Рішення № 36292174, 12.12.2013, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 0438/3191/2012

Провадження № 2/192/79/13

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Омелюх В.М.,

при секретарі - Савчуковій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави та виселення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з урахуванням уточнень від 23 серпня та 14 жовтня 2013 року звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок загальною площею 393,30 кв.м. та земельну ділянку, які розташовані АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки позивачем з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також про виселення відповідачів, які зареєстровані в житловому будинку, що є предметом іпотеки зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого територіально входить питання громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб.

На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що між банком та відповідачем ОСОБА_1 20 квітня 2007 року було укладено договір №DNISGA00000001, відповідно до якого та додаткових угод до нього відповідач отримав кредит у розмірі 500000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2017 року, за яким позичальник зобов'язався щомісячно в період сплати надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, відсотків, комісії та інших витрат.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором з відповідачем 20 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки №DNISGA00000001, відповідно до якого відповідач надав в іпотеку нерухоме майно - будинок загальною площею 393,30 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 625 000 гривень та яким передбачено, що у випадку порушення відповідачем зобов'язань за кредитним договором та не виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку, при цьому іпотека за договором іпотеки поширюється і на земельну ділянку, на якій розташований предмет іпотеки та яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі зазначених в договорі іпотеки документів.

В порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання по поверненню кредиту, сплаті відсотків за користування кредитними коштами належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на 04 вересня 2013 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 494831 гривня 63 копійки, заборгованість по процентам за користування кредитом - 777365 гривень 03 копійки, заборгованість по комісії за користування кредитом - 54000 гривень, а також нараховані пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 986020 гривень 57 копійок та штраф, який складається з фіксованої частини в сумі 250 гривень і процентної складової в сумі 115610 гривень 86 копійок, а всього - в сумі 2428 078 гривень 09 копійок.

Іпотекодержатель в разі не виконання у визначені строки умов договору боржником має право задовольнити свої вимоги за договором в повному обсязі на момент фактичного задоволення за рахунок майна, яке передано в іпотеку, а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не передбачено законом або договором іпотеки, за умовами якого звернення стягнення та відчуження предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов договору та чинного законодавства, в тому числі шляхом продажу конкретному покупцю з правом укладання іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмету іпотеки від імені іпотекодавця, в зв'язку з чим вони змушені звернутися до суду з позовом про звернення стягнення за кредитним договором на предмет іпотеки, оскільки після повідомлення боржника про порушення основного зобов'язання та про вимогу звільнити житловий будинок в добровільному порядку відповідно до умов договору іпотеки, здійснити передачу та відчуження заставленого майна у вигляді житлового будинку відповідач не бажає, а наявну заборгованість за кредитним договором не погашає, в зв'язку з чим виникли підстави звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до визначеної законом та договором іпотеки процедури і одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та виселення всіх осіб, які зареєстровані та проживають в зазначеному житловому будинку зі зняттям їх з реєстраційного обліку.

В судове засідання представник позивача, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, надавши письмову заяву про розгляд справи у відсутність їх представника, а вразі неявки відповідачів не заперечували проти розгляду справи в порядку заочного провадження (а.с.238). В судовому засіданні 11 жовтня 2013 року представник позивача позов підтримав в повному обсязі та прохав його задовольнити, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконує належним чином зобов'язань за укладеним з банком кредитним договором, за яким отримав грошові кошти, але у визначеному договором порядку та строки їх не повертає, як не сплачує і відсотків за користування кредитом та комісії, в зв'язку з чим є визначені законом підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Яким забезпечувалось виконання позичальником умов кредитного договору.

Відповідачі, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи (а.с.230-237), в судове засідання повторно не з'явились, причини неявки суду не повідомили.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, суд у відповідності з ч.2 ст.197, ст.224 ЦПК України ухвалив здійснювати розгляд справи у відсутність сторін, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але не з'явились в судове засідання, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та в зв'язку з неявкою належним чином повідомленого відповідача за письмовою згодою позивача у порядку заочного провадження по наявним у справі доказах.

Суд, дослідивши надані докази, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст.10,11,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків встановлених цим законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, при цьому виконання зобов'язання може забезпечуватися відповідно до ст.546 ЦК України неустойкою, порукою, гарантією, при триманням, завдатком або заставою, яка згідно ст.572,574,576 ЦК України виникає на підставі договору, закону або рішення суду та в силу якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави), а предметом застави може бути будь-яке майно, що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернено стягнення.

