Постанова № 36278499, 13.12.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2013 року 810/6131/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя: Головенко О.Д.,

при секретарі судового засідання Шевчук О.М.,

за участю:

представника позивача: Печериці М.О.;

представника відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український траловий флот» до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень -

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український траловий флот» звернулось до суду з позовом до Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.04.2013 № 0000432200 та № 0000422200.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український траловий флот» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012, за результатами якої було складено акт від 20.03.2013 № 250/2200/33225110.

Зазначає, що на підставі даного акту перевірки відповідачем були сформовані оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 0000432200 від 11.04.2013 (форми Р), якими йому було нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 105 625,00 грн., в тому числі за основним платежем 84 500,00 грн. та за штрафними санкціями 21 125,00 грн.; № 0000422200 від 11.04.2013 (форми Р), яким було нараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 62 190,21 грн., в тому числі за основним платежем 56 593,71 грн. та за штрафними санкціями 5 596,50 грн.

Вважає, що під час перевірки не враховано в повній мірі первинні документи, зокрема не взято до уваги наявність у платника вантажно - митних декларацій, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства. Також позивач не погоджується з завищенням показників Декларації по податку на прибуток, оскільки пояснив розбіжності поверненням товарів покупцями та відповідно відображенням у звітності зазначеної операції шляхом зменшення витрат на собівартість повернутих товарів, та як наслідок в акті перевірки було відображено недостовірні факти та зроблено не вірні висновки про порушення ним податкового законодавства.

На думку позивача оскаржувані податкові повідомлення - рішення є незаконними та такими, що суперечать нормам чинного податкового законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Надав суду письмові заперечення проти позову, в яких просив суд відмовити у його задоволенні, також просив суд розглядати справу у його відсутності.

В обґрунтування своїх заперечень вказав, що під час проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012 було встановлено ряд порушень вимог податкового законодавства, а саме: п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (надалі - Закон № 334/94-ВР), п. 138.6 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 56 593,08 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 558,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 2 160,16 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 17 241,64 грн., IV квартал 2011 року в сумі 14 809,90 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 21 824,01 грн.; п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.27. п. 7.2 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168/97-ВР), в результаті чого заниженого податок на додану вартість в період, що перевірявся, всього в сумі 84 500,00 грн., в тому числі у квітні 2010 року в сумі 84 500,00 грн.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які винесені за результатами перевірки є правомірними, про що свідчить акт перевірки, яким встановлено ряд порушень податкового законодавства з боку позивача, також вважає, що відповідачем було дотримано усі вимоги закону при винесені даних податкових повідомлень - рішень.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем на підставі направлень від 04.03.2013 № 44, 45, 46, від 12.03.2013 № 50, № 51, виданих відповідачем та на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України, відповідно до наказів відповідача від 04.03.2013 № 57, від 12.03.2013 № 64 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український траловий флот» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.12.2012.

Підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України визначено право податкового органу проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення, а саме:

- п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР, п. 138.6 ст. 138, п.п 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств всього в сумі 56 593,08 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 558,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 2 160,16 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 17 241,64 грн., IV квартал 2011 року в сумі 14 809,90 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 21 824,01 грн.;

- п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.27. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, в результаті чого заниженого податок на додану вартість в період, що перевірявся всього в сумі 84 500,00 грн., в тому числі у квітні 2010 року в сумі 84 500,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем було складено акт від 20.03.2013 № 250/2200/33225110.

На підставі вищенаведеного акту перевірки Баришівською ОДПІ було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 11.04.2013 № 0000432200 та № 0000422200.

Судом встановлено, що перевіркою повноти визнання скоригованого валового доходу за період з 01.10.2010 по 31.12.2012 встановлено його заниження всього у сумі 11 624,00 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 2 232,00 грн., за І квартал 2011 року в сумі 9 392,00 грн.

