Рішення № 36296026, 11.12.2013, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/2965/13-ц

Провадження № 2/191/980/13

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2013 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Твердохліб А.В.

за участю секретаря Яришевої Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи позов тим, що 05.04.2010 року відповідач позичила у нього 2000 гривень та зобовязалась їх повернути до 01.07.2010 року. Однак до теперішнього часу ОСОБА_2 свої зобовязання не виконала.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачка повинна сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу в сумі 416 грн., а також 3% річних від суми прострочки 179,99грн.

Також вважає, що відповідачка повинна відшкодувати моральну шкоду, яку вона спричинила грубим порушенням прав позивача.

Просить стягнути на його користь з ОСОБА_2 2000 грн. заборгованості, 179,99 грн. -3% річних за 3 роки, 416 грн. інфляційних витрат, 2000 грн. компенсації моральної шкоди.

До початку судового засідання позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України з урахуванням згоди позивача вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 05.04.2010 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 2000 грн., які зобовязалась повернути до 01.07. 2010 року (а.с.4).

Відповідно ст. ст. 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні обставини справи, докази, їх юридичну оцінку суд приходить до висновку, що суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2595 (дві тисячі пятсот девяносто пять) грн. 99 коп., яка складається з: заборгованості в сумі 2000,00 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 179 грн. 99 коп., інфляційних витрат в сумі 416грн., а також судового збору в сумі 344 грн. 10 коп..

Зважаючи, що жодного обґрунтування в частині спричинення моральної шкоди діями відповідача позивачем не вказано, а також враховуючи ст. 23 Цивільного кодексу України згідно якої не передбачено відшкодування моральної шкоди з договірних правовідносин. Укладеним сторонами договором не передбачено відшкодування моральної шкоди. За таких обставин у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди необхідно відмовити.

Суд, вважає, що відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судові витрати по справі, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, 88, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1 2595 (дві тисячі пятсот девяносто пять) грн. 99 коп. яка складається з: заборгованості в сумі 2000,00 грн., 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення в сумі 179 грн. 99 коп., інфляційних витрат в сумі 416грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН: НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять девять) грн. 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку, строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя:

ОСОБА_3