Рішення № 36290177, 19.12.2013, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10029/13-ц

пр. № 2/759/4622/13

19 грудня 2013 року Святошинський районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді : Лук'яненко Л.М.,

при секретарі : Гаман А.М. , Борей В.Г., Коваленко І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства « Антонов « 3-я особа Віце -президент з персоналу та безпеки Маєвський Валерій Євгенович , Генеральний директор Державного підприємства « Антонов « Король Володимир Миколайович про поновлення на роботі ,визнання незаконним наказу про звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди ,

В С Т А Н О В И В :

03 липня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з врахуванням уточнених позовних вимог до Державного підприємства « Антонов « 3-я особа Віце -президент з персоналу та безпеки Маєвський Валерій Євгенович , Генеральний директор Державного підприємства « Антонов « Король Володимир Миколайович про поновлення на роботі ,визнання незаконним наказу про звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди про поновлення на роботі , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди , посилаючись на те , що з працював слюсарем-складальником літальних апаратів 5-го розряду цеху № 04 державного підприємства «Антонов» з січня 1980 року,являється ветераном виробництва,член цехового комітету,стою на квартирному обліку,неодноразово був заохочений керівництвом підприємства за вагомий внесок,за весь час роботи стягнень та доган не маю. В 1991 році закінчив Київський вечірній авіаційний технікум та отримав спеціальність технік-механік,організатор виробництва,тобто являється дипломованим спеціалістом і більшу частину свого життя присвятив Державному підприємству «Антонов».

Останні роки на нього здійснювався тиск зі сторони керівництва цеху. Йому і не давали роботу,складали листки простою,з якими його не ознайомлювали . У цеху у нього була сама нижча заробітна плата.

За січень 2013 року йому було нараховано 3039 грн.03 коп.,а отримав на руки 2 459 грн.,

За лютий 2013 року і було нараховано 1397 грн.,а на руки отримав 1217 грн.,

У березні 2013 року було нараховано 1170 грн.30 коп.,а на руки отримав 664 грн.,

У квітні 2013 року за 17 робочих днів,що становить 136 годин, було нараховано 5 394 грн.29 коп., (з врахуванням лікарняного листа),а на руки отримав 1069 грн.

У травні 2013 року за 143 робочі години не було нараховано жодної копійки.

Такі ж спеціалісти,як він мають 5-й розряд слюсаря-складальника отримують заробітну плату набагато більшу.

З колективним договором його не ознайомили та копію колективного договору не отримував,а тому я не можу зрозуміти,як може складатись лист простою в той час,коли він знаходиться на роботі.

В лютому 2013 року він звернувся до адвоката ОСОБА_2, який 13 лютого 2013 року направив адвокатський запит на ім»я генерального директора Короля В.М. про витребування документів для звернення до суду. Вказаний запит на Державному підприємстві «Антонов» було отримано 18 лютого 2013 року,але до цього часу адвокат відповіді на адвокатський запит не отримав.

Він кожного дня виходить на роботу,але 28 лютого 2013 року його викликали на профспілкові збори,на яких поставили питання про його звільнення за прогули,але більшість членів профспілки проголосували проти його звільнення.

Після цього він дуже переживав,у нього була безсонниця ,а тому захворів та з 09 березня 2013 року по 05 квітня 2013 року знаходився на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній психоневрологічній лікарні № 1. Коли передав на роботу лікарняний лист,то у відділі кадрів відмовились приймати ,а після його наполягання прийняли його лікарняний лист . Крім того , позивач стверджує , що йому не виплачується вислуга років,що становить 33 роки на одному підприємстві на НТК ім.О.К.Антонова,а також надбавка генерального директора.Та на позивача в січні,лютому,березні,квітні,травні 2013 року оформлені листки простою,але в жодному листку простою він не розписувався.

Згідно колективного договору медичну комісію на НТК ім.О.К.Антонова проходять працівники один раз на два роки. Позивач пройшов медичну комісію в травні 2012 року і був допущений до роботи,про що свідчить оплата за шкідливість. Стало відомо про те,що 12 лютого 2013 року лікар ОСОБА_3 написала висновок лікарсько-консультативної комісії №17,де вказаний діагноз - лівостороння хронічна нейросенсорна туговухість 0-1 ступеню.аргунівний отіт зліва та рекомендовано « не придатний до роботи в шумі на постійно».

