Ухвала суду № 36286689, 07.11.2013, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 537/1136/13-к

Номер провадження 11-кп/786/211/2013

Категорія: ст. 115 ч.1 -О.Т.

Головуючий у 1-й інстанції Хіневич В.І.

Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2013 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Корсун О.М.,

суддів: Давиденка Е.В., Томилка В.П.,

при секретарі Войтенко Є.М.,

з участю прокурора Акулової С.М.,

захисника ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3

представника потерпілого ОСОБА_4,

обвинуваченого ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012180110000007 за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_3 та з внесеними доповненнями обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Кременчука, Полтавської обл., зареєстрований: АДРЕСА_1, проживаючий: АДРЕСА_2, останній раз судимого:

- 20.04.2011 року Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області за ч. 2 ст.186, 69 КК України на 3 роки позбавлення волі. Звільненого 28.02.2012 року умовно-достроково на 9 місяців 26 днів,

засуджений за ч.1 ст.121 КК України на 5 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання ОСОБА_5 частково приєднано невідбуте покарання за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука від 20 квітня 2011 року і за сукупністю вироків визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Вирішено питання про долю речових доказів.

Згідно вироку суду, 24.11.2012 року близько 21 години ОСОБА_5, разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 прийшов додому до її колишнього чоловіка ОСОБА_3 за адресою : АДРЕСА_3 до 4-го під'їзду. ОСОБА_3 вийшов на вулицю і в нього виникла сварка на ґрунті неприязних стосунків з ОСОБА_6, під час якої ОСОБА_5 вирішив вступитися за ОСОБА_6. При цьому у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на спричинення потерпілому ОСОБА_3 умисного тяжкого тілесного ушкодження.

Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_5 витяг з лівої кишені своєї куртки розкладний ніж та наніс один удар ножем ОСОБА_7 в область грудної клітини.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_5, ОСОБА_7 спричинені тяжкі тілесні ушкодження, які небезпечні для життя в момент їх заподіяння у вигляді: одиночного, сліпого проникаючого колото - різаного поранення грудної клітини з пошкодженням середостіння, яке викликало зовнішньо-внутрішню кровотечу і ускладнилось гемо-пневмотораксом, правобічною прикореневою пневмонією і лівобічною нижнє - дольовою пневмонією.

З місця вчинення злочину ОСОБА_5 зник

Цивільний позов ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 7 624, 98 грн. та моральну шкоду в сумі 40 000 грн..

Цивільний позов прокуратури м. Кременчука задоволено та стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави в особі фінансового управління Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради в місцевий бюджет м. Кременчука ( р/р 31414544700008 в ГУДК України Полтавської області, ЄДРПОУ 34698778, код платежу 24060300) кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, в сумі 6 633, 69 грн.

В частині стягнення з ОСОБА_5 на корить НДЕКЦ при УМВС України в Полтавській області судових витрат за проведення експертизи відмовлено, оскільки відповідно до ст. 15 Закону України "Про судову експертизу" проведення науково-дослідними установами судових експертиз, наукових розробок з питань організації та проведення судових експертиз фінансується за рахунок державного бюджету України.

В апеляційній скарзі з внесеними доповненнями обвинувачений ОСОБА_5 просить вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року змінити, перекваліфікувавши його дії на ст. 123 КК України, відмовити в задоволенні позову потерпілого про стягнення з нього моральної шкоди і строк відбуття покарання рахувати йому з 25.11.2012 року.

Зазначає апелянт про те, що після застосування потерпілим фізичного насильства по відношенню до ОСОБА_6 він, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання, остерігаючись за останню та себе наніс удар ножем ОСОБА_7, не маючи при цьому умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3, посилаючись на безпідставну перекваліфікацію місцевим судом дій засудженого просить вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року скасувати та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину , передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України, призначивши ОСОБА_5 більш суворе покарання та задовольнити позов ОСОБА_8 до ОСОБА_5, стягнувши на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у сумі 80 000 грн..

Потерпілий стверджує, що ОСОБА_5 мав намір позбавити його життя,оскільки прийшов до нього додому і спровокував конфлікт, а потім наніс удар ножем в область грудної клітини, намагаючись поцілити в серце, але не довів свій злочинний умисел до кінця, за обставин, які не залежали від його волі, оскільки поряд перебував його брат.

На думку потерпілого призначене судом обвинуваченому покарання є м'яким, оскільки призначене без врахування того, що ОСОБА_5 щиро не розкаявся у вчиненому.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого захисник ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Зазначає захисник , що ОСОБА_5 наніс удар потерпілому, захищаючи як ОСОБА_6, так і самого себе від насильницьких дій потерпілого і при цьому обвинувачений не мав умислу на позбавлення життя потерпілого. Твердження потерпілого про те, що обвинувачений не довів свій умисел до кінця, у зв'язку з тим, що потерпілий чинив опір та на вулицю вийшов брат потерпілого ОСОБА_9 суперечать фактичним обставинам провадження, так як свідок ОСОБА_9 - брат потерпілого, вийшов на вулицю вже після бійки. Крім того, захисник зазначає, що потерпілий і обвинувачений до події кримінального правопорушення не перебували між собою в неприязних стосунках, обвинувачений наніс удар ножем, який не є холодною зброєю, після нанесення одного удару ножем, обвинувачений мав реальну можливість продовжити наносити потерпілому удари ножем, але не вчиняв цих дій по залежним від його волі причинам.

В запереченнях на апеляційну скаргу потерпілого обвинувачений ОСОБА_5, посилаючись на обґрунтованість оскаржуваного судового рішення просить апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 залишити без задоволення. Разом з тим, вважав за необхідне направити матеріали кримінального провадження на додаткове розслідування, оскільки потерпілий ОСОБА_3 розголошує відомості досудового слідства даного провадження. Під час додаткового розслідування на думку обвинуваченого необхідно допитати: ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та витребувати роздруківки телефонних розмов з компанії «Київстар» № телефону НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 за період з 28.11.2012 р. по 28.02.2013 р. і характеризуючі дані на особу ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача; доводи обвинуваченого та його захисника, які підтримали принесену апеляційну скаргу з підстав у ній наведених ОСОБА_5 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги потерпілого; потерпілого та його представника, які підтримали принесену апеляційну скаргу, з підстав у ній наведених ОСОБА_3 і заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого; дослідивши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за який він засуджений, відповідає фактичним обставинам провадження, підтверджується зібраними у провадженні та всебічно перевіреними у судовому засіданні доказами, що отримали відповідну оцінку у вироку.

Зокрема, винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, за який його засуджено підтверджується його визнавальними показаннями у спричиненні 24.11.2012 року близько 21.00 год. у АДРЕСА_3 ударом ножа тяжких тілесних ушкоджень потерпілому після того, як останній застосував фізичне насильство до ОСОБА_6.

Такі показання обвинуваченого узгоджуються із показаннями наданими у судовому засіданні: потерпілим ОСОБА_3, який підтвердив, що 24.11.2012 року близько 21.00 год. у АДРЕСА_3 під час сварки між ним та ОСОБА_6 він останню штовхнув і після цього ОСОБА_5 спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження; свідка ОСОБА_6, яка підтвердила заподіяння обвинуваченим потерпілому тяжких тілесних ушкоджень 24.11.2012 року близько 21.00 год. АДРЕСА_3 після того, як потерпілий її відштовхнув від себе та висновками судових експертиз,тощо.

Перекваліфіковуючи дії обвинуваченого з ч.2 ст. 15, ч.1 ст. 115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України місцевий суд свій висновок мотивував тим, що:

- ОСОБА_5 не був ініціатором конфлікту між ним та ОСОБА_3,а намагався захистити ОСОБА_6 тільки після того, як до останньої почав застосовувати фізичну силу потерпілий, що підтверджується наданими у суді показаннями потерпілого і обвинуваченого;

- ОСОБА_9 - брат потерпілого у судовому засіданні показав, що коли він вибіг на вулицю, потерпілий сидів на лавці, а обвинувачений стояв поряд і забирав сумку і між ними нікого не було, як не було і ніяких перешкод. Дані показання підтверджується показаннями і самого ж потерпілого, який у суді першої інстанції стверджував, що його брат ОСОБА_9 підійшов у той момент,коли обвинувачений вже відходив із сумкою від нього;

- згідно висновку експерта № 200 від 12.02.2013 року показання ОСОБА_5 надані ним в ході проведення відтворення обстановки та обставин події вчиненого злочину,можуть відповідати об'єктивним судово-медичним даним,отриманим при судово-медичній експертизі ОСОБА_3, а саме, що ОСОБА_5 наносив удар ножем ОСОБА_3 в область тулуба, а не в область серця;

- згідно висновку експерта № 76 від 18.01.2013 року у ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: одиночного, сліпого, проникаючого, колюче-ріжучого поранення грудної клітини з пошкодженням середостіння,яке викликало зовнішньо-внутрішню кровотечу…При цьому,експертом вказано,що рубець від ушкодження знаходиться на межі грудини і мечеподібного відростку по правій біля грудинній лінії,тобто удар був нанесений в область грудної клітини.

Також сам потерпілий у судовому засіданні суду першої інстанції стверджував, що неприязних відносин між ним і обвинуваченим не було. Обвинувачений наніс йому один удар ножем він потерпілий звалив його на землю і наніс два удари ногою в область стегна лівої ноги, після чого обвинувачений підвівся взяв сумку і пішов з місця події. Вказані показання потерпілий підтвердив в апеляційній інстанції.

Вищенаведені докази є підтвердженням того, що після нанесення одного удару ножем обвинувачений розумів та бачив, що не здійснив вбивства потерпілого не продовжив свої дії для завершення злочину, якщо б умисел був направлений на здійснення вбивства потерпілого.

Твердження потерпілого про те, що обвинувачений прийшов до нього додому і спровокував конфлікт колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_6 та обвинуваченого з яких видно, що ОСОБА_5 втрутився в конфлікт, який був вже розпочатий між потерпілим та ОСОБА_6.

Крім того як видно із матеріалів кримінального провадження сам потерпілий спровокував поведінку ОСОБА_6 так як без попередження та дозволу останньої забрав їхню спільну дочку і на неодноразові прохання ОСОБА_6 з вимогою привести дочку додому до 21 години цього не зробив. 24.11.2012 року близько 21 год. обвинувачений прийшов до потерпілого з метою супроводу ОСОБА_6 так як вона йшла за дочкою у нічний час .

За таких обставин колегія суддів вважає,що наведені у вироку обставини, які були перевірені в ході апеляційного розгляду в поєднанні з іншими об'єктивними даними справи характером взаємин між обвинуваченим та потерпілим, які передували кримінальному правопорушенню, інтенсивністю та послідовністю дій, характером, локалізацією та механізмом спричинення тілесних ушкоджень, поведінкою обвинуваченого після заподіяння тілесного ушкодження у своїй сукупності не дають апеляційному суду підстав вважати, що обвинувачений мав намір заподіяти смерть потерпілому, а тому доводи потерпілого про неправильну правову кваліфікацію дій обвинуваченого і необхідність кваліфікування дій останнього за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України є необґрунтованими.

Доводи обвинуваченого про необхідність перекваліфікації його дій із ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 123 КК України, оскільки при вчиненні кримінального правопорушення щодо ОСОБА_3 перебував у стані сильного душевного хвилювання є безпідставними, і повністю спростовуються висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи № 65 від 8.02.2013 року, відповідно до якого ОСОБА_5 у момент інкримінованого йому діяння не знаходився в стані фізіологічного афекту (як психологічної підстави сильного душевного хвилювання) або в іншому особливому емоційному стані, який міг істотно вплинути на його свідомість і діяльність у досліджувальній ситуації. Під дію ч. 2-3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадає, може предстати перед слідством та судом. Не потребує заходів медичного характеру (т. 1а. к. п. 216-220).

Твердження обвинуваченого про те,що він не міг передбачати,що від нанесення удару потерпілий отримає тяжкі тілесні ушкодження спростовується вищенаведеними фактичними даними,які свідчать,що обвинувачений не міг не розуміти і не передбачати,що від його удару ножем потерпілий може отримати тяжкі ушкодження.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості не відповідають фактичним обставинам провадження та не спростовують висновки суду першої інстанції щодо призначеного покарання.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання суд в достатній мірі врахував конкретні обставини провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким, і дані про особу обвинуваченого, котрий є інвалідом другої групи довічно і знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ Кременчуцького району як пенсіонер,кримінальне правопорушення вчинив під час умовно- дострокового звільнення, по місцю проживання характеризується посередньо, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, непрацездатний з урахуванням стану здоров'я, офіційно не працює, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності. Разом із цим суд врахував обставину, яка пом'якшує покарання ОСОБА_5- щире каяття , активне сприяння розкриттю злочину, та обставину, яка обтяжують покарання ОСОБА_5 - рецидив злочинів, у зв'язку з чим місцевий суд обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність призначення за злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. Оскільки ОСОБА_5 20.04.2011 року судимий за вироком Крюківського районного суду м. Кременчука за ч. 2 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки і який 28.02.2012 року був звільнений умовно-достроково на 9 місяців 26 днів, то йому обґрунтовано остаточно призначено покарання на підставі ст. 71 КК України у виді позбавлення волі строком на 6 років.

Тому,колегія суддів вважає,що покарання,призначене ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. ст. 50,65 КК України,є справедливим,необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги потерпілого про безпідставне врахування судом при призначенні судом покарання щирого каяття,як обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого є необґрунтованими. Так , відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 визнав себе винуватим у вчиненні злочину,передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

За таких обставин, підстави для скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому покарання та посилення такого за доводами апеляційної скарги потерпілого у апеляційного суду - відсутні.

Цивільний позов потерпілого щодо стягнення з обвинуваченого моральної шкоди у розмірі 40 000 грн., вирішений в законному порядку, істотних порушень при цьому колегія суддів не вбачає, оскільки судом в достатній мірі враховано тривалість моральних страждань потерпілого, їх характер, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями, зокрема спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку обвинуваченого і потерпілого,що передували події вчинення злочину. Тому доводи апеляційної скарги як потерпілого, так і обвинуваченого в цій частині є також необґрунтованими.

За наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції відповідно до положень статті 407 КПК України не має право направляти провадження на додаткове розслідування, як про це просить обвинувачений.

За таких обставин вирок суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги потерпілого та обвинуваченого - без задоволення.

Так, як ОСОБА_5 згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину був затриманий 25.11.2012 року (т. 1 а. с. 17-19), у зв'язку з цим суду першої інстанції, в порядку виконання вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року необхідно вирішити питання щодо початку строку відбуття покарання обвинуваченим ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст. 376, 405,407 КПК України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення,а вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року щодо ОСОБА_5 - без змін.

В порядку виконання вироку Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24 травня 2013 року зобов'язати Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області вирішити питання щодо початку строку відбуття покарання обвинуваченими ОСОБА_5.

СУДДІ:

Корсун О.М. Давиденко Е.В. Томилко В.П.