Рішення № 36274869, 17.12.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2013 р. Справа № 911/4171/13

Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О., розглянувши справу

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр», м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс», Київська обл., м. Бровари

про стягнення 99319,82 грн.

за участю представників:

від позивача: Калмиков О.В. (ордер ХС № 039701 від 12.11.2013 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

товариство з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (далі - відповідач) про стягнення 99319,82 грн. заборгованості за договором поставки № 12/07-13 від 12.07.2013 р.

Сума позову відповідно до ст. 55 ГПК України визначена судом, оскільки позивачем в позовній заяві зазначена неправильна сума позову.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки № 12/07-13 від 12.07.2013 р. в частині зобов'язання з оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 99319,82 грн.

Представник позивача у судових засіданнях 05.12.2013 р. та 17.12.2013 р. позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 05.12.2013 р. та 17.12.2013 р. не з'явився, хоча про час і місце судових засідань відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 41245903. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав.

Відповідно до ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.07.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (покупець) було укладено договір поставки № 12/07-13 (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору у відповідності до умов договору постачальник на підставі заявки покупця зобов'язується передати у власність покупця матеріали будівельного призначення, а саме матеріали асортимент, кількість та вартість яких визначена в рахунках-фактурах та/або видаткових накладних до договору, що надані постачальником та являють собою невід'ємну частину даного договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах договору.

Пунктом 1.2. договору встановлено, що з моменту підписання договору будь-яке постачання товару покупцю постачальником вважається здійсненим в рамках даного договору.

Згідно з п. 2.1. договору замовлення покупця на поставку товарів обов'язкові для постачальника. Замовлення можуть надаватись постачальникові в усній та письмовій формі, засобами поштового, факсимільного зв'язку, по електронній пошті або у інший спосіб, прийнятий для покупця. У заявці має бути зазначена кількість, асортиментний перелік товару та, в разі необхідності, місце поставки товару.

В підтвердження прийняття замовлення постачальник протягом 2-х банківських днів надає покупцю відповідний рахунок-фактуру (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3. договору постачальник зобов'язаний поставити товар покупцеві протягом 5 банківських днів із дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника по оплаті рахунку-фактури покупцем (п. 3.3. договору). У випадку відсутності можливості поставити товар своєчасно постачальник зобов'язаний повідомити покупця у тій же формі, що й замовлення покупця.

Згідно з п. 3.1. договору загальна сума договору визначається сумою вартості всіх окремих постачань на підставі відвантажувальних документів постачальника в період дії договору.

Вартість товару вказується в рахунку-фактурі, що є невід'ємною частиною договору і діє на момент відвантаження товару. Ціни включають вартість товару, тари, упакування й маркування, ПДВ. Ціни вказуються в накладних і рахунках-фактурах, а в необхідних випадках, також у відповідних протоколах узгодження цін (п. 3.2. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що покупець оплачує суму, зазначену в рахунку-фактурі, у формі 70% попередньої оплати протягом 3-ох банківських днів із дня одержання рахунка-фактури та 30% при отриманні товару у той же день, шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою покупцем в момент зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 4.1. договору товар постачається окремими партіями на основі заявки покупця (п. 2.1.) за умови дотримання покупцем п. 3.3. договору. Якщо сторонами не визначено інше, - поставка товару здійснюється в межах території складу постачальника.

Згідно з п.п. 4.4., 4.5. договору перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття покупцем партії товару в місці постачання. Постачання товару і його прийняття оформляються в накладній на відвантаження товару, що підписується уповноваженими представниками сторін. Повноваження представника покупця повинні бути підтверджені довіреністю.

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості згідно накладної, що підтверджується підписом уповноваженого представника покупця на всіх екземплярах накладної (п. 4.8. договору).

Згідно з пунктом 2.2. договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури № ТЦ-1827 від 11.07.2013 р. на суму 397721,87 грн. та № ТЦ-1917 від 17.07.2013 р. на суму 6964,20 грн.

На виконання умов договору позивач за період з 23.07.2013 р. по 31.07.2013 р. поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 404686,07 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ТЦ-1558 від 23.07.2013 р. на суму 98756,45 грн., № ТЦ-1597 від 25.07.2013 р. на суму 70518,37 грн., № ТЦ-1599 від 25.07.2013 р. на суму 78008,83 грн., № ТЦ-1602 від 25.07.2013 р. на суму 49378,22 грн., № ТЦ-1603 від 25.07.2013 р. на суму 8977,86 грн., № ТЦ-1665 від 31.07.2013 р. на суму 92082,14 грн. та № ТЦ-1593 від 24.07.2013 р. на суму 6964,20 грн.

Для отримання зазначеного товару відповідачем видано довіреності № 499 від 12.07.2013 р. та № 520 від 18.07.2013 р. на ім'я ОСОБА_2.

З наявних в матеріалах справи банківських виписок з рахунку позивача вбачається, що відповідач в порушення умов п. 3.3. договору станом на час подання позовної заяви розраховувався за отриманий товар частково на загальну суму 305366,25 грн., в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 99319,82 грн.

