Постанова № 36287831, 19.11.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2013 р. Справа № 804/12094/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Дєєва М.В., при секретарі судового засідання Пополітові І.М., за участю представників: позивача - Місюренко Є.В., Зінухової Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Реагент»

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі

м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД РЕАГЕНТ» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 02.09.2013 року № 0001622305, № 0001632305, № 0001642305.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01,10.2012 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт перевірки № 172/221/36574867, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначені податкові повідомлення-рішення позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони були прийняті всупереч нормам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначає, що висновки, зазначені у акті перевірки є суб'єктивною думкою перевіряючи податкового органу і не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями визнавати правочини нікчемними або такими, що не відповідають закону. З огляду на вищевикладене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись при цьому на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався. Надіслав суду заперечення проти позову, у яких зазначив, що позивачем було реалізовано товар на експорт ТОВ «Прима Дистрибьюшен» (Республіка Казахстан), тоді як собівартість товарно-матеріальних цінностей, які були придбані позивачем у ТОВ «КПД» за ціною нижчою від його придбання, а тому перевіряючими зроблені висновки про те, що купівля ТМЦ та їх подальша реалізація на експорт згідно з укладеним контрактом за ціною, нижчою від ціни придбання, не були зумовлені характером виробничої або іншої господарської діяльності товариства, оскільки не мали на меті отримання доходу від цих операцій. Намір позивача отримати дохід лише в обраний товариством спосіб - шляхом відшкодування ПДВ з бюджету не можна розглядати як самостійну ділову мету. З огляду на наведене, правочин, який спрямований винятково на зменшення бази оподаткування, який не має під собою розумної, економічно обґрунтованої, необхідної і достатньої ділової (господарської) мети може бути визнаний недійсним, а тому фахівцями ДПІ зроблено висновок, що позивачем в порушення ст. 188, ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на суму 1751357 грн. Крім того, ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» було неправомірно віднесено до валових витрат суму сплачену за маркетингові послуги, надані ФОП ОСОБА_3, в загальній сумі 360000 грн. у зв'язку з тим, що такі послуги не пов'язані з господарською діяльністю позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Статтею 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у разі якщо, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 09.07.2013 року по 29.07.2013 року співробітниками Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РЕАГЕНТ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2012 року по 31.03.2013 року, за наслідком якої було складено акт від 05.08.2013 року № 172/221/36574867 та встановлені наступні порушення:

- пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст.138, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого було занижено податок на прибуток у сумі 62675 грн., у тому числі за ІV квартал 2012 року в сумі 37800 грн. та за І квартал 2013 року в сумі 24875 грн.;

- завищення збитків у І кварталі 2013 року у сумі 49076 грн.;

- пп.14.1.36, пп.14.1.179, пп. 14.1.181, пп 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 п. 200.1 ст. 200 ПК України, в результаті чого було завищено ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 1751326 грн.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем були подані заперечення за вих. № 415 від 16.08.2013 року.

Листом Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 18995/10/22-110 від 27.08.2013 року висновки, викладені у акті перевірки, залишені без змін.

На підставі висновків проведеної перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.09.2013 року:

- № 0001622305, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 94012 грн. 50 коп., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 62675 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31337 грн.;

- № 0001632305, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 49076 грн.;

- № 0001642305, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання із податку на додану вартість у загальній сумі 2627003 грн. 50 коп., з яких за основним платежем (збільшено податкове зобов'язання) у розмірі 1751326 грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 875677 грн. 50 коп.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» мав взаємовідносини з підприємством ТОВ «КПД» за договором від 17.05.2011 року №368/11.

Згідно з умовами договору укладеного з ТОВ «КПД» (Продавець) було поставлено ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» (Покупець) товари народного споживання, найменування, ціна та кількість яких зазначається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною до цього договору.

Виробником товару є ТОВ «КПД».

Передача придбаних позивачем у ТОВ «КПД» товарів здійснювалась на складі продавця за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Автопаркова, 1 та зберігалась у тому ж місці до подальшої його реалізації, відповідно до укладеного договору про зберігання від 17.05.2011 року №391/11, актів здачі-приймання робіт від 30.09.2011 року №1445; від 31.01.2012 року №123; від 30.09.2012 року №2059; від 31.01.2013 року №131.

Приймання товару здійснювалась на підставі виписаних довіреностей, що підтверджується журналом виписаних довіреностей на отримання товару по взаємовідносинам з ТОВ «КПД» за період жовтень 2012 року - березень 2013 року.

Товар було поставлено згідно з видатковими накладними: від 16.10.2012 року №2066 на загальну суму 713402 грн. 77 коп.; від 18.10.2012 року №2096 на загальну суму 413007 грн. 13 коп.; від 18.10.2012 року №2097 на загальну суму 397583 грн. 83 коп.; від 24.10.2012 року №2109 на загальну суму 548895 грн. 06 коп.; від 24.10.2012 року № ІЛ000000228 на загальну суму 320970 грн. 55 коп.; від 11.11.2012 року №2260 на загальну суму 343545 грн. 54 коп.; від 14.11.2012 року №2261 на загальну суму 134534 грн. 41 коп.; від 14.11.2012 року №2262 на загальну суму 313918 грн. 10 коп.; від 21.11.2012 року №2307 на загальну суму 187254 грн. 35 коп.; від 21.11.2012 року №2308 на загальну суму 360627 грн. 52 коп.; від 21.11.12 №2309 на загальну суму 361 770,32 грн.; від 21.11.2012 року №2308 на загальну суму 360627 грн. 52 коп.; від 21.11.2012 року №2338 на загальну суму 566033 грн.; від 21.11.2012 року №2339 на загальну суму 115931 грн. 63 коп.; від 30.11.2012 року №2349 на загальну суму 318649 грн. 93 коп.; від 30.11.2012 року №2350 на загальну суму 349268 грн. 52 коп.; від 11.12.2012 року №2478 на загальну суму 437274 грн. 60 коп.; від 11.12.2012 року №2479 на загальну суму 80008 грн.73 коп.; від 11.12.2012 року №2480 на загальну суму 220502 грн. 14 коп.; від 12.12.2012 року №2481 на загальну суму 473852 грн. 09 коп.; від 12.12.2012 року №2482 на загальну суму 25034 грн. 57 коп.; від 12.12.2012 року №2483 на загальну суму 286963 грн. 62 коп.; від 17.12.2012 року №2518 на загальну суму 426465 грн. 13 коп.; від 17.12.12 №2519 на загальну суму 291389 грн. 95 коп.; від 21.12.2012 року №2555 на загальну суму 453733 грн. 82 коп.; від 21.12.2012 року №2556 на загальну суму 8503 грн. 30 коп.; від 21.12.2012 року №2557 на загальну суму 157905 грн. 52 коп.; від 21.12.2012 року №2558 на загальну суму 7680 грн.; від 24.12.2012 року №2559 на загальну суму 244752 грн. 04 коп.; від 24.12.2012 року №2560 на загальну суму 9338 грн. 88 коп.; від 24.12.2012 року №2561 на загальну суму 413190 грн. 84 коп.; від 12.03.2013 року №556 на загальну суму 273049 грн. 27 коп.; від 22.03.2013 року №557 на загальну суму 13815 грн. 74 коп.; від 22.03.2013 року №558 на загальну суму 508095 грн. 74 коп.; від 27.03.2013 року №568 на загальну суму 238777 грн. 40 коп.; від 27.03.2013 року №569 на загальну суму 491986 грн. 88 коп.

