Постанова № 36275118, 24.12.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" грудня 2013 р.Справа № 923/61/13-г Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шевченко В.В.

суддів: Головея В.М., Мирошниченко М.А.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 25 березня 2013 року

у справі № 923/61/13-г

за позовом Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод

до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

про стягнення 774257 грн. 40 коп.

та

за зустрічним позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний"

до Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод

про стягнення 787605 грн. 15 коп.

ВСТАНОВИЛА:

17.01.2013 р. Орендне підприємство Ужгородський коньячний завод (далі Завод) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" (далі Кооператив) про стягнення грошових коштів у сумі 774257 грн. 40 коп.

Позов мотивований тим, що на виконання умов укладеного між сторонами у справі договору поставки № 15/10 від 22.02.2010 р. Завод платіжним дорученням № 287 від 22.02.2010 р. перерахував на рахунок Кооперативу в якості авансового платежу за поставку коньячного спирту грошові кошти у сумі 630000 грн., але останній поставку спирту не здійснив, що змусило Завод звернутися за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 р. у справі № 5024/330/2011 позов Заводу задоволений частково та з Кооперативу на його користь за невиконання умов договору поставки № 15/10 від 22.02.2010 р. стягнуто: 630000 грн. - боргу, 1656 грн. 99 коп. - 3% річних, 6316 грн. 57 коп. - понесених витрат на сплату держмита та 235 грн. 53 коп. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 р. у справі № 5024/330/2011 скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено. Як встановлено названою постановою апеляційного суду договір поставки спирту коньячного № 15/10 від 22.02.2010 р. є неукладеним, а відтак, не може бути підставою для стягнення з Кооперативу спірних грошових коштів в сумі 630000 грн., що не позбавляє Завод можливості звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з Кооперативу цієї суми в порядку ст. 1212 ЦК України, тобто з інших підстав ніж за неукладеним договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. у справі № 5024/330/2011 залишена без змін.

Посилаючись на ст. ст. 536, 1048, 1212 ЦК України Завод просить стягнути з Кооперативу на свою користь 630000 грн. безпідставно отриманих грошових коштів, а також на підставі ч. 2 ст. 1214 ЦК України стягнути ще й 144257 грн. 40 коп. - процентів за безпідставне користування цими коштами та покласти на Кооператив понесені Заводом судові витрати по справі на сплату судового збору в сумі 15490 грн.

Кооператив позов Заводу вважав безпідставним, оскільки грошові кошти в сумі 630000 грн. Кооперативом зараховані в рахунок погашення заборгованості Заводу перед ним за іншими попередніми договорами, внаслідок чого ця сума перерахованого авансу не є безпідставно набутою, оскільки кошти було отримано в рахунок оплати за продукцію, що підлягала поставці на договірних засадах, у зв'язку з чим підстави для задоволення позову Заводу - відсутні.

20.02.2013 р. Кооператив подав до місцевого суду зустрічний позов до Заводу та просив стягнути з останнього на свою користь: 563106 грн. 47 коп. - інфляційних витрат за період січень-грудень 2009 р., січень 2010 р., січень-травень 2011 р. та 224498 грн. 68 коп. - 3% річних за період з 01.04.2008 р. по 01.07.2011 р., виходячи з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп., яка виникла на підставі договорів поставки купажу коньяку від 10.09.2007 р. № 75/7; від 25.06.2008 р. № 59/08 та від 03.11.2008 р. № 133, що було встановлено рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 р. у справі № 5008/946/2011.

Заявою від 22.03.2013 р. Кооператив зменшив розмір своїх позовних вимог та просив суд стягнути з Заводу на свою користь: 15188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26528 грн. 26 коп. - 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р. виходячи з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп.

Завод зустрічний позов не визнав посилаючись на те, що будь-які докази, що підтверджують прострочення Заводом сплати коштів Кооперативу - відсутні. Крім того, нараховані збитки від інфляції та 3% річні були предметом розгляду господарської справи № 5008/946/2011 та у задоволені яких рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 р., яке набрало законної сили - відмовлено. Також, зустрічний позов Кооперативу поданий з пропуском позовної давності, встановленої ст. 257 ЦК України. Доводи Кооперативу щодо зарахування 630000 грн. в рахунок існуючої заборгованості за поставлені раніше коньячні купажі не заслуговують на увагу, оскільки не існує жодного судового акту або іншого належного доказу, який би підтвердив факт такого зарахування, внаслідок чого підстави для задоволення позову Кооперативу - відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 25.03.2013 р. (суддя Задорожна Н.О.) первісний позов задоволений у повному обсязі та з Кооперативу на користь Заводу стягнуто: 630000 грн. - безпідставно отриманих грошових коштів коштів, 144257 грн. 40коп. - процентів за безпідставне користування цими коштами та 15490 грн. понесених судових витрат на сплату судового збору за подання позову.

Провадження у справі за зустрічним позовом Кооперативу - припинено та останньому, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог повернуто з Державного бюджету України 14917 грн. 76 коп. зайве сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що Кооператив за платіжним дорученням № 287 від 22.02.2010 р. безпідставне отримав від Заводу грошові кошти в сумі 630000 грн., які повинний повернути останньому відповідно до вимог до ст. 1212 ЦК України. Крім того, на підставі ч. 2 ст. 1214 ЦК України Кооператив повинний сплатити Заводу ще й 144257 грн. 40 коп. - процентів за безпідставне користування цими грошовими коштами, а також відшкодувати останньому понесені судові витрати по справі на сплату судового збору за подання позову в сумі 15490 грн.

Припиняючи провадження у справі за зустрічним позовом Кооперативу до Заводу щодо стягнення 15188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26528 грн. 26 коп. - 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р. з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп. на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України місцевий суд виходив з того, що є рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 р. у справі № 5008/946/2011, що набрало законної сили, яким вирішений господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

В апеляційній скарзі Кооператив просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм процесуального і матеріального права та постановити нове рішення яким у задоволені позовних вимог Заводу відмовити у повному обсязі, а зустрічні позовні вимоги Кооперативу задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що на підставі рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 р. у справі № 5008/946/2011 відбулось зарахування залишку боргу за одержаний і не оплачений купаж коньяку в розмірі 1898591 грн. 37 коп. в рахунок існуючого боргу Заводу перед Кооперативом, у зв'язку з чим на момент перерахування Кооперативу 630.000 грн. у Заводу існував борг, який значно перевищував розмір перерахованих коштів, внаслідок чого сума перерахованого авансу Заводом не була безпідставно набутою, оскільки кошти було отримано в рахунок оплати за продукцію, що підлягала поставці на договірних засадах, а тому підстави для задоволення позову Заводу - відсутні. Припиняючи провадження за зустрічним позовом Кооперативу місцевий суд, у порушення ст. 43 ГПК України, не звернув увагу та не надав належної оцінки тому факту, що періоди, за які заявлялись інфляційні витрати та 3% річні у справі № 5008/946/2011 р. та у справі № 923/61/13-г не співпадають, тобто є різними, а тому уточнені зустрічні позовні вимоги Кооперативу підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Завод просить рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу Кооперативу без задоволення.

Про день, час і місце розгляду справи сторони були своєчасно та належним чином повідомлені. Проте, 16.12.2013 р. від скаржника та його представника надійшли клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з хворобою останнього.

Також, 24.12.2013 р. від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку з його зайнятістю в іншому судовому процесі.

Названі клопотання визнані колегією суддів необґрунтованими та відхилені з огляду на те, що вказана заявниками причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів Кооперативу та Заводу могло здійснюватися на лише винятково п. Шатохіною О.І. та п. Шерегою В.М., а також будь-якою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. При цьому, учасники процесу були попереджені судом, що неявка їх представників у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду скарги на інші строки і не є перешкодою для її розгляду по суті.

Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не могли бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку, немає, так як учасники процесу були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, але не скористались своїм правом на участь в розгляді справи апеляційним судом, внаслідок чого справа була розглянута за їх відсутністю в порядку ст. 75 ГПК України.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що оскаржене судове рішення підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом першої інстанції Завод платіжним дорученням № 287 від 22.02.2010 р. на виконання договору поставки № 15/10 від 22.02.2010 р. перерахував на рахунок Кооперативу в якості авансового платежу за коньячний спирт грошові кошти у сумі 630000 грн., але останній поставку спирту Заводу не здійснив, у зв'язку з чим 22.01.2011 р. Завод направив на адресу Кооперативу вимогу про повернення вказаних грошових коштів. Однак, названу вимогу Заводу Кооператив залишив без відповіді та задоволення, що змусило Завод звернутися за захистом своїх порушених прав до господарського суду.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 р. у справі № 5024/330/2011 позов Заводу задоволений частково та з Кооперативу на його користь за невиконання умов договору поставки № 15/10 від 22.02.2010 р. стягнуто: 630000 грн. - боргу, 1656 грн. 99 коп. - 3% річних, 6316 грн. 57 коп. - понесених витрат на сплату держмита та 235 грн. 53 коп. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. рішення господарського суду Херсонської області від 16.05.2011 р. у справі № 5024/330/2011 скасовано, а у задоволенні позову - відмовлено. Як встановлено названою постановою апеляційного суду договір поставки спирту коньячного № 15/10 від 22.02.2010 р. є неукладеним, а відтак, не може бути підставою для стягнення з Кооперативу спірних грошових коштів в сумі 630000 грн., що не позбавляє Завод можливості звернутися до господарського суду з позовом про стягнення з Кооперативу цієї суми в порядку ст. 1212 ЦК України, тобто з інших підстав ніж за неукладеним договором.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.12.2012 р. постанова Одеського апеляційного господарського суду від 31.07.2012 р. у справі № 5024/330/2011 залишена без змін.

Крім того, з матеріалів справи видно, що рішенням господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 р. у справі № 5008/946/2011, що набрало законної сили відповідно до постанов Львівського апеляційного господарського суду від 22.02.2012 р. та Вищого господарського суду України від 15.08.2012 р., позовні вимоги Кооперативу до Заводу про стягнення 1898591 грн. 37 коп. - боргу, 536106 грн. 47 коп. - інфляційних втрат, 224489 грн. 68 коп. - 3% річних та 2246762 грн. 55 коп. - збитків залишені без задоволення, а зустрічний позов Заводу до Кооперативу про стягнення 4334695 грн. задоволений частково та з останнього на користь Заводу стягнуто: 1701408 грн. 63 коп. - безпідставно отриманих грошових коштів, а в решті частині позову - відмовлено.

Як встановлено вищевказаними судовими рішеннями у справі № 5008/946/2011 між сторонами у справі були укладені договори від 10.09.2007 року, від 25.06.2008 року № 59/08 та від 03.11.2008 року № 133, за умовами яких Кооператив (постачальник) зобов'язався поставити Заводу (покупець) товар (купаж коньяку), а останній - сплатити вартість цього товару. В період з 2005 року по 2009 рік Кооператив поставив Заводу обумовлену продукцію на загальну суму 26721938 грн. 75 коп., за яку останній розрахувався частково, заборгувавши постачальнику 1898591 грн. 37 коп.

Протягом 2007 року Завод сплатив на користь Кооперативу 3600000 грн., як пайовий внесок до статутного фонду останнього, що підтверджується належними доказами, проте відповідного рішення про прийняття Заводу в члени Кооперативу не приймалось, тому Завод в порядку ст. 601 ЦК України звернувся до Кооперативу із заявою № 97/09 від 16.12.2009 року про зарахування зустрічних однорідних вимог, яка отримана останнім 25.12.2009 року.

За цією заявою Завод просив зарахувати наявну перед Кооперативом заборгованість у сумі 1898591 грн. 37 грн. при розрахунках, а залишок заборгованості у сумі 1701408 грн. 63 коп. перерахувати на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до приписів ст. 601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За таких обставин, суд першої, апеляційної та касаційної інстанції дійшли до висновку щодо відсутні боргових зобов'язань у Заводу перед Кооперативом та про наявність заборгованості останнього перед Заводом у сумі 1701408 грн. 63 коп. та постановили про стягнення зазначеної суми з Кооперативу на користь Заводу, так як зарахування зустрічних однорідних грошових вимог між сторонами у справі відбулось 25.12.2009 року на підставі ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги Кооперативу до Заводу про стягнення 1898591 грн. 37 коп. - боргу, 536106 грн. 47 коп. - інфляційних втрат, 224489 грн. 68 коп. - 3% річних та 2246762 грн. 55 коп. - збитків залишили без задоволення.

Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вищезазначені судові рішення у справах № 5024/330/2011 та № 5008/946/2011 повністю спростовують доводи скаржника про те, що грошові кошти в сумі 630000 грн. були ним отримані від Заводу та зараховані в рахунок погашення заборгованості останнього перед Кооперативом за договорами № 75/07 від 10.09.2007 р., № 49/08 від 25.06.2008 р. та № 133 від 03.11.2008 р., а навпаки, однозначно свідчать про те, що ці грошові кошти були отримані Кооперативом від Заводу за визнаним судом неукладеним договором поставки № 15/10 від 22.02.2010 р., так як в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами у справі укладались та існували будь-які інші правочини щодо поставки спирту коньячного.

Відповідно до вимог ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, а також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Оскільки, Кооператив не повернув Заводу на вимогу останнього від 22.01.2011 р. безпідставне набуті грошові кошти в сумі 630000 грн., то суд першої інстанції правомірно стягнув зі скаржника на користь Заводу вказані грошові кошти, у зв'язку з чим протилежні доводи Кооперативу до уваги прийнятими бути не можуть.

На підставі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При викладених обставинах місцевий суд дійшов до підставного висновку про те, що Кооператив повинний сплатити Заводу - 144257 грн. 40 коп. процентів на рівні облікової ставки Національного банку України за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 630000 грн. за період з 22.02.2010 р. по 15.01.2013 р., так як здійснений Заводом розрахунок названих процентів перевірений як судом першої, так і апеляційної інстанції та і правильним і вірним, а крім того, не спростований Кооперативом ані в цілому, ані за його складовими.