Позивач неодноразово звертався із письмовими заявами до генерального директора Короля Володимира Миколайовича, начальника цеху з приводу такого відношення до нього , але до цього часу всі письмові відповіді на його звернення не отримав.

19 березня 2013 року звернувся з письмовою заявою до Прокуратури Святошинського району м.Києва . Звертався із заявами до Президента України,Міністра соціальної політики Королевської Н.Ю.,Голови Ради профспілок України Кулик, Голови державної інспекції України з питань праці,Представника уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської В.

Після звернень до різних інстанцій 25 червня 2013 року викликали у відділ кадрів,де дали на ознайомлення наказ №1617к від 04 червня 2013 року,згідно якого « 1.Начальника цеха №04 попередити ОСОБА_1 про скорочення його професії -слюсаря-складальника літальних апаратів 5 розряду цеху №04 під розписку. Одночасно повідомити ОСОБА_1 про відсутність в даний час роботи за відповідною професією.

Начальника відділу кадрів Д.В.Теслі забезпечити проведення процедури скорочення у відповідності до діючого законодавства».

Крім того, при ознайомленні з наказом №1617к від 04 червня 2013 року позивачу не запропонували іншої роботи,що передбачено ст.ст.40,49-1 Кодексу законів України про працю.

Вважає ,що наказ №1617к від 04 червня 2013 року не відповідає чинному законодавству,оскільки керівництво цеху №04 Державного підприємства «Антонов» після неодноразових звернень до різних інстанцій на законні вимоги вирішили незаконно звільнити,оскільки тільки в цеху № 04 ДП «Антонов» більше 200 слюсарів-складальників літальних апаратів,а керівництво підприємства після звернень та проведених перевірок на підприємстві не нараховувало заробітну плату.

.

В даний час проживає сам, розлучений з 30 січня 1990 року,більше 33 років пропрацював на ДП «Антонов»,але його намагаються звільнити з роботи, на роботі довели до того,що у нього була безсонниця, дуже переживав за те,що намагались звільнити у лютому 2013 року на загальних профспілкових зборах. Після чого знаходився на стаціонарному лікуванні у Київській психоневрологічній лікарні ім.І.Павлова ,а після того,як не вдалось звільнити на профспілкових зборах,то в даний час намагаються звільнити за скороченням штату працівників підприємства,не дивлячись на те,що умови праці не змінились,а із більше 200 слюсарів-складальників літальних апаратів тільки його одного включили до наказу про ліквідацію професії слюсаря-складальника літальних апаратів 5 розряду цеху № 04.

01 липня 2013 року звернувся до суду з позовом про скасування наказу №1617к від 04 червня 2013 року про скорочення професії слюсаря-складальника літальних апаратів 5-го розряду цеху 04 ДП «АНТОНОВ» ОСОБА_1 та стягненні заробітної плати та моральної шкоди.

З приводу ненадання роботи та ненарахування заробітної плати позивач неодноразово звертався до Президента України Януковича В.Ф.,Міністра соціальної політики Королевської Н.Ю.,народного депутата України Павловського А.М., Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лупковської В., Голови Ради профспілок України, Голови державної інспекції України з питань праці,Начальника територіальної державної інспекції з питань праці у місту Києві Андрієнка В.С.,прокуратуру Святошинського району м.Києва, а також в інші інстанції,після чого на ДП «АНТОНОВ» приїжджали різні комісії,які проводили перевірки, а тому керівництво цеху 04 та керівництво ДП «АНТОНОВ» вирішило звільнити його з роботи спочатку за скорочення штатів,а потім на підставі п.3 ст.40 КЗпП України, начебто за невиконання без поважних причин обов»язків,покладених трудовим договором.

Після звернень у різні інстанції і на прохання надати роботу керівництво цеху 04 не надавало йому роботу, а складали листки простою з його вини,після чого 19 серпня 2013 року склали акт,що він відмовився від виконання роботи в термін з 19 по 23 серпня 2013 року,про що стало відомо з наказу №4362к від 29 серпня 2013 року про звільнення слюсаря-складальника 5 розряду цеху 04 ОСОБА_1 по ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків,покладених на нього трудовим договором та «Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «АНТОНОВ»,а в дійсності в той час знаходився на роботі,але ніхто не пропонував якусь роботу,а також вказану в наказі роботу з 19 по 23 серпня 2013 року. До нього також ніхто не підходив і не говорив про те,що він відмовляється від роботи і від підпису в акті.

