Рішення № 36280948, 13.12.2013, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 622/395/12

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13.12.2013

Ружинський районний суд Житомирської області

у складі :

головуючого - судді Нейло В. М.

при секретарі - Геворковій Д.С.

з участю: - представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Ружині справу за позовом ОСОБА_3 до приватного сільськогосподарського підприємства ім.Цюрупи про визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до ПСП ім.Цюрупи з вищевказаним позовом, в якому за-значила, що є власником земельної ділянки площею 2.5840 га, розташованої на території Бис-тріївської сільської ради Ружинського району та призначеної для ведення товарного сільсько-господарського виробництва.

Вказана земельна ділянка знаходяться в користуванні у відповідача відповідно до дого-вору оренди землі, укладеного 21.04.2009 р. від її імені з ПСП ім.Цюрупи. Однак зазначений договір оренди вона не підписувала і не доручала іншій особі підписувати його. З вказаних підстав позивачка просить суд визнати цей договір оренди землі недійсним, витребувати у відповідача та повернути їй земельну ділянку.

В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали, давши по-яснення аналогічні викладеним в позовній заяві.

Крім того, позивачка суду пояснила, що про існування оспорюваного нею договору орен-ди землі взнала лише в 2012 році, в 2009 році ніяких копій документів для укладення нового договору оренди в бухгалтерію відділку ПСП ім.Цюрупи не подавала, сам договір оренди зем-лі з ПСП ім. Цюрупи не підписувала і не давала доручення іншій особі на підписання його. Про те, що замість неї хтось інший підписав вказанний договір дізналася у 2012 році і тоді ж звернулася до суду із зазначеним позовом. Весь цей час її земельною ділянкою користується ПСП ім.Цюрупи, а вона до 2012 року отримувала за це від відповідача орендну плату.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали повністю, пояснивши, що дійсно ПСП ім.Цюрупи користується для сільськогосподарського виробництва земельною ділянкою, належною позивачці. Договір про оренду цієї ділянки з нею було укладено в письмовій формі, вона погоджувалась на укладення вказаного договору, про що свідчить те, що позивачка отри-мувала за користування своєю землею орендну плату в ПСП ім.Цюрупи.

Тому, з врахуванням викладеного, ПСП ім.Цюрупи вважає, що підстав для визнання до-говору оренди недійсним та витребування земельної ділянки у відповідача та повернення її позивачці немає.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою вста-новлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання корис-туватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до ст.ст.14, 16, 18, 19 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998р. ( з наступними змінами та доповненнями) договір оренди землі укладається у письмовій формі і набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов та державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 1 ст.210, ч.3 ст.640 ЦК України та ч.1 ст.20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набирає чинності з моменту його державної реєстрації.

Частиною 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчине-ний у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підстави визнання недійсним договору оренди землі, передбачені ч.2 ст.15Закону Украї-ни «Про оренду землі».

П.9 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, передбачено, що підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання його недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8 Порядку, а також порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 15 Закону України «Про оренду землі».

В статті 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено істотні умови договору оренди землі, відсутность яких в договорі оренди землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Крім того, ч.1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.

Тобто, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання вимоги, передбаченої ч.3 ст.203 ЦК України, щодо того, що волевиявлення учасника правочину повинно бути віль-ним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ №039966 ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 2.5840 га, розташованої на території Бистріївської сільської ради Ружинського району Житомирської області та призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.7).

21 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та Приватним сільськогосподарським під-приємством ім.Цюрупи було укладено договір, відповідно до якого в оренду відповідачу пере-давалась вищевказана-належна позивачці земельна ділянка.

На вказаному договорі є підписи сторін і він 10.09.2009 р. був зареєстрований Ружинсь-ким відділом Житомирської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру у Дер-жавному реєстрі земель за № 040922100023 (а.с.5).

Проте з пояснень позивачки вбачається, що підпис на зазначеному договорі належить не їй і вона також не надавала доручень іншим особам на підписання цього договору від її імені.

Ці пояснення позивачки підтверджуються висновком за результатами проведення судо-во-почеркознавчої експертизи №1/490 від 18.04.2013 р.1 з якого вбачається, що експертом встановлено, що договір оренди землі від 21.04.2009р., укладений від імені ОСОБА_3 та ПСП ім.Цюрупи підписаний не ОСОБА_3 , а іншою особою (а.с.145-151).

Доказів, які б ставили під сумнів вищевказаний висновок експерта, а також доказів наяв-ності доручення ОСОБА_3 іншій особі на підписання вказаного договору, відповідач суду не надав.

Суд вважає, що покази свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 не спростовують вищевказа-ного, оскільки зазначені свідки пояснили, що вони не памятають, чи в 2009 році ОСОБА_6 підпідписала договір та не змогли пояснити хто і коли оформив на ньому договір оренди.