Згідно ч.2 ст.546 ЦК України правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняються у письмовій формі, а ч.1 ст.575 та ч.1, ч.2 ст.577 ЦК України передбачено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, при цьому якщо предметом застави є нерухоме майно, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню, а застава нерухомого майна підлягає державній реєстрації у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а зміст договору відповідно до ст. 628 ЦК України становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Однією із різновидностей зобов'язання є укладений між сторонами кредитний договір, який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим до виконання сторонами, як і договір застави, який є забезпеченням виконання умов укладеного між сторонами кредитного договору.

Судом встановлено, що між позивачем як позикодавцем та ОСОБА_1 як позичальником 20 квітня 2007 року було укладено договір №DNISGA00000001, відповідно до якого відповідач отримав кредит у вигляді не поновлюваної лінії в сумі 500000 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 квітня 2017 року, при цьому кредит надавався в обмін на зобов'язання позичальника повернути суму кредиту, сплатити відсотки за його користування, а також винагороду в зазначені договором строки (п. 1.2) (а.с.16-20).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором банком з ОСОБА_1 20 квітня 2007 року було укладено договір іпотеки №DNISGA00000001 (а.с 21-26), відповідно до якого відповідач надав в іпотеку належне йому на праві власності згідно нотаріально посвідченого 16 липня 2005 року приватним нотаріусом Солонянського районного нотаріального округа ОСОБА_7 за реєстром №978 та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 квітня 2007 року (а.с.22-224) нерухоме майно - житловий будинок загальною площею 393,30 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 625 000 гривень та яким передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, позивач як позикодавець та іпотекодержатель має право з метою задоволення своїх вимог по виконанню позичальником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді житлового будинку, при цьому іпотека за договором іпотеки поширюється і на земельну ділянку для будівництва житлового будинку, господарських будівель та споруд, на якій розташований предмет іпотеки та яка належить на праві власності іпотекодавцю на підставі виданих 14 червня 2006 року Василівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 872726 та ЯБ № 872727, видані 14 червня 2006 року Василівською сільською радою (п.35.4). Іпотека за цим договором підлягає державній реєстрації в порядку та строки, передбачені чинним законодавством, а реалізація предмету іпотеки здійснюється відповідно до умов цього договору та законодавства України, при цьому початкова ціна предмету іпотеки за домовленістю сторін встановлюється у розмірі зазначеному в п.35.5 цього договору (а.с.25), тобто 625000.00 гривень, але іпотекодержатель може реалізувати предмет іпотеки за ціною, вище зазначеної в цьому пункті.

Судом встановлено, що кредитний договір та договір застави нерухомого майна (а.с.16-26) за змістом та формою відповідають вимогам ст.ст.572-577 ЦК України, Закону України «Про заставу» та Закону України «Про іпотеку», які були чинними на період виникнення спірних правовідносин, їх умови сторонами на оспорюються, а кожен із зазначених договорів в цілому чи окремі їх положення у встановленому законом порядку недійсними визнані не були. Позивачем, як іпотекодержателем відповідно до вимог ч.2 ст.577 ЦК України та ст.4 Закону України «Про іпотеку» 20 квітня 2007 року була проведена реєстрація обтяжень нерухомого майна в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за №4844951 (а.с.227).

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що якщо будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, то така будівля підлягає передачі в іпотеку разом з земельною ділянкою, на якій вона розташована, а відповідно до вимог ст.7 зазначеного Закону, ст.19,20 Закону України «Про заставу» та ст.589 ЦК України за рахунок предмет іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання, а якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем виконано умови кредитного договору та передано позичальнику грошові кошти, на що відповідачем ОСОБА_1 в процесі розгляду справи не надано будь-яких заперечень, але в порушення умов кредитного договору відповідач зобов'язання щодо своєчасності сплати коштів за кредитним договором відповідно до встановленого сторонами графіка їх сплати належним чином не виконував, в зв'язку з чим станом на 04 вересня 2013 року утворилася заборгованість за кредитом в сумі 494 831 гривня 63 копійки, заборгованість по процентам за користування кредитом - 777 365 гривень 03 копійки, заборгованість по комісії за користування кредитом - 54 000 гривень, а також нараховані пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 986 020 гривень 57 копійок та штраф, який складається з фіксованої частини в сумі 250 гривень і процентної складової в сумі 115 610 гривень 86 копійок, а всього - 2 428 078 гривень 09 копійок, що підтверджується розрахунком позивача про наявність заборгованості за кредитним договором (а.с.205-210), а наявні в матеріалах цивільної справи розрахунки позивача станом на 28 вересня 2012 року (а.с.9-13,109-166), за якими загальна сума заборгованості складала 1837219.25 гривень, свідчать про суттєве збільшення розміру заборгованості за кредитним договором, строк дії якого ще не закінчився. Відповідачем ОСОБА_1 частково здійснено погашення кредиту та пені за період з 20 квітня 2007 року та по 16 квітня 2013 року в загальному розмірі 192125 гривень 47 копійок, що підтверджується копіями меморіальних ордерів та розрахунками позивача (а.с.109-166,205-210), при цьому останній платіж було проведено 29 листопада 2011 року.