Відповідач неодноразово звертався до позивача із гарантійними листами (вих. № 01/02-08 від 02.08.2013 р. та вих. № 18/09 від 18.09.2013 р.), в яких гарантував оплату рахунка № ТЦ-1827 від 11.07.2013 р. до 06.08.2013 р. та 30.09.2013 р. відповідно.

01.10.2013 р. позивач направив на адресу відповідача лист претензію № 1 (вих. № 186 від 01.10.2013 р.), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, в якій просив відповідача розрахуватися за надані матеріали, перерахувавши суму боргу на поточний рахунок позивача протягом 7 днів.

15.10.2013 р. позивач направив на адресу відповідача лист претензію № 2 (вих. № 198 від 14.10.2013 р.), що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком, в якій просив відповідача розрахуватися за надані матеріали, перерахувавши суму боргу на поточний рахунок позивача протягом 7 днів.

Проте, вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 99319,82 грн. за товар, отриманий на підставі договору поставки № 12/07-13 від 12.07.2013 р. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 99319,82 грн. підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути із відповідача адвокатські витрати у сумі 11932,00 грн. на підставі договору № 01.09/2013 від 01.09.2013 р. про надання правової допомоги.

На підтвердження факту отримання послуг адвоката позивачем надано суду, зокрема, договір № 01.09/2013 від 01.09.2013 р. про надання правової допомоги, акт виконаних робіт № 1 від 24.10.2013 р. про надання юридичних послуг щодо врегулювання відносин ТОВ «ТСК Центр» з ТОВ «Белактріс», ордер ХС № 039701 від 12.11.2013 р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 10.04.2008 р. та платіжне доручення № 777 від 31.10.2013 р. на суму 11932,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Пунктом 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

01.09.2013 р. між позивачем (замовник) та адвокатом суб'єктом підприємницької діяльності Калмиковим Олексієм Вікторовичем (виконавець) був укладений договір № 01.09/2013 про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1. якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надавати правову (юридичну) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Згідно з п. 2.1. договору виконавець бере на себе виконання наступної правової роботи: перевіряє відповідність вимогам законодавства внутрішніх документів замовника, надає допомогу замовнику з підготовки та правильного оформлення зазначених документів; бере участь у підготовці та укладенні різного роду договорів, що укладаються замовником, надає допомогу щодо організації контролю за виконанням цих договорів, слідкує за застосуванням передбачених законом та договором санкцій по відношенню до контрагентів, що не виконують договірних зобов'язань; організовує та веде претензійну роботу за матеріалами, підготовленими замовником; надає консультації, висновки, довідки з правових питань, що виникають у діяльності замовника; захищає права та законні інтереси замовника з будь-яких питань, у тому числі в судах всіх ланок, у всіх державних органах, у тому числі правоохоронних, органах прокуратури тощо; як представник замовника веде справи в господарських судах України та користується всіма правами сторони без обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що ціна договору складається з суми коштів за всіма актами фактично виконаних робіт за період дії договору.

Відповідно до п. 4.2. договору за роботу, виконану виконавцем, замовник перераховує на користь виконавця кошти згідно актів виконаних робіт за певний період (об'єм) фактичного виконання робіт.

24.10.2013 р. позивачем та Калмиковим О.В. підписано акт виконаних робіт № 1 про надання юридичних послуг щодо врегулювання відносин ТОВ «ТСК Центр» з ТОВ «Белактріс», відповідно до якого виконавець передав, а замовник прийняв роботи за договором № 01.09/2013 від 01.09.2013 р. про надання правової допомоги загальною вартістю 11932,00 грн.

Позивач сплатив адвокату Калмикову О.В. 11932,00 грн. за актом виконаних робіт № 1 від 24.10.2013 р., що підтверджується платіжним дорученням № 777 від 31.10.2013 р., яке наявне в матеріалах справи, та з якого вбачається, що одержувачем коштів є Калмиков О.В., призначення платежу: «оплата за юридичні послуги згідно акта № 1 від 24.10.2013 р.».

Відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р. розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Отже, оскільки позивачем надано суду належні докази на підтвердження отримання послуг адвоката, то вказані витрати позивача відносяться до судових витрат в розумінні ст. 44 ГПК України, проте враховуючи, що сума оплати вказаних послуг позивачем є неспіврозмірною з ціною позову та складністю справи, господарський суд вважає за необхідне обмежити розмір адвокатських витрат, що підлягають відшкодуванню відповідачем, до 7000,00 грн.

Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з п. 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом).

Враховуючи те, що позивачем при поданні до господарського суду позовної заяви майнового характеру було сплачено 2625,04 грн. судового збору, замість 1986,40 грн., оскільки, як вже зазначалось, позивачем в позовній заяві зазначена неправильна сума позову, то господарський суд дійшов висновку про повернення позивачу 638,64 грн. надмірно сплаченого судового збору.

Відповідно до статті 49 ГПК України судовий збір у сумі 1986,40 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Белактріс» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Кирпоноса, 5, код 35612272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (03191, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Вільямса, 9, корпус 3, кв. 181, код 36791776) 99319,82 грн. (дев'яносто дев'ять тисяч триста дев'ятнадцять грн. 82 коп.) заборгованості