Рішення № 36300504, 10.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10206/13-ц

Провадження № 2/344/4447/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

за участі представника позивачки по довіреності від 25.09.2012 року № 2044 ОСОБА_1, представника відповідача по довіреності від 29.03.2012 року № 019/03 ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулась у суд з позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 14.04.2009 року між позивачкою та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна предметом якого був взаємний обовязок сторін укласти у майбутньому в строк до 01.07.2009 року основний договір купівлі-продажу квартири № 36 проектною площею 66,34 кв.м. у будинку № 11 по вулиці Горбачевського в м. Івано-Франківську. Позивачка свої зобовязання виконала, оплатила вартість квартири в розмірі 199 020 грн., однак відповідач свої зобовязання за договором у встановлений строк до 01.07.2009 року не виконав. Будинок зданий в експлуатацію, видано свідоцтво про відповідність збудованого обєкта проектній документації, багатоквартирному житловому будинку присвоєна поштова адреса вул. Федьковича 88. Оскільки договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону між сторонами не було укладено, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, то передана позивачкою грошова суму в розмірі 199 020 грн. є авансом, який підлягає поверненню позивачці.

В судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити оскільки за позивачкою зареєстровано право власності на квартиру, яка вказана в попередньому договорі купівлі-продажу, а також просив застосувати строк позовної давності..

Вислухавши пояснення представників сторін, всебічно, повно та обєктивно дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

14 квітня 2009 року між позивачкою та відповідачем було укладено попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна (а.с.4).

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно п. 1 попереднього договору, предметом договору є взаємний обовязок сторін укласти у майбутньому, в строк до 01 липня 2009 року основний договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири № 36 загальною проектною площею 66,34 кв. м. на 9 поверсі з правої сторони будинку на вул. Горбачевського 11 в м. Івано-Франківську (а.с.4).

Пунктом 4 попереднього договору сторони визначили ціну в розмірі 199 020 грн. Цим же пунктом підтверджено, що на момент укладення цього Договору Покупцем (ОСОБА_3М.) здійснено повний розрахунок за квартиру.

Факт оплати позивачкою вартості квартири також підтверджується копією квитанції від 14.04.2009 року (а.с.5).

24 грудня 2009 року видано Свідоцтво про відповідність збудованого обєкта проектній документації та будинок здано в експлаутацію.

Рішенням Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 15.01.2010 року №3 будинку присвоєну поштову адресу вул. Федьковича, 88.

Однак, станом на час звернення позивачки до суду відповідач свої зобовязання за попередній договором не виконав та не уклав із позивачкою основний договір купівлі-продажу квартири, який би засвідчував право власності позивачки на квартиру АДРЕСА_1.

Посилання представника відповідача на те, що за позивачкою зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 є помилковими.

Так, за позивачкою справді було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012 року. Однак, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 26.04.2013 року рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09.07.2012 року скасовано та в позові ОСОБА_3 до ТзОВ «Свіча», ТзОВ «Промбудсервіс» про усунення перешкод у здійсненні права власності на квартиру, вселення та визнання права власності на квартиру відмовлено.

Тобто, на даний час позивачка не є власником квартири АДРЕСА_1.

Вказаними вище рішеннями судів також спростовуються твердження представника відповідача про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності звернення до суду. Оскільки позивачка зверталась до суду із вимогою про визнання права власності на квартиру, різними способами визначеними законодавством намагалась захистити свої права.

Відповідно до ч. 3 ст. 635 ЦК України, зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Як вбачається із вищенаведеного, основний договір між сторонами не укладено, відповідач уникає укладення із позивачкою основного договору купівлі-продажу.

Відповідач не має наміру щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири, а отже зобовязання встановлені попереднім договором слід вважати такими, що припинились.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Таким чином, внесення завдатку, як способу виконання зобовязання може мати місце лише в разі наявності зобовязання.

Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами не був укладений, а сторони лише домовились укласти такий договір в майбутньому, то передана позивачкою відповідачу грошова сума в розмірі 199 020 грн. є авансом, який підлягає поверненню.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обовязок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Тому з відповідача також слід стягнути на користь позивачки понесені нею судові витрати.

На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. ст. 509, 526, 546, 570, 635 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 59, 60, 88 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Свіча», місцезнаходження якого м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, буд. № 67, код ЄДРПОУ 19393284 в користь ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительки м. Івано-Франківська, вул. Калуське шосе, буд. №19 «А», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 199 020 грн. (сто девяносто девять тисяч двадцять гривень) за попереднім договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.04.2009 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Свіча» та ОСОБА_3, та 1990 грн. 20 коп. судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 10 грудня 2013 року.

Суддя Бабій О.М.