Після звернень до керівництва цеху 04,керівництва ДП «АНТОНОВ» з проханням надати роботу,але ніхто ніяку роботу не пропонував,а складені листки простою відносно нього оформлені незаконно,з порушенням чинного законодавства. Неодноразово звертався з проханням надати копії листків простою,але їх не тільки не надавали копії листків простою,а також не надали їх для ознайомлення.

Крім того вважає , що за останні три роки належним чином не була нарахована заробітна плата,а в травні 2013 року не було нараховано жодної копійки,просить нарахувати належну заробітну плату на підставі діючого законодавства України,з врахуванням виплати надбавок за вислугу років, надбавку генерального директора та всі інші надбавки,передбачені колективним договором та діючим законодавством України.

Неправомірними діями посадових осіб ДП «Антонов» відносно порушення трудового законодавства була заподіяна моральна шкода,яку оцінює в 20 000 грн. із-за того,що в лютому 2013 року намагались звільнити з роботи і знаходився на стаціонарному лікуванні у Київській психоневрологічній лікарні ім.І.Павлова, не нарахування заробітної плати. що призвело до моральних страждань,втрати нормальних життєвих зв»язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя,оскільки заробітної плати і відсутність заробітної плати не вистачало ні на продукти,ні на одяг, вимушений був звертатися за допомогою до своїх знайомих брати в борг гроші , тому просить скасувати наказ № 1617к від 04 червня 2013 року віце-президента з персоналу та безпеці Державного підприємства «АНТОНОВ» Маєвського В.Є. про « 1.Начальнику цеха 04 попередити ОСОБА_1 про скорочення його професії - слюсар-складальник літальних апаратів 5 розряду цеху 04 під розписку. Одночасно повідомити ОСОБА_1 про відсутність в даний час роботи за відповідною професією та провести начальнику відділу кадрів Д.В.Теслі забезпечити проведення процедури скорочення у відповідності з діючим законодавством.» , зобов»язати відповідача ДП «Антонов» нарахувати заробітну плату ОСОБА_1 за останні три роки , стягнути з Державного підприємства «Антонов» на користь ОСОБА_1 перераховану заробітну плату з 01 липня 2010 року по 01 липня 2013 року, скасувати наказ №4362к від 29 серпня 2013 року про звільнення слюсаря-складальника 5 розряду цеху 04 ОСОБА_1 по ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків,покладених на нього трудовим договором та «Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «АНТОНОВ», зобов"язати генерального директора ДП «АНТОНОВ» Короля Володимира Миколайовича видати наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді слюсаря-складальника цеху 04., стягнути з Державного підприємства «Антонов» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за вимушений прогул,починаючи з 30 серпня 2013 року по день набрання чинності рішення суду, стягнути з Державного підприємства «Антонов» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали повністю уточнені позовні вимоги .

Представник відповідача заперечує проти позову , посилаючись на його безпідставність та необгрунтованість , надавши суду письмові заперечення .

3-і особи : Віце - президент з персоналу та безпеки Маєвський Валерій Євгенович , та Генеральний директор Державного підприємства « Антонов « Король Володимир Миколайович в судове засідання не з*явились , про день слухання справи повідомлені належним чином , а тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність на підставі зібраних по справі доказах , оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін .

Дослідивши письмові докази по справі , вислухавши учасників процесу , допитавши свідків суд вважає встановленими слідуючі обставини справи .

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні данні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів.

ОСОБА_1 працював слюсарем-складальником літальних апаратів цеху №04 ДП «АНТОНОВ» з січня 1980 року,являється ветераном виробництва,член цехового комітету,стояв на квартирному обліку,неодноразово був заохочений керівництвом підприємства за вагомий внесок,за час роботи стягнень не мав.

В 1991 року ОСОБА_1 закінчив Київський вечірній авіаційний технікум та отримав спеціальність техніка-механіка,організатор виробництва,тобто він являється дипломованим спеціалістом та більшу частину свого життя присвятив ДП «АНТОНОВ».

