Рішення № 36274888, 17.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С.Петлюри, 16 тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. справа № 911/4323/13

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Резонагро», Черкаська обл., м. Черкаси

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Київська обл., м. Біла Церква

про стягнення 81 378,73 гривень

за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.11.2013р. Приватне підприємство «Резонагро» (далі-ПП «Резонагро»/позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі-ФОП ОСОБА_1/відповідач) про стягнення 81 378,73 грн., з яких: 77 257,50 грн. заборгованості за договором поставки №030713 від 03.07.2013р., 3 358,98 грн. пені та 762,25 грн. 3% річних.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.11.2013р. порушено провадження у справі №911/4323/13 та призначено справу до розгляду на 03.12.2013р.

03.12.2013р. через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи без участі представника останнього. Зазначене клопотання судом задоволено.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2013р. розгляд даної справи було відкладено на 17.12.2013р.

В судові засідання 03.12.2013р. та 17.12.2013р. представник відповідача не з'явився, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду даної справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.07.2013р. між ПП «Резонагро» (далі-постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (далі-покупець) було укладено договір поставки №030713 (далі-договір), відповідно до якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та оплатити його у повному обсязі на умовах визначених даним договором.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 11.2 договору).

Судом встановлено, що позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку відповідачу товару загальною вартістю 78 457,50 грн., що підтверджується підписами та відбитками печаток сторін на накладній №350 від 04.07.2013р., копія якої міститься в матеріалах справи.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення першим умов договору.

Втім, відповідач свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості поставленого товару належним чином не виконав, сплативши лише 1 200,00 грн., внаслідок чого за ним утворилось 77 257,50 грн. заборгованості.

Факт сплати відповідачем 1 200,00 грн. за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою ПАТ «ВТБ Банк» №437/1101-2 від 02.12.2013р.

Наявність 77 257,50 грн. заборгованості відповідача за договором підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою позивача №031213-02/02 від 03.12.2013р.

Посилаючись на те, що відповідач решту вартості поставленого товару не оплатив, позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 77 257,50 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №350 від 04.07.2013р. згідно договору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Оскільки відповідачем не надано суду ані відзиву на позовну заяву, ані будь-яких інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд у відповідності до ст. 75 ГПК України, здійснював розгляд даної справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що заявлена позовна вимога підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статей 173, 265, 193 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статей 712, 692, 530 ЦК України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.5 договору передбачено, що 100% оплати від суми вартості поставленого товару здійснюється протягом 14 банківських днів з моменту відвантаження товару.

З огляду наведеного, підписання відповідачем спірної накладної без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару свідчить про прийняття відповідачем поставленого товару та, у відповідності до п. 4.5 договору, породжує в останнього обов'язок щодо його оплати у повному обсязі до 25.07.2013р.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України.

Відтак, беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також враховуючи те, що станом на день прийняття рішення відповідач вартість поставленого позивачем товару оплатив частково, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 77 257,50 грн. заборгованості по оплаті вартості поставленого товару за накладною №350 від 04.07.2013р. згідно договору підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з першого, зокрема, 3 358,98 грн. пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Приписами статей 230, 231 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений ст. 1 вищезазначеного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня може стягуватись виключно у випадку, якщо таке передбачено договором (встановлено за згодою сторін) чи в законі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.07.2013р. у справі №4/5014/2433/2012.

З огляду наведеного, а також враховуючи той факт, що відповідальність за порушення строків оплати вартості поставленого товару у вигляді пені та її розміри договором не передбачена, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 358,98 грн. пені є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.11.2013р. у справі №910/7821/13.

При винесенні даного рішення судом також було враховано, що п. 6.3, який покладений в основу в обґрунтування вимоги про стягнення пені, у договорі відсутній.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача 762,25 грн. 3% річних, нарахованих з урахуванням часткової оплати, за періоди:

з 18.07.2013р. по 22.09.2013р. на 78 457,50 грн. заборгованості,

з 23.09.2013р. по 13.11.2013р. на 77 257,50 грн. заборгованості.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про міжбанківський переказ грошей в Україні в національній валюті» від 17.03.2004р. №110, банківський день - позначений календарною датою проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електронних міжбанківських переказів Національного банку, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.

Враховуючи, що у вихідні та святкові дні банківська система України міжбанківські перекази коштів через систему електронних переказів не здійснює, суд дійшов висновку, що оплату вартості поставленого товару за накладною №350 від 04.07.2013р. відповідач мав здійснити до 25.07.2013р., а відтак, право на нарахування 3% річних за несвоєчасну оплату вказаної накладної у позивача виникло з 25.07.2013р., а не з 18.07.2013р. як помилково вважає останній.

З огляду наведеного, а також враховуючи заявлений позивачем період, суд здійснював обрахунок 3% річних за періоди:

з 25.07.2013р. по 22.09.2013р. на 78 457,50 грн. заборгованості,

з 23.09.2013р. по 13.11.2013р. на 77 257,50 грн. заборгованості.

Оскільки арифметично вірний розмір 3% річних, обрахованих судом в межах заявленого позивачем періоду з урахуванням вимог вищезазначених положень договору та норм Закону, становить 717,11 грн., тому вимога позивача про стягнення з відповідача 762,25 грн. 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 717,11 грн.

Витрати по сплаті судового збору, у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 551, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 193, 230, 231, 236 Господарського кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Резонагро» (18032, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Ярославська, 9, кім. 31, ідентифікаційний код 37400087) 77 257 (сімдесят сім тисяч двісті п'ятдесят сім) грн. 50 коп. заборгованості, 717 (сімсот сімнадцять) грн. 11 коп. 3% річних та 1 559 (одну тисячу п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 19.12.2013р.

Суддя В.А. Ярема