Ухвала суду № 36279497, 12.12.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2013 року Справа № 27839/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гюалос" до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

03 лютого 2010 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гюалос» звернулося в суд з позовом до відповідача - Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с.124-125) скасувати податкові повідомлення-рішення №0000302340/0 від 05 серпня 2009 року, №0000302340/1 від 01 вересня 2009 року, №0000302340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000302340/3 від 03 лютого 2010 року в частині основного платежу у сумі 54492 грн. та штрафних санкцій у сумі 19346,90 грн. та податкові повідомлення-рішення №0000312340/0 від 05 серпня 2009 року, № 0000312340/1 від 01 вересня 2009 року, № 0000312340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000312340/3 від 3 лютого 2010 року, №0000542340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000542340/3 від 03 лютого 2010 року, №0000552340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000552340/3 від 03 лютого 2010 року повністю.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної податкової інспекції №0000302340/0 від 05 серпня 2009 року, №0000302340/1 від 01 вересня 2009 року, №0000302340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000302340/3 від 03 лютого 2010 року в частині основного платежу в сумі 54492, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 19346,90 грн. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дубенської об'єднаної податкової інспекції №0000312340/0 від 05 серпня 2009 року, № 0000312340/1 від 01 вересня 2009 року, № 0000312340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000312340/3 від 03 лютого 2010 року, №0000542340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000542340/3 від 03 лютого 2010 року, №0000552340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000552340/3 від 03 лютого 2010 року.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що позивач в порушення вимог п.5.1, п.п5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зайво відніс до валових витрат витрати у загальній сумі 217971 грн. Крім того, ТОВ «Гюалос» неправомірно включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість, сплачений з вартості комунальних послуг, як наслідок - занизив податок на додану вартість у сумі 43380,08 грн. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті правомірно. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому суд, відповідно до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи в їхній відсутності в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з наступних підстав.

Довідкою АБ №147073 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) стверджується, що ТОВ «Гюалос» зареєстроване Дубенською міською радою Рівненської області як юридична особа 15 січня 2004 року, ідентифікаційний код 32818783 (а.с.67).

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 09 червня по 20 липня 2009 року Дубенською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гюалос» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 31 березня 2009 року, якою встановлено порушення п.5.1, п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 55095,75 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану варстість на загальну суму 43380,08 грн.; пп.3.1.3 п.3.1 ст.3, п.3.4 ст.3, пп.4.2.15 п.4.2 ст.4, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.4 п.8.1 ст.8 .п.9.10 ст.9, пп «а» п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 74,65 грн.

За результами перевірки складено Акт №155/23/32818783 від 27 липня 2009 року (а.с.7-29).

05 серпня 2009 року Дубенською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000302340/0 (а.с.30), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 74677,78 грн., в тому числі основний платіж - 55095,75 грн. та штрафні санкції -19582,03 грн. та податкове повідомлення-рішення №0000312340/0 (а.с.31), яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 64691,93 грн., в тому числі основний платіж - 43380,08 грн. та штрафні санкції - 21311,85 грн

Позивач скористався правом досудового врегулювання даного податкового спору.

Рішеннями Дубенської ОДПІ № 11189/25-01 від 01 вересня 2009 року (а.с.40-44), ДПА у Рівненській області №21391/25-16/289 від 13 листопада 2009 року (а.с.47-52), ДПА України №567/6/25-0115 від 22 січня 2010 року (а.с.55-58) первинна та повторні скарги ТОВ «Гюалос» залишені без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000312340/1 від 01 вересня 2009 року, № 0000312340/2 від 04 грудня 2009 року; № 0000302340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000542340/2 від 04 грудня 2009 року, 0000552340/2 від 04 грудня 2009 року; №0000302340/3 від 03 лютого 2010 року, № 0000312340/3 від 03 лютого 2010 року.

Крім того, рішенням ДПА у Рівненській області збільшено суму штрафної санкції з податку на прибуток та податку на додану вартість, відповідно прийнято податкове повідомлення-рішення від 04 грудня 2009 року №0000542340/2 (а.с.35) за платежем: податок на прибуток, штрафна (фінансова) санкція - 1798,15 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000552340/2 (а.с.34) за платежем: податок на додану вартість, штрафна (фінансова) санкція - 378,19 грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про включення ТОВ «Гюалос» до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, суми сплачених комунальних послуг на утримання приміщення, яке не використовується позивачем у його господарській діяльності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем дотримані умови формування складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди вартість електроенергії, газу, водопостачання та водовідведення, тобто комунальні та інші платежі на утримання приміщення та здійснення власної діяльності, з дотриманням умов використання таких послуг (товарів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі помилкових висновків Дубенською ОДПІ про порушення ТОВ «Гюалос» податкового законодавства. Відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень та не надав доказів на обґрунтування власних заперечень.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, виходячи з наступного.

П.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.7.4 ст.7 вказаного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті), послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абз.3 п.1.4 ст.1 вказаного Закону передбачено, що поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності. Об'єктом оподаткування відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 цього ж Закону є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього пункту). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно з п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст. 9 цього Закону).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами також визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Аналізуючи наведені законодавчі приписи, колегія суддів приходить до переконання, що до валових витрат відносяться вартість товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Для перевірки законності здійснених донарахувань оскаржених сум податкових зобов'язань платника податків дослідженню підлягають обставини відносно правильності формування даних податкового обліку за результатами виконання цих операцій.

Зокрема, дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

У спірних правовідносинах, даючи оцінку правомірності формування позивачем - платником податку сум податкового кредиту з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, а також сум бюджетного відшкодування з цих податків, необхідно проаналізувати первинні документи, які підтверджують фактичність здійснення господарських операцій.

Довідкою АБ №147073 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) стверджується, що видами діяльності ТОВ «Гюалос» за КВЕД є, в тому числі, діяльність автомобільного вантажного автотранспорту (код КВЕД 60.24.0), формування та оброблення листового скла (код КВЕД 26.12.0), таким чином роботи по ремонту та обслуговуванню автотранспорту, передача позивачем в оренду ТОВ «Склоресурс» обладнання для обслуговування лінії по складанню склопакетів здійснені в межах господарської діяльності ТОВ «Гюалос».

Колегія суддів звертає увагу на те, що в розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» операції з надання права користування чи розпорядження обладнанням в межах договору оренди є наданням послуг, які є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, факт придбання електроенергії, природного газу, водопостачання та водовідведення для обслуговування власної господарської діяльності носить реальний характер, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, складеними газорозподільною організацією ВАТ «Рівнегаз» та споживачем: №35-П (004-08Г-2208, 004-08Т-2208) від 30 листопада 2008 року (а.с.91), №35-П (004-08Г-2811, 004-08Т-2811) від 31 грудня 2008 року (а.с.88), №35-П (004-09Т-107, 004-09Г-107) від 31 січня року (а.с.85), №35-П (004-09Г-421,004-09Т-421) від 28 лютого 2009 року (а.с.87), №35-П (004-09Г-682, 004-09Т-682) від 31 березня 2009 року (а.с.79); щомісячними рахунками КП «Дубноводоканал» за водопостачання та водовідведення за період з грудня 2007 року по березень 2009 року, щомісячними рахунками ЗАТ «Рівнеенерго» за активну електроенергію та реактивні перетоки за період з жовтня 2007 року по березень 2009 року.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що придбані позивачем електроенергія, природний газ, водопостачання та водовідведення використовувалися ТОВ «Гюалос» для здійснення господарської діяльності, а саме: для ремонту та обслуговування власного автотранспорту і для обслуговування обладнання лінії для складання склопакетів, яка в установленому законом порядку передана в оренду іншому суб'єкту господарювання ТОВ «Склоресурс».

Аналізуючи наведені приписи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем дотримані законодавчо визначені умови формування складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, правомірно включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у відповідні податкові періоди вартість електроенергії, газу, водопостачання та водовідведення, тобто комунальні і інші платежі на утримання приміщення та здійснення власної діяльності, з дотриманням умов використання таких послуг (товарів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, Дубенською ОДПІ не доведено правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішеннь.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові повідомлення - рішення №0000302340/0 від 05 серпня 2009 року, №0000302340/1 від 01 вересня 2009 року, №0000302340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000302340/3 від 03 лютого 2010 року в частині основного платежу в сумі 54492, 00 грн. та штрафних санкцій в сумі 19346,90 грн., №0000312340/0 від 05 серпня 2009 року, № 0000312340/1 від 01 вересня 2009 року, № 0000312340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000312340/3 від 03 лютого 2010 року, №0000542340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000542340/3 від 03 лютого 2010 року, №0000552340/2 від 04 грудня 2009 року, №0000552340/3 від 03 лютого 2010 року прийняті неправомірно.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до переконання про те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі № 2а-432/10/1770 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, що беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.І. Мікула

Судді В.Я. Качмар

А.Р. Курилець