В судовому засіданні встановлено, що позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 04 квітня 2012 року (а.с.14-15,80) з письмовою вимогу про усунення порушень по виконанню зобов'язань за кредитним договором, а 21 серпня 2013 року звернувся до всіх відповідачів з письмовим повідомленням про усунення протягом 30-денного строку порушень укладеного кредитного договору та договору іпотеки (107-108), а у випадку не усунення зазначених в повідомлені порушень має намір звернути стягнення на предмет іпотеки з виселенням мешканців житлового будинку, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 35 Закону України "Про іпотеку", положення частини 1 цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотеко держателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку та не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.

Відповідно до вимог ст.589, 590 ЦК України та ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою (іпотекою), іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (іпотеки), про що зазначено і в умовах укладених сторонами 20 квітня 2007 року кредитного договору та договору іпотеки нерухомого майна (а.с.16-26), а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, якщо інше не встановлено законом чи договором.

Згідно укладеного між сторонами договору іпотеки (п.39), передбачено застереження, за яким звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя у позасудовому порядку шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі та будь-яким способом у порядку. визначеному ст.38 Закону України «Про іпотеку». З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, в тому числі земельну ділянку площею 3500 кв.м., шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення позивачем всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.

В той же час, необхідно відмовити в задоволенні позовних вимог щодо виселення та зняття з реєстрації в спірному будинку відповідачів, які зареєстровані або проживають в цьому будинку, оскільки відповідно до ч.1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом, при цьому в ч. 2 і 3 цієї ж статті законодавець установлює певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України. Тобто, при вирішенні позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд має враховувати те, що виселення мешканців житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом, зокрема при вирішенні цього питання слід чітко враховувати вимоги ч.ч. 2, 3 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», якими встановлено певний порядок дій іпотекодержателя (банку), при цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов, а саме: у разі, якщо мешканці не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк. В процесі розгляду даної справи позивачем не надано доказів отримання відповідачами вимоги позивача про виселення, а направлення позивачем повідомлення щодо можливого с звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відповідачів від 21 серпня 2013 року (а.с.109-110) не свідчить про виконання зазначених вимог, оскільки звернення стягнення не предмет іпотеки ще не відбулося, а докази отримання відповідачами такої вимоги суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що оскільки позивачем не було дотримано процедури, передбаченої ст. 40 Закону України «Про іпотеку» та ст. 109 ЖК України, в зв'язку чим підстави для задоволення цієї частини позовних вимог відсутні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки відповідач ОСОБА_1 встановлені укладеним сторонами 20 квітня 2007 року кредитним договором №DNISGA00000001 зобов'язання не виконує, в зв'язку з чим станом на 04 вересня 2013 року виникла заборгованість в загальній сумі 2428078 гривень 09 копійок для забезпечення виконання умов договору необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки застави)- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 загальною площею 393,30 кв.м, житловою площею 118.2 кв. м та земельну ділянку площею 3500 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства вартістю 625000 гривень 00 копійок, які належить на праві приватної власності відповідачеві ОСОБА_1 шляхом продажу зазначеного предмету іпотеки з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, відмовивши в задоволенні решти позовних вимог.

Крім цього, в зв'язку з частковим задоволенням позову, суд вважає необхідним стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3441 гривня 00 копійок.

Керуючись ст.ст. 526, 530,546-548, 584-591, 610, 1050, 1054 ЦК України, Закону України «Про заставу», Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет застави та виселення задовольнити частково.

Звернути стягнення на належні на праві приватної власності ОСОБА_1 та розташовані по АДРЕСА_1 житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 393,30 кв. м, житловою площею 118.2 кв. м, земельну ділянку площею 3500 кв.м для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства в рахунок погашення заборгованості за укладеними між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» 20 квітня 2007 року кредитним договором №DNISGA00000001 та договором іпотеки №DNISGA00000001 станом на 04 вересня 2013 у розмірі 2428078 (два мільйони чотириста двадцять вісім тисяч сімдесят вісім) гривень 09 копійок з укладанням від імені публічного акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК" договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з правом отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, кадастрового номеру земельної ділянки, з дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах, організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, здійснення публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПРИВАТБАНК» дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, відмовивши в задоволенні решти позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ПРИВАТБАНК» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Солонянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України, а строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повний текст рішення складено 19 грудня 2013 року.

ГОЛОВУЮЧА: суддя