Ухвала суду № 36294340, 11.10.2013, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/11978/13-к

Провадження № - 1КП/201/418/2013

УХВАЛА

11 жовтня 2013 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мельниченко С.П.

при секретаріБілодід Ю.П.

за участю прокурорівCвірідова Д.М.

ОСОБА_1

обвинуваченогоОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

потерпілого ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 1КП/201/418/2013, що надійшло з прокуратури Жовтневого району м. Дніпропетровська відносно

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого директором ТОВ «Агро-Степ» та ПСП «Відродження-1», зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26.06.2013 року обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, однак в зв'язку з внесенням застави останнім, його було звільнено з-під варти, а 30.07.2013 року Жовтневим судом було винесено ухвалу про звернення застави в дохід держави та обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Ухвалою суду від 24.09.2013 року строк тримання під вартою обвинуваченого продовжено до 12.10.2013 року.

В судовому засіданні захисник заявив клопотання про заміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання чи домашній арешт, так як обвинувачений позитивно характеризується, працює, має на триманні двох малолітніх дітей, отримав тяжкі тілесні ушкодження лікування яких потребує перебування обвинуваченого не в умовах СІЗО і на сьогоднішній день немає жодного ризику, який би давав достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії визначені ст. 177 КПК України.

Обвинувачений підтримав позицію захисника та пояснив, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою йому обрано необгрунтовано, так як він перебуваючи під заставою виконував вимоги по явці до слідчого за першим викликом. А що стосується тілесних ушкоджень, то він отримав їх внаслідок намагання доведення його до самогубства.

Прокурори в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання захисника та пояснили, що обвинувачений перебуваючи під заставою порушив її внаслідок чого йому було обрано найсуворіший вид запобіжного заходу. Крім того, перебуваючи під вартою, обвинувачений намагався здійснити втечу внаслідок чого отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, а отже на сьогоднішній день існують ризики того, що застосування до обвинуваченого менш суворої міри покарання спровокує намагання обвинуваченого переховуватися від суду.

Потерпілий ОСОБА_4 клопотання захисника залишив на розсуд суду.

Заслухавши учасників процесу, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з наступних підстав.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, а згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вирішуючи питання про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує:

- міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, який працює, має постійне місце проживання, одружений та має на утримання малолітніх дітей;

- відсутність судимостей;

- тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні передбаченому ч. 4 ст. 190 КК України, яке являється особливо тяжким;

- вік та стан здоров'я обвинуваченого, а саме, наявність у нього тілесних ушкоджень, які потребують своєчасного лікування та обставин за яких ці тілесні ушкодження отримані;

- те, що обвинуваченому обрана найсуворіший запобіжний захід внаслідок невиконання ним умов запобіжного заходу у вигляді застави;

- значний розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується ОСОБА_5,

що в своїй сукупності дає підстави вважати, що застосування до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу ніж тримання під вартою може спровокувати намагання обвинуваченого переховатись від суду, що є беззаперечною підставою для продовження відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ще на два місяці.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання захисника про заміну запобіжного заходу обвинуваченому.

На підставі викладеного, керуючись ст.177, 178, 182, 183, 331 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 до 10 грудня 2013 року.

Встановити, що датою закінчення дії цієї ухвали щодо тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою є 10 грудня 2013 року.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Головуючий суддяС.П. Мельниченко