Постанова № 36300205, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р. Справа № 820/5357/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Копійки О.С.

представника відповідача Токаренка Б.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Харківської митниці Міндоходів, Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 820/5357/13-а

за позовом Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю

до Харківської митниці Міндоходів , Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИЛА:

Спільне підприємство "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Харківської митниці Міндоходів (далі - перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - другий відповідач), в якому просив суд:

- скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року;

- скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року;

- стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю надмірно сплачені 11 180 гривень 80 копійок податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду зазначений позов задоволено частково.

Скасовано Рішення Харківської обласної митниці про коригування митної вартості товарів № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року.

Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Перший відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: п. 2.5 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 13.07.2012 № 362, ч. З ст. 53 МК України, пункти 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України, п. 4.5 розділу IV Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Мінфіну України від 30.05.2012 № 631, зареєстрованого в Мін'юсті України 10.08.2012 за № 1360/21672, ст. 86, ч. З ст. 159 КАС України, просить постанову в оскаржуваній частині скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині скасувати та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції вимог п.п. 1.2, 6 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44 та зареєстрованого в Міністерстів юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, п.4 ст.3, ч.1 ст. 301 Митного кодексу України, п. 43.1, 43.3 ст. 43 Податкового кодексу України, п. 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що призвело до необґрунтованої відмови в задоволенні позовних вимог.

Також позивач подав заперечення на апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів, в яких посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині задоволення позовних вимог, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову - без змін.

Колегія суддів заслухавши, доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а апеляційна скарга першого відповідача - залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов контракту № 0106/07 від 01.06.2007 року, укладеного між Позивачем та PRZEDSIEBIORSTWO PRODUKCY JNO-HANDLOWE PIRS Sp.z.o.o., на митну територію України відповідно до Інвойсу № FAP/62/2013/MRM від 28.05.2013 р. було ввезено товар, одержувачем якого є підприємство-позивач.

У графі 18 оскаржуваного Рішення, для проведення митного оформлення декларантом було подано до митного органу наступні документи: митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів; картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (СМR), книжку МДП (Саrnet TIR); рахунок за послуги перевезення товару; прейскурант (прас-лист) виробника товару; рахунок-фактуру (інвойс); доповнення до зовнішньоекономічного контракту; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу товару; договір (контракт) про перевезення товару; сертифікат про походження товару загальної форми.

Розрахована декларантом митна вартість товару згідно наданих документів (камбала морожена) становить 160746,23 грн. за 19500 кг. (нетто) товару, в тому числі у вартість входить і оплата транспортних послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що митний орган не погодився з такою вартістю товару та зробив коригування вартості товару у більшу сторону, а саме підвищив митну вартість товару до 27 105 USD (27105 USD х 7,993 (офіційний курс НБУ відносно долара США до гривні станом на 06.06.2013 р.) = 216650,26 (грн.)), що на 55904,03 грн. збільшило загальну митну вартість товару,що в свою чергу призвело до збільшення на 11180,80 грн. (43330,05- 32149,25=11180,80 - розрахунок зроблено на основі різниці суми граф 47 митних декларацій за формою МД-2, а саме декларації № 807010001/2013/806161, яка була подана до митного органу до прийняття Рішення, та декларації №807010001/2013/806166, яка була до митного органу вже після прийняття оскаржуваного Рішення) податку на додану вартість, який Позивач сплатив до бюджету України, при подальшому митному оформленні товарів.

Судом першої інстанції також встановлено, що хоча Позивач і не погодився з Рішенням Митного органу, але з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг, оскільки товар є швидкопсувним, здійснив коригування їх митної вартості згідно з Рішенням, подавши нову митну декларацію №807010001/2013/806166, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням Рішення Митного органу, сплатив всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на митній декларації).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості оскаржуваного рішення митного органу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п. 1 п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України митні органи є контролюючими органами, стосовно ввізного та вивізного мита, акцизного збору, податку на додану вартість, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України.

Згідно п. 41.1.2. ст. 41 Податкового кодексу України та відповідно до п. 1 його Прикінцевих положень, митні органи - є контролюючими органами щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України або територію спеціальної митної зони або вивезення (пересилання) товарів і предметів з митної території України або території спеціальної митної зони.

Отже, у спірних відносинах Харківська митниця Міндоходів є контролюючим органом, що здійснює контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтями 51, 52 МК України визначення митної вартості під час її декларування віднесено до компетенції декларанта. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість або приймає письмове рішення про її коригування.

Частинами 4 та 5 ст. 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Матеріалами справи підтверджено, що норми ч. 1 та 2 ст. 53 МК України позивачем виконано у повному обсязі.

