Рішення № 36274965, 12.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2013 р. Справа № 911/3727/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»про стягнення 824 287,03 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:Волошин О.І. (довіреність № 5/01 від 03.01.2013 року)від відповідача:Шишковський М.Б. (довіреність №58/КАМ/Ю від 15.07.2013 року)секретар судового засідання: Жиленко Е.В.

Обставини справи:

26.09.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою № 425/09 від 25.09.2013 року (вх. №3648/13) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - відповідач) про стягнення 824 287,03 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 33/13 від 08.08.2013 року, а саме, щодо здійснення повної оплати за поставлений товар в загальній кількості 899,90 тон, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 804 407, 49 грн. - основного боргу, 3 727,41 грн. - 3% річних та 16 152, 13 грн. - сума пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2013 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 14.11.2013 року.

11.11.2013 року через канцелярію суду позивач подав документи витребувані Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2013 року супровідним листом №514/11 від 08.11.2013 року (вх. № 23340).

Також, 11.11.2013 року позивач подав заяву № 515/11 від 08.11.2013 року (вх. № 23341 від 11.11.2013 року), в якій повідомляє про часткову оплату відповідачем суми боргу в розмірі 786 407,50 грн. та просить стягнути з відповідача наступні суми: 17 999,99 грн. - суму основного боргу, 3 727,41 грн. - 3% річних, 16 152,13 грн. - суму пені та 16 485,74 грн. - суму судового збору.

При цьому, позивач не скористався передбаченим ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правом подати заяву про зменшення розміру позовних вимог або відмову від позову в цій частині.

За таких обставин, суд розглядає позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

13.11.2013 року через канцелярію суду відповідач подав відзив № 233/2013 від 12.11.2013 року (вх. № 23632), в якому зазначає, що товар поставлений у вагонах № 95716643 та № 95129946 не відповідав якісним показникам встановленими договором поставки №33/13, тому вважає, що на підставі п.7.6. договору він має право на зменшення ціни товару.

У судовому засіданні 14.11.2013 року представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів. Подане клопотання господарським судом задоволено.

Ухвалою від 14.11.2013 року було відкладено розгляд справи на 28.11.2013 року.

25.11.2013 року через канцелярію суду позивач подав письмові пояснення на відзив № 551/11 від 22.11.2013 року (вх. № 24316 від 25.11.2013 року).

У судовому засіданні 28.11.2013 року господарським судом, на підставі п.3 ч.1 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 05.12.2013 року.

03.12.2012 року через канцелярію суду позивач подав додаткові пояснення на відзив № 561/12 від 02.12.2013 року (вх. № 24931 від 03.12.2013 року).

05.12.2013 року відповідач через канцелярію суду подав додаткові документи супровідним листом б/н від 04.12.2013 року (вх. №25104).

У судовому засіданні 05.12.2013 року господарським судом було оголошено перерву на 12.12.2013 року.

У судове засідання 12.12.2013 року представники сторін по справі з'явилися. Представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач у судовому засіданні 12.12.2013 року заперечував проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 12.12.2013 року господарським судом Київської області в порядку вимог ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

08.08.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №33/13 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати в установлені в специфікаї до даного договору строки у власність покупця соєвий шрот виробництво Аргентини (далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти даний товар і оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, кількість, асортимент, ціна і вартість окремої партії товару, яка поставляється по даному договору визначається специфікаціями, які є невід'ємними частинами даного договору.

Пунктом 2.1. договору встановлено, що основними показниками якості товару є: вміст сирого протеїну - не менше 46%, вологість - макс.13%, клітковина - не більше 4%, жир - 25.

Відповідно до п. 2.2. договору якість товару підтверджується копією сертифіката якості.

Пунктом 2.3. договору встановлено, що при виявленні невідповідності якості товару показникам, вказаним в даному договорі, покупець зупиняє прийом товару і в обов'язковому порядку викликає представника поставщика для проведення комісійного відбору проб товару і передачі їх на дослідження в будь-яку державну акредитовану лабораторію, що має статус арбітражного. Витрати по проведенню такого дослідження витрати несе сторона, яка замовила експертизу.

Відповідно до п. 3.1. договору поставка товару здійснюється на умовах CTP (INCOTERMS 2010) залізничним транспортом. При цьому постачальник оплачує перевозку товару до станції Київ-Петрівка ПЗЗ (код станції 320609), отримувач: Філіал «Київкомбікорм» ТОВ «Комплекс Агромарс» (код отримувача 1792).

Пунктом 3.2. договору зазначено, що датою поставки товару є дата здачі товару залізниці до відправки.

Договором встановлено, що кількість і вартість товару відображається в накладних при передачі товару покупцю, які є невід'ємними частинами договору (п. 4.2.).

Факт підтвердження дати відправки вагона (вагонів) з товаром є відмітка залізничної станції про прийом товару до відправки в з/д накладній (квитанції), відповідно до п. 4.4. договору.

За умовами п. 5.1. договору оплата вартості кожної окремої партії товару здійснюється покупцем за умовами 100% попередньої оплати вартості такої партії товару протягом двох банківських днів на основі рахунка-фактури і відповідно відправленої постачальником телеграми (повідомлення) про заплановану дату відправки вагона (вагонів) з товаром зі станції відправлення, кількості відправленого товару і його вартості.

Пунктом 5.2. договору встановлено, що датою оплати вартості товару є дата надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 10 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав.

Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» за період з 09.08.2013 року по 28.08.2013 року поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» товар на суму 6 200 311,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями специфікації №1 від 08.08.2013 року та залізничними накладними:

- № 32799025 від 09.08.2013 року до якої додається відомість вагонів (вагон №1 - 95716643; вагон №2 - 95044970; вагон №3- 95806626; вагон №4 - 95129946) та видаткова накладна № 12325 від 09.08.2013 року на суму 1 582 633,00 грн.

- № 32957672 від 20.08.2013 року

- № 32958084 від 21.08.2013 року до якої додається відомість вагонів (вагон № 1 -95548764, вагон №2 - 95031241, вагон №3- 95044582, вагон №4 - 95037461, вагон №5 - 95699179, вагон №6- 95574356, вагон №7- 95699153) та видаткова накладна № 129 54 від 21.08.2013 року на суму 3 306 855,50 грн.

- № 33029075 від 27.08.2013 року до якої додається відомість вагонів (вагон №1 - 95845848, вагон №2-95128831, вагон №3-95698767) та видаткова накладна № 13275 від 28.08.2013 року на суму 1 310 822, 50 грн.

Також, відповідно, до п. 5.1 договору, позивач повідомляв відповідача про відправку товару за допомогою телеграм та виставляв рахунки-фактури ( № 1611 від 08.08.2013 року на суму 1 582 633,00 грн.; рахунок-фактура № 1666 від 15.08.2013 року на суму 3 306 855,50 грн.; рахунок-фактура № 1849 від 27.08.2013 року на суму 1 310 822, 50 грн.;

Копії зазначених документів містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуто в судовому засіданні.

Господарським судом встановлено, що вищезазначені документи (специфікація №1, залізничні накладні, видаткові накладні, рахунки фактури) оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в ній реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та подані сторонами документи, господарський суд встановив, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Проте, відповідач виконав свій обов'язок щодо сплати товару частково про, що свідчить довідка № ИСХ 15-3-3/1318-ШРД від 24.09.2013 року Лівобережного відділення ПУАТ «Фітобанк» згідно якої з 08.08.2013 року по 20.09.2013 року на рахунок 2600107218 ТОВ «Аскоп-Україна» код.30579869 від ТОВ «Комплекс Агромарс» код 30160757 були надходження в сумі 5 395 903, 51 грн.

Крім того, як вбачається з довідки № ИСХ 15-3-3/1952-ЦРД від 08.11.2013 року Лівобережного відділення ПУАТ «Фідобанк» на рахунок 2600107218 ТОВ «Аскоп-Україна» код. 30579869 від ТОВ «Комплекс Агромарс» код 30160757 надійшли кошти в розмірі 786 407,50 грн. Зазначене також підтверджується платіжними дорученнями № 8000178213 від 01.10.2013 року на суму 393 203, 75 грн. та № 8000178212 від 01.10.2013 року на суму 393 203,75 грн.

Таким чином, станом на 12.12.2013 року несплаченою залишається сума заборгованості у розмірі 17 999, 99 грн.

Провадження в частині стягнення 786 407, 50 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Щодо заперечень відповідача, що товар поставлений позивачем був неналежної якості, тому, на думку відповідача, він має право на зменшення ціни товару на підставі п.7.6. договору, суд виходить з наступного.

Відповідач у своїх запереченнях зазначає, що 11.08.2013 року до Філії «Київкомбікорм» ТОВ «Комплекс Агромарс» надійшли 4 вагони шроту соєвого від ТОВ «Аскоп Україна»: вагон №1 - 95716643; вагон №2 - 95044970; вагон №3- 95806626; вагон №4 - 95129946.

12.08.2013 року з кожного вагону було відібрано по одній пробі товару по 2 кілограми, про що був складений акт відбору зразків продукції для проведення дослідження (за участі представників позивача та відповідача).

Згідно акту від 13.08.2013 року відбору зразків продукції для проведення дослідження, складеним комісією Філії «Київкомбікорм» ТОВ «Комплекс Агромарс», відібрані зразки по 1 кілограму кожен з чотирьох вагонів для направлення в лабораторію Trouw Nutrition Hifeed BV для дослідження.

Як зазначає відповідач, відповідно проведеного дослідження лабораторія Trouw Nutrition Hifeed BV надала висновок, в якому встановлено, що якість товару у вагоні №1 - 95716643 та вагоні №4 - 95129946 не відповідає вимогам п. 2.1. та п. 2.2. договору.

Судом критично оцінюються посилання відповідача, як на доказ неналежної якості продукції, на висновок лабораторії Trouw Nutrition Hifeed BV, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 2.3. договору при виявленні невідповідності якості товару показникам, вказаним в даному договорі, покупець зупиняє прийом товару і в обов'язковому порядку викликає представника поставщика для проведення комісійного відбору проб товару і передачі їх на дослідження в будь-яку державну акредитовану лабораторію, що має статус арбітражного. Витрати по проведенню такого дослідження витрати несе сторона, яка замовила експертизу.

Таким чином сторони погодили, що у випадку виявлення невідповідності поставленого товару дослідження проводить виключно державна акредитована лабораторія.

Крім того, поданий відповідачем висновок експертизи лабораторії Trouw Nutrition Hifeed BV викладений англійською мовою, перекладу на українську мову, засвідченого належним чином відповідачем не надано.

За таких обставин, висновок експертизи лабораторії Trouw Nutrition Hifeed BV не може вважатися належним доказом неякісності товару поставленого позивачем.

Крім того, суд звертає увагу, що додатково перевірити якість поставлено товару, зокрема, шляхом призначення судової експертизи не вбачається можливим, виходячи з наступного.

В матеріалах справи наявні дві належним чином завірені копії Актів відбору зразків продукції для проведення дослідження від 12.08.2013 року:

1-ша копія - надана позивачем до додаткових пояснень №561/12 від 02.12.2013 року (вх. № 24931 від 03.12.2013 року);

2-га копія - надана відповідачем супровідним листом б/н від 04.12.2013 року (вх. №25104 від 05.12.2013 року).

При дослідженні в судовому засіданні 12.12.2013 року, наданих сторонами копій актів та їх оригіналів, судом виявлено, що акти надані позивачем та відповідачем містять розбіжності.

Так, в акті, наданому позивачем (і в оригіналі, і в копії) зазначено, що разом відібрано 8 зразків, загальною вагою 8 кілограм.

Проте, в акті відповідача (і в оригіналі, і в копії), зазначено, що разом відібрано 18 зразків, загальною вагою 28 кілограмів.

Таким чином, надані екземпляри актів містять суперечливі дані щодо кількості відібраних проб, їх загальної маси.

Відповідно до даних таблиці, наведеної у акті від 12.08.2013 року і в акті позивача, і в акті відповідача, зазначено, що з кожного вагону було відібрано по 2 кілограма шроту соєвого та опломбовано ТОВ «Комплекс Агромарс» та ТОВ «Аскоп-Україна», тобто відібрано 4-ри проби по 2 кілограми.

Крім того, відповідач зазначає, що кожна проба була розділена на 4 зразки: 1-й - зразок зберігається в лабораторії філії «Київкомбікорм», 2-ий - направлено в Центральну лабораторію ТОВ «Комплекс агромарс», 3-ій - знаходиться у представнкиа ТОВ «Скоп-Україна», 4-ий - був направлений на дослідження в лабораторію Trouw Nutrition Hifeed BV.

Крім того, відповідачем надано акт огляду б/н від 04.12.2013 року вказано, що відповідно до акту відбору проб, було відібрано 18 зразків шроту соєвого, з яких були сформовані об'єднані проби. З яких 10 зразків забрав представник ТОВ «Аскоп» Пархоменко І.В., 4-ри зразки були надіслані в лабораторію Trouw Nutrition Hifeed BV, 4-ри зразки направлені в центральну лабораторію ТОВ «Комплекс Агромарс» та 4-ри зразки зберігаються в лабораторії «Київкомбікорм» ТОВ «Комплекс Агромарс». При цьому в ньому не вказано якого об'єму поділені проби. Крім того, суд звертає увагу, що даний акт підписаний в односторонньому порядку лише представниками відповідача ТОВ «Комплекс Агромарс».

При цьому документально підтверджених пояснень щодо обставин появи 18 зразків та їх ваги, відповідачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 679 Цивільного кодексу України, продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.

За таких обставин, господарський суд, дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено факту порушення позивача зобов'язань щодо якості поставленого товару.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що несплаченою залишилась сума основного боргу в розмірі 17 999,99 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 17 999,99 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення 3 % річних у сумі 3 727,41 грн.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих на суму боргу за поставлений товар, є правомірною.

Здійснивши власний розрахунок 3 % річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій «ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.», господарський суд встановив, що розрахунок позивача є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення 3 % річних підлягає задоволенню в сумі 3 727,41 грн.

Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 16 152, 13 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено п. 7.2. договору, у випадку прострочення оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню на залишок суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент існування такої заборгованості , за кожен день прострочки.

Перевіривши надані позивачем розрахунки пені за вищевказаними видатковими накладними, господарський суд дійшов висновку, що вони відповідають вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірним.

Таким чином, позов в частині стягнення пені підлягає задоволенню в сумі 16 152, 13 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними позивачем належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем і такими, що підлягають задоволенню частково 17 999,99 грн. основного боргу; 3 727,41 грн. 3% річних, 16 152, 13 грн. пеня.

Провадження у частині 786 407, 50 грн. підлягає припиненню.

Враховуючи, що частина основного боргу була сплачена відповідачем 02.10.2013 року, тобто після звернення позивача до суду (26.09.2013 року), судовий збір відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладається повністю на Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в сумі 16 485, 74 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (07350, Київська обл., Вишгородський район, село Гаврилівка, ідентифікаційний код: 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (02660, м. Київ, Дніпровський район, вул.. Марини Раскової, будинок 11, офіс 600, ідентифікаційний код: 30579869) 17 999 (сімнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 99 коп. основного боргу, 3 727 (три тисячі сімсот двадцять сім) грн. 41 коп. 3 % річних, 16 152 (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят дві) грн. 13 коп. пені та 16 485 (шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 74 коп. судового збору.

3. Провадження в частині стягнення 786 407 (сімсот вісімдесят шість тисяч чотириста сім) грн. 50 коп. припинити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В.М. Антонова

Повне рішення складено 17.12.2013 року