Суд також вважає необгрунтованими посилання представника відповідача на те, що ви-щевказанний висновок експерта є неповним, оскільки, як вбачається з нього, а також з пояс-нень експерта в суді, експерт, будучи попередженим у встановленому порядку про криміналь-ну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, надав відповіді на всі питання, вказані в ухвалі суду про призначення експертизи, а також дослідив всі матеріали, надані судом для проведен-ня експертизи, у суду відсутні підстави для сумніву у висновку експерта, оскільки відповідно до Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту України від 08.10.1998р. №53/5( в редакції наказу Мінюсту України від 26.12.12 р.№ 1950/5), експерт досліджував, крім експериментальних зразків почерку, вільні та умовно-вільні зразки почерку ОСОБА_3, які були направлені експерту НДЕКЦ після повернення матеріалів з Житомирської філії КНДІСЕ в звязку з неможливістю провести експертизу за браком вільних зразків, оскільки ЖФ КНДІСЕ були направлені тільки експериментальні зразки підпису ОСОБА_3.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача, що експерту не було надано 8-15 зразків вільного почерку позивачки, так як, вільні зразки почерку в кількості 8-15 зразків досліджуються експертом при їх наявності, однак по даній справі вільних зразків по-черку в кількості 8-15 зразків відповідачем по справі для надання для дослідження експерту НДЕКЦ надано не було.

Таким чином, оскільки позивачка як орендодавець не підписувала спірний договір орен-ди, згоди та повноважень на його укладення й підписання іншій особі не надавала, є всі підста-ви вважати доведеною відсутність у неї волевиявлення на укладення цього договору, а сам до-говір, виходячи з положень передбачених ч.1 ст.215 ЦК України є недійсним у звязку з недо-держанням в момент вчинення правочину стороною вимоги, встановленої ч.3 ст.203 цього Ко-дексу.

Вказане також свідчить, що між позивачкою та відповідачем не досягнуто згоди з усіх істотних умов договору оренди землі, зокрема, і щодо строку його дії, розміру орендної плати тощо.

Посилання представників відповідача на те, що отримання ОСОБА_3 орендної плати за 2009 -2012 роки та не оспорювання нею умов спірного договору у вказанний період часу свідчать про схвалення нею умов цього договору та дотримання сторонами істотних умов договору при його вчиненні, а тому умови договору відповідають дійсному волевиявленню по-зивачки, суд вважає помилковими, оскільки відповідно до ч.1 ст.241 ЦК України особа, яка підписала спірний договір оренди замість ОСОБА_3 взагалі не мала статусу представ-ника орендодавця за відсутності повноважень, і тому наступне схвалення вказанного договору самим орендодавцем за таких умов є неможливим.

Стосовно виплати орендної плати за вищевказаним договором оренди землі судом вста-новлено, що як вбачається з пояснень представника позивача, позивачка отримувала орендну плату у вказанному підприємстві за 2009-2012 р.р., що не заперечується і самою позивачкою .

Однак, суду не надано доказів того, що орендну плату по оспорюваному договору оренди землі ОСОБА_3 отримала саме в період з 10.09.2009 р. (часу державної реєстрації вказанного договору оренди землі) по 17.02.2012 р., так як відомості про отримання вказанної орендної плати за 2009 р. відповідачем суду не надані.

Крім того, судом встановлено, що до 2009 р. відповідач орендував у позивачки вищевка-зану земельну ділянку по іншому договору оренди землі, укладеному між сторонами у 2003 р. і таким чином в 2009 році позивачці також виплачувалась орендна плата і по вказаному дого-вору .

З врахуванням викладеного, суд задовільняє позовні вимоги ОСОБА_3.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стяг-ненню понесені нею по справі судові витрати, які документально підтверджені, а саме: спла-чений відповідно до квитанцій судовий збір та витрати на проведення судово-почеркознавчої експертизи. (а.с.1, 4,155).

Керуючись ст.ст. 203,205,215,216 ЦК України , Законом України "Про оренду землі" ст.ст.10,11,88,209,212, 213,215ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,5840 га, укладений 21 квітня 2009 року між ОСОБА_3 та приватним сільськогосподар-ським підприємством ім.Цюрупи, зареєстрованим в державному реєстрі Ружинського відді-лення Житомирської районної філії центру державного земельного кадастру 10 вересня 2009 року за № 040922100023.

Витребувати у Приватного підприємства імені Цюрупи належну ОСОБА_3 відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 039966 земельну ділянку площею 2,5840 га , розташовану на території Бистріївської сіль-ської ради Ружинського району Житомирської області та призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Стягнути з ПСП імені Цюрупи на користь ОСОБА_3 судові витрати, понесені нею по справі, в сумі 1357 грн.32 коп..

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя В. М. Нейло.