уповноважений ним орган покладається систематичне проведення інструктажу (навчання) працівників з питань охорони праці, протипожежної охорони. Трудові колективи обговорюють і схвалюють комплексні плани поліпшення умов, охорони праці та санітарно-оздоровчих заходів і контролюють виконання цих планів.

Відповідач не надав суду доказів виконання ним п.7.1.18 Колективного договору щодо проведення вітамінної профілактики позивача, що свідчить про порушення вимог колективного договору та не виконання в повній мірі вимог статті 153 КЗпП України.

Суд також вказує на порушення відповідачем статті 31 та частини 3 статті 63 КЗпП, оскільки Голова правління ОСОБА_5 вимагав від позивача, як від керівника структурного підрозділу виконувати роботи, не обумовлені трудовим договором та в святкові дні, і намагався депреміювати його за неналежне виконання вказаного розпорядження, про що свідчить розпорядженням №18 від 05.04.13 та резолюція ОСОБА_5 на доповідній записці заступника директора з економічної безпеки та режиму від 13 травня 2013 року, яка знаходиться в матеріалах справи.

Також суд відхиляє доводи відповідача про відсутність фактів порушення законодавства про працю з боку відповідача, які обґрунтовані висновками акту позапланової перевірки Територіальної Державної інспекції з питань праці у Харківській області №20-01-441/2059 на предмет додержання вимог законодавства з питань праці на ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за заявою громадянки ОСОБА_2 Через те, що інші письмові докази у справі, такі як Статут відповідача, Колективний договір ЗАТ «Біолек» на 2008-2010 роки, який зареєстрований за № 2826 від 28.08.08, наказ відповідача №57-К від 06.02.12 «Про прийняття ОСОБА_2 на посаду директора по закупкам» з обхідним листом (прийом на роботу), розпорядження Голови правління № 18 від 05 квітня 2013 року та В.о. Голови правління № 41 від 14 жовтня 2013 року, доповідна записка заступника директора з економічної безпеки та режиму від 13 травня 2013 року, доповідна записка позивача від 02.06.12 та інші документи спростовують висновки акту позапланової перевірки Територіальної Державної інспекції з питань праці у Харківській області №20-01-441/2059 на предмет додержання вимог законодавства з питань праці на ПАТ «Фармстандарт-Біолік» за заявою громадянки ОСОБА_2 та доводять про факти порушення відповідачем законодавства про працю.

Суд відхиляє посилання відповідача щодо ідентичності та подібності прав та обовязків директора по закупкам з правами та обовязками начальника відділу матеріально-технічного забезпечення через те, що відповідно до наказу Мінпраці України від 29.12.04 № 336 «Про затвердження Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників» вказані посади мають різни коди, а саме директор по закупкам має КОД ЗКППТР 1210.1, що підтверджується наказом відповідача №47 від 01.02.13, який знаходиться в матеріалах справи, начальник відділу матеріально-технічного забезпечення має КОД ЗКППТР 1235, що підтверджується наказом відповідача №88 від 29.02.12, так саме відрізняються і типові завдання і обовязки названих посад.

14 жовтня 2013 року ОСОБА_2 подала заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України у звязку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю, з описом всіх порушень трудового та колективного договорів і з вимогою виплати вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП .

В звязку з відмовою відповідача приймати вказану заяву про звільнення, 14 жовтня 2013 року ОСОБА_2 відправила заяву про її звільнення поштовим відправленням, також 16 жовтня 2013 року до відповідача було відправлено копію цієї заяви.

22 жовтня 2013 року відповідач отримав від позивача оригінал заяви про звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України з описом всіх порушень трудового та колективного договорів і з вимогою виплати їй вихідну допомогу відповідно до статті 44 КЗпП, 18 жовтня 2013 року відповідач отримав копію названої заяви.

1 листопада 2013 року керівництво відповідача надало позивачу для ознайомлення та підписання наказ №383-К від 01.11.13 про припинення з ним трудового контракту, з якого вбачається звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України.

Виходячи з письмових доказів у справі та з пояснень сторін, суд встановив, що заяви про звільнення ОСОБА_2 за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України позивач не писав та не подавав керівництву для погодження.

01 листопада 2013 року, на зарплатну картку позивача від відповідача надійшла сума в розмірі 36 715,46 грн, яка складається з заробітної плати за жовтень та листопад 2013 року і компенсація за 64 днів невикористаної відпустки.

Вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку, як це передбачено в ст. 44 КЗпП позивачу не була виплачена.

Викладене вище доводить, що відповідач погодився з письмовою пропозицією позивача від 14.10.13 щодо розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника за частиною 3 статті 38 КЗпП України.

Суд відхиляє доводи відповідача, що на день звільнення 01 листопада 2013 року позивач був належним чином ознайомлений з листами відповідача від 31 жовтня 2013 року за вих. № 3554/05 та № 3555/05, якими позивачу було запропоновано звільнитись з підприємства за згодою сторін або продовжити виконувати свої обовязки, бо в матеріалах судової справи наявні письмові докази, які свідчать про факт відправлення відповідачем названих листів 01 листопада 2013 року у 13 годин 36 хвилин поштою та про отримання позивачем їх лише 04 листопада 2013 року, тобто після звільнення позивача з підприємства.

Згідно вимог статті 235 КЗпП України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, орган, який розглядає трудовий спір, зобовязаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства.

Суд вважає, що при звільненні ОСОБА_2 у відповідності до її заяви відповідачем було допущено порушення норм КЗпП України та не правильно вказана причина звільнення позивача.

Згідно статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Згідно з довідкою про доходи № 3573/08 від 01.11.2013 року, виданої позивачу 01 листопада 2013 року ПАТ «Фармстандарт-Біолік», заробітна плата позивача за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року склала 118 893,71 грн. Таким чином середньомісячна заробітна плата складає 19 815,61 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути вихідну допомогу в розмірі тримісячного середнього заробітку в сумі 59 446,85 грн.

Згідно частини 1 статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль, для організації свого життя.

Відповідно до вимог статті 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Вимога позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 30000 грн. не знайшла підтвердження в ході розгляду справи, з наступних підстав.

Частина 3 статті 23 ЦК України передбачає, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Однак, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.95 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Тобто, при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При цьому, пункт З Постанови зазначає, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Пункт 9 Постанови передбачає, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації та ін. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Проте, доказів на підтвердження вищезазначеного позивачем до суду не надано, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача не доведено.

Таким чином, вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. не знайшли свого підтвердження у визначеному розмірі, розрахунок не наведений, через що суд доходить висновку, що вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з того, що моральна шкода повинна відповідати принципам достатності, розумності, та у розмірах, адекватних обставинам справи.

Відтак, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем при подачі позову до суду і документально підтверджені, підлягають стягненню на його користь з відповідача в порядку ч.1 ст. 88 ЦПК

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, ч.1 ст.88, ч.4 ст. 169, 209, 212, 214, 215,218 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік, про захист порушених прав, що виникають з трудових правовідносин задовольнити частково.

Визнати формулювання причини звільнення ОСОБА_2 директора по закупкам, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України, яке міститься в наказі № 383-к від 01.11.13 Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік невірним.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство Фармстандарт-Біолік змінити формування причини звільнення ОСОБА_2 директора по закупкам, яке міститься в наказі № 383-к від 01.11.13 Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік з Звільнити 01 листопада 2013 року ОСОБА_2, директора по закупкам Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік, за власним бажанням, ст. 38 КЗпП України на Звільнити ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН №805793 виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 07.12.05, яка проживає за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, б. 92, кв. 29, ІПН НОМЕР_1), з займаної посади 01 листопада 2013 року за власним бажанням в звязку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю на підставі частині 3 статті 38 КЗпП України.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік (місцезнаходження згідно з ЄДР 61070, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, ПОМІРКИ, ідентифікаційний код юридичної особи 01973452,) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН № 805793 виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 07.12.05, яка проживає за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, б. 92, кв. 29, ІПН НОМЕР_1) вихідну допомогу у розмірі трьох місячного середнього заробітку у сумі 59 446,85 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік (місцезнаходження згідно з ЄДР 61070, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, ПОМІРКИ, ідентифікаційний код юридичної особи 01973452,) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МН № 805793 виданий МВМ Дзержинського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області 07.12.05, яка проживає за адресою: 61103, м. Харків, пр. Леніна, б. 92, кв. 29, ІПН НОМЕР_1) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 114 грн. 70 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Фармстандарт-Біолік (місцезнаходження згідно з ЄДР 61070, Харківська обл., місто Харків, Дзержинський район, ПОМІРКИ, ідентифікаційний код юридичної особи 01973452,) судовий збір при подачі позову до суду в сумі 114 грн. 70 коп. на користь держави.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Головуючий: