Рішення № 36301652, 06.12.2013, Кам'янобрідський районний суд м. Луганська

Справа №436/1251/13ц

Провадження №2/436/699/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2013 рокум. Луганськ

Камянобрідський районний суд м. Луганська у складі:

головуючого - судді ТЕМНІКОВОЇ А.О.,

при секретарі - ГНІДІНІЙ М.Ю.,

за участю представника позивача-ОСОБА_1,

представника відповідача -ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Луганську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних від простроченої суми зобовязання,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Камянобрідського районного суду м. Луганська із вищезазначеним позовом, який вподальшому було уточнено (а.с.129-130). В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 01.03.2010р. було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків та стягнуто на користь позивача: збитки у розмірі 17 300,00 гривень; штраф за прострочення зобовязання за договором у розмірі 1500,00 гривень; пеню за прострочення зобовязання за договором у сумі 67500,00 гривень; витрати по оплаті судового збору у сумі 413,00 гривень; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень, а всього 86833,00 гривень. Загальна сума без урахування судових витрат, складає 86300,00 гривень. У звязку з невиконанням рішення суду в добровільному порядку позивач звернувся з виконавчим листом до Камянобрідського ВДВС Луганського МУЮ, де було відкрито провадження по справі. Через те, що на момент подачі позову грошові кошти, присуджені за рішенням суду, не сплачені відповідачем навіть частково, позивач просить стягнути з відповідача за період з 01.06.2010р. по 30.04.2013р. витрати на інфляцію від суми простроченого зобовязання у розмірі 8543,70 гривень та 3% річних у сумі 7551,25 гривень, а також судові витрати з оплати судового збору у сумі 229,40 гривень та витрат на правову допомогу у сумі 1200,00 гривень.

У судовому засіданні представник позивача підтримав уточнені позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на їх задоволені, надавши суду пояснення, аналогічні змісту позовної заяви.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково, та, надавши суду власний варіант розрахунку (а.с.132), не заперечував проти стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних витрат у сумі 8509,18 гривень та 3% річних у сумі 7529,50 гривень, а всього 16038,69 гривень. Крім того, представник відповідача заперечував проти стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, оскільки представником позивача не було надано у судовому засіданні доказів того, що він є фахівцем у галузі права та має право за законом надавати правову допомогу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали страви, суд приходить до наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд, зберігаючи обєктивність і неупередженість, створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Статтею 14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обовязкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобовязання виникає з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов, згідно ст. 525 ЦК України, не допускається якщо інше не встановлено договором або законом. За нормами ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобовязання підлягає виконанню у визначений в ньому строк (термін), якщо останній було ним передбачено.

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Правовими наслідками порушення зобовязання згідно ст. 611 ЦК України, є: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобовязання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 625 Ц України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 01.03.2010р. було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування збитків та стягнуто з відповідача на користь позивача: збитки у розмірі 17 300,00 гривень; штраф за прострочення зобовязання за договором у розмірі 1500,00 гривень; пеню за прострочення зобовязання за договором у сумі 67500,00 гривень; витрати по оплаті судового збору у сумі 413,00 гривень; витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120,00 гривень, а всього 86833,00 гривень. Загальна сума, яку було стягнуто з відповідача, без урахування судових витрат, складає 86300,00 гривень (а.с.10-11).

Після набрання чинності вказаним вище рішенням суду, 22.04.2010р. Ленінським районним судом м. Луганська було видано виконавчий лист (а.с.12), на підставі якого 13.05.2010р. відкрито виконавче провадження №19172347 Камянобрідським ВДВС Луганського МУЮ (а.с.111).

Копія рішення була отримана ОСОБА_4 в Ленінському районному суді м. Луганська 20.05.2010р. (а.с.125).

Незважаючи на те, що рішення суду набрало чинності та є обовязковим для виконання, ОСОБА_4 ухилився від сплати стягнутих з нього коштів, тобто порушив зобовязання, яке виникло з рішення суду, що є підставою для покладення на нього відповідальності, встановленої законом, а саме: стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми.

Термін прострочення зобовязання, згідно з заявленими ОСОБА_3 вимогами, складає 1065 днів за період з 01.06.2010р. по 30.04.2013р.

Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р., індекс інфляції за будь-який період визначається шляхом перемноження між собою щомісячних індексів за відповідний період. За даними Головного управління статистики у Луганській області, індекс інфляції на споживчому ринку України за період з 01.06.2010р. по 01.05.2013р. дорівнює 109,9% (а.с.29).