Згідно з даними декларацій з ПДВ за жовтень 2012 року - березень 2013 року, згідно Додатку № 5 «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» Позивачем по контрагенту TOB «КПД» було сформовано податковий кредит на підставі податкових накладних: від 16.10.2012 року №131 на загальну суму ПДВ 118900 грн. 46 коп.; від 18.10.2012 року №132 на загальну суму ПДВ 68834 грн. 52 коп.; від 18.10.2012 року №93 на загальну суму ПДВ 66263 грн. 97 коп.; від 24.10.2012 року №167 на загальну суму ПДВ 91482 грн. 51 коп.; від 24.10.2012 року №166 на загальну суму ПДВ 53495 грн. 09 коп.; від 14.11.2012 року №68 на загальну суму ПДВ 57257 грн. 54 коп.; від 14.11.2012 року №163 на загальну суму ПДВ 22422 грн. 40 коп.; від 14.11.2012 року №109 на загальну суму ПДВ 52319 грн. 68 коп.; від 21.11.2012 року №150 на загальну суму ПДВ 31209 грн. 06 коп.; від 21.11.2012 року №151 на загальну суму ПДВ 60104 грн. 59 коп., від 21.11.2012 року №210 на загальну суму ПДВ 19321 грн. 94 коп.; від 21.11.2012 року №152 на загальну суму ПДВ 60295 грн. 05 коп.; від 30.11.2012 року №258 на загальну суму ПДВ 53108 грн. 32 коп.; від 30.11.2012 року №259 на загальну суму ПДВ 58211 грн. 42 коп.; від 11.12.2012 року №59 на загальну суму ПДВ 72879 грн. 10 коп., від 11.12.2012 року № 60 на загальну суму ПДВ 13334 грн. 79 коп.; від 11.12.2012 року № 61 на загальну суму ПДВ 36750 грн. 36 коп.; від 11.12.2012 року №62 на загальну суму ПДВ 78975 грн. 35 коп.; від 12.12.2012 року №64 на загальну суму ПДВ 47827 грн. 27 коп.; від 17.12.2012 року №121 на загальну суму ПДВ 71077 грн. 52 коп.; від 17.12.2012 року №122 на загальну суму ПДВ 48564 грн. 99 коп.; від 21.12.2012 року №182 на загальну суму ПДВ 75622 грн. 30 коп.; від 21.12.2012 року №191 на загальну суму ПДВ 26317 грн. 59 коп.; від 24.12.2012 року №189 на загальну суму ПДВ 40792 грн. 01 коп.; від 21.11.2012 року № 211 на загальну суму ПДВ 94338 грн. 83 коп., від 31.01.2013 року № 247 на загальну суму ПДВ 41 грн. 67 коп.; від 12.12.2012 року №63 на загальну суму ПДВ 4 172,43 грн.; від 21.12.2012 року №183 на загальну суму ПДВ 1417 грн. 22 коп.; від 21.12.2012 року №184 на загальну суму ПДВ 1280 грн.; від 24.12.2012 року №275 на загальну суму ПДВ 1556 грн. 48 коп.; від 24.12.2012 року №190 на загальну суму ПДВ 68865 грн. 14 коп.; від 12.03.2013 року №188 на загальну суму ПДВ 45508 грн. 21 коп.; 22.03.2013 року №189 на загальну суму ПДВ 2302 грн. 62 коп.; 22.03.2013 року №201 на загальну суму ПДВ 84095 грн. 74 коп.; від 27.03.2013 року №232 на загальну суму ПДВ 81997 грн. 81 коп.; від 27.03.2013 року № 226 на загальну суму ПДВ 39796 грн. 23 коп.

Оплата за придбаний товар у ТОВ «КПД» за вищевказаний період здійснювалась позивачем у безготівковій формі на рахунок контрагента, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться у матеріалах справи.

Придбану у ТОВ «КПД» продукцію, ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» було реалізовано по ВЕД контракту ТОО «Прима Дистридьюшн» (резидент республіки Казахстан) відповідно до умов договору №396/11 від 29.06.2011 року.

На умовах контракту поставки ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» було здійснено поставку товару партіями відповідно до специфікацій автомобільним транспортом на умовах ІНКОТЕРМС 2010 у філію ТОО «Прима дистридьюшн».

Вартість поставки була включена у вартість реалізованого товару на експорт, що обумовлено ВЕД контрактом.

Так, позивачем було поставлено продукцію для народного споживання ТОО «Прима дистридьюшн згідно вантажно-митними деклараціями: від 05.10.2012 року №110070000/2012/324436; від 22.10.2012 року №110070000/2012/325803; від 22.10.2012 року №110070000/2012/325811; від 31.10.2012 року №110070000/2012/3266; від 16.11.2012 року №110070000/2012/328101; від 22.11.2012 року №110070000/2012/328793; від 22.11.2012 року №110070000/2012/328788; від 03.12.2012 року №110070000/2012/329611; від 12.12.2012 року №110070000/2012/330435; від 14.12.2012 року №110070000/2012/330647; від 18.12.2012 року №110070000/2012/330941; від 21.12.2012 року №110070000/2012/331212; від 27.12.2012 року №110070000/2012/331683; від 27.03.2013 року №110070000/2013/305296; від 29.03.2013 року №110070000/2013/305473.

Транспортування товару здійснювалось за допомогою наступних підприємств:

- ТОВ «Неолітднепр» відповідно до договору від 25.05.2011 року №25051/ж1;

- ТОВ «ІТЛ-Груп» відповідно до договору від 19.10.2012 року №19/10;

- ФОП ОСОБА_4 відповідно до договору від 19.10.2012 року №19/10;

- ТОВ «Айкью Транс» відповідно до договору від 29.10.2012 року №19/10;

- ТОВ «Діоніс Плюс» відповідно до договору від 13.11.2012 року №15/11.

