Рішення № 36300417, 11.12.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/16883/2012

Провадження № 2/344/4028/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої суддіБабій О.М.

секретаряСивухіної Ю.Ю.,

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» в особі відділення ПАТ «Укргазпромбанк» в м. Івано-Франківську про визнання договору поруки нікчемним, застосування наслідків нікчемності та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2009 року по справі № 317/09,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась в суд з наведеним позовом до відповідача, мотивуючи тим, що 14.05.2009 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків задоволено позов ВАТ АК «Укргазпромбанк» та стягнуто з позивача, як поручителя за договором поруки № 14-П/08-ІФ від 05.12.2008 року 124 247 грн. 17 коп. боргу та 1607 грн. 41 коп. третейського збору. Дніпровським районним судом було видано виконавчий лист на виконання вказаного рішення Третейського суду та 28.10.2011 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа. Позивач вказує, що договір поруки він не підписував. Досудовим слідством та судом встановлено, що договір поруки № 14-П/08-ІФ від 05.12.2008 року є фіктивним. Оскільки позивач не підписував договір поруки то він є нікчемним. Разом з з тим договір поруки став підставою для стягнення з позивача, як поручителя, заборгованості за кредитним договором, а тому договір поруки слід визнати нікчемним, застосувати наслідки нікчемності правочину та скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2009 року по справі № 317/09.

В судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримала з мотивів наведених в ньому, просила позов задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.07.2013 року просила позовну заяву ОСОБА_2 залишити без розгляду.

В судове засідання 09.12.2013 року представник відповідача не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. Причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням думки представника позивача, та з урахуванням строків розгляду справи судом, суд ухвалив продовжити розгляд справи за відсутності представника позивача.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Статтею 553 Цивільного Кодексу України (надалі ЦК України) визначено зміст договору поруки. За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

05 грудня 2008 року між ВАТ АБ «Укргазпромбанк» та позивачем по справі було укладено договір поруки № 14-П/08-ІФ (а.с.10-11).

Позивач вказує що договір поруки на підставі якого з нього Третейським судом стягнуто заборгованість за кредитним договором він не підписував та обґрунтовує такі свої твердження постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 31.08.2011 року (а.с.5-6).

Як вбачається із постанови суду від 31.08.2011 року та встановлено судом, 05.12.2008 року керуючий відділенням в м. Івано-Франківськ ВАТ АБ «Укргазпромбанк» ОСОБА_3 зловживаючи службовим становищем, умисно діючи з інших особистих інтересів, використовуючи службове становище всупереч інтересів служби, склав та підписав завідомо неправдивий документ договір поруки № 14-П/08-ІФ, згідно якого ОСОБА_2 виступив поручителем по договору банківського кредиту № 1200-К/08 від 04.06.2008 року. 14.05.2009 року рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2009 року задоволено позов ВАТ АК «Укргазпромбанк» та стягнуто з позивача, як поручителя за договором поруки № 14-П/08-ІФ від 05.12.2008 року 124 247 грн. 17 коп. боргу та 1607 грн. 41 коп. третейського збору. 30 липня 2009 року Дніпровським районним судом м. Києва на підставі рішення Третейського суду видано виконавчий лист. 06.08.2009 року ВАТ КБ «Укргазпромбанк», в особі керуючого ОСОБА_3 звернувся в районний відділ ДВС Калуського міськрайонного управління юстиції з листом про відкриття виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Укргазпромбанк» боргу за кредитним договором в сумі 124 247 грн. 17 коп. та 1607 грн. 41 коп. третейського збору. 03.09.2009 року районним ВДВС Калуського міськрайонного управління юстиції накладено арешт на все майно ОСОБА_2 Крім того, 01.02.2010 року ухвалою Калуського міськрайонного суду тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, внаслідок чого заподіяно істотну шкоду майновим правам позивача, було грубо порушено права та свободи громадянина України, передбачені ст. 41 Конституції України.

Вказаною постановою суду ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.. 1 п. «в» Закону України про амністію» від 08.07.2011 року, а отже з нереабілітуючих підстав, кримінальну справу відносно нього закрито.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Це зокрема:

зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, договір поруки № 14-П/08-ІФ від 05.12.2008 року укладений між відповідачем та позивачем не відповідає вимогам, які встановлені для чинності правочину.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір поруки між сторонами укладено у письмовій формі, однак, відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як встановлено судом, договір поруки позивач не підписував, замість нього це зробив ОСОБА_3, а отже сторонами не дотримано обовязкової форми правочину.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до рояснень Верховного Суду України, які викладені в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Отже, з врахуванням вищенаведеного суд вважає вимогу позивача про визнання нікчемним договору поруки 14-П/08-ІФ від 05 грудня 2008 року обґрунтованою та такою що підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги позивач про застосування наслідків нікчемного правочину та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2009 року по справі № 317/09, то суд вважає, що така вимога не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Позивач просить суд застосувати наслідки нікчемного правочину шляхом скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2009 року по справі № 317/09.

Однак, відповідно до ст. 389-1 ЦПК України, сторони, треті особи, а також особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення третейського суду. Заява про скасування рішення третейського суду подається до суду за місцем розгляду справи третейським судом сторонами, третіми особами протягом трьох місяців з дня прийняття рішення третейським судом, а особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, - протягом трьох місяців з дня, коли вони дізналися або повинні були дізнатися про прийняття рішення третейським судом.

Отже, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області не є тим судом, який вправі скасовувати рішення третейського суду.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обгрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищенаведеного, відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, ст. ст. 5, 16, 202 ч. 1, 203, 204, 207 ч. 2, 215, 216 ч. 1, 553 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60, 61 ч. 3 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» в особі відділення ПАТ «Укргазпромбанк» в м. Івано-Франківську про визнання договору поруки нікчемним, застосування наслідків нікчемності та скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 14.05.2009 року по справі № 317/09 задовольнити частково.

Визнати нікчемним договір поруки 14-П/08-ІФ від 05 грудня 2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством Акціонерним Банком «Укргазпромбанк» в особі Начальника відділення АБ «Укргазпромбанк» в місті Івано-Франківськ ОСОБА_3 та ОСОБА_2.

В решті вимог позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 грудня 2013 року.

Суддя О.М. Бабій