Постанова № 36300307, 04.12.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р. Справа № 820/5663/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 820/5663/13-а

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області

про визнання незаконними дій та скасування постанови,

ВСТАНОВИЛА:

10.07.2013 року позивач - ФО-П ОСОБА_1 - звернувся до суду з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 № 23-187 протиправними; скасувати постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Харківській області про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 № 23-187.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено.

Визнано дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 року №23-187, протиправними.

Скасовано постанову №23-187 від 01.07.2013 року Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про притягнення до відповідальності, передбаченої ст.23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) зареєстрований як фізична особа - підприємець 22.11.2007 р. Виконавчим комітетом Харківської міської ради, що підтверджується копією витягу від 12.01.2012 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Як убачається із матеріалів справи повідомлення на проведення перевірки №01233 13.12.2012 року передано уповноваженій особі - ОСОБА_2 - для передачі ОСОБА_1

На виконання наказу від 06.12.2012 року №279, направлення на проведення планової перевірки від 24.12.2012 року №01417 посадовими особами Держспоживінспекції у Харківській області в період з 24.12.2012 року по 28.12.2012 року проведена планова перевірка ФО-П ОСОБА_1 на підставі плану перевірок на ІV квартал 2012 року з питань дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг. Перевірка проводилась в присутності ФО-П ОСОБА_1

За результатами перевірки відповідачем складено акт № 01159 ( а.с. 8-12), у якому зазначено про порушення позивачем ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" за яке передбачена відповідальність згідно п.8.ч.1 ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів".

Не погодившись з діями посадових осіб Інспекції щодо проведення перевірки, позивач звернувся з позовом до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.05.2013 року, позов ФО-П ОСОБА_1 залишено без задоволення. ( а.с. 70-81).

01.07.2013 року на підставі акту перевірки від 28.12.2012 р. № 01159 відповідачем винесено постанову № 23-187 про притягнення позивача до відповідальності, передбаченої статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", якою до позивача застосовано штраф у розмірі 170,00 грн. (а.с. 29).

Не погодившись з діями відповідача по винесенню постанови від 01.07.2013 № 23-187 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено суду правомірність дій при винесенні спірної постанови про накладення стягнень, постанову №23-187 від 01.07.2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", винесено Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства, відповідно, дії позивача по винесенню вказаної постанови є протиправними, а постанова є такою, що підлягає скасуванню.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності; права споживачів, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів врегульовано Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів. Порядок проведення перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів".

Відповідно до статей 11, 13, 20, 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" під поняттями "міністерство, інший центральний орган виконавчої влади" розуміється як апарат, так і територіальні органи міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади ( у разі утворення таких). Територіальні органи не є окремими органами виконавчої влади, вони входять до системи міністерства.

Пунктом 8 статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів, а саме: за створення перешкод службовим особам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, та структурного підрозділу з питань захисту прав споживачів органу місцевого самоврядування у проведенні перевірки якості продукції, а також правил торговельного та інших видів обслуговування.

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" та вищенаведених положень Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" відповідач має право накладати на винних осіб у випадках, передбачених законодавством, адміністративні стягнення.

Положеннями п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, накладаються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3.1. Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, від 07.03.2012, № 310 ( далі - Порядок ) за результатами перевірки складається акт.

На підставі акта, який складено за результатами проведення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, яка проводила перевірку, дається керівнику суб'єкта господарювання припис про усунення порушень.

За результатами перевірки відповідно до виявлених порушень посадовими особами, які проводили перевірку, приймаються рішення про складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення. Протокол про вчинення адміністративного правопорушення складається в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення (п. 4.1.;4.1.1. Порядку).

Таким чином, відповідач має право здійснювати перевірки суб'єктів господарювання з наступним притягненням їх до відповідальності за виявлені правопорушення, але у порядку та за умов, визначених нормами діючого законодавства.

За змістом ст. 19 Господарського кодексу України держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у тому числі у сфері споживання - за якістю і безпечністю продукції та послуг.

Відповідно до ст. 239 Господарського кодексу України органи державної влади нараховують адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 241 Господарського кодексу України визначено, що адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Статтею 250 Господарського кодексу України визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а саме - адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Визначення поняття адміністративно - господарського штрафу, наведене у ст. 241 Господарського кодексу України, дає підстави для висновку про те, що адміністративно- господарський штраф визначається органами, уповноваженими здійснювати контроль за господарською діяльністю суб'єктів господарювання.

Застосування штрафу за порушення вимог Закону України " Про захист прав споживачів" є застосуванням адміністративно-господарського штрафу, який має бути застосований державним органом з дотриманням вимог ст. 250 Господарського кодексу України .

Судом першої інстанції правомірно враховано, що постанову № 23-187 про притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді штрафу винесено відповідачем 01.07.2013 р., правопорушення виявлено 26.12.2012 р., яка є датою ненадання позивачем документів, зазначених у Службовому запиті, а, відповідно, є датою допущеного позивачем , як вважає відповідач, правопорушення.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказаною постановою адміністративно - господарські санкції до позивача застосовано відповідачем після спливу шестимісячного терміну, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України для застосування адміністративно - господарських санкцій.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо скасування постанови № 23-187 від 01.07.2013 року.

Щодо вимог позивача про визнання дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 року №23-187 протиправними, колегія суддів зазначає наступне.

Обов'язковою ознакою рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, як предмета адміністративного спору, є прямий (безпосередній) вплив рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень на правовий статус фізичної чи юридичної особи, тобто обмеження її прав, свобод, покладення на неї обов'язків. Прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, як правило, є результатом вчинення ряду дій, зокрема, проведення перевірки. З огляду на те, що в правовому регулюванні приймає участь саме рішення суб'єкта владних повноважень, а не окремі дії, вчинені у процесі здійснення владних повноважень, за результатами яких прийнято рішення, ці дії не можуть бути предметом оскарження до адміністративного суду окремо від оскарження рішення. Обставини щодо вчинення цих дій входять до предмету доведення у справі за позовом про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, а їх правова оцінка судом на відповідність встановлених законом компетенції суб'єкта владних повноважень та порядку їх вчинення може бути підставою для скасування рішення як протиправного внаслідок вчинення посадовими особами суб'єкта владних повноважень дій не у спосіб та не у порядку, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про визнання дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 року №23-187 протиправними задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 12.09.2013 року частково не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013р. по справі № 820/5663/13-а скасувати в частині щодо визнання дій Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області по винесенню постанови про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" від 01.07.2013 року №23-187 протиправними, прийняти нову постанову, якою у задоволенні зазначених позовних вимог ФОП ОСОБА_1 - відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі №820/5663/13-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.