Рішення № 36275014, 16.12.2013, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"16" грудня 2013 р. Справа № 926/577/13

За позовом Комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст»

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»

про стягнення заборгованості та пені - 87901,32 грн.

Суддя Тинок О.С.

Секретар судового засідання Дарчук О.І.

Представники:

від позивача - Гуцул В.О. (довіреність № 38/09 від 02 січня 2013 року).

від відповідача - Барателі Д.Т. (довіреність б/н від 02 грудня 2012 року)

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» звернулось з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» про стягнення заборгованості та пені в сумі 87901,32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що у відповідності до умов укладеного між сторонами договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року зобов'язувався надати відповідачу послуги по тимчасовому розміщенню його виробничих потужностей за адресою вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та вул. Набережно-Печерська дорога, 4 на період виконання робіт з капітального ремонту тротуарів мосту ім. Є.О. Патона через р. Дніпро в м. Києві, а відповідач зобов'язувався сплатити вартість послуг по розміщенню виробничих потужностей та вартість комунальних послуг. Далі позивач вказує, що виконав свої зобов'язання по укладеному між сторонами договору № 08/07-2011/06/14 від 01 червня 2011 року в повному обсязі та належним чином надав відповідачу у період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року послуги по тимчасового розміщенню його виробничих потужностей за адресою вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та вул. Набережно-Печерська дорога, 4 на період виконання робіт з капітального ремонту тротуарів мосту ім. Є.О. Патона через р. Дніпро в м. Києві, проте відповідач свої зобов'язання у частині оплати послуг не виконав, а тому у нього існує заборгованість у сумі 87901,32 грн., в тому числі 56000,00 грн. сума заборгованості за розміщення виробничих потужностей, 23946,87 грн. вартість спожитої електроенергії, 6012,44 грн. сума нарахованої пені та 1945,01 грн. сума нарахованих трьох відсотків річних, яку позивач просить суд стягнути на його користь.

17 червня 2013 року в судовому засіданні позивач подав суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд зменшити позовні вимоги та стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 81410,98 грн., а саме: 56000,00 грн. суму заборгованості за розміщення виробничих потужностей, 17941,84 грн. вартість спожитої електроенергії, 5560,83 грн. суму нарахованої пені та 1908,31 грн. суму нарахованих трьох відсотків річних. Враховуючи те, що подана позивачем заява не суперечила законодавству та не порушувала чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд прийняв її.

03 липня 2013 року відповідач подав суду відзив на позов, в якому вказав, що не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх незаконними і необґрунтованими, оскільки позивач не надав суду належних доказів, які доводять ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, викладених в позовній заяві, а тому просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Беручи до уваги клопотання позивача про зупинення провадження у справі та враховуючи те, що розгляд даної справи був неможливий до вирішення пов'язаної з нею справи № 926/770/13, суд ухвалою від 26 липня 2013 року зупинив провадження у справі до вирішення справи № 926/770/13.

Враховуючи те, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, суд ухвалою від 24 вересня 2013 року поновив провадження у справі з 07 жовтня 2013 року та призначив розгляд справи на 07 жовтня 2013 року на 10 годин 30 хвилин.

В судовому засіданні 07 жовтня 2013 року відповідач подав суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі, в якому зазначив, що рішення господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2013 року по справі № 926/770/13, яка є взаємопов'язаною з даною справою, оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду та не набрало законної сили, в підтвердження чого надав суду ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 27 вересня 2013 року про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення справи до розгляду.

Враховуючи те, що розгляд даної справи був неможливий до вирішення пов'язаної з нею справи № 926/770/13, яка розглядалась Львівським апеляційним господарським судом та набрання рішенням по справі законної сили, суд ухвалою від 07 жовтня 2013 року зупинив провадження у справі до вирішення справи № 926/770/13 та набрання рішенням законної сили.

Беручи до уваги те, що обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі відпали, суд ухвалою від 04 грудня 2013 року поновив провадження у справі з 16 грудня 2013 року та призначив розгляд справи на 16 грудня 2013 року на 10 годин 30 хвилин.

16 грудня 2013 року позивач подав суду письмову заяву про уточнення позовних вимог, в якій вказує, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2013 року по справі № 926/770/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року, визнано пункт 2.2. договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року недійсним, а отже, у зв'язку з тим, що у вказаному договорі не визначений строк розрахунку відповідачем за отримані послуги, то він повинен виконати розрахунок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, а саме 03 січня 2013 року. Таким чином, позивач у поданій заяві просить суд сягнути з відповідача на його користь заборгованість за розміщення виробничих потужностей у сумі 56000,00 грн., заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 17941,84 грн., пеню у сумі 4294,36 грн. та три проценти річних у сумі 2629,42 грн.

Подана позивачем 16 грудня 2013 року заява про уточнення позовних вимог по своїй правовій природі є заявою про зменшення позовних вимог в частині стягнення пені та збільшення позовних вимог в частині стягнення трьох процентів річних.

Отже, враховуючи те, що подана позивачем заява не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає її.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного:

01 червня 2011 року між сторонами укладено договір № 08/07-2011/06-14, згідно якого позивач зобов'язувався надати послуги по тимчасовому розміщенню виробничих потужностей відповідача за адресою вул. Набережно-Печерська дорога, 2 відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, та по вул. Набережно-Печерська дорога, 4, згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору, на період виконання робіт з капітального ремонту тротуарів мосту ім. Є.О. Патона через р. Дніпро в м. Києві (пункт 1.1. договору).

Пунктами 2.1., 2.3., 2.4. договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року передбачено, що вартість послуг по розміщенню виробничих потужностей відповідача за адресою вул. Набережно-Печерська дорога, 2 відповідно до додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, та по вул. Набережно-Печерська дорога, 4, згідно додатку № 2, який є невід'ємною частиною договору, становить 8000,00 грн. за місяць, в тому числі ПДВ. Нарахування плати згідно договору починається з моменту підписання даного договору та закінчується після остаточного звільнення території позивача від виробничих потужностей відповідача, факт розміщення виробничих потужностей та звільнення території від виробничих потужностей оформлюється актом. Вартість комунальних послуг (водопостачання, електроенергія) не входить до складу плати за розміщення виробничих потужностей та сплачується відповідачем позивачу окремо на підставі підписаних двосторонніх актів зафіксованих показників встановлених лічильників до 15-го числа місяця наступного за звітним.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року між сторонами 01 червня 2011 року складено акт передачі-приймання, яким встановлено, що відповідач відповідно до договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року розмістив виробничі потужності за адресами вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та по вул. Набережно-Печерська дорога, 4. Також, в означеному акті сторони встановили, що територія на якій надаються послуги по тимчасовому розміщенню виробничих потужностей знаходиться у належному санітарно-технічному стані, сторони одна до одної претензій не мають.

Складений між сторонами акт передачі-приймання від 01 червня 2011 року підписаний керівниками та скріплений печатками сторін.

Також, між сторонами складено акт, яким встановлено, що станом на 31 грудня 2011 року відповідачем по договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року всього спожито електричної енергії 19502 кВт.

Вказаний акт підписаний представниками сторін та скріплений їхніми печатками.

При цьому, суд зазначає, що підписи повноважених осіб у вищезазначених актах підтверджують лише письмову форму актів, в якій їх вчинено, а відповідно сам факт підпису актів юридичними особами підтверджується наявністю печатки у актах, які мають письмову форму.

Слід вказати, що між сторонами не укладався належний акт про звільнення відповідачем території позивача за адресами вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та по вул. Набережно-Печерська дорога, 4 від своїх виробничих потужностей. Однак, 11 квітня 2012 року представниками сторін складено акт про те, що виробничі потужності відповідача знаходились на території позивача по договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року. При цьому, підписи представників в означеному акті не скріплені печатками сторін.

Пунктом 2.2. договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року сторонами було передбачено, що відповідач здійснює оплату за надані позивачем передбачені даним договором послуги, протягом 3-х днів після отримання поточної оплати від замовника (комунальна корпорація «Київавтодор») за виконані підрядні роботи згідно договору № 6 від 20 грудня 2010 року, шляхом здійснення безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок позивача після отримання оплати від замовника (комунальної корпорації «Київавтодор»).

Однак, рішенням господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2013 року по справі № 926/770/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року, пункт 2.2. договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року визнано недійсним.

При цьому, 01 лютого 2013 року позивач надсилав відповідачу претензію № 38/061 про сплату заборгованості у сумі 130321,55 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року.

Надсилання позивачем відповідачу вказаної претензії та отримання її відповідачем підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0210504644868.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи те, що рішенням господарського суду Чернівецької області від 03 вересня 2013 року по справі № 926/770/13, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07 листопада 2013 року, пункт 2.2. договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року, який встановлював строк виконання зобов'язання, визнано недійсним, то відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення йому позивачем претензії № 38/061 про сплату заборгованості, а саме з 08 лютого 2013 року.

Однак, відповідач не оплатив у встановлений строк вартість послуг по розміщенню у період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року своїх виробничих потужностей на території позивача за адресами вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та по вул. Набережно-Печерська дорога, 4, а тому зобов'язаний сплатити позивачу існуючу заборгованість у сумі 56000,00 грн.

Також, відповідач не оплатив у встановлений строк вартість комунальних послуг, а саме спожитої у період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року електричної енергії у кількості 19502 кВт, а тому зобов'язаний сплатити позивачу існуючу заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 17941,84 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом статті 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктами 5.1, 5.3 договору № 08/07-2011/06-14 від 01 червня 2011 року передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства. У випадку невиконання зобов'язань щодо розрахунків за надані послуги відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної діючої облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку пені та трьох процентів річних, ним за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати у встановлений строк вартості послуг по розміщенню у період з 01 червня 2011 року по 31 грудня 2011 року своїх виробничих потужностей на території позивача за адресами вул. Набережно-Печерська дорога, 2 та по вул. Набережно-Печерська дорога, 4, нараховано відповідачу пеню у сумі 4294,36 грн. за період з 03 січня 2013 року по 04 липня 2013 року, а також за прострочення виконання грошового зобов'язання нараховано три проценти річних у сумі 1597,15 грн. за період з 03 січня 2013 року по 16 грудня 2013 року.

Однак, відповідач повинен був виконати грошове зобов'язання щодо оплати вартості послуг по розміщенню своїх виробничих потужностей у семиденний строк від дня пред'явлення йому позивачем претензії № 38/061 про сплату заборгованості, а саме з 08 лютого 2013 року.

Отже, за розрахунком суду розмір пені, яку відповідач має сплатити на користь позивача за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, становить суму у розмірі 3344,66 грн. за період з 08 лютого 2013 року по 04 липня 2013 року, а розмір трьох процентів річних, які відповідач має сплатити на користь позивача за прострочення виконання грошового зобов'язання, становить суму у розмірі 1436,05 грн. за період з 08 лютого 2013 року по 16 грудня 2013 року.

Одночасно, відповідач за прострочення виконання грошового зобов'язання щодо оплати вартості спожитої електроенергії має сплатити позивачу три проценти річних у сумі 1032,27 грн. за період з 16 січня 2012 року по 16 грудня 2013 року.

При цьому, з урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у сумі 949,70 грн. та трьох процентів річних у сумі 161,10 грн.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 42, 43, 22, 43, 49, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост» - м. Чернівці, вул. Гагаріна, 4, код 14262749 на користь комунального підприємства по утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» - м. Київ, вул. Набережно-Печерська дорога, 2, код 03359018 - заборгованість у сумі 73941,84 грн., пеню у сумі 3344,66 грн., три проценти річних у сумі 2468,32 грн. та судовий збір у сумі 1595,10 грн.

3. Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені у сумі 949,70 грн. та трьох процентів річних у сумі 161,10 грн.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16 грудня 2013 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 20 грудня 2013 року.

Суддя О.С. Тинок