Рішення № 36300853, 13.12.2013, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/2955/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.2013 року м. Косів

Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

Головуючої судді: Крилюк М.І.,

Секретаря: Пітеляк С.С.,

Адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що 27.11.2004р. перебуваючи в шлюбі з відповідачкою, за кошти батьків на підставі нотаріально посвідченого за №2215 договору купівлі-продажу укладеного між ОСОБА_5 та ним, було придбано квартиру АДРЕСА_1 де вони проживали разом із неповнолітніми дітьми. На даний час шлюб між ними розірвано на підставі рішення Косівського районного суду. За час проживання за вищевказаною адресою було проведено добудову однієї кімнати. Після розірвання шлюбу відповідачка із дітьми проживає в будинку своєї матері, в даній квартирі проживає він та його нова сім»я, оскільки іншого житла в них не має. В серпні відповідачка звернулася до Косівського районного суду з позовною заявою про визнання за нею права власності на ? частину квартири та її реальний розподіл. Рішенням Косівського райсуду від 29.08.2013р., яке залишено в силі ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 23.10.2013р., позов ОСОБА_4 задоволено та проведено розподіл даної квартири між ними по 1/2 частині . Разом із тим відповідачка має інше житло і не проживає в даній квартирі та її частка при даному розподілі квартири є незначна так як в грошовому виразі вона менша за його частку. Тому просить в зв»язку із необхідністю для проживання йому вказаної квартири, так як іншого житла в нього не має, припинити право відповідачки на дане житло виплативши їй визначену частку в грошовому виразі . Вказана сума коштів внесена ним на депозитний рахунок суду. Просить позов задоволити.

Відповідачка, ОСОБА_4 позов не визнала та пояснила, що відповідно до рішення Косівського районного суду від 29.08.2013р. квартиру яка знаходиться в м. Косові по вул. С.Бандери 2 визнано їхньою спільною сумісною власністю подружжя та розділено між ними в рівних долях, тобто по 1/2 частині, де вона тривалий час проживала із неповнолітніми дітьми. Позивач створив нову сім»ю і також став проживати із своєю дружиною та дитиною в цій же квартирі, з приводу чого між ними виникали скандали та сварки і проживання в одній квартирі стало неможливим, тому вона змушена була із дітьми перейти проживати до своїх батьків.

Згідно рішення суду вона являється власником половини квартири і частки її та колишнього чоловіка, позивача в справі, є рівними, іншого житла вона не має, і не має де проживати із неповнолітніми дітьми тому вимоги позивача є безпідставними. Більше того позивач посилається на те, що не має де проживати із іншою сім»єю, в той же час взагалі не цікавиться, чи мають житло його неповнолітні діти, де вони на даний час проживають і намагається безпідставно позбавити їх належного їм житла визначеного рішенням суду. Просить в позові відмовити .

Суд заслухавши сторони та вивчивши матеріали справи вважає, що в позові слід відмовити з наступних підстав :

Відповідно до ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна або в інших випадках передбачених даним законом .

Згідно матеріалів справи вбачається, що шлюб між позивачем та відповідачкою розірвано 27.10.2010 року, неповнолітніх дітей залишено на проживання із матір»ю , місце проживання їх та реєстрації в м .Косові АДРЕСА_2.

Як встановлено судом, відповідачка являється власником 1/2 частини спільно придбаного майна подружжя, а саме квартири, яка знаходиться в м Косові АДРЕСА_2 відповідно до рішення Косівського районного суду від 29.08.2013 року . Із даного рішення видно, що сторони звернулись до суду про розподіл спільно придбаного майна зокрема даної квартири, яка судом розділена між ними реально.

В процесі розгляду справи, судом було призначено будівельно технічну експертизу щодо визначення вартості спільно придбаного майна та варіанти його розподілу. При прийнятті рішення по суті із врахуванням експертизи, судом проведено реальний розподіл квартири із визначенням кожному з колишнього подружжя окремих кімнат та іншого майна із розрахунку в рівних частинах кожного.

Після прийняття даного рішення сторони із вказаними варіантами погодились оскільки рішення вступило в законну силу, тобто сторони стали рівними співвласниками майна відповідно до ст. 356 ЦК України.

У відповідності до п.3. ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Посилання позивача на той факт, що частки їхні не є рівними не заслуговує на увагу, оскільки саме рішенням суду визнано за сторонами право на майно по 1/2 частині кожному, і тільки в грошовому виразі частки є різними, проте в мотивувальній частині рішення зазначено, що частки в грошовому виразі можуть бути застосовані при проведенні сплати одній із сторін.

Вимогами ст. 365 ЦК України встановлено, що право особи на частку в спільному майні може бути припинено за рішенням суду якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, або річ є неподільною чи спільне володіння чи користування майном є неможливим.

Як вбачається із матеріалів справи, що річ про яку існує спір між сторонами є подільною, так як рішенням суду квартира розділена в натурі.

Відповідно до пояснень сторін вони проживали разом в зазначеній квартирі, через непорозуміння які виникли між ними відповідачка із неповнолітніми дітьми перейшла проживати до своїх батьків, а в даній квартирі став проживати позивач із своєю новою сім»єю, так як іншого житла він не має .

Однак цей факт не може бути причиною припинення права на майно власника зокрема відповідачки в справі, оскільки він суперечить наведеному закону.

Так, відповідно до ст..319, 321 ЦК України право власності на майно є непорушним, власник володіє користується своїм майном на власний розсуд і ніхто протиправно не може позбавити такого права.

Судом встановлено, що відповідачка іншого житла на праві власності не має, що стверджується витягом із реєстрації прав власності виданого 8.11.2013 року реєстраційною службою Косівського району. На даний час проживає у господарстві батьків із неповнолітніми дітьми і не бажає добровільно отримати грошову компенсацію за належну їй частку в майні.

Більше того, нею зазначено, що неповнолітні діти проживають із нею і при зверненні до суду позивач не звернув увагу на той факт, що він позбавляє єдиного права власності на майно своїх дітей, які також іншого житла не мають, по тій причині, що позивач влаштовує своє особисте життя, створив іншу сім»ю із якою не має де проживати.

Таким чином враховуючи наведені обставини, суд вважає, що сторони зобов»язані здійснювати своє право спільної сумісної власності відповідно до вимог ст. 369 ЦК України спільно відповідно до домовленості та за згодою всіх співвласників, тому заявлений позов є безпідставний і не підлягає до задоволення.

Крім цього слід повернути позивачу кошти внесені ним на депозитний рахунок Івано-Франківського ТУДСА за половину оспорюваного майна, як зайво внесені на даний рахунок і не можуть братись до уваги при прийнятті рішення по суті.

На підставі наведеного, ст.ст.346, 357, 364, 365, 372, 383, 386 ЦК України та керуючись ст.ст. 214 215, 218 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про припинення права на частку у спільному майні відмовити.

Повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителю ІНФОРМАЦІЯ_2 кошти в сумі 24328,15 (двадцять чотири тисячі триста двадцять вісім) грн внесені на депозитний рахунок 26289647 ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області Територіального управління державної судової адміністрації, МФО- 836014.

Рішення суду вступає в законну силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського Апеляційного суду через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: