Рішення № 36291958, 23.12.2013, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/2315/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р. Першотравенський міський суд Дніпропетровської області

в складі: головуючої судді Янжули С. А.

при секретарі Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля про відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за час роботи на підприємстві вугільної промисловості (шахта "Степова" - правонаступник ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля) в тяжких та шкідливих умовах він отримав виробничу травму.

При огляді на МСЕК 25 листопада 1998 року йому було встановлено первинно 40% стійкої втрати професійної працездатності.

14 травня 2009 року був повторно оглянутий на МСЕК і йому встановлено 80% втрати профпрацездатності та другу групу інвалідності безстроково.

Позивач посилається на те, що втративши професійну працездатність він втратив можливість реалізувати свої можливості, вимушений постійно лікуватися, відчуває фізичний біль та душевні страждання.

Вважає, що внаслідок професійних захворювань йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 100 000 гривень, та просить суд стягнути її з відповідача ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд їх задовільнити.

Представник відповідача ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність та свої заперечення проти позову, в яких зазначив, що позивачем не надано суду доказів про спричинення йому моральної шкоди, тоді як висновком МСЕК, який є в матеріалах справи підтверджено лише факт втрати професійної працездатності.

ОСОБА_1, укладаючи з відповідачем трудовий договір, був повідомлений під розпис, в порядку с.29 КЗпП України про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан її здоров'я та пов'язані з цими умовами праці пільгами та компенсаціями. Виходячи з цього, слід вважати, що позивачу нічого не перешкоджало відмовитися від укладення цього договору. Таким чином сама важкість, небезпечність та шкідливість технологічного процесу виробництва на підприємстві відповідача не є достатньою та самостійною підставою для відповідальності підприємства у вигляді моральної шкоди по професійному захворюванні чи іншому ушкодженні здоров'я працівника при виконанні ним трудових обовязків. Крім того, відповідно ст.ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь, виникає спір. В даному випадку позивач посилається на висновок МСЕК від 1998 року. Відповідно до вимог ст.ст.21,28,34 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності» передбачено, що право на отримання потерпілим страхових виплат компенсацій за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення їй стійкої втрати працездатності вперше висновком МСЕК. Далі, на час виникнення правовідносин відшкодування моральної шкоди визначалися п.11 Правил відшкодування власником підприємств, установ і організацій затверджених постановою КМУ №472 від 23 червня 1993 року. Згідно вимог п.11 Правил, розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітних плат на момент встановлення первинного МСЕК. Згідно п.5 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру ( в даному випадку виключно висновком МСЕК) за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору: чи мали місце порушення правил охорони праці, правил безпеки, інструкцій і паспортів з експлуатації механізмів і машин підприємством та таке інше.

На МСЕК покладено, серед іншого, встановлення факту спричинення моральної шкоди. Крім того, згідно п.3.8 зазначеного Порядку під моральною шкодою розуміють фізичні та моральні страждання, спричинені потерпілому в результаті трудового каліцтва чи іншого ушкодження здоровя. При встановленні факту моральної шкоди МСЕК враховує як характер каліцтва чи іншого ушкодження здоровя, так і залишкову працездатність потерпілого. Різновидом висновку медичних органів як підстави для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичного закладу або лікарсько-консультаційної чи медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого. Такі висновки слід розглядати в комплексі з іншими документами і наявними відомостями про потерпілого.

Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що позивач тривалий час працював на підприємстві вугільної промисловості, правонаступником якого є відповідач. При виконанні професійних обовязків ОСОБА_1 отримав виробничу травму: забій головного мозку, перелом кісток носу, травматична екстракція восьми зубів, що підтверджується актом про нещасний випадок на виробництві від 30 липня 1998 року.

При огляді на МСЕК 25 листопада 1998 року йому було встановлено первинно 40% стійкої втрати професійної працездатності.

14 травня 2009 року був повторно оглянутий на МСЕК і йому встановлено повторно по тій самій виробничій травмі 80% втрати профпрацездатності та другу групу інвалідності.

До вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках, передбачених трудовим законодавством, застосовується тримісячний строк звернення до суду (ст.233 КЗпП України), однак до інших вимог про відшкодування моральної шкоди, зокрема вимог, що випливають з порушених особистих немайнових прав, строки позовної давності відповідно до ст.83 ЦК України в редакції 1963 року не застосовуються (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної/немайнової/шкоди ).

З набранням чинності ЦК України в редакції 2004 року позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (п.3 ч.1 ст.268 ЦК України).

Тому суд вважає, що в даному випадку правовідносини по заподіянню моральної шкоди є продовженими.

З врахуванням викладених обставин суд вбачає наявність спричинення позивачу моральної шкоди незалежно від наявності з цього приводу висновку МСЕК, яку повинен відшкодувати позивачу відповідач, як власник підприємства, який не створив працівнику безпечні та нешкідливі умови праці, що підтверджується актом форми Н-1, що призвело до ушкодження здоров'я на виробництві та моральних страждань потерпілого.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин, характеру спричиненої моральної шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості,враховуючи, що на час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, повязаним із виконанням ним трудових обовязків, за рахунок роботодавця передбачалося п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, повязаним із виконанням ним трудових обовязків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №427 від 23 червня 1993 року, в редакції, яка діяла на 26 липня 1996 року, з урахуванням дати первинного огляду МСЕК і встановлення позивачу 25 листопада 1998 року 40% втрати профпрацездатності, передбачав розмір моральної шкоди не більше 200 мінімальних заробітних плат незалежно від будь-яких інших виплат.

Відповідно Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію статей 10, 33, 34 Закону України "Про оплату праці" та встановлення мінімального розміру пенсії за віком» - введено в дію статтю 10 Закону України "Про оплату праці" з 1 березня 1996 року та встановлено з 1 березня 1996 року мінімальну заробітну плату у розмірі 1 мільйон 500 тисяч карбованців.

Відповідно Указу Президента № 669/98 "Про встановлення нового розміру мінімальної заробітної плати" (23.06.98) мінімальну заробітну плату встановлено на 01 липня 1998 року в розмірі 55 гривень.

Тобто, розмір мінімальної заробітної плати на момент проходження позивачем первинного висновку МСЕК (25 листопада 1998 року) становив 55 гривень, а максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, згідно п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, повязаним із виконанням ним трудових обовязків не повинен перевищувати 200 мінімальних заробітних плат незалежно від будь-яких інших виплат (200х55 гривень)і становив 11 000 гривень.

Обговорюючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує, характер та обєм його фізичних, душевних, психічних страждань від отриманої травми, тривалості лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін його життєвих звязків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд вважає, що в відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 потрібно стягнути з відповідача в межах заявлених ним позовних вимог в розмірі 4 400 грн. за встановлені первинно 40% втрати професійної працездатності від отриманої травми.

Оскільки ОСОБА_1 втрачено 40% профпрацездатності згідно первинного висновку МСЕК від 25 листопада 1998 року про стійку втрату профпрацездатності, з урахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди позивачу, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на його користь 4 400 грн.

В звязку з чим відсутні підстави для задоволення позову у повному обсязі та стягнення іншої грошової суми на відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214,215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 4 400 (чотири тисячі чотириста) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства ДТЕК Павлоградвугілля судовий збір на користь держави в розмірі 229 (двохсот двадцяти дев'яти) гривень 40 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області через Першотравенський міський суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:

ОСОБА_2