Рішення № 36300955, 18.12.2013, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/2978/13-ц

18 грудня 2013 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої судді Флоряк Д.В.,

секретаря Буратчук О.В.,

з уч.представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Надвірна справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк до ОСОБА_3 про звернення стягнення ,-

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство КБ ПриватБанк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 29КН від 18.09.2008 року в загальній сумі 661911,58 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 18.09.2008 року між ПАТ ПриватБанк та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 29КН, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 58000,00 дол.США із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 17.09.2018 року. Відповідач взяв на себе зобовязання по поверненню кредиту, сплаті процентів. З метою забезпечення належного виконання зобовязання за вказаним кредитним договором 18.09.2008 року укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності офісне приміщення, що в м.Надвірна, Майдан Шевченка, 32/6. Однак позичальник ОСОБА_3 умови договору не виконує, порушує договірні зобовязання, в звязку з чим виникла заборгованість станом на 27.09.2013 року в загальній сумі 82842,50 дол.США і банк змушений звернутися в суд з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги пітримав в повному обсязі з підстав, наведених в позовній заяві, просить позов задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заявлений позов не визнав, суду пояснив, що дійсно існує заборгованість ОСОБА_3 перед банком по кредиту в звязку з важким матеріальним становищем, що виникло в його сімї. По цій причині погашення кредиту відбувається не в повному обємі, визначеному договору, а частково. Однак відповідач за згодою на пропозицію банку ще в жовтні 2011 року посвідчив генеральне доручення, яким надав банку всі необхідні права для реалізації предмета іпотеки офісного приміщення в м.Надвірна на майдані Шевченка, 32/6, яке належало йому на праві власності і саме таким способом, який зазначив в позовній заяві позивач. Дане доручення є чинним, ніким не відмінене, однак банк правом реалізації предмету іпотеки до цих пір не скористався, а натомість звернувся з вказаним позовом до суду. Вважає позов безпідставним і просить в його задоволенні відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.60 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Кредитного договору № 29КН, укладеного 18.09.2008 року між ПАТ ПриватБанк та ОСОБА_3, останньому було надано кредитні кошти в сумі 58000,00 дол.США із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 18,00% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 17.09.2018 року.

У відповідності до умов укладеного договору ОСОБА_3 зобовязаний щомісячно в строки, визначені договором, здійснювати погашення частини суми заборгованості за Кредитом, а також здійснювати погашення процентів, нарахованих за користування кредитом та всю суму пені, яка нарахована за попередній звітній місяць у разі порушення строків сплати заборгованості за кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 27.09.2013 року ОСОБА_3 порушив умови договору, в звязку з чим заборгованість відповідача по кредитному договору становила загалом 82842,50 дол.США, з яких:

- по тілу кредиту 47667,60 дол.США,

-заборгованість по процентам за користування кредитом 26012,08 дол.США,

-пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором 5188,14 дол.США,

-штраф (фіксована частина) 31,29 дол.США,

-штраф (процентна складова) 3943,39 дол.США.

За змістом ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

З метою забезпечення належного виконання ОСОБА_3 зобовязання за вказаним кредитним договором 19.09.2008 року укладено іпотечний договір, згідно якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку належне йому на праві власності офісне приміщення в будинку № 32/6, що знаходиться по майдані Шевчена в м.Надвірна, загальною площею 28,4 кв.м. Офісне приміщення належить іпотекодавцю на підставі договору дарування офісного приміщення, посвідченого 16.09.2008 року приватним нотаріусом Надвірнянського РНО ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 3875, зареєстрованого Івано-Франківським оБТІ 16.09.2008 року в реєстровій книзі №2 за №238, реєстраційний номер 16418197.

Згідно умов даного договору іпотеки позивач має право у разі невиконання зобовязань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок предмету іпотеки.

Відповідно до ст. ст. 589, 590 ЦК України, ст. 33 Закону України "Про іпотеку" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Іпотечним договором від 19.09.2008 року визначено узгоджену сторонами конкретну вартість предмета іпотеки в національній валюті, а саме 282712,50 грн.

Приписами ст. 38 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, порядок та процедура такого продажу.

Позивач по даній справі сам визначив порядок звернення на предмет іпотеки шляхом продажу вказаного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Держаному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення банком всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

Згідно ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотеко держателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати в т.ч. право іпотеко держателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 цього договору.

Банк, звернувшись до суду із даною позовною заявою, вибрав спосіб та процедуру реалізації свого права на захист свого цивільного права.

Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, 28.10.2011 року відповідач ОСОБА_3 згідно нотаріально посвідченої довіреності за згодою і пропозицією ПАТ «ПриватБанк» надав банку всі повноваження, необхідні для реалізації належного йому (ОСОБА_3Л.) нерухомого майна офісного приміщення, що розташоване в м.Надвірна, Майдан Шевченка, 32/6, за ціну та на умовах, які будуть визначатися банком самостійно, виходячи з розумної доцільності, а також представляти його інтереси в усіх компетентних підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в тому числі підписувати та укладати від його імені попередні договори та договори купівлі-продажу нерухомого майна офісного приміщення загальною площею 28,4 кв.м. в м.Надвірна, майдан Шевченка, 32/6,одержувати належні йому гроші при підписанні попереднього договору та виручені від продажу зазначеного нерухомого майна, за рахунок отриманих коштів направляти вказані грошові суми на погашення заборгованості за кредитним договором, та виконувати інші дії в межах та в обсязі, передбачених чинним законодавством. Дана довіреність дійсна до 28.10.2016 року з правом передоручення, на даний час ніким не відмінена.

Факт укладення та наявності даної довіреності в ПАТ «ПриватБанк» не заперечив в судовому засіданні і представник позивача, який також зазначив, що банк даною довіреністю та наданими йому повноваженням на реалізацію предмету іпотеки з невідомих йому причин до цих пір не скористався.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що позивач, звертаючись до суду із даним позовом, обрав захист своїх прав шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб та порядок, який він вже має та яким наділений, а тому такі вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного ст.ст.514, 516, 526, 530, 589 ЦК України, Закону України «Про іпотеку», керуючись ст.ст.3, 11, 61, 197, 209, 213- 216, 218 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.

Суддя Флоряк Д.В.

Повний текст рішення виготовлено 23.12.2013 року