За останній час зі сторони начальника цеха № 04 ОСОБА_4 та колишнього начальника дільниці цеху № 04 ДП «АНТОНОВ» ОСОБА_5 почався здійснюватись тиск на ОСОБА_1 із-за виниклого конфлікту,після чого ОСОБА_1 почали не давати роботу,заповнювали листки простою,з якими не ознайомлювали ОСОБА_1 Факти вказаного конфлікту між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 були підтверджені в судовому засіданні показаннями позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 ,а також це не заперечували самі ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Не зважаючи на неодноразові звернення ОСОБА_1 до керівництва цеху № 04 та керівництва ДП «АНТОНОВ», позивачу . продовжували не давати роботу,нараховували саму низьку заробітну плату в цеху № 04 ДП «АНТОНОВА»

21 червня 2012 року ОСОБА_1 перший раз звернувся до генерального директора ДП «АНТОНОВ» Короля В.М.

28 квітня 2013 року ОСОБА_1 повторно звернувся до генерального директора ДП «АНТОНОВ» Короля В.М. з аналогічною заявою,але до цього часу відповідь ОСОБА_1 не отримав.

31 липня 2013 року позивач І. звернувся до Президента - Генерального конструктора ДП «АНТОНОВА» Ківа Д.С. з приводу конфлікта між ним та ОСОБА_4 та ОСОБА_5,які не давали йому роботу,нараховували . саму низьку заробітну плату ., 20 серпня 2013 року позивач . отримав відповідь від нього,в якій сказано про те,що все,що викладено в заяві . є трудовим спором,що потребує відповідної перевірки.

25 січня 2012 року ОСОБА_1 вперше звернувся із заявою до голови комісії по трудових спорах ДП «АНТОНОВ» Маєвського В.Є. на безлад зі сторони керівництва цеху № 04. При цьому позивач . особисто був на прийомі у Маєвського В.Є..

Конфлікт в цеху № 04 ДП «АНТОНОВ» був не тільки у позивача ., а також у ОСОБА_8,а тому їх обох усунули з цеху в зв*язку з скорочення штатів,а відносно позивача . - звільнили на підставі п.3 ст.40 Кодексу законів про працю України.

Починаючи з січня 2013 року,тобто після заяв і скарг ОСОБА_1 на конфлікти між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5,які не давали позивачу . роботу,а почали складати на ОСОБА_1 листки простою,з жодним із яких не ознайомили ОСОБА_1

Оскільки після звернень позивача . до Генерального директора ДП «АНТОНОВА» Короля В.М. не було застосовано належних заходів, позивач звернувся з приводу того,що йому не давали роботу, нараховували найменшу заробітну плату до Президента України Януковича В.Ф.,Міністра соціальної політики Королевської Н.Ю.,народного депутата України Павловського А.М.,прокуратуру Святошинського району м.Києва,Генеральну прокуратуру України, Територіальну державну інспекцію з питань праці у м.Києві,Головну державну інспекцію з питань праці України,Голови профспілок України та інші інстанції.

Після цих звернень , 28 лютого 2013 року позивача запросили на профспілкові збори ДП «АНТОНОВ», де намагались звільнити . за прогули,але більшість членів профспілок проголосували за те,щоб ОСОБА_1 залишився працювати на ДП «АНТОНОВ».

Не дивлячись на те,що з 09 березня 2013 року по 05 квітня 2013 року позивач . знаходився на стаціонарному лікуванні,що підтверджується лікарняним листом серії АВЗ № 016598, 12 березня 2013 року був виданий наказ № 700-к «Про порушення ОСОБА_1 «Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «АНТОНОВА» За грубе порушення Правил внутрішнього трудового розпорядку,які виразились у відсутності на робочому місці без поважної причини 14,15,18,21,25 лютого 2013 року ОСОБА_1 оголошено догану, що при повторному порушенні дисципліни буде звільнено ОСОБА_1 за ст.40 п.4 Кодексу України законів про працю, але при цьому ОСОБА_1 копія наказу не видавалась та не оголошувалась.

08 квітня 2013 року був складений акт про те,що ОСОБА_1 відмовився від підпису,але копія наказу йому не вручалась та не направлялась поштою.

04 червня 2013 року заступником генерального директора Маєвським В.Є. був виданий наказ № 1617-к про попередження ОСОБА_1 про звільнення за скороченням штатів,але з даним наказом ОСОБА_1 був ознайомлений лише 25 червня 2013 року. Так позивача 25 червня 2013 року викликали у відділ кадрів,де дали на ознайомлення наказ №1617к від 04 червня 2013 року,згідно якого « 1.Начальника цеха №04 попередити ОСОБА_1 про скорочення його професії - слюсаря -складальника літальних апаратів 5 розряду цеху №04 під розписку. Одночасно повідомити ОСОБА_1 про відсутність в даний час роботи за відповідною професією.

Начальника відділу кадрів Д.В.Теслі забезпечити проведення процедури скорочення у відповідності до діючого законодавства».

Згідно ст.40 Кодексу законів України про працю «Трудовий договір,укладений на невизначений строк,а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках:

1)змін в організації виробництва і праці,в тому числі ліквідації,реорганізації,банкрутства або перепрофілювання підприємства,установи,організації,скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника зай маній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров»я,які перешкоджають продовженні даної роботи,а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці,якщо виконання покладених на нього обов»язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов»язків,покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку,якщо до працівників раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (у тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня)без поважних причин;

5) нез»явлення на роботу протягом більше як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності,не рахуючи відпустки по вагітності і родах,якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками,які втратили працездатність у зв»язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням,місце роботи(посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника,який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані,у стані наркотичного або токсичного сп»ягніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання(в тому числі дрібного) майна власника,встановленого вироком суду,що набрав законної сили,чи постановою органу,до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу.

Звільнення з підстав,зазначених у пунктах 1,2 і 6 цієї статті,допускається,якщо неможливо перевести працівника,за його згодою,на іншу роботу.»

Згідно ст.42 Кодексу законів України про працю «Переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці.»

«При скороченні чисельності чи штату працівників у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам,в сім»ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві,в установі,організації;

4)працівникам,які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах без відриву від виробництва;

5)учасникам бойових дій,інвалідам війни та особам ,на яких поширюється чинність Закону «Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту «;

6) авторам винаходів,корисних моделей,промислових зв»язиків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам,які дістали на цьому підприємстві,в установі,організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України,протягом п»яти років з часу повернення на постійне проживання до України;

9)працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб,які проходили альтернативну (невійськову) службу,- протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників,якщо це передбачено законодавством України.»

Згідно вказаної статті позивач ОСОБА_1 підпадає під п.3 вказаної статті,оскільки працює на ДП «Антонов» з січня 1980 року,тобто більше 33 років,являється ветераном виробництва,а тому він не може підпадати під скорочення його професії.

Згідно ст. 49-2 Кодексу законів України про працю «Про наступне вивільнення працівників персонально попереджують не пізніше,ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі,передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв»язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому є підприємстві,установі,організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю,а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому є підприємстві,установі,організації працівник,за своїм розсудом,звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно,Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії,спеціальності,кваліфікації та розміру оплати праці»…

Крім того, при ознайомленні з наказом №1617к від 04 червня 2013 року позивачу не запропонували іншої роботи,що передбачено ст.ст.40,49-1 Кодексу законів України про працю.

Наказ №1617к від 04 червня 2013 року не відповідає чинному законодавству,оскільки керівництво цеху №04 Державного підприємства «Антонов» після неодноразових звернень до різних інстанцій на законні вимоги вирішили незаконно звільнити,оскільки тільки в цеху № 04 ДП «Антонов» більше 200 слюсарів-складальників літальних апаратів,а керівництво підприємства після звернень та проведених перевірок на підприємстві не нараховувало заробітну плату.

У відповідності до ст.40 ч.1 КЗпП України трудовий договір , укладений на невизначений строк , а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом лише у випадку : змін в організації виробництва і праці , в тому числі ліквідації , реорганізації , банкрутства або перепрофілювання підприємства , установи , організації , скорочення чисельності або штату працівників .

В частині другій ст.40 КЗпП України зазначено , що звільнення з підстав , зазначених в пунктах 1. 2 , 6 цієї статті допускається , якщо неможливо перевести працівника , за його згодою на іншу роботу .