Так, відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 (а.с. 24-25) з урахуванням положень ч.2 ст.58 МК України позивачем до митного оформлення товарів подано такі документи: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародну автомобільну накладну (CMR); книжку МДП; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця; рахунок - фактуру (інвойс); доповнення до зовнішньоекономічного договору; договір (контракт) про перевезення; ветеринарні свідоцтва Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів); висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; сертифікат відповідності; декларацію виробника; підтвердження законності вилучення водних біоресурсів із середовища їх існування, підтверджений компетентним органом; інформацію про позитивні результати здійснення санітарно - епідеміологічного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару і транспортних засобів, що не підлягають екологічному контролю; сертифікат про походження товару загальної форм; єдиний уніфікований документ на розміщення та зберігання товарів; митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Митна вартість пред'явлених до митного оформлення товарів була визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) і становила 160746, 23 грн. за 19 500кг. (нетто) товару).

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав будь-яких зауважень щодо документів, отриманих від позивача, не навів доводів в обґрунтування висновку щодо неправильного обчислення позивачем митної вартості.

Таким чином, відповідачем не доведено наявність у нього підстав, визначених ч.3 ст.53 МК України, для витребування додаткових документів.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, що іноземний контрагент позивача - компанія PRZEDSIEBIORSTWO PRODUKCY JNO-HANDLOWE PIRS Sp.z.o.o. - згідно з поданими до митного оформлення документами є виробником імпортованого товару.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з ч. 4 та 5 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Між тим, Митницею ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в декларації митної вартості зазначив не всі складові числового значення митної вартості, неправильно здійснив розрахунок, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, ознаки підробки або не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості задекларованих товарів.

Стосовно доводів митного органу на спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України, як підставу відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів зазначає, що відомості, надані в ході розгляду справи в обґрунтування правової позиції, не містять жодних параметрів, які б вказували на подібність, аналогічність чи ідентичність товарів, оскільки не відображають складових митної вартості вказаних в них товарів. Доказів проведення порівняння документів, поданих при оформленні товарів, визначених відповідачем як ідентичні (аналогічні), ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надано.

Митний орган при здійсненні митного контролю має діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що митним органом в порушення гл. 9 МК України здійснено повторно визначення митної вартості товару не за ціною договору як основним методом, а із застосування резервного методу визначення митної вартості, який застосовано з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, зазначених у ст.ст. 57-64 МК України, без достатніх підстав, передбачених Митним кодексом України, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування рішення Харківської обласної митниці № 807010001/2013/000016/1 від 06.06.2013 року про коригування митної вартості товару та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 807010001/2013/00018 від 06.06.2013 року підлягають задоволенню.

Разом із цим, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених 11180, 80 грн. податку на додану вартість, у зв'язку з ненаданням позивачем до митного органу заяви про повернення сум грошового зобов'язання, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 ст. 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Розділу VI "Прикінцеві і перехідні положення" Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, митним органом зроблено коригування вартості товару, а саме, підвищено митну вартість товару до 216650,26 грн., що призвело до збільшення на 11180,80 грн. податку на додану вартість, який позивач сплатив до бюджету України, при подальшому митному оформленні товарів. Позивач з метою випуску задекларованих товарів у вільний обіг та недопущення псування товару, подав нову митну декларацію №807010001/2013/806166, в якій задекларував цей же товар за митною вартістю, що визначена з урахуванням Рішення Митного органу про коригування митної вартості, сплатив всі митні платежі (дані обставини підтверджується відповідними відмітками на митній декларації).

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про протиправність відмови Харківської митниці у митному оформленні товару за митною декларацією № 807010001/2013/806161, що призвело до надмірної сплати позивачем податку на додану вартість у розмірі 11 180, 80 грн., вказана сума надмірно сплачених платежів підлягає стягненню на користь позивача з Державного бюджету України.

Таким чином, суд першої інстанції не врахував зазначених норм матеріального права, що призвело до необґрунтованої відмови позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення надмірно сплачених сум податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, переглянувши постанову суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова через порушення норм матеріального права підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської митниці Міндоходів - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю - задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 820/5357/13-а, в частині відмови в задоволенні позову Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю - скасувати, прийняти нову постанову, якою позов в цій частині - задовольнити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного підприємства "Украінская Восточная Рибная Компанія" товариство з обмеженою відповідальністю сплачений податок на додану вартість у розмірі 11180 грн. 80 коп.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.09.2013р. по справі № 820/5357/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.

Повний текст постанови виготовлений 18.11.2013 р.