Постанова № 36278304, 18.12.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2013 р. Справа № 914/3239/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Галушко Н.А.

суддів Гриців В.М.

Орищин Г.В.

розглянув апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ №14/2 -1754 від 31.10.2013р.

на рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2013р.

у справі № 914/3239/13

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до відповідача комунального підприємства "Моршинтеплоенерго", м.Моршин

про стягнення заборгованості в сумі 46 757,79грн.

за участі представників:

від позивача: Данилевський О.М.-представник

від відповідач: Макота М.І.-представник

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 22.10.2013р. у справі №914/3239/13 (суддя Ділай У.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнено з КП "Моршинтеплоенерго" на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 9 348,77 грн. пені, 4 576,70 грн. інфляційних втрат, 23 483,56 грн. 3 % річних, всього - 37 409,03 грн.; 1 720,50грн. судового збору. В частині стягнення 9 348,76 грн. пені в задоволенні позову відмовлено.

ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу №14/2 -1754 від 31.10.2013р., в якій просить рішення суду скасувати в частині зменшення розміру пені на 9 348,76 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача 9 348,76грн. пені, в стягненні яких було відмовлено, в іншій частині рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині прийнято з порушенням норм матеріального права. Зокрема, скаржник посилається на те, що в рішенні суду в частині зменшення пені суд не врахував жодного аргументу, доводу чи доказу позивача, не зазначивши мотивів такого неврахування, чим порушив ст.42, 43,84 ГПК України, що призвело до прийняття неправильного рішення в цій частині. Скаржник вважає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан, інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов»язанні та надати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обгрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків.

Окрім того, скаржник вважає, що су при вирішенні питання щодо зменшення пені повинен був об»єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, а не лише відповідача, причини неналежного виконання або невиконання зобов»язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Наводить скаржник і інші підстави для скасування рішення суду в цій частині.

КП "Моршинтеплоенерго" у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду в частині зменшення розміру пені на 9 348,77грн. просить залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін в судовому засіданні, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи між ПАТ "Львівгаз" та КП "Моршинтеплоенерго" укладено Договір № ТЕ72Н від 30.09.2011р купівлі-продажу природного газу, відповідно до умов якого ПАТ "Львігаз" взяло на себе зобов'язання поставити відповідачу імпортований природній газ, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору (до 1 470,0 тис. куб. м.).

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання договірних зобов'язань ПАТ "Львівгаз" протягом жовтня 2011 - квітня 2012 р. поставило, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 142 098,95 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу (знаходяться в матеріалах справи).

Згідно додаткової угоди № 2 від 30.11.2011 р. остаточним терміном розрахунку за фактично спожиті обсяги газу визначено 14 число місяця, наступного за місяцем поставки газу.

У відповідності до п. 6.1.1 договору (п. 5.3.3 договору в редакції додаткової угоди № 3 від 04.01.2012 р.) відповідач зобов'язався оплачувати поставлений ПАТ "Львівгаз" газ на умовах та в обсягах, визначених договором.

Згідно Акту звірки взаємних розрахунків від 29.10.2012 р., станом на 29.10.2012 р. заборгованість відповідача за спожитий природний газ становила 887 298,95 грн. (а.с.60).

Як вбачається із матеріалів справи, 14.11.2012 р. між ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено Договір № 14/6998/12 про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "Львівгаз" передало, а позивач прийняв на себе право вимоги до боржника - КП "Моршинтеплоенерго" за договором на постачання природного газу №ТЕ72Н від 30.09.2011 р. в сумі 887 298,95 грн. (п. 1.1. Договору)

Пунктом 1.2 договору передбачено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого природного газу за зобов'язанням, зазначеним в п. 1.1. Договору, до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

На виконання п. 2.3 договору про відступлення права вимоги, ПАТ "Львівгаз" направлено відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги вих. № 06-11339/1-36 від 16.11.2012 р., в якому вказано, що сума заборгованості у розмірі 887 298,95 грн. підлягає сплаті новому кредитору - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дане повідомлення ПАТ "Львівгаз" відповідачем отримано 16.11.2012р. за вх. № 235 (а.с.15).

В ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено, що станом на день подання позову суму основного боргу відповідач сплатив у повному обсязі. Проте, у зв'язку із порушенням відповідачем строків оплати вартості спожитого природного газу позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 18 697,53 грн., інфляційні втрати на суму 4 576,70 грн. та 23 483,56 грн. 3 % річних. Загальна сума позовних вимог складає 46 757,79 грн.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно із ст. 526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось вище, відповідач зобов'язань за договором № ТЕ72Н від 30.09.2011 р. щодо оплати отриманого природного газу належно не виконав і станом на 29.10.2012 р. у відповідача за отриманий природний газ виникла заборгованість в сумі 887 298,95 грн.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України)

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 7.3.1 договору (в редакції, що діяла до укладення додаткової угоди № 3 до договору) та п. 6.2.2 договору (у редакції додаткової угоди № 3 від 04.01.2012р.) передбачено, що у разі порушення відповідачем строків оплати, визначених розділом 4 договору, із відповідача стягується пеня в розмірі подвійної ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Враховуючи наведене, позивачем належними та допустимими доказами доведено факт наявності заборгованості КП "Моршинтеплоенерго" за Договором № ТЕ72Н від 30.09.2011 р. в розмірі 46 757,79 грн. (відповідно до розрахунку позовних вимог).

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з врахуванням того, що договором №14/6998/12 про відступлення права вимоги від 14.11.2012р. право вимоги до КП "Моршинтеплоенерго" за договором № ТЕ72Н купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. ПАТ "Львігаз" передано ПАТ "НАК "Нафтогаз України", до відповідача є підставними, обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Відповідачем не подано доказів належного виконання договірних зобов'язань щодо оплати поставленого ПАТ "Львігаз" природного газу.

Згідно із ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія вважає правомірним зменшення судом першої інстанції суми пені з огляду на наступне:

фінансова криза негативно вплинула на грошовий обіг та можливість вчасного виконання господарських зобов'язань на всіх без винятку суб'єктів підприємницької діяльності, що вплинуло і на розрахунки відповідача із позивачем;

пеня є лише санкцією за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;

- крім стягнення пені позивач нараховує та стягує штраф, 3% річних та інфляційні втрати, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем;

- відповідач не ухиляється від повернення заборгованості позивачу, що підтверджується сплатою основної суми заборгованості.

Окрім того, матеріалами справи підтверджується важкий фінансовий стан КП "Моршинтеплоенерго".

З огляду на викладене, стягненню підлягає пеня, зменшена на 50 %, в сумі 9 348,77 грн.

Згідно із ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (абз.2 ст. 34 ГПК України).

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 22.10.2013р. у справі №914/3239/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу направити у господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2013р..

Головуючий суддя Галушко Н.А

Суддя Гриців В.М.

Суддя Орищин Г.В.