У відповідності до ст..42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв*язку зі змінами в організації виробництва і праці преважне право на залишення на роботі мають працівники особи , які мають високу кваліфікацію і продуктивність праці. Та при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві . Враховуючи зазначене , суд вважає , що позовні вимоги в частині визнання незаконним наказу № 1617к від 04 червня 2013 року про попередження ОСОБА_1 про скорочення його професії - слюсаря - складальника літальних апаратів 5 розряду цеху 04 - підлягають задоволенню . У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України ,» Про практику розгляду судами трудових спорів « від 06.11.1992 року № 9 пункт 19, розглядаючи трудові спори , пов*язані зі звільненням за ст.40 п.1 КЗпП України суди зобов*язані з*ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці , зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, організації , скорочення чисельності або штату працівників , чи додержано власником або уповноваженим органом норм законодавства , що регулюють вивільнення працівників ,які є докази щодо змін в організації виробництва і праці , про те працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник чи уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві , в установі, організації , чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяця про наступне вивільнення . У випадках зміни власника підприємства чи його реорганізації дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП України ) . При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України може мати місце , якщо не супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, зміни в їх складі за посадами ,спеціальністю, кваліфікацією , професіями .

. Факт відсутності у відповідача на час вирішення трудового спору посади , яку займав позивач не передбачений ст.235 КЗпП України як підстава для відмови в задоволенні позову про поновлення на роботі . Відповідно до ч.1 і 2 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Враховуючи зазначене ,суд вважає визнати незаконним наказ № 1617 к від 04 червня 2013 року про попередження позивача про скорочення його професії . .

Крім того 19 серпня 2013 року був виданий наказ №2359-к від 19 серпня 2013 року про пропонування ОСОБА_1 професії прибиральника цеху № 30 з окладом 1474 грн. Та робочим днем з 8 год. До 17 год.,але на копії наказу підпис позивача . відсутній,а 19 серпня 2013 року був складений акт про те,що позивач . відмовився від ознайомлення з вказаним наказом.

20 березня 2013 року генеральним директором ДП «АНТОНОВА» Король В.М. був виданий наказ про скорочення численності робітників.,а 30 квітня 2013 року був виданий наказ про виключення зі штатного розпису підприємства професії і посади згідно додатків № 1 та № 2,а по цеху № 04 - 2 одиниці слюсарів-складальників літальних апаратів,при цьому не вказано якого розряду.

Після цього,керівництво цеху № 04 ДП «АНТОНОВ» продовжує складати листки простою,акти відмови від роботи позивача .,з якими не ознайомлювали позивача .,що підтвердила в судовому засіданні табельщик ОСОБА_9,до якої звертався позивач .

В судовому засіданні ОСОБА_9, також пояснила,що вона підписувала листок простою,але їй невідомо про те,що ОСОБА_1 відмовлявся від роботи.

В судовому засіданні заступник начальника цеху № 04 ДП «АНТОНОВ» ОСОБА_10 пояснив про те,що в його присутності позивач . не відмовлявся від роботи.

В листках простою не вказано,від якої саме роботи відмовлявся позивач .,не вказано,хто саме пропонував позивачу . роботу і хто після відмови позивача . від роботи виконував дану роботу. В листках простою немає підпису майстра ВТК ,що позивач . відмовлявся від роботи і не виконував роботу. В листках простою стоять лише підписи різних осіб,але не вказані прізвища осіб,які підписувались в листках простою.

В судовому засіданні представник відповідача вказала про те,що не передбачено ознайомлення працівників з колективним договором та «Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП «АНТОНОВ»,оскільки вказані документи висять на дошках об»яв,але разом з тим,представник відповідача надала суду відомість про ознайомлення працівників ДП «АНТОНОВ» з «Правилами внутрішнього трудового розпорядку ДП «АНТОНОВ»,в якій відсутній підпис ОСОБА_1,а потім надала в судове засідання акт про те,що ОСОБА_1 відмовився від підпису про ознайомлення з «Правилами внутрішнього і трудового розпорядку ДП «АНТОНОВ».

29 серпня 2013 року був виданий наказ №4362к «Про звільнення слюсаря-складальника 5 розряду цеху 04 ОСОБА_1 по ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків,покладених на нього Колективним договором та «Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «АНТОНОВ»,не дивлячись на те, що ОСОБА_1 не був ознайомлений з вказаними документами,а відповідачі в судовому засіданні не надали достатніх доказів того,що позивач ОСОБА_1 був ознайомлений з Колективним договором та «Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «АНТОНОВ».

