Постанова № 36299977, 26.11.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2013 року /12:59/Справа № 808/7126/13-а м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О., при секретарі Чорній В.С., за участю представника позивача Зайцева О.М., представника відповідача Лабура М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.08.2013 року № 0000042201,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» із адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.08.2013 року № 0000042201 в сумі 161 478,00 грн. податку на додану вартість та штраф - 80 739,00 грн., всього на суму 242 217,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що порушення відповідачем податкового законодавства відбулось у зв'язку із здійсненням господарських відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Селбест». Стосовно ТОВ «Селбест» зазначив, що Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області отримано акт ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 07.07.2013 № 22/3-22-08-38453695, згідно якого ТОВ «Селбест» не знаходиться за місцем знаходження, не має виробничих та трудових ресурсів. Також відповідачем було зазначено, що ТОВ «Селбест» не задекларовано обсягів придбання товарів, що були поставлені на ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма», що підтверджується матеріалами перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва ДПС та даними бази «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, з підстав, зазначених у письмових запереченнях, та просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає позов позивача таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, 04.07.2013 р. на підставі Наказу Мелітопольської ОДПІ №337 було призначено позапланову документальну виїзну перевірку.

З 08.07.2013 по 19.07.2013, Мелітопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Запорізькій області проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 року.

Відповідно до ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності).

За результатами перевірки складено акт № 429/22/00217857 від 24.07.2013.

Висновками акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за № 2755-VI, в результаті чого ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» занижено податок на додану вартість у квітні 2013 року на загальну суму 161 478 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042201 від 09.08.2013 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 242 217,00 грн., у т.ч. 161 478,00 грн. за основним платежем та 80 739,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Взаємовідносини ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» (покупець) з ТОВ «Селбест» (постачальник) здійснювались на підставі договору №01042013/120У від 01.04.2013 року, на предмет якого здійснювалось придбання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 1.1 вищезазначеного договору «Постачальник» зобов'язується передати у власність «Покупцю» обладнання та матеріали, а «Покупець» зобов'язується оплатити «Постачальнику» вартість товару та прийняти його на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 оплата здійснюється «Покупцем» в національній грошовій одиниці України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «Постачальника» в термін 30 днів з дня отримання товару «Покупцем» або на умовах предоплати.

Пунктом 4.2 договору встановлено що приймання товару за якістю, кількістю, комплектністю здійснюється представником «Покупця» в присутності «Постачальника».

Постачання товару підтверджується накладними та податковими накладними №13 від 05.04.2013 року, №15 від 08.04.2013 року, №17 від 09.04.2013 року, №18 від 10.04.2013 року, №19 від 11.04.2013 року, №20 від 12.04.2013 року, №24 від 15.04.2013 року, №25 від 16.04.2013 року, №27 від 17.04.2013 року, №28 від 18.04.2013 року, №29 від 19.04.2013 року, №32 від 22.04.2013 року, №34 від 23.04.2013 року, №35 від 24.04.2013 року, №36 від 25.04.2013 року, № 39 від 26.04.2013 року, №40 від 29.04.2013 року, №42 від 30.04.2013 року.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, ТТН тощо) мають силу первинних документів в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 198 Податкового кодексу України ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» як платник податку має право на віднесення сум податкового кредиту, при цьому право на віднесення сум податкового кредиту в відповідності з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності)

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

При цьому пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України містить норму, за якою не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документа ми, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Отже, позивачем при перевірці надані всі необхідні документи (податкові накладні, накладні (акти), банківські виписки тощо), на підставі яких підприємству дозволяється формувати суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет та відображати її у звітності, що підтверджується самим актом перевірки та його додатками та не заперечується відповідачем.

Суд зазначає, що позивачем доведено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку, сплачених у зв'язку з придбанням товарів (послуг) у зазначених в акті перевірки контрагентів, оскільки такі господарські взаємовідносини підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами та спростовують зазначені в акті перевірки висновки щодо безтоварності таких операцій.

Що стосується наданого представником відповідача акту перевірки по контрагенту позивача, а також викладеного щодо цього в самому акті перевірки, то суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Що стосується твердження відповідача щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з придбання позивачем у вищезазначеного контрагенту товарів (послуг), а також відсутність реальної можливості поставки таких товарів (послуг), а отже такий договір відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203 ЦК України є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, суд вважає його безпідставним, оскільки відповідачем не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження нікчемності правочинів між позивачем та зазначеним контрагентом. Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема, частиною 5 статті 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 ст. 234 Цивільного Кодексу України встановлено, що правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином є фіктивним.

Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Недійсність фіктивного правочину не встановлена законом, а отже такий правочин не є нікчемним. Згідно із статтею 204 Цивільного Кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також суд звертає увагу, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Суд вважає за необхідне зазначити, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків.

Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Крім того, рішеннями Європейського Суду від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» та від 22 січня 2009 року «Булвес» АД проти Болгарії, які згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, вказано на те, що коли Держави-члени Конвенції володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Отже, здійснення ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» господарських операцій щодо отримання товару від ТОВ «Селбест» узгоджуються з поняттям господарської діяльності, яке закріплене у чинному законодавстві. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Враховуючи, що господарські операції ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» з ТОВ «Селбест» щодо поставки товарів мали реальний характер, що підтверджується сукупністю наданих позивачем доказів при проведенні перевірки, придбані товари призначені та використані ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» у власній господарської діяльності, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2013 року № 0000042201 прийнято протиправно.

Крім того, судом встановлено, що в провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала справа № 808/6403/13-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» до Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області Начальника Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області Гаврилової Світлани Миколаївни про визнання недійсним та скасування Наказу про проведення позапланової документальної виїзної перевірки платника податків.

11.09.2013 року судом винесено постанову по справі № 808/6403/13-а, якою адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» задоволено, визнано недійсним та скасовано Наказ №337 від 04 липня 2013 року про проведення позапланової документальної виїзної перевірки платника податків, винесений начальником Мелітопольської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізької області Гавриловою Світланою Миколаївною.

25.10.2013 року постанова по справі № 808/6403/13-а набрала законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки перевірка ПАТ «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» здійснювалась на підставі наказу № 337 від 04.07.2013 року, який визнано судом недійсним та скасовано, та враховуючі, що податкове повідомлення-рішення винесено за результатами неправомірної перевірки, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і по суті.

З огляду на означене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 09.08.2013 року № 0000042201, слід визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000042201 від 09 серпня 2013 року, винесене відносно Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма»

Стягнути з державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський завод холодильного машинобудування «Рефма» судовий збір у розмірі 2294 грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О.Нестеренко