Перевіркою відображення у рядку 01.1 Декларації «доходи від продажу товарів (робіт, послуг)» та 01 Декларацій показників за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 встановлено, що на формування цих показників вплило здійснення операцій з оптово - роздрібної торгівлі рибними консервами, попереднього імпортованими за зовнішньоекономічним імпортним контрактом № 29/01-2010 від 29.01.2010 з ТОВ «Роскон» (ООО «Роскон» Російська Федерація) та за зовнішньоекономічним імпортним контрактом № 643/01-03 від 01.03.2012 з ТОВ «Евротехноторг» (ООО «Евротехноторг» Російська Федерація).

Також відображено показник за IV квартал 2010 року, за І квартал 2011 року, за ІІІ квартал 2011 року на підставі матеріалів попередньої документальної перевірки та додатково наданих документів для перевірки документів відповідачем було встановлено завищення задекларованих позивачем показників у рядку 05.01СВ Декларації «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» всього в сумі 243 278,40 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 74 963,67 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 64 390, 85 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 103 923,88 грн.

Перевіркою встановлено, що визнання витрат (рядок 05.1СВ Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)) здійснюється у момент продажу товарів.

Згідно п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, п. 140.2 - 140.5 ст. 140, ст. 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ, до яких відносяться: процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу; комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з цінними паперами, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління; від'ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів; від'ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов'язань у зв'язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти відповідно до п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 цього Кодексу; суми страхових резервів, сформованих у порядку, передбаченому ст. 159 цього Кодексу; суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; витрати з придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг); витрати, пов'язані з реалізацією заставленого майна; інші витрати, прямо пов'язані зі здійсненням банківських операцій та наданням банківських послуг; інші витрати, передбачені цим розділом.

Пунктом 138.6 ст. 138 ПК України визначено, що собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Крім того, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

В порушення вищевказаних вимог ПК України ТОВ «Український траловий флот» включено до складу собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) витрати в сумі 243 27900 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2011 року в сумі 74 964,00 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 64 391,00 грн., за IV квартал 2012 року в сумі 103 924,00, що не підтверджені документально.

Так за даними рахунків оборотно - сальдової відомості по рахунку «Товари на складі» за ІІ та ІІІ квартал 2011 року оборот по рахунку становить 3 231 988,33 грн., за даними декларації з податку на прибутії підприємств за ІІ та ІІІ квартали 2011 року по рядку 05.1СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 3 306 952,00 грн., тобто різниця становить 74 963,67 грн. За даними рахунків оборотно - сальдової відомості по рахунку 281 «Товари на складі» за ІІ квартал 2011 року оборот по рахунку 281 становить 4 943 687,48 грн., за даними декларації з податку на прибуток підприємств за ІІ - IV квартали 2011 року по рядку 05.1СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 5 083 042,00 грн., тобто різниця становить 139 354,52 грн. За даними рахунку 90 «Собівартість реалізації» за 2012 рік собівартість реалізованої продукції за 2012 рік становить 9 116 521,12 грн., за даними декларації з податку на прибуток підприємств 2012 року по рядку 05.1СВ Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» становить 9 220 445,00 грн., тобто різниця становить 103 923,88 грн.

На думку суду, як наслідок, за перевіряємий період позивачем занижено податку на прибуток всього у сумі 56 593,08 грн., у тому числі за IV квартал 2010 року в сумі 558,00 грн., за І квартал 2011 року 2 160,16 грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 17 241,64 грн., за IV квартал 2011 року в сумі 14 809,90 грн., за IV квартал 2012 року в 21 824,01 грн.

Щодо перевірки повноти визначення податкового кредиту з податку на додану вартість за перевіряємий період, якою встановлено його завищення всього в сумі 84 500,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 84 500,00 грн. суд зазначає наступне.

Відображені позивачем у рядку 12.1 колонці «Б» Декларацій «з податку на додану вартість, сплачений митним органам» показники за період з 01.01.2010 року по 31.12.2012 року у загальній сумі 3 526 408,00 грн., були формуванні за рахунок здійснення операцій з імпорту консервів рибних, попередньо придбаних за зовнішньоекономічним імпортним контрактом № 29/01-2010 від 29.01.2010 з ТОВ «Роскон» (ООО «Роскон» Російська Федерація), нарахування та сплата податку на додану вартість на користь митних органівквітні 2010 року.

Судом встановлено, що відповідачем для перевірки повноти, достовірності та своєчасності нарахування податкового кредиту за квітень 2010 року було досліджено Свідоцтво платника податку на додану вартість №100280835 від 22.04.2010 ТОВ «Український траловий флот», банківська виписка за 28.04.2010 та попередня вантажно - митна декларація №125110001/0/844835, однак до суду дані документи позивачем не були надані, у зв'язку з чим суд виходить з акту перевірки та наданих позивачем документів.

Так, перевіркою відображення показників за квітень 2010 року в загальній сумі 84 500,00 грн. на підставі виписок банку, імпортних вантажно - митних накладних встановлено завищення показників, задекларованих у рядку 12.1 колонці «Б» Декларації «з податку на додану вартість, сплачений митним органам» всього в сумі 84 500,00 грн., в тому числі за квітень 2010 року в сумі 84 500,00 грн.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.

Згідно п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, згідно з п.п. 7.2.7 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР вважається вантажно митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість, або погашений податковий вексель.

До суду позивачем не було надано належним чином оформленні імпортні вантажно - митні декларації, які б підтверджували сплату податку на додану вартість у квітні 2010 року.

Як вбачається з акту перевірки Свідоцтво платника податку на додану вартість, що надавалось до перевірки було видано 22.04.2010.

Вантажно - митні декларації, що оформленні з 22.04.2010 по 30.04.2010 позивачем не було надано ні до перевірки, ні до суду.

Враховуючи вищевикладене можно зробити висновок щодо заниження податку на додану вартість за перевіряємий період на суму 84 500,00 грн.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Крім того, п. 201.12 ст. 201 ПК України визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно із п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 Кодексу.

Відповідно до п. 1 ст. 248 Митного кодексу України (надалі - МК України) митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати митному органу тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов'язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації (п. 1 ст.260 МК України).

У разі подання відповідно до ст.ст. 259 та 260 МК України попередньої, тимчасової або періодичної митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до Митного кодексу, подати митному органу додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за попередньою, тимчасовою або періодичною митною декларацією, що подавалась б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Порядок застосування тимчасової та неповної декларації відповідно до митного режиму імпорту (при випуску у вільний обіг), затверджений наказом Державної митної служби від 30.12.2003.

Після завершення оформлення тимчасової та неповної декларації вони беруть на контроль у підрозділі митного органу, а їх електронні копії - в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної митної служби України.

Згідно тимчасової чи неповної декларації з контролю в підрозділі митного контролю та Єдиній автоматизованій системі Держмитслужби України здійснюється на підставі оформлення вантажної митної декларації, у графі 40 якої зазначається номер відповідної тимчасової або неповної декларації.

На думку суду та враховуючи вищевикладене позивач не мав права формувати податковий кредит на підставі тимчасових вантажно - митних декларацій, оскільки датою виникнення права на податковий кредит є дата видачі митницею повністю оформленої вантажно - митної декларації та відповідно зняття тимчасової чи неповної декларації з контролю у підрозділі митного контролю та Єдиній автоматизованій системі Держмитслужби України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Тобто, виходячи з системного аналізу вищезазначених приписів податкового законодавства, суд вбачає відсутність порушення норм чинного податкового законодавства в рішеннях Баришівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Головного управління Міндоходів у Київській області від 11.04.2013 № 0000432200 та № 0000422200 про збільшення суми грошового зобов'язання.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11-14, 69-71, 79, 86, 94, 122, 159-163, 167, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Головенко О.Д.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 18 грудня 2013 р.