Згідно ст.43 Конституції України «Кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею,яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю,гарантує різні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності,реалізовує програми професійнотехнічного навчання,підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потрб.

Кожен має право на належні,безпечні і здорові умови праці,на заробітну плату,не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.»

Із-за конфлікту між керівництвом цеху № 04 ОСОБА_4 ,ОСОБА_5 та ОСОБА_11. та працівником ОСОБА_1,який працював на ДП «АНТОНОВ» з січня 1980 року,тобто має трудовий стаж на підприємстві більше 33 років,являється ветераном ДП «АНТОНОВА», тобто працював на цьому підприємстві все своє життя,навчався на цьому підприємстві,отримав на цьому підприємстві фахову освіту,спеціальність техніка-механіка,організатора виробництва,тобто являється дипломованим спеціалістом, стояв на квартирному обліку,але керівництво цеху № 04 та керівництво ДП «АНТОНОМ» позбавили ОСОБА_1 всього,залишили без конституційного права на працю,без заробітної плати,без засобів для існування лише із-за того,що він звертався за захистом своїх прав спочатку до керівництва ДП «АНТНОВ»,а коли це йому не допомогло,то почав звертатися до Президента України ,Міністра соціальної політики ,прокуратуру Святошинського району м.Києва ,Генеральну прокуратуру України, Територіальну державну інспекцію з питань праці у м.Києві,Головну державну інспекцію з питань праці України,Голови профспілок України та інші інстанції.

Після цього на ДП «АНТОНОВ» почались різні перевірки,що стало причиною звільнення позивача ,. спочатку за скороченням штатів,а коли ОСОБА_1 почав оскаржувати наказ № 1617к від 04 червня 2013 року віце-президента з персоналу та безпеці Державного підприємства «АНТОНОВ» до суду , а згодом в серпня 2013 року оголосили ОСОБА_1 догани,а 29 серпня 2013 року ОСОБА_1 був звільнений по ст.40 п.3 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов»язків,покладених на нього колективним договором та «Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників ДП «АНТОНОВ» .

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов*язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень . Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень .

А тому оцінивши в сукупності докази по справі та покази свідків , суд приходить до висновку , що наказ , що наказ від 29.08.2013 року про звільнення позивача за 40 п.3 КЗпП України слід визнати незаконним та скасувати .

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року « Про практику розгляду судами трудових спорів « у справах про поновлення на роботі осіб , звільнених за порушення трудової дисципліни , судам необхідно з*ясовувати , в чому конкретно проявилось порушення , що стало приводом до звільнення , чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3,4,7,8 ст.40 п.1 ст.41 КЗпП України , чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147,148,149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень , зокрема , чи не закінчився для цього строк , чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення , чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода , обставини , за яких вчинено проступок , і попередня робота працівника .

Звільнення відбулось за ст.40 п.3 КЗпП України .

Суд відноситься до показів свідків , які залишились працювати на підприємстві відповідача скептично , оскільки особи працюють на підприємстві , перебувають в залежності від роботодавця і тому свої покази надають з засторогою .

Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі за період з 01 липня 2010 року по 01 липня 2013 рік , то суд вважає , що в цій частині вимоги не доведені позивачем , та не надано належних та допустимих доказів , які свідчили б про те , що у відповідача існує заборгованість по заробітній платі перед позивачем за останні три роки .

У відповідності до ст.10 ЦПК України сторони та інші особи ,які беруть участь у справі , мають рівні права щодо подавання доказів ,їх дослідження а доведення перед судом їх переконливості . Кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень , крім випадків встановлених цим Кодексрм .

З 30 серпня 2013 року позивач не працює , перебуває у вимушеному прогулі.

З огляду на наведене звільнення відбулось з порушеннями . А тому слід визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства « Антонов « від 29.08.2013 року № 4362 к про звільнення слюсаря- складальника 5 р. цеху 04 ОСОБА_1 по ст.40 п.3 КЗпП України .

Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря- складальника 5 р. цеху 04 Державного підприємства « Антонов « .

Так у відповідності до ст.43 Конституції України , кожен має право на працю,що включає можливість заробляти собі на життя працею ,яку він вільно обирає або на яку він погоджується ,а також на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. У відповідності до ст.234 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь - яким строком .

Згідно ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом , який розглядає трудовий спір . При винесенні рішення про поновлення на роботі орган , який розглядає трудовий спір , одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижеоплачуваної роботи але не більше як за один рік .

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати ,затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100 , згідно до пункту ІІ - у всіх випадках середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи , що передують події з якою пов*язана відповідна виплата . Працівникам , які пропрацювали на підприємстві , в установі , організації менше двох календарних місяців , середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час . Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював , середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці .

А тому середня заробітна плата ОСОБА_1 за один робочий день складає : ( а.с. 163 том 1 )

( 4 681 грн. 20 коп. - за березень заробітна плата +1 905 грн. 06 коп. за квітень заробітна плата ) : в березні 20 робочих дні + 22 робочих дні в квітні = 156 грн. 82 коп. середня заробітна плата за один день роботи позивача .

Кількість днів за період вимушеного прогулу складає :

З 30.08.2013 рік по 19.12.2013 рік :

В серпні 2013 року - 1 день

В вересні 2013 року - 21 робочий день

В жовтні 2013 року - 23 робочих днів

В листопаді 2013 року - 21 робочих днів

В грудні 2013 року - 14 робочих днів

, всього за період з 30.08.2013 рік по 19.12.2013 рік - 80 робочих днів .

А тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 80 х 156.82 = 12 546 грн. 60 коп. , які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача..

У відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути також судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Враховуючи ,що звільнення позивача було здійснено з порушеннями його законних прав призвели до моральних страждань , втрати нормальних життєвих зв*язків і вимагали додаткових зусиль для організації життя ,на підставі ст.237-1 КЗпП України суд вважає позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди обґрунтовані . З урахуванням обставин справи , характеру та обсягу страждань позивача , характеру немайнових втрат , позиції відповідача та виходячи з засад розумності , виваженості та справедливості суд вважає ,що позовні вимоги з приводу відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню частково , а саме стягнути на користь позивача 2 000 грн .

Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода,завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями , діями чи бездіяльністю,відшкодовується особою, яка її завдала ,за наявності її вини .

Згідно п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року " Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди ", враховуючи тривалість та тяжкість моральних страждань, тяжкість вимушених змін в житті через порушення їх законних прав, погіршення стану здоров*я , виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості та врахуванням моральних страждань,суд вважає ці вимоги обгрунтованими .

Враховуючи викладене та керуючись Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 « Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» , ст.32,40,67,234,235-1 КЗпП України , ст.ст.50-60,61,79,169,209,212-215,218,223 ЦПК України ,суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства « Антонов « 3-я особа Віце -президент з персоналу та безпеки Маєвський Валерій Євгенович , Генеральний директор Державного підприємства « Антонов « Кородь Володимир Миколайович про поновлення на роботі ,визнання незаконним наказу про звільнення , стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу , стягнення моральної шкоди , визнання наказів незаконними - задовольнити частково .

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства « Антонов « від 29.08.2013 року № 4362 к про звільнення слюсаря- складальника 5 р. цеху 04 ОСОБА_1 по ст.40 п.3 КЗпП України .

Поновити ОСОБА_1 на посаді слюсаря- складальника 5 р. цеху 04 Державного підприємства « Антонов « .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді слюсаря- складальника 5 р. цеху 04 Державного підприємства « Антонов « .

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Державного підприємства « Антонов « (03062 м.Київ вул.Академіка Туполєва 1 на користь ОСОБА_1 місячної середньої заробітної плати в розмірі 3 293 грн . 13 коп.

Стягнути з Державного підприємства « Антонов « (03062 м.Київ вул.Академіка Туполєва 1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2013 року по 19 грудня 2013 рік до дня поновлення на роботі , що становить 12 545 грн.60 коп.

Стягнути з Державного підприємства « Антонов « (03062 м.Київ вул.Академіка Туполєва 1 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

В іншій частині позову - відмовити .

Стягнути з Державного підприємства « Антонов « (03062 м.Київ вул.Академіка Туполєва 1 судовий збір в розмірі 229 грн. 40 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10 днів .

Суддя: