Постанова № 36275153, 12.12.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2013 р. Справа № 922/4209/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Шевцові Є.О.

за участю представників:

позивача - Станішевський І.С. (дов. №14-69 від 22.03.2013 р.)

відповідача - Рожкова С.Г. (дов. №2621/090 від 02.09.2013 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3377Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 24.10.2013 р. у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Публічного акціонерного товариства "Харківгаз", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив стягнути з ПАТ "Харківгаз" на свою користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, що складає 176908,19 грн. та 3% річних у розмірі 132609,99 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року по справі № 922/4209/13 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю.

Відповідач, ПАТ "Харківгаз", з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального, процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Просить рішення господарського суду скасувати ти прийняти нове, яким в позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши в судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.09.2011 р. між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ПАТ "Харківгаз" (покупець) укладений договір №14/2134/11 про купівлю-продаж природного газу та додаткові угоди до нього (а.с.9-13, 14-15).

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язався передати покупцю у ІV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації установам і організаціям, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів (п.1.2 договору).

Відповідно до п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.6.2 договору).

Протягом жовтня 2011 року - лютого 2012 року позивачем виконувались зобов'язання за договором з постачання природного газу в повному обсязі, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу (а.с.16-20).

Відповідач умови договору не виконав оплату за спожитий природний газ у встановлені строки не здійснив.

НАК "Нафтогаз України" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПАТ "Харківгаз" на свою користь суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в розмірі 176908,19 грн., 3% річних в розмірі 132609,99 грн. Загальна сума, пред'явлена позивачем до стягнення, становить 309518,19 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є вірними, та відповідають нормам чинного законодавства, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком господарського суду з огляду на таке.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами в судовому засіданні, що відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений природний газ виконані з порушенням строку, передбаченого умовами договору №14/2134/11.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена статтею 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

В листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. за №62-97р зазначено, що при визначенні періоду розрахунку інфляційних втрат, необхідно враховувати порядок застосування індексів інфляції. Період нарахування визначається наступним чином. Якщо прострочка виникла до 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється з урахуванням індексу інфляції цього місяця, а якщо прострочка виникла з 16 числа місяця, то розрахунок здійснюється без урахування цього місяця. За аналогією, якщо заборгованість погашена до 16 числа місяця, тоді індекс інфляції цього місяця не враховується, а якщо погашення заборгованості мало місце після 16 числа місяця, тоді враховується.

Індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо відповідності розрахунків інфляційних втрат та 3% річних вимогам чинного законодавства та правомірно задовольнив позовні вимоги.

Посилання апелянта на критичне фінансове становище підприємства в зв'язку з несвоєчасним проведенням розрахунків контрагентів ПАТ "Харківгаз" за поставлений природний газ та можливість виникнення негативних наслідків в зв'язку із стягненням з відповідача інфляційних втрат та 3% річних в розмірі 309518,19 грн., колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України унормовано: учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотніх обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку необхідних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

В матеріалах справи наявні докази існування у відповідача на момент розгляду справи заборгованості щодо оплати за поставлений газ без поважних на те причин, значний строк прострочення виконання зобов'язання, а також відсутні докази вжиття відповідачем заходів щодо його виконання та докази в підтвердження винятковості обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання.

Отже, відсутність у відповідача необхідних коштів, в тому числі у зв'язку з скрутним фінансовим станом та несвоєчасністю розрахунків населення за поставлену теплову енергію, не є надзвичайними чи невідворотними обставинами та не звільняє ПАТ "Харківгаз" від відповідальності у відповідності до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року по справі №922/4209/13 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 85, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24 жовтня 2013 року по справі №922/4209/13 залишити без змін.

Повна постанова підписана 12.12.2013 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.