Припиняючи провадження у справі за зустрічним позовом Кооперативу до Заводу щодо стягнення 15188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26528 грн. 26 коп. - 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р. з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп. на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України місцевий суд виходив з того, що є рішення господарського суду Закарпатської області від 08.12.2011 р. у справі № 5008/946/2011, що набрало законної сили, яким вирішений господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Але, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може виходячи з наступного.

Як видно з судових рішень у справі № 5008/946/2011 у цій справі розглядались вимоги Кооперативу до Заводу щодо стягнення з останнього 536.106 грн. 47 коп. - інфляційних витрат та 224.489 грн. 68 коп. - 3% річних станом до 06.09.2011 року, виходячи з суми боргу 1898591 грн. 37 коп.

У справі № 923/61/13-г предметом розгляду є вимоги Кооперативу до Заводу щодо стягнення з останнього 15188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26528 грн. 26 коп. - 3% річних з суми боргу 1898591 грн. 37 коп., але за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р., тобто за зовсім інший період часу ніж у справі № 5008/946/2011, внаслідок чого у місцевого суду були відсутні правові підстави для припинення провадження у справі № 923/61/13-г за зустрічним позовом Кооперативу, оскільки ці вимоги підлягали вирішенню по-суті, у зв'язку з чим оскаржене рішення в частині припинення провадження у справі підлягає скасуванню.

Як зазначалося вище, при розгляді справи № 5008/946/2011 суди першої, апеляційної та касаційної інстанції дійшли до висновку щодо відсутні боргових зобов'язань у Заводу перед Кооперативом та про наявність заборгованості останнього перед Заводом у сумі 1701408 грн. 63 коп. та постановили про стягнення зазначеної суми з Кооперативу на користь Заводу, так як зарахували зустрічні однорідні грошові вимоги між сторонами у справі з 25.12.2009 року на підставі ст. 601 ЦК України, у зв'язку з чим позовні вимоги Кооперативу до Заводу про стягнення 1898591 грн. 37 коп. - боргу, 536106 грн. 47 коп. - інфляційних втрат, 224489 грн. 68 коп. - 3% річних та 2246762 грн. 55 коп. - збитків залишили без задоволення.

Вищенаведене однозначно свідчить, що доводи скаржника про те, що Завод мав борг перед Кооперативом по оплаті отриманого спирту коньячного в сумі 1.898.591 грн. 37 коп. після 25.12.2009 р. є голослівними та такими, що не заслуговують на увагу, а тому підстави для стягнення з Заводу на користь Кооперативу 15188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26528 грн. 26 коп. - 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р., виходячи з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп. - відсутні, внаслідок чого ці зустрічні позовні вимоги Кооперативу задоволені бути не можуть.

Судові витрати по справі правильно, згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України, розподілені місцевим судом між сторонами у справі та на користь Заводу з Кооперативу стягнуто 15490 грн. понесених витрат на сплату судового збору за подання позову, який задоволений у повному обсязі та останньому, у зв'язку із зменшенням розміру позовних вимог повернуто з Державного бюджету України 14917 грн. 76 коп. зайве сплаченого судового збору за подання позову, а решта частина цих витрат покладена на Кооператив, так як його уточнені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки, оскаржене судове рішення в частині припинення провадження у справі скасовано, але позовні вимоги Кооперативу щодо стягнення з Заводу 15188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26528 грн. 26 коп. - 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р., виходячи з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп. залишені без задоволення, то понесені Кооперативом судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги повинний нести сам скаржник відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Так як, правила про позовну давність застосовуються лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права, то у разі відсутності такого суб'єктивного права або коли воно ніким не порушено, в позові повинно бути відмовлено не з причини пропуску строку позовної давності, а внаслідок необґрунтованості самої позовної вимоги, у зв'язку з чим колегія суддів доводи Заводу щодо застосування до правовідносин сторін строків позовної давності до уваги не приймає, так як зустрічні позовні вимоги Кооперативу не підлягають задоволенню саме внаслідок їх необґрунтованості та безпідставності.

Керуючись ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" - задовольнити частково.

Пункт другий резолютивної частини рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2013 р. у справі № 923/61/13-г - скасувати та викласти його в наступній редакції:

2. Зустрічні позовні вимоги Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Ізумрудний" до Орендного підприємства Ужгородський коньячний завод про стягнення 15.188 грн. 72 коп. - інфляційних витрат та 26.528 грн. 26 коп. - 3% річних за період з 06.09.2011 р. по 22.02.2012 р., виходячи з суми боргу 1.898.591 грн. 37 коп. - залишити без задоволення.

В решті частині рішення господарського суду Херсонської області від 25.03.2013 р. у справі № 923/61/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 24.12.2013 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Мирошниченко М.А.

Головей В.М.