Сума боргу, з урахуванням індексу інфляції за вказаний період, має бути розрахована за формулою: (сума боргу)х(індекс інфляції за весь час прострочення):100%. Тобто, у даному випадку: 86300х109,9%:100%=94843,70гривень. Різниця між сумами боргу з урахуванням інфляційних витрат та без їх урахування складає 94843,70-86300,00=8543,70 гривень, які і мають бути стягнуті з відповідача в рахунок відшкодування інфляції за час прострочення виконання зобовязання. Доводи представника відповідача про необхідність застосування при розрахунку даної суми іншого, більш меншого, індексу інфляції у розмірі 109,86% судом до уваги не приймаються, оскільки застосований у вказаному розрахунку індекс (109,9%) був офіційно повідомлений суду компетентним органом у встановленому законом порядку (а.с.29).

Крім того, у звязку з простроченням виконання грошового зобовязання, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми, які мають бути розраховані за формулою:(сума боргу)х(3%річних):(100%):(кількість днів у році)х(кількість днів прострочення зобовязання). Тобто, у даному випадку, 3% відсотки річних від простроченої суми зобовязання складають: за 2010 рік (214 днів) 1517,93 гривень, за 2011 рік (365 днів) 2589,00 гривень, за 2012 рік (366 днів) 2589,00 гривень, за 2013 рік (120 днів) 851,18 гривень. Всього, за період з 01.06.2010р. по 30.04.2013р. загальна сума 3% річних від простроченої суми складає 7547,11 гривень (1517,93+2589,00+2589,00+851,18).

З огляду на викладене, оцінивши та проаналізувавши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість вимог позивача та необхідність стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суми інфляції своєчасно не сплачених ним коштів у розмірі 8543,70 гривень, а також трьох процентів річних від простроченої суми за весь час прострочення грошового зобовязання у сумі 7547,11 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, у звязку з частковим задоволенням позовних вимог у повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати з оплати судового збору в розмірі 229 гривень 40 копійок.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд виходить з наступного.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи, до яких, у тому числі, відносяться витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Згідно із ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Вона допускається до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. В межах передбачених ч. 2 ст. 51 ЦПК України повноважень, особа, яка надає правову допомогу, має право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів та бути присутнім у судовому засіданні. Вказаний перелік є вичерпним. Тобто, за змістом ст. 56 ЦПК України, особа, яка надає правову допомогу, ухвалою суду залучається до участі у справі саме у цій якості, і тому тільки у такому разі, витрати на оплату цієї допомоги відносяться до судових витрат.

Аналогічна позиція зазначена в п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» №2 від 12.06.2009р., відповідно до якого особа, яка надає правову допомогу, не є особою, яка бере участь у справі, а належить до інших учасників цивільного процесу, тому вона не може замінювати в процесі особу, якій надає правову допомогу, та бути її представником і в ході розгляду справи має лише ті права, які зазначені в частині другій статті 56 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що представництво інтересів позивача ОСОБА_1, який має статус фізичної особи-підприємця (а.с.45-51), здійснював на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 24.04.2013р. (а.с.21). Ухвалою суду він до участі у справі в якості особи, що надає правову допомогу не допускався, а діяв в межах наділених ОСОБА_3 повноважень як представник позивача, користуючись при цьому всіма правами, наданими саме позивачеві, у звязку з чим у стягненні витрат на правову допомогу слід відмовити. Приходячи до вказаного висновку суд також враховує, що склад та розмір витрат, повязаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі, та в ході розгляду даної справи представником позивача доведений не був. Зокрема, суду не було надано розрахунку суми, сплаченої позивачем згідно товарного чеку від 29.05.2013р. ФОП ОСОБА_1, із зазначенням найменування послуги «гонорар за представництво у Камянобрідському районному суді м. Луганська…» (а.с.14). Тому вказані витрати позивачу за рахунок відповідача відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 14, 56, 59, 60, 79, 84, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. ст. 3, 11, 15, 16, 509, 526, 530, 610-612, 625ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 інфляційні витрати у сумі 8543 (вісім тисяч пятсот сорок три) гривні 70 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 три проценти річних від простроченої суми грошового зобовязання за весь час прострочення у сумі 7547 (сім тисяч пятсот сорок сім) гривень 11 копійок.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати з оплати судового збору в сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Камянобрідський районний суд м. Луганська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

ГОЛОВУЮЧИЙ:А.О. ТЕМНІКОВА