Ухвала суду № 36300195, 13.11.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2013 р.Справа № 816/2648/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Мінаєвої О.М. , Старостіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 816/2648/13-а

за позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомленнь - рішеннь,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" (далі за текстом - ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ у м. Полтаві, відповідач), в якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000461507 від 26.09.2012 року, № 0000451507 від 26.09.2012 року, № 0000441507 від 26.09.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби від 26 вересня 2012 року № 0000461507, № 0000451507, № 0000441507.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

На підставі ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод", ідентифікаційний код 31495420, є юридичною особою та зареєстроване платником податку на додану вартість з 21.05.2002 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 23501522 серії НБ, індивідуальний податковий номер 314954216016 (том 1 а.с.218).

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА № 566136 Приватне підприємство "Полтавський ливарно-механічний завод" має право здійснювати наступні види діяльності за КВЕД-2010: 24.51 Лиття чавуну; 24.52 Лиття сталі; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 38.32 Відновлення відсортованих відходів (том 1 а.с. 29).

У термін з 23.08.2012 року по 06.09.2012 року посадовою особою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2011 року в частині взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал Ресурс", за результатами якої складено акт від 06.09.2012 №2663/15-3/31495420 (том 1 а.с.53-60).

За висновками перевірки позивачем порушено п.198.1 та п.198 3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду за листопад 2011 року на суму 149 012,00 грн.; завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2011 року на 105 00,00 грн.; завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за грудень 2011 року на 23 337,00 грн.

26.09.2012 року Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 06.09.2012 №2663/15-3/31495420 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000461507, яким Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 186 265,00 грн., з них: за основним платежем - у сумі 149 012,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 37 253,00 грн. ( том 1 а.с. 10);

- № 0000451507, яким Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на суму 23 337,00 грн. (том 1 а.с.11);

- № 0000441507, яким Приватному підприємству "Полтавський ливарно-механічний завод" збільшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 105 000, грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 26 250,00 грн. (том 1 а.с.12).

За результатами адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень Держаною податковою службою у Полтавській області 07.12.2012 року прийнято рішення №3094/10/10-215 (том 1 а.с.13-17), яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У відповідності з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності з п.п. 14.1.18. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу

За змістом п.п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що передумовою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту в розмірі 277 348,70 грн. в перевіряємому періоді стали господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал - Ресурс".

Так, між позивачем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал - Ресурс" (постачальник) 02.02.2011 року укладено договір поставки №2/02/11П (том 1, а.с.61-63), згідно умов якого постачальник зобов'язується в порядку та строки, встановлених даним договором, протягом строку дії договору поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати майно (далі - товар), перелік та кількість якого визначається специфікаціями, які з моменту підписання сторонами та проставлення печаток є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору були складено специфікації № 2 від 11.11.2011 року, № 3 від 24.11.2011 року, № 4 від 25.11.2011 року (том 1 а.с. 211-213), якими визначено асортимент, найменування, кількість та ціну товарів, а також встановлено умови та строк поставки.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал - Ресурс" виписано позивачу податкові накладні на загальну суму податку на додану вартість - 277 348,70 грн. (том 1, а.с.206-210).

Факт передачі товарів за укладеним договором поставки ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" підтверджує видатковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи (том 1 а.с.64, 66, 68, 70, 72). На підтвердження фактичного отримання товару позивачем були надані копії сертифікатів якості на придбаний товар (том 1 а.с. 214-216).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, про що свідчать надані позивачем копії платіжних доручень.

На підтвердження переміщення товару від продавця до покупця позивачем надано товарно-транспортні накладні, з яких вбачається, що поставка товару 11.11.2011 року та 25.11.2011 року здійснювалася постачальником, поставка товару 28.11.2011 року на підставі специфікації № 4 від 25.11.2011 року здійснювалася позивачем із залученням перевізника за договором, укладеним позивачем з ФОП ОСОБА_2 про надання транспортних послуг № 10/01-11 від 10.01.2011 року (том 2 а.с. 6), що підтверджується актом виконаних робіт про здійснення вантажних перевезень від 28.11.2011 року, копія якого наявна у матеріалах справи (том 2 а.с. 7).

Отриманий від Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал - Ресурс" товар оприбутковано позивачем по бухгалтерському обліку та використано у власному виробництві, що підтверджується прибутковими накладними (том 1, а.с.65, 67, 69, 71, 73), картками по рахунку 201, 631 (том 1, а.с.144-158, том 2 а.с. 29-31), накладними на внутрішнє переміщення (том 1, а.с.159-171) та актами списання (том 1, а.с.172-200), копії яких наявні у матеріалах справи.

Отже, з наданих позивачем первинних та інших документів вбачається, що діяльність позивача відповідає умовам спірного договору та видам господарської діяльності, свідчить про наявність господарської мети при здійсненні господарських операцій з метою отримання прибутку.

Наявна в матеріалах справи податкова накладна відповідає вимогам ст.201 Податкового кодексу України, наказу Державної податкової адміністрації від 21.12.2010 року № 969, тобто підстави вважати зазначений податковий документ недійсним відсутні.

Факт реєстрації контрагента позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал - Ресурс" платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство на момент складання на адресу позивача податкової накладної було зареєстровано органом державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Посилання відповідача на акт перевірки контрагента позивача ТОВ "Метал - Ресурс", в якому зазначено про неможливість проведення перевірки у зв'язку з ненаданням останнім документів, як на підставу висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту, колегія суддів відхиляє та вважає необґрунтованим, з огляду на таке.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, маючи від постачальника належно оформлені податкові накладні, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарських операцій, правомірно відніс до податкового кредиту суми ПДВ за ними у відповідний звітній період.

Згідно з п. 200.1, 200.2, 200.3 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Таким чином, позивач, який фактично сплатив контрагентам у попередньому податковому періоді суму ПДВ, що підтверджується копіями платіжних документів, з урахуванням реального характеру господарських операцій, за наявності у попередньому та наступному податковому періоді від'ємного значення різниці між податковим зобов'язанням та податковим кредитом, правомірно включив до суми бюджетного відшкодування суму ПДВ за господарськими операціями з ТОВ "Метал - Ресурс".

При цьому як вбачається з акту перевірки від 06.09.2012 року № 2663/15-3/31495420, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, у тому числі і податкове повідомлення - рішення від 26.09.2012 року № 000441507, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за грудень 2011 року, податковим органом під час перевірки взагалі не досліджувалося питання фактичної сплати позивачем податку на додану вартість, заявленого до бюджетного відшкодування у грудні 2011 року.

Між тим, вказане питання досліджене ДПІ у м. Полтаві при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2011 року, оформленої довідкою Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби №325/22-6/31495420 від 20.03.2012 року (том 2, а.с.8-18). Вказаною довідкою підтверджено фактичну сплату позивачем постачальникам товарів/послуг сум податку на додану вартість у листопаді 2011 року, яку позивачем заявлено до бюджетного відшкодування у грудні 2011 року в розмірі 105000 грн. (том 2, а.с.17). Копії платіжних доручень наявні у матеріалах справи (том 2 а.с. 19-28).

Таким чином, доводи відповідача щодо заниження позивачем податкових зобов'язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування не підтверджені належними доказами.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірності прийнятих ним повідомлень-рішень № 0000461507 від 26.09.2012 року, № 0000451507 від 26.09.2012 року, № 0000441507 від 26.09.2012 року.

За ввказаних обставин, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.08.2013р. по справі № 816/2648/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Мінаєва О.М. Старостін В.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Шевцова Н.В.