Рішення № 36283365, 11.12.2013, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4231/13-ц

провадження у справі № 2/0285/1171/13

11 грудня 2013 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Романюк Ю.Г., за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:

позивача: не прибув, представник не прибув,

відповідачі: не прибули, представники не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», відповідача 2 - ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом, який уточнював в процесі розгляду справи. В остаточному варіанті позовної заяви (а.с.105-108) позивач звернувся до відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» та відповідача 2 - ОСОБА_2 з вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а саме: просить стягнути на його користь з відповідача 1 - 18177 грн. 63 коп. матеріальної шкоди, з відповідача 2 1000 грн. франшизи, як частини нанесених йому збитків, що не відшкодовуються страховиком, 850 грн. - витрат на проведення експертного автотоварознавчого дослідження, 1152 грн. - витрат на послуги за користування таксі та 5000 грн. моральної шкоди; стягнути з відповідачів на його користь понесені витрати на правову допомогу, судові витрати покласти на відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 24.12.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем не вибрав безпечну швидкість руху, не врахував безпечної обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем, який належить позивачу на праві приватної власності, внаслідок чого автомобіль позивача отримав механічні пошкодження. Вина відповідача 2 у вказаній ДТП встановлена постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2013 року. Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди позивач звернутися до ФО СПД ОСОБА_3, який має кваліфікацію судового експерта. Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача після пошкодження, з урахуванням фізичного зносу становить - 29139 грн. 08 коп. Вартість проведеного експертного товарознавчого дослідження склала 850 грн. Крім того, позивач зазначає, що винними діями відповідача 2 - ОСОБА_2 йому завдано також значної моральної шкоди: оскільки він являється інвалідом другої групи, потерпілим категорії 1 внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому протипоказана діяльність пов'язана із психологічно-емоційним навантаженням, а внаслідок ДТП він пережив надмірні душевні переживання та страждання, які супроводжувались значним нервово-емоційним навантаженням, стресами, знівеченням та виведенням з ладу до даного часу автомобіля. Внаслідок протиправних дій відповідача 2 було порушено нормальний ритм життя позивача, йому довелося прикласти значних зусиль для відновлення нормальних життєвих зв'язків, порушених через неможливість використання транспортного засобу в особистих та професійних цілях. Як наслідок, його стан здоров'я значно погіршився, він був госпіталізований до неврологічного відділення Новоград-Волинського міськрай ТМО та пройшов курс стаціонарного лікування. Не може відновити душевну рівновагу до даного часу, оскільки відповідачі відмовляються відшкодувати завдану матеріальну шкоду і тим самим унеможливлюють проведення відновлювальних ремонтних робіт його автомобіля. Враховуючи вищевикладене, позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у 5 000 грн. Разом з цим, зазначає, що з 09.10.2012 року по 19.11.2012 року його малолітній син перебував на стаціонарному лікуванні, в ході якого переніс дві операції. ДТП, яка сталася з вини відповідача 2 - ОСОБА_2, мала місце саме в період його післяопераційної реабілітації. У зв'язку з цим, протягом січня-квітня 2013 року позивач був змушений користуватись послугами таксі - фізичної особи СПД ОСОБА_4, для транспортування свого малолітнього сина до лікарні в м. Новоград-Волинський для проходження лікувальних процедур, оскільки його автомобіль був виведений з ладу внаслідок вищевказаної ДТП. Згідно акту наданих послуг від 09.03.2013 р. за користування таксі позивач вказує, що сплатив 1152 грн. Відповідач 2 - ОСОБА_2, укладав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу, з іншим відповідачем 1 по даній справі - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО», до якої позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування. 05.04.2013 року відповідачем 2 було частково відшкодовано завдану позивачеві шкоду в розмірі 9961,45 грн. У зв'язку з частковим відшкодуванням, позивач звернувся до цієї страхової компанії стосовно відшкодування йому матеріальної шкоди в повному обсязі, наголошував на своїй незгоді з сумою страхового відшкодування та просив її перерахувати, відповідно обґрунтовуючи свою позицію. На його звернення про відшкодування шкоди в повному обсязі отримав відмову. На момент звернення до суду невідшкодованою залишається завдана матеріальна шкода в розмірі 19177 грн. 63 коп. та витрати на проведеного експертного товарознавчого дослідження в сумі 850 грн. У зв'язку відмовою страхової компанії відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі та невідшкодуванням шкоди винною в ДТП особою позивач був змушений звертатись за правовою допомогою та до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

В судове засідання позивач та його представник не прибули, в письмовій заяві поданій до суду 11.12.2013 року, позивач просив розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач 1 - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» участі представника у жодному судовому засіданні не забезпечили, про час і місце судового розгляду були повідомлені вчасно та належним чином щоразу, що підтверджується матеріалами справи. Надіслали на адресу суду письмові заперечення на позов, які (в остаточній редакції від 28.11.2013 року, отриманій судом 09.12.2013 року) зводяться до того, що відповідач 1 вважає позовні вимоги необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне: дійсно між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, за яким страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової події відшкодувати завдану страхувальником шкоду життю, здоров'ю та майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу і в період дії вищевказаного договору - 24.12.2012 р., сталася дорожньо-транспортна пригода у вигляді зіткнення забезпеченого транспортного засобу з автомобілем позивача, в результаті чого останній транспортний засіб було пошкоджено. Відповідно до Звіту ТОВ «Юніверсал асістанс Україна» № 2809/1020 від 14.02.2013 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 11 953 грн. 74 коп. Позивач звернувся до відповідача 1 із заявою на виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої страхова компанія сплатила на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 9961 грн. 45 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена відповідачем 1 у відповідності до статей 25 Закону України «Про страхування», 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на підставі звернення ОСОБА_1 та страхового акту № 1286-24 від 05.04.2013 р. З суми збитку суми страхового відшкодування було виключено суму ПДВ - відповідно до пп. 36.2 статті 36 Закону України № 1961-ІV. Суму страхового відшкодування було розраховано відповідно до Закону України № 1961-ІУ (копія розрахунку додається). Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то на думку страхової компанії така вимога жодним належним та допустимим доказом не підтверджена, а тому такі позовні вимоги не підлягають задоволенню. За таких обставин, відповідач 1 просить в задоволенні позову до «Страхова компанія «ВУСО» відмовити повністю та в подальшому розглядати справу без присутності відповідача 1 та його представника.

Відповідач 2 - ОСОБА_2 в судові засідання жодного розу не зявлявся, про час і місце судового розгляду був щоразу повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомляв. 16.10.2013 року подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи відкласти, оскільки він не може бути присутнім у засіданні суду, про причини неявки суду не повідомив (а.с.85). В наступні судові засідання відповідач не прибував повторно, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Жодних доказів на підтвердження підстав відкладення судового засідання суду не надав, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи у його відсутність не подавав. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, вирішення її в точній відповідності з законом та з метою дотримання права ОСОБА_2 на участь у процесі прийняття рішення, суддею неодноразово було відкладено розгляд справи. Однак, відповідач 2 своїм право не скористався, в дане судове засідання не прибув повторно, явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

З врахуванням вказаних обставин, з метою дотримання строків розгляду справи та недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі своїми процесуальними правами - суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін та їх представників на підставі наявних у ній матеріалів та доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 197 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, зясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.12.2012 року на 216 км автодороги Київ-Чоп, поблизу села Нова Романівка Новоград-Волинського району Житомирської області за участю автомобіля марки «Кіа Сеratо», державний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль Кіа Сеratо), під керуванням відповідач 2 - ОСОБА_2 та автомобіля марки «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, (далі автомобіль - Chevrolet Aveo), який належить позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності, під керуванням водія ОСОБА_5, відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі ДТП), внаслідок якої автомобіль Chevrolet Aveo отримав механічні пошкодження.

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.12.2012 року (а.с.23).

Для встановлення розміру завданої матеріальної шкоди, внаслідок вказаної ДТП позивач звернувся до судового експерта ФО СПД - ОСОБА_3, який має кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожньо-транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Актом огляду ТЗ від 18.01.2013 року встановлено пошкодження автомобіля позивача та зазначено про необхідність заміни та/або відновлення кожної з пошкоджених деталей та частин вказаного ТЗ (а.с.6).

Відповідно до висновку № В-103 автотоварознавчого дослідження від 28.01.2013 року вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача після пошкодження, з урахуванням фізичного зносу, становить - 29139 грн. 08 коп., вартість матеріального збитку спричинена власнику автомобіля становить - 29139 грн. 08 коп., дійсна ринкова вартість автомобіля 58332 грн. 72 коп. (а.с.8-9). Вартість проведеного експертного товарознавчого дослідження склала 850 грн. і була сплачена позивачем (а.с.7).

Між відповідачем 1 - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та відповідачем 2 - ОСОБА_2 укладено договір № АВ/7910902 строком дії з 11.07.2012 року по 10.07.2013 року обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних (далі Договір обов'язкового страхування), за яким страховик взяв на себе зобов'язання у випадку настання страхової події (ДТП) відшкодувати завдану страхувальником шкоду майну третіх осіб при експлуатації забезпеченого транспортного засобу (а.с.48). За умовами цього Договору обов'язкового страхування ліміт відповідальності за завдану шкоду майну становить 50000,00 грн.; безумовна франшиза складає 0,00 грн. (а.с.50).

Позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про виплату страхового відшкодування, за результатами розгляду якої страхова компанія сплатила на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 9961 грн. 45 коп.

У зв'язку з частковим відшкодуванням, позивач звернувся до страхової компанії стосовно відшкодування йому матеріальної шкоди в повному обсязі. На його звернення про відшкодування шкоди в повному обсязі отримав відповідь, в якій страхова компанія зазначає, що з суми збитку, визначеного на підставі звіту ТОВ «Юніверсал асістанс Україна» № 2809/1020 від 14.02.2013 року та страхового акту № 1286-24 від 05.04.2013 року було виключено суму ПДВ в розмірі 1992,29 грн., а тому розмір страхового відшкодування, який підлягав до виплати позивачу складає 9961,45 грн. і було перераховано останньому 05.04.2013 року (а.с.24).

Відповідно до Звіту ТОВ «Юніверсал асістанс Україна» № 2809/1020 від 14.02.2013 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає - 11 953 грн. 74 коп., ринкова вартість ТЗ до пошкодження - 63815,12 грн. (а.с.51-58).

Дані обставини не оспорювались сторонами та підтверджуються наданими сторонами дослідженими у судовому засідання матеріалами справи (а.с.6-24, 47-76).

Станом на день розгляду справи у суді фактично ремонт автомобіля позивача відбувся, що стверджується долученими позивачем та дослідженими у судовому засіданні документами, які підтверджують понесені останнім фактичні витрати на ремонт автомобіля Chevrolet Aveo, а саме:

- накладними: № 145 від 15.06.2013 року на суму 12137,00 грн. та №173 від 01.08.2013 року на суму 2686,00 грн., якими підтверджується придбання позивачем запчастин на автомобіль Chevrolet Aveo у ФОП ОСОБА_6 на загальну суму 14823,00 грн. (а.с.125, 122-124);

- накладною № 23 від 09.10.2013 року на суму 2484,00 грн., якою підтверджується придбання позивачем лакофарбових матеріалів на автомобіль Chevrolet Aveo у ФОП ОСОБА_7 на вказану суму (а.с.128, 126, 127);

- актом № 116 від 21.11.2013 року виконаних робіт по ремонту автомобіля Chevrolet Aveo, виконанних ФОП ОСОБА_8Г, у якому відображена перелік виконаних робіт та витрачених матеріальних цінностей та ціни на вказані роботи, загальна сума яких складає 11995,00 грн. (а.с.129, 130-131) і була сплачена позивачем 21.11.2013 року, що підтверджується товарним чеком № 71 від 21.11.2013 року (а.с.132).

Разом з цим, судом встановлено, що позивач є інвалідом другої групи та потерпілим категорії 1 внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с. 25, 26), йому протипоказана діяльність пов'язана із психологічно-емоційним навантаженням (а.с. 25 на звороті).

Відповідно до виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 3240, ОСОБА_1 в період з 19.29.2013 року по 29.03.2013 року пройшов курс стаціонарного лікування у неврологічному відділенні Новоград-Волинського міськрай ТМО (а.с.27).

Відносини між сторонами в сфері страхування регулюються: Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року (в редакції з останніми змінами та доповненнями, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 цього Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Порядок здійснення оцінки колісних транспортних засобів встановлено «Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженою Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» №142/5/2092 від 24 листопада 2003 року, зареєстровано в Міністерстві юстиції України за №1074/839524 листопада 2003 р.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Пунктом 37.5 ст. 37 цього Закону передбачено, що страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

За змістом п. 36.1. ст. 36 цього Закону, страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно із Законом України «Про страхування» №85/96-ВР від 07.03.1996 року (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Розмір страхової суми (ліміт відповідальності страховика) визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року - страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п. 36.4. ст. 36 цього Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

За змістом ч. 1, ч. 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування; збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом статтей 1187, 1188 ЦК України, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом статей 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПУ України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У своїх запереченнях на позов представник відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» просить суд врахувати, що в матеріалах справи містяться абсолютно різні дані, що суперечать один одному щодо вартості відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, що відбулось 24.12.2012 р., а тому, посилаючись на ч. 1 ст. 143 ЦПК України, він вважає, що призначення судової експертизи по даній справі є обов'язковим. При цьому, в запереченнях відповідача 1 на позов та в матеріалах справи відсутні клопотання відповідача 1 про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

Тобто, зазначаючи та усвідомлюючи своє право заявляти відповідні клопотання та подавати заяви, зокрема про призначення судової автотоварознавчої експертизи та наслідки відмови скористатись ним, відповідач 1 своїм правом не скористався.

Суд був позбавлений можливості розяснити сторонам у справі у судових засіданнях право заявляти відповідні клопотання та подавати заяви, оскільки а ні позивач (його представник), а ні представник відповідача 1, а ні відповідач 2 у судові засіданні жодного разу не зявлялись. З метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, вирішення її в точній відповідності з законом та з метою дотримання права сторін на участь у процесі прийняття рішення, суддею неодноразово було відкладено розгляд справи. Однак, сторони своїм право не скористались.

З врахуванням вказаних обставин, з метою дотримання строків розгляду справи та недопущення зловживання особами, які беруть участь у справі своїми процесуальними правами, оскільки жодна із сторін своїм правом заявити відповідні клопотання та подати заяви, зокрема про призначення ти проведення судової автотоварознавчої експертизи, не скористалась - суд розглянув дану справу на підставі наявних у ній матеріалів та поданих доказів, визначивши розмір заподіяної шкоди, виходячи із вартості відновлювального ремонту автомобіля позивача після пошкодження, з урахуванням фізичного зносу, тобто, вартості матеріального збитку спричиненого позивачу, становленої висновком № В-103 автотоварознавчого дослідження від 28.01.2013 року, проведеного судовим експертом ФО СПД - ОСОБА_3, який має кваліфікацію судового експерта зі спеціальності 12.2 «Визначення вартості дорожньо-транспортних засобів, розміру збитку, завданого власнику транспортного засобу».

Так, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, для визначення розміру завданої матеріальної шкоди внаслідок ДТП позивач звернувся до судового експерта ФО СПД - ОСОБА_3, відповідно до висновку № В-103 автотоварознавчого дослідження якого вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача після пошкодження, з урахуванням фізичного зносу, становить 29139 грн. 08 коп., вартість матеріального збитку спричинена власнику автомобіля - 29139 грн. 08 коп.

Станом на день розгляду справи у суді фактично ремонт автомобіля позивачавідбувся і його вартість склала: 14823,00 грн. (придання позивачем запчастин на автомобіль) + 2484,00 грн. (придбання позивачем лакофарбових матеріалів на автомобіль Chevrolet Aveo) + 11995,00 грн. (сплачені позивачем за виконання робіт по ремонту автомобіля Chevrolet Aveo) = 29302,00 гривень.

Суд вважає доведеним, що матеріальні збитки розмір фактичної (реальної) шкоди, яких зазнав позивач складають 29302 грн. 00 коп., оскільки позивач довів суду, що ним придбано запчастин на автомобіль у ФОП ОСОБА_6, лакофарбові матеріали у ФОП ОСОБА_7 на вказану суму та сплачена вартість робіт по ремонту автомобіля, виконанних ФОП ОСОБА_8Г, що підтверджено поданими позивачем та дослідженими судом відповідними документами: накладними, актами виконаних робіт та товарними чеками, які знаходяться в матеріалах справи.

Разом з цим, враховуючи, що відповідно до висновку № В-103 автотоварознавчого дослідження, проведеного судовим експертом, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», державний номер НОМЕР_2, внаслідок його пошкодження в результаті ДТП, що відбулась 24.12.2012 р. становить 29139 грн. 08 коп., а цивільно-правова відповідальність відповідача 2 - ОСОБА_2 - особи, яку визнано винної у скоєнні цієї ДТП, застраховано у відповідача 1 - ПрАТ «СК «ВУСО» по договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з обовязковим лімітом відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого - 50000,00 грн., суд вважає, що розмір недоплаченого страхового відшкодування, який підлягає стягненню з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь позивача складає: 29139,08 грн. (вартість матеріального збитку спричинена позивачу, визначена висновком автотоварознавчого дослідження) 9961,45 грн. (сплачена сума страхового відшкодування) = 19177,63 грн.

Однак, приймаючи до уваги, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 суму матеріальної шкоди в розмірі 18177,63 грн., то суд, враховуючи положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, вважає, що з відповідача 1 підлягає до стягнення на користь позивача сума понесених ним матеріальних збитків в межах заявлених останнім позовних вимог - в розмірі 18 177,63 грн., оскільки в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами, а тому підлягають до задоволення.

Пунктом 36.6. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 року встановлено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

За договором № АВ/7910902 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних, укладеним між відповідачем 1 - Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» та відповідачем 2 -ОСОБА_2 - безумовна франшиза складає 0,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач хибно вважав, що безумовна франшиза у сумі 1000,00 грн. підлягає до стягнення з відповідача 2 - ОСОБА_2, а тому в цій частині позовних вимог відмовляє.

Як вже зазначалось вище, вартість проведеного на замовлення позивача (з метою визначення розміру завданої пошкодженням автомобіля матеріальної шкоди, внаслідок ДТП, у вчиненні якої рішенням суду визнано винним відповідача 2) експертного товарознавчого дослідження, яка була сплачена позивачем складає 850 грн.

За таких обставин, суд вважає, що вказана суму підлягає до стягнення з відповідача 2 - ОСОБА_2, а тому в цій частині позов задовольняє.

Щодо позивних вимог в частині стягнення з відповідача 2 на користь позивача матеріальної шкоду у вигляді витрат за послуги таксі в розмірі 1152,00 грн., то позивачем не доведено достовірними доказами причинного звязку між зазначеними витратами та протиправними діями відповідача 2, а саме, що протиправні дії відповідача у вигляді скоєння ДТП, внаслідок якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження потягли за собою зазначені у акті прийому-передачі наданих послуг від 09.03.2013 р., складеному СПД ОСОБА_4, витрати.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, в період з 09.10.2012 року по 19.11.2012 року малолітній син позивача перебував на стаціонарному лікуванні у ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України (а.с. 28, 29). Як зазначає позивач, ДТП мала місце саме в період його післяопераційної реабілітації і у зв'язку з цим, протягом січня-квітня 2013 року він був змушений користуватися послугами таксі фізичної особи СПД ОСОБА_4 для транспортування свого малолітнього сина до лікарні в м. Новоград-Волинський для проходження лікувальних процедур, оскільки його автомобіль був виведений з ладу внаслідок вищевказаної ДТП. Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 09.03.2013 р., складеного СПД ОСОБА_4, за використання таксі в період з 23.01.2013 року по 01.02.2013 року та з 25.02.2013 року по 06.03.2013 року позивач сплатив 1152,00 гривень (а.с.30-31).

Однак, представлені позивачем в якості доказів: акт прийому-передачі наданих послуг від 09.03.2013 р. - позбавляє суд можливості встановити, що послуги таксі надавались саме для транспортування хворого сина позивача до лікарні; виписка з історії хвороби та карта хворого сина - не містять інформації про необхідність прибування останнього до лікарні в певні дні для проходження лікувальних процедур, види та кількість яких також не вказана, не підтверджують факт такого прибуття та не констатують кількість таких візитів.

Відтак, підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 матеріальної шкоди у вигляді витрат за послуги таксі в розмірі 1152,00 грн. відсутні, а тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

За змістом ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала у випадках, встановлених законом.

Згідно розяснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вважає доведеним, що внаслідок порушення законних прав позивача (у зв'язку із пошкодженням його майна) неправомірними діями відповідача 2, позивачу була заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню у відповідності до положень ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК України. Тобто, потерпілому слід відшкодувати також моральну шкоду, що передбачена пунктом 3 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України і таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

При визначенні розміру моральної шкоди суд враховує вимоги розумності, добросовісності, справедливості та виваженості, приймаючи до уваги всі обставини справи в їх сукупності, глибину фізичних та душевних переживань та страждань позивача, який, безумовно відчув негативні емоції та дискомфорт, оскільки позбавлення можливості належно користуватися автомобілем для особистих, сімейних, робочих та господарських потреб вплинуло на реалізацію його особистих та повязаних з трудовою діяльністю намірів і планів та порушило звичайний ритм життя; стан здоров'я позивача та членів його сім'ї, зокрема його малолітнього сина (а.с. 25 - 29); враховуючи у даному конкретному випадку ступінь тяжкості вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, - суд визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2500,00 грн., що не буде надмірним в українському суспільстві та є адекватним тим стражданням, яких зазнав позивач.

Вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу не підлягає до задоволення, оскільки не підтверджується достатніми належними та допустимими доказами - позивачем на надано доказів оплати наданих йому юридичних послуг (правової допомоги): будь-які касові ордери, чеки чи платіжні доручення з цього приводу в матеріалах справи відсутні.

Окрім того, слід звернути увагу, що відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Згідно з ч. 1 ст. 56 ЦПК України правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги

З наданого позивачем акту прийому передачі наданих послуг по Договору про надання юридичних послуг від 02.09.2013 року (а.с.32) вбачається, що він укладений та підписаний з Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра Лекс+» в особі директора ОСОБА_9, проте статуту сказаної юридичної особи, на підставі якого вона здійснює свою діяльність, свідоцтва про її державну реєстрацію та будь-яких інших доказів, на підтвердження повноважень Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Лекс+» в особі директора ОСОБА_9 та їх права на надання правової допомоги - позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно з частиною 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідачів в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволеної частини позовних вимог (а.с. 26, 27).

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 10, 11, 56, 57-61, 84, 88, 208, 209, 212 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 3, 11,15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (код ЄДРПОУ 31650052) на користь ОСОБА_1 завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоду в розмірі 18177 (вісімнадцять тисяч сто сімдесят сім) гривень 63 копійки.

Стягнути з відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» в дохід держави судовий збір в сумі 181 (сто вісімдесят одна) гривня 77 копійок.

Стягнути з відповідача 2 - ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Валентиновича витрати, понесені на проведення експертного автотоварознавчого дослідження в сумі 850 (вісімсот пятдесят) гривень та моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі пятсот) гривень.

Стягнути з відповідача 2 - ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір: в сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок та в сумі 229 (двісті двадцять девять) гривень 40 копійок, всього 237 (двісті тридцять сім) гривень 90 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області через Новоград-Волинський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду складено в повному обсязі та підписано 16 грудня 2013 року

Суддя Ю.Г. Романюк