Рішення № 36287478, 07.11.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 1715/11821/12

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Тимощук О.Я.

при секретарі - Грібінчак К.П.

з участю відповідачів - ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3

представника відповідачів - адвоката ОСОБА_4

представника третьої особи - органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради - ОСОБА_5

третіх осіб - ОСОБА_6, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рівне справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Фактор» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_3, треті особи: УДМС України у Рівненській області, ЖКП «Паркове», ЖКП «Західне», орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, Цибір»єва ОСОБА_10 про виселення та за позовом третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 до ТзОВ «РК «Фактор» і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки, -

в с т а н о в и в :

В червні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «РК «Фактор» звернулося в Рівненський міський суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи: ВГІРФО УМВС України у Рівненській області, ЖКП «Паркове, ЖКП «Західне» про виселення.

В поданій до суду позовній заяві ТзОВ «РК «Фактор» зазначило, що 02 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю Комерційним банком «Арма» (його правонаступником є ТзОВ «РК «Фактор») і відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за №31/07/840-N/5, згідно з яким відповідач отримав кредитні кошти на поточні потреби в сумі 40000 доларів США. Кредитні кошти надавалися строком до 01 вересня 2018 року, з оплатою 18% процентів річних.

02 вересня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком (позивачем) та поручителем було укладено договір поруки за №31/07/840-П/5, за яким поручителем є ОСОБА_2.

Відповідно до п. 1.1. договору поруки поручитель зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором у повному обсязі таких зобов'язань. Відповідно до п. 1.2. договору поруки поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно. Відповідно до п. 2.3. кредитного договору позичальник (відповідач-1) здійснює повернення кредиту щомісячно до 20 числа місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в сумі не менше ніж 334,00 доларів США 00 центів на відкритий йому позичковий рахунок в TзOB КБ «АРМА». Відповідно до п. 2.4. кредитного договору несплата позичальником (відповідач-1) процентів протягом 20-ти календарних днів є підставою для вимоги дострокового повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для дострокового звернення банком (позивачем) стягнення на заставлене майно.

Далі, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 30 червня 2011 року Рівненським міським судом було ухвалено рішення у цивільній справі за №2-4247/11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю комерційний банк «АРМА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, треті особи: ВГІРФО УМВС України у Рівненській області, орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, житлово-комунальне підприємство «Паркове», житлово- комунальне підприємство «Західне», ОСОБА_9, ОСОБА_11 в інтересах неповнолітнїх ОСОБА_3 та ОСОБА_12 про стягнення коштів, звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, яким судом позов задоволено частково, а саме:

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТзОВ Комерційного банку «АРМА» заборгованість у сумі 480 544,31 (чотириста вісімдесят тисяч п'ятсот сорок чотири) грн. 31 коп.

Звернуто стягнення на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 шляхом надання ТзОВ Комерційному банку «АРМА», як іпотекодержателю, права на продаж вищевказаної квартири будь-якій особі-покупцеві з усіма повноваженнями та з отриманням будь-яких документів необхідних для здійснення продажу.

Звернуто стягнення на нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою : м.Рівне, вул. Достоєвського, будинок 23-а, що належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом надання ТзОВ Комерційному банку «АРМА», як іпотекодержателю, права на продаж вищевказаного домоволодіння будь-якій особі-покупцеві з усіма повноваженнями та з отриманням будь-яких документів, необхідних для здійснення продажу.

В задоволені позовних вимог ТзОВ Комерційного банку «АРМА» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про виселення з квартири та домоволодіння - судом відмовлено. Тому що, як зазначено в рішенні Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року, позивач письмово не звертався до відповідачів з вимогою добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги.

06 квітня 2012 року апеляційним судом Рівненської області рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року було переглянуто та ухвалено нове рішення, яким рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року скасовано частково; позов TOB КБ «АРМА» задоволено частково, в частині звернення стягнення на домоволодіння, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Достоєвського, будинок 23-а, що належить на праві власності ОСОБА_1 та квартиру, розташовану в АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_8 в погашення заборгованості за кредитним договором від 02.09.2008 року №31/07/840-N-5 в сумі 383 637 (триста вісімдесят три тисячі шістсот тридцять сім) грн. 91 коп., шляхом надання ТзОВ Комерційному банку «АРМА», правонаступником якого є TOB «PK Фактор» як іпотекодержателю, права на продаж вищевказаного домоволодіння будь-якій особі-покупцеві з усіма повноваженнями та з отриманням будь-яких документів необхідних для здійснення продажу. В іншій частині рішення залишити без змін. Тобто, залишено без змін рішення Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року в частині відмови суду у виселенні відповідачів з квартири у АДРЕСА_3, та із домоволодіння, розташованого в м.Рівне, вул.Достоєвського, будинок 23-а.

В зв»язку з цим, як зазначає позивач у своїй позовній заяві, 10 квітня і 23 травня 2012 року ТзОВ «РК «Фактор» направило вимоги відповідачам про добровільне виселення та зняття з реєстрації із спірних житлових приміщень. Оскільки вони добровільно не виселелися, позивач просить суд виселити їх із зняттям з реєстраційного обліку.

В ході розгляду даної справи представник позивача подавав до суду заяви від 16 листопада 2012 року, 11 грудня 2012 року, 09 січня 2013 року, 29 травня 2013 року, 04 червня 2013 року, 23 липня 2013 року, 24 вересня 2013 року, 03 жовтня 2013 року, 08 жовтня 2013 року (а.с.57, 70, 81, 168, 189, 232, 246, 261, 263), в яких просить розглядати дану справу без участі його представника, свої позовні вимоги підтримує повністю.

Заявлена позивачем (згідно з його позовною заявою) третя особа у даній справі - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ВГІРФО УМВС України в Рівненській області, на підставі її заяви від 16 листопада 2012 року (а.с.60), була замінена ухвалою суду від 19 листопада 2012 року у зв»язку з її реорганізацією на належну третю особу управління Державної міграційної служби (УДМС) України в Рівненській області.

Представники третіх осіб у даній справі ЖКП «Паркове» і ЖКП «Західне» в судове засідання не з»явилися без поважних прични і заяв або письмових пояснень суду не надали, хоча були повідомлені у встановленому законом порядку про час і місце розгляду справи.

В поданій до суду заяві від 25 лютого 2013 року (а.с.97) відповідачі ОСОБА_7, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 просили суд розглядати справу без їхньої участі, посилаючись на те, що їхні інтереси представлятимуть двоє інших відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2

25 лютого 2013 року до суду надійшла заява від відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 (а.с.98) про залучення до участі у даній справі третьої особи на стороні відповідачів орган опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради, посилаючись на те, що у зв»язку з вимогою позивача про виселення мешканців з жилого будинку по вул.Достоєвського, 23-а м.Рівне порушуватимуться житлові права їхньої неповнолітньої дочки ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка там проживає. Ухвалою суду від 25 лютого 2013 року цю заяву було задоволено (а.с.107).

11 березня 2013 року від ОСОБА_3 надійшла до суду заява про залучення її до участі в справі як третьої особи на стороні відповідачів (а.с.110-111). Ухвалою суду від 11 березня 2013 року її заяву задоволено (а.с.116).

24 квітня 2013 року від ОСОБА_3 на підставі ст.34 ЦПК України надійшла до суду позовна заява як від третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору до позивача-відповідача ТзОВ «РК «Фактор» та відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки №31/07/840-N-5-2 від 02 вересня 2008 року, укладеного між ТзОВ КБ «Арма» і ОСОБА_1 стосовно домоволодіння №23-а по вул.Достоєвського у м.Рівне (а.с.150-155). Ухвалою суду від 24 квітня 2013 року її позовна заява була прийнята до розгляду разом з первісним позовом ТзОВ «РК «Фактор» (а.с.161-163).

В поданій до суду позовній заяві третя особа із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 зазначає, що 02 вересня 2008 року її батько відповідач у даній справі ОСОБА_1 уклав із ТзОВ КБ «Арма» кредитний договір за №31/07/840-N/5, згідно з яким отримав кредитні кошти на поточні потреби в сумі 40000 доларів США. Тоді ж, 02 вересня 2008 року, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між її батьком ОСОБА_1 і ТзОВ КБ «Арма» було укладено іпотечний договір за №31/07/840-N/5-2, згідно з яким іпотекодавець ОСОБА_1 забезпечує всі вимоги іпотекодержателя, які випливають з кредитного договору №31/07/840-N/5 від 02 вересня 2008 року. Предметом іпотеки за цим іпотечним договором є нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.Достоєвського, 23-а та належить ОСОБА_1 на праві власності. На момент укладення спірного іпотечного договору №31/07/840-N/5-2 від 02 вересня 2008 року вона була зареєстрована і проживала разом з батьками ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в житловому будинку №23-а по вул.Достоєвського у м.Рівне. На той час їй виповнилося лише 13 років, про укладення зазначеного іпотечного договору вона не знала, його укладення було здійснено без відома і погодження з органом опіки і піклування. Внаслідок цього було порушено її житлові права та інтереси, встановлені законом.

В зв»язку з цим ОСОБА_3 в своїй позовній заяві просить задовольнити її позов до позивача-відповідача ТзОВ «РК «Фактор» та відповідача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки №31/07/840-N-5-2 від 02 вересня 2008 року, а в первинному позові ТзОВ «РК «Фактор» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині виселення з домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Достоєвського, будинок 23-а, просить відмовити за безпідставністю позовних вимог первісного позивача.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в поданій до суду заяві від 28 травня 2013 року визнали позов третьої особа із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 і просять його задовольнити (а.с.170-172).

Позивач ОСОБА_16 «РК «Фактор» 12 червня 2013 року подав суду заперечення проти позову третьої особа із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3, в якому не визнав його, вважає його безпідставним, посилаючись при цьому на ч.4 ст.9, ст.109 ЖК України, ст.ст.39-40 Закону України «Про іпотеку» (а.с.192-193).

Тоді ж, 12 червня 2013 року, позивач ОСОБА_16 «РК «Фактор» подав до суду уточнену позовну заяву (а.с.205-207), в якій він просить залучити у справі за первісним позовом ТзОВ «РК «Фактор» співвідповідачем неповновнолітню ОСОБА_3, а також виселити:

1) з квартири АДРЕСА_4 ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, неповнолітню ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та всіх інших осіб, які проживають на спірній житловій площі;

2) з домоволодіння по вул.Достоєвського, 23-а у м.Рівне тих же самих осіб - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, неповнолітню ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та всіх інших осіб, які проживають на спірній житловій площі.

Ухвалою суду від 17 червня 2013 року клопотання ТзОВ «РК «Фактор», зазначене в уточненій позовній заяві, в частині залучення співвідповідачем неповновнолітньої ОСОБА_3 у справі за первісним позовом ТзОВ «РК «Фактор» задоволено (а.с.213-214), і на вимогу третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 (а.с.210) розгляд справи відповідно до ч.2 ст.33 ЦПК України вирішено здійснити спочатку.

04 липня 2013 року до суду надійшла заява від Цибір»євої ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, про залучення її до участі в даній справі як третю особу на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.224-225). В своїй заяві вона посилається на те, що вся їхня сім»я, тобто вона, її мати ОСОБА_2, вітчим ОСОБА_1 і неповнолітня сестра ОСОБА_3, зареєстровані і проживають разом в одному будинку за адресою: м.Рівне, вул.Достоєвського, 23-а. В червні 2013 року їй стало відомо від сестри ОСОБА_3, що позивач ОСОБА_16 «РК «Фактор» просить виселити з житлового будинку №23-а по вул.Достоєвського у м.Рівне всіх його мешканців. Отже, під загрозою вислення також опинилася і вона, внаслідок чого порушується її конституційне право на житло. З метою захисту її житлових прав Цибір»єва О.І. в поданій заяві просить суд залучити її до участі в справі як третю особу на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмета спору.

Ухвалою суду від 04 липня 2013 року задоволено заяву Цибір»євої О.І. про залучення її до участі в даній справі як третю особу на стороні відповідачів без самостійних вимог щодо предмета спору (а.с.228-229).

В судовому засіданні 05 вересня 2013 року (а.с.242-241) відповідач ОСОБА_1 дав суду пояснення. Зокрема, він пояснив, що заявленого позивачем ОСОБА_16 «РК «Фактор» позову про виселення відповідачів він не визнає, вважає його безпідставним. Зазначив, що житловий будинок по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне він купив у ОСОБА_17, попередньо сплативши їй завдаток в розмірі 20 (двадцять) тисяч доларів США згідно з розпискою від 12 вересня 2007 року, а решту такої ж самої суми мав сплатити при офіційному оформленні договору купівлі-продажу. За домовленістю з ОСОБА_17 у вересні 2007 року він приступив до ремонту вказаного будинку, а на початку жовтня 2007 року у відремонтований будинок вселилася і стала проживати вся його сім»я: він, дружина ОСОБА_2, її дочка від попереднього шлюбу Цибір»єва О.І. і дочка від шлюбу з ОСОБА_2 ОСОБА_3 Майже через рік, 02 вересня 2008 року, він уклав з ОСОБА_17 договір купівлі-продажу житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне, сплативши їй решту суми 20 (двадцять) тисяч доларів США. Тоді ж, 02 вересня 2008 року він уклав з банком іпотечний договір стосовно цього будинку. А 03 березня 2009 року в цей будинок прописалися він і решта членів його сім»ї.

В судовому засіданні 30 вересня 2013 року (а.с.257-258) представник третьої особи Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області - ОСОБА_18 дала суду пояснення. Вона вважає, що підстав для визнання недійсним договору іпотеки щодо житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне немає. Але, що стосується виселення дітей відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 ОСОБА_3 і Цибір»євої О.І., які на момент укладення договору купівлі-продажу спірного житлового будинку та іпотечного договору були неповнолітніми і проживали в ньому, то виселяти дітей не мали права. Для участі в судових дебатах 07 листопада 2013 року представник управління ДМС України в Рівненській області не прибув.

Представник третьої особи органу опіки і піклування виконкому Рівненської міської ради ОСОБА_5 в судовому засіданні 30 вересня 2013 року (а.с.257-258) пояснив, що до органу опіки і піклування не надходила заява про дачу дозволу на укладення договору іпотеки житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне, в якому проживали неповнолітні діти ОСОБА_3 і Цибір»єва О.І. До органу опіки і піклування звертаються за таким дозволом, якщо діти в житловому приміщенні зареєстровані. Між тим, в судових дебатах 07 листопада 2013 року представник органу опіки і піклування виконкому Рівненської міської ради ОСОБА_5 висловив свою думку про те, що немає підстав для виселення ОСОБА_3 і Цибір»євої О.І. з житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне. Тому що, як він зазначив, на момент укладення договору купівлі-продажу цього будинку та іпотечного договору, тобто 02 вересня 2008 року, вони були неповнолітніми і проживали в ньому.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, а також відповідач і третя особа ОСОБА_3 і третя особа Цибір»єва О.І. в судових дебатах 07 листопада 2013 року позову ТзОВ «РК «Фактор» про їх виселення з житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне не визнали і просять відмовити позивачу у його позові. Просять суд задовольнити позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору щодо цього будинку.

Заслухавши пояснення сторін і третіх осіб у даній справі, дослідивши показання допитаних як свідків, в порядку ст.184 ЦПК України, показання відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_3 і Цибір»євої О.І., а також показання свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20 і ОСОБА_17, дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позов ТзОВ «РК «Фактор» про виселення підлягає до часткового задоволення.

Стосовно виселення мешканців квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності іпотекодавцям - відповідачам ОСОБА_1, ОСОБА_7 і ОСОБА_8, то позов ТзОВ «РК «Фактор» в цій частині підлягає до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, і це відповідає матеріалам справи, що 02 вересня 2008 року відповідач у даній справі ОСОБА_1 уклав із ТзОВ КБ «Арма» кредитний договір за №31/07/840-N/5, згідно з яким отримав кредитні кошти на поточні потреби в сумі 40000 доларів США. Кредитні кошти надавалися строком до 01 вересня 2018 року, з оплатою 18% процентів річних.

02 вересня 2008 року у забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ТзОВ КБ «Арма» та ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7 було укладено іпотечний договір за №31/07/840-N/5-l (а.с.238-240). Предметом іпотеки є нерухоме майно - квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та належить ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на праві власності.

Відповідно до ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з рішенням Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року у цивільній справі за №2-4247/11 (а.с.18-20), яке вступило в законну силу, було звернуто стягнення на нерухоме майно квартиру, розташовану в м Рівне АДРЕСА_6, що належить на праві власності ОСОБА_1, ОСОБА_7С.і ОСОБА_8, шляхом надання ТзОВ КБ „Арма", як іпотекодержателю, права на продаж будь-якій особі покупцеві з усіма повноваженнями та отримання будь-яких документів необхідних для здійснення продажу. Однак в задоволення позову ТзОВ КБ «Арма» про виселення з квартири її мешканців судом відмовлено, тому що позивач письмово не звертався до відповідачів з письмовою вимогою добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги.

Після ухвалення Рівненським міським судом зазначеного рішення від 30 червня 2011 року (а.с.18-20) позивач виправив допущену помилку щодо виселення і надіслав відповідачам вимогу про добровільне виселення з квартири, розташованої в АДРЕСА_7, що підтверджується вимогами позивача ОСОБА_16 «РК «Фактор» від 10 квітня і 23 травня 2012 року (а.с.24-40). Оскільки відповідачі добровільно не виселелися із зазначеної квартири, позивач і звернувся з цим позовом до суду.

Однак суд вважає, що виселенню із спірної квартири підлягають не всі відповідачі, які зазначені як у первісній позовній заяві (а.с. 3-7), так і в уточненій позовній заяві (а.с.205-207), а лише ті з них, які зареєстровані і проживають в цій квартирі. Як вбачається з матеріалів справи, в квартирі, розташованій в м Рівне АДРЕСА_6, зареєстрована і проживає лише один відповідач її співвласник та іподекодавець ОСОБА_7, яка і підлягає виселенню і зняттю з реєстраційного обліку. Стосовно виселення із спірної квартири відповідачів ОСОБА_1 і ОСОБА_8, то вони хоча і є її співвласниками та іпотекодавцями, але в ній не зареєстровані і не проживають, а зареєстровані і проживають за іншими адресами, а саме: ОСОБА_1 в житловому будинку №23-а по вул.Достоєвського у м.Рівне, а ОСОБА_8 в квартирі АДРЕСА_8. Що стосується виселення із зазначеної квартири інших відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_9, зазначених у первісній позовній заяві, то вони не є ні власниками цієї квартири, ні її іпотекодержателями, ні її мешканцями. Вони зареєстровані і проживають зовсім за іншими адресами: ОСОБА_2 - в житловому будинку №23-а по вул.Достоєвського у м.Рівне, а ОСОБА_9 - в квартирі АДРЕСА_8.

Вимоги позивача ОСОБА_16 «РК «Фактор», викладені у його уточненій позовній заяві від 12 червня 2013 року (а.с.205-207), про виселення з квартири по вул.Ковалевської, буд.6/8, кв.10 у м.Рівне не тільки зазначених у ній п»яти відповідачів, а й відповідача і третьої особи ОСОБА_3 та всіх інших осіб, які проживають на спірній житловій площі, - є безпідставними. Адже відповідач і третя особа ОСОБА_3 в зазначеній квартирі не зареєстрована, не проживала і не проживає, не є її співвласником та іпотекодавачем, на неї не претендує. Що стосується вимоги позивача про виселення з цієї квартири всіх інших осіб, то така вимога є неконкретною і необгрунтованою і не може бути судом задоволена.

Стосовно позовної вимоги ТзОВ «РК «Фактор» про виселення відповідачів з житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне, то в цій частині позов підлягає до задоволення також частково, виходячи з наступного.

Так, 02 вересня 2008 року, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №31/07/840-N/5 від 02 вересня 2008 року між ОСОБА_1 і ТзОВ КБ «Арма» було укладено ще один іпотечний договір - за №31/07/840-N/5-2, згідно з яким іпотекодавцем є ОСОБА_1 (а.с.235-237). Предметом іпотеки за цим іпотечним договором є нерухоме майно - домоволодіння, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Достоєвського, будинок 23-а та належить ОСОБА_1 на праві власності.

Слід зазначити, що на момент укладення іпотечного договору №31/07/840-N/5-2 від 02 вересня 2008 року щодо вказаного домоволодіння у ньому фактично проживали без реєстрації ОСОБА_1, його дружина ОСОБА_2 і двоє їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, і Цибір»єва ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, які на той час були неповнолітніми. Цю обставину підтвердили в судовому засіданні допитані як свідки (в порядку ст.184 ЦПК України) відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, допитана третя особа Цибір»єва О.І., а також свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20 і ОСОБА_17

Згідно зі статтею 32 ЦК України, статтею 177 СК України та статтею 17 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. У зв'язку із наведеним слід виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Оскільки в даному випадку неповнолітні діти ОСОБА_3 і Цибір»єва О.І. на момент укладення договору іпотеки від 02 вересня 2008 року хоч і не були зареєстровані в спірному домоволодінні по вул.Достоєвського, буд.23-а м.Рівне, але фактично в ньому проживали з жовтня 2007 року, то за таких обставин вони мали право користування цим житлом. Як зазначено в пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді спорів про право користування жилим приміщенням необхідно брати до уваги, що ст.33 Конституції гарантує кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, свободу пересування та вільний вибір місця проживання. Це означає, що наявність чи відсутність прописки (реєстрації) самі по собі не можуть бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Отже, батько неповнолітніх дітей ОСОБА_1 вправі був укладати договір іпотеки на вказане домовлодіння лише за згодою органу опіки і піклування, однак він за такою згодою не звертався. Внаслідок цього було порушено право неповнолітніх дітей на користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. За таких обставин ОСОБА_3 і Цибір»єва О.І., які на момент укладення договору іпотеки були неповнолітніми і їхнє право користування спірним жилим будинком було порушено - виселенню не підлягають.

Крім того, ОСОБА_3 і Цибір»єва О.І. не підлягають виселенню ще й тому, що, як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_16 «РК «Фактор», всупереч вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку», письмово не звертався до них з вимогою добровільно звільнити житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання вимоги. Виселення цих осіб можливе лише за умови дотримання вимог, встановлених законом.

Таким чином, виселенню із зняттям з обліку з житлового будинку по вул. Достоєвського, 23-а у м.Рівне підлягають лише відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2, які зареєстровані і проживають в цьому будинку і які відповідно до вимог ст.40 Закону України «Про іпотеку» були попереджені позивачем про добровільне виселення в місячний термін.

Суд вважає безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню позов третьої особи із самостійними вимогами щодо предмета спору ОСОБА_3 до ТзОВ «РК «Фактор» і ОСОБА_1 про визнання недійсним договору іпотеки №31/07/840-N-5-2 від 02 вересня 2008 року, укладеного між ТзОВ КБ «Арма» і ОСОБА_1 стосовно домоволодіння №23-а по вул.Достоєвського у м.Рівне, виходячи з такого.

Як зазначено вище, згідно з рішенням Рівненського міського суду від 30 червня 2011 року у справі №2-4247/11 (а.с.18-20) і рішенням апеляційного суду Рівненської області у цій же справі від 06 квітня 2012 року (а.с.21-23) було звернуто стягнення на домоволодіння, розташоване за адресою: м.Рівне, вул.Достоєвського, будинок 23-а, та квартиру, розташовану в АДРЕСА_3, в погашення заборгованості за кредитним договором від 02.09.2008 року №31/07/840-N-5. Таким чином, відповідно до вказаних судових рішень на обидва предмети іпотеки уже звернуто стягнення, яке підлягає виконанню, як цього вимагає ст.14 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.214, 215 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Фактор» задовольнити частково.

2.Виселити ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, з квартири, що знаходиться за адресою: в АДРЕСА_3, із зняттям її з реєстраційного обліку в управлінні Державної міграційної служби України в Рівненській області.

3.У виселенні з квартири, що знаходиться в АДРЕСА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_3, які в цій квартирі не зареєстровані і не проживають - відмовити.

4.Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, і ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, з домоволодіння, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Достоєвського, 23-а, із зняттям їх з реєстраційного обліку в управлінні Державної міграційної служби України в Рівненській області.

5. У виселенні з домоволодіння, розташованого за адресою: м.Рівне, вул.Достоєвського, 23-а, ОСОБА_3 і Цибір»євої ОСОБА_10 -відмовити.

6. У позові ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Фактор» про визнання недійсним договору іпотеки №31/07/840-N-5-2 від 02 вересня 2008 року відмовити.

7.Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_7 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РК «Фактор» судові витрати в розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

8.Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у справі в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя : О.Я.Тимощук