Відповідач не заперечує про реальність здійснення господарських операцій, а лише стверджує, що у позивача була відсутня розумна економічна причина, що характерна для господарських операцій - отримання прибутку.

Так, в акті перевірки відповідач зазначив, що при порівнянні фактурної вартості реалізованого товару по ВМД із сукупною сумою ціни (з ПДВ), сплаченої за дану продукцію на території України, та понесених витрат пов'язаних з реалізацією, фінансовий результат від проведених операцій на експорт - це збиток у загальній сумі 738526 грн. 97 коп., а саме - 10134463 грн. 03 коп. (сума реалізації продукції на експорт); сума придбання (сума закупівлі товару) - 10507959 грн. 66 коп., в т.ч. ПДВ - 1751326 грн. 60 коп.; витрати, понесені з реалізацією - 1112023 грн. 60 коп. Також, відповідач зазначив, що реалізація товару без врахування в ціні продажу всіх понесених витрат дають підстави стверджувати, що купівля цього товару та його подальша реалізація на експорт згідно з договором за ціною, нижчою від ціни придбання, не була зумовлена характером виробничої або іншої господарської діяльності підприємства, яке перевірялось, оскільки не мала на меті отримання доходу від цих операцій, а отже не пов'язана з його господарською діяльністю.

Згідно п.п. 14.1.231 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. З даним твердженням суд погодитися не може, оскільки позивач мав мету одержання прибутку.

З даним твердженням суд погодитися не може, з огляду на наступне.

Позивач зазначив, що метою позивача було здійснення експорту товару, внаслідок чого виникла можливість розширювати виробництво, збільшувати прибуток за рахунок освоєння нових ринків, підвищувати чи підтримувати техніко-економічний рівень виробництва під впливом міжнародної конкуренції.

Також, відповідно до фінансового звіту позивача вбачається, що метою господарської операції з продажу товару на експорт було одержання прибутку.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 ПК України, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Таким чином, у разі експорту платником ПДВ товарів, база оподаткування визначається відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України, а саме, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України в разі експорту товарів датою виникнення податкових зобов'язань є дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетину митного кордону України, оформленої відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.п. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції з експорту товарів (супутніх послуг), якщо їх експорт підтверджений митною декларацією, оформленою відповідно до вимог митного законодавства.

Враховуючи викладене, з метою достовірного відображення обсягів експортованих товарів у податковій звітності платник повинен відображати обсяги експортованих операцій, що підтверджені ВМД, в тому звітному періоді, в якому фактично здійснено вивезення експортованих товарів за межі митної території України (дата фактичного перетину товаром митного кордону має бути зазначена у вантажній митній декларації).

Позивачем долучені до матеріалів справи всі первинні бухгалтерські документи по здійсненню господарської діяльності з TOB «КПД», а саме докази придбання, отримання, передачі, транспортування товару, а також оплату, що здійснювалась відповідно до платіжних доручень, які були досліджені під час перевірки.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. №996-XIV (надалі Закон №996-XIV ) визначено, що первинний документ - це документ який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричинити реальні зміни в структурі активів та зобов'язань сторони.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону №996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

При цьому, вказаним пунктом наданий виключний перелік підстав коли та чи інша операція не вважається постачанням товарів. Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає органу державної податкової служби відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до абз. "а" п. 198.1. ст. 198 ПКУ право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженімитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Враховуючи вищевказане, суд доходить висновку, що позивачем було сформовано податковий кредит на підставі вищезазначених норм Податкового кодексу України, у зв'язку із придбанням товарів, які були використані у власній господарській діяльності, та були підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 02.09.2013 року № 0001632305, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі на 49076 грн.

Зі змісту матеріалів перевірки вбачається що зазначене податкове повідомлення-рішення було винесено в результаті завищення позивачем від'ємного значення у І кварталі 2013.

Проте, з наявною в матеріалах справи податкової декларації з прибутку за І квартал 2013 року ТОВ «ТД «РЕАГЕНТ» було задекларовано дохід (рядок 01) у сумі 31062350 грн. та витрати (рядок 04) у сумі 31111426 грн., тим самим у рядку 07 визначається об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності за формулою (рядок 01 - рядок 04).

Так, позивачем було задекларовано від'ємне значення у розмірі 49076 грн.

Проте, відповідачем ні в акті перевірки, ні під час судового засідання не було надано належних та обґрунтованих пояснень щодо зменшення такого значення.

Отже, суд критично ставиться до встановленого відповідачем порушення, а тим самим зазначене податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.09.2013 р. №0001622305, то судом було встановлено наступне.

У періоді, що перевірявся відповідачем було виявлено, що ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_3, який на підставі договорів про надання маркетингових послуг у вигляді дослідження коню'ктури ринку за певними напрямками:

- від 01.10.2012 року №ТДР00564/12. Відповідно до акту виконаних послуг від 01.10.2012 року №00564/12 сума договору складає 60000 грн. Звіт від 30.10.2012 року;

- від 01.11.2012 року №ТДР00615/12. Відповідно до акту виконаних послуг від 01.11.2012 року №00615/12 сума договору 60000 грн. Звіт від 30.11.2012 року;

- від 01.12.2013 року №ТДР00667/12. Відповідно до акту виконаних послуг від 03.12.2012 року №00667/12 сума договору складає 60000 грн. Звіт від 31.12.2012 року;

- від 02.01.2013 року №ТДР00003/13. Відповідно до акту виконаних послуг від 02.01.2013 року №00003/13 сума договору складає 60000 грн. Звіт від 31.01.2013 року;

- від 01.02.2013 року №ТДР00052/13. Відповідно до акту виконаних послуг від 01.02.2013 року №00052/13 сума договору складає 60 000 грн. Звіт від 28.02.2013 року;

- від 01.03.2013 року №ТДР00081/13. Відповідно до акту виконаних послуг від 01.03.2013 року №00081/13 сума договору складає 60000 грн. Звіт від 29.03.2013 року.

Загальна вартість отриманих маркетингових послуг склала 360000 грн.

Оплата здійснювалась у безготівковому вигляді на рахунок постачальника послуг ФОП ОСОБА_3 відповідно до платіжних доручень .

Як було зазначено позивачем, такі дослідження були необхідні ТОВ «ТД РЕАГЕНТ» для розширення своєї господарської діяльності та опанування нових ринків, з метою здійснення оптимального впливу на споживача для забезпечення максимального споживання за оптимальної ціни та одержання в результаті цього довгострокового прибутку.

З метою оподаткування під маркетинговими послугами (маркетингом) слід розуміти послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління рухом продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків (пп. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу).

До маркетингових послуг належать: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та поширення інформації про продукцію (роботи, послуги).

У торговельній сфері маркетинг передбачає проведення комплексу таких заходів: аналіз кон'юнктури ринку, дослідження в галузі ціноутворення, вплив на рівень попиту, налагодження комунікацій, розгортання служб сервісу тощо.

Для здійснення маркетингової діяльності підприємство повинно:

- проводити комплексні дослідження ринку;

- здійснювати аналіз ринку;

- сегментувати ринок;

- позиціонувати товар;

- розробляти маркетинг-мікс (маркетинговий комплекс) тощо.

Головною умовою для врахування у складі витрат на проведення маркетингових послуг є їх документальне підтвердження та зв'язок таких витрат з господарською діяльністю платника податку, що і було зроблено Позивачем наддавши до перевірки договори, акти приймання-здачі виконаних робіт та звіти про здійснення маркетингового дослідження.

Право на віднесення до валових витрат платника податків суми сплачені на отримання маркетингових послуг підтверджуються наступними нормами Податкового кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Кодексу.

Підпунктом "г" пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу передбачено, що до складу інших витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу).

З матеріалів, які було надано позивачем для підтвердження своєї позиції, ФОП ОСОБА_3 було здійснено всі заходи, що передбачені загальними правилами по здійсненню маркетингових послуг. Також, позивачем було повністю підтверджено використання таких досліджень у господарській діяльності.

Таким чином, позивач має право віднести до складу валових витрат суму сплачену за одержання маркетингових послуг від ФОП ОСОБА_3, а тому висновок про завищення валових витрат та збільшення податку на прибуток у сумі 62675 грн. не відповідає діючому законодавству.

З огляду на вищевиколадене, суд доходить висновку, що відповідачем прийняті оскаржені податкові повідомлення-рішення без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому зазначені вище податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).

Як підтверджується матеріалами справи, судові витрати позивача складають 2294 грн.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про необхідність присудження з Державного бюджету України позивачу документально підтверджених судових витрат в сумі 2294 грн.

Керуючись ст.ст. 71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Реагент»- задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.09.2013 року № 0001622305, № 0001632305, № 0001642305, винесені Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

Судові витрати в розмірі 2249 грн. (дві тисячі двісті сорок дев'ять гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Реагент» з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 25.11.2013 року.

Суддя М.В. Дєєв