Рішення № 36282264, 20.12.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 0308/12295/12 Провадження № 22-ц/773/1848/13 Головуючий у 1 інстанції: Кухтей Р.В. Категорія: 27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О. І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю пр-ка позивача - Ліпкевича І.В.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2012 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося в суд із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 14.04.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційний Банк «Дельта», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 001-02985-140408, за умовами якого позивач відкрив відповідачеві картковий рахунок НОМЕР_1 в національній валюті - гривні, випустив та надав платіжну картку з ПІН-кодом та здійснював обслуговування на умовах, викладених у Тарифах та Правилах здійснення операцій за картковими рахунками.

Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 07.06.2012 року за нею утворилася заборгованість в розмірі 9123,15 грн., яка складається з тіла кредиту - 4240,38 грн., заборгованості за відсотками - 2275,93 грн., заборгованості за комісіями - 2606,84 грн. та пені - 200 грн..

Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача на свою користь вказані грошові кошти та судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп..

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2012 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» 9123 грн. 15 коп. заборгованості за кредитним договором та 214 грн. 60 коп. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про відмову в позові.

В апеляційному суді відповідач просить задовольнити апеляційну скаргу із наведених у ній підстав.

Представник позивача просить апеляційну скаргу відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині визначення розміру заборгованості - до зміни з наступних підстав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 14 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за яким останній видано платіжну картку із кредитним лімітом у розмірі 5000 грн. (а.с.5-9).

За умовами кредиту відповідач зобов'язувалась погашати кредит щомісячно, не пізніше 15 числа. Відповідно до Умов надання кредитної картки та підписаних сторонами Тарифів обов'язковий мінімальний платіж складається із:

- частки обов'язкового погашення тіла кредиту - 7% від суми використаних коштів станом на день розрахунку;

- нарахованих процентів за кредит - 23,99 % річних;

- плати за обслуговування овердрафту - 1,99 % від суми використаних кредитних коштів щомісячно у день поповнення кредитного рахунку;

- плати за прострочені заборгованості - 0,01% обов'язкового мінімального платежу, але не менше та/або не більше 50 грн. за кожен факт прострочення;

- суми заборгованостей минулих періодів.

Із наданої позивачем виписки із рахунку вбачається, що відповідач користувалася наданими кредитними коштами, шляхом їх зняття із карткового рахунку 15.04.2008 року у розмірі 4995 грн., 24.07.2008 року - 1000 грн., 18.10.2008 року - 1040 грн. (а.с.78-88).

Протягом 2008 року кредит погашався щомісячно, але у серпні, листопаді та грудні - після 15 числа. Протягом 2009 та 2010 років кредит погашався не щомісячно та у менших розмірах, ніж визначено договором. Останній платіж відповідачем здійснено 16.04.2010 року у розмірі 200 грн..

Відповідно до ст.ст.256, 257, 258, 261, 267 ЦК України загальна позовна давність, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно п.5.2 договору він набуває чинності з дати укладення сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.

Покликання апелянта на те, що договір укладався строком на 1 рік - не заслуговує на увагу, оскільки спростовується вище наведеним п.5.2 договору. Пунктом 1.4 договору передбачено не строк дії договору, а встановлено, що кредитування рахунку в межах кредитної лінії здійснюється протягом 364 календарних днів. Кожна наступна кредитна лінія надається після спливу строку надання попередньої, на умовах, погоджених сторонами у цьому договорі та не потребує підписання додаткових угод.

Враховуючи дату здійснення відповідачем останнього платежу по договору - 16.04.2010 року, позивач не пропустив встановлений законом 3-річний термін для звернення із позовом в суд про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Разом з тим, із розрахунку позивача вбачається, що пеня у розмірі 200 грн. нарахована позивачем по 50 грн. відповідно 31.08.2009 року, 30.09.2009 року, 30.11.2009 року та 31.03.2010 року, тобто понад один рік до звернення в суд із цими позовними вимогами.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Щодо стягнення заборгованості тіла кредиту - 4240,38 грн., заборгованості за відсотками - 2275,93 грн. та заборгованості за комісіями - 2606,84 грн., то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність стягнення саме цих сум.

Жодних належних та допустимих доказів щодо того, що цей розмір заборгованості має бути іншим, або що така заборгованість взагалі відсутня - відповідач ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду не надала.

Покликання апелянта на безпідставне зазначення у рішенні про надання банком кредиту в розмірі 30000 грн. - не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.1.3 договору банк надає держателю кредит шляхом відкриття відновлювальної відкричної кредитної лінії на загальну суму 30000 грн. та на день укладання цього договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 5000 грн. (а.с.5).

Покликання апелянта на невірне зазначення у тексті рішення суду першої інстанції про невідомий їй договір між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 від 20.02.2008 р. - не впливає на суть оскаржуваного рішення, оскільки це є опискою, яка може бути виправлена судом у відповідності до вимог ст.219 ЦПК України.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо необхідності включення у розмір заборгованості пені в сумі 200 грн. зроблені з порушенням норм матеріального права, то згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 04 жовтня 2012 року в даній справі в частині визначення розміру заборгованості змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» 8923 грн. 15 коп. (вісім тисяч дев'ятсот двадцять три грн. 15 коп.) - заборгованість за кредитним договором № 001-02985-140408 від 14 квітня 2008 року.

В решті рішення суду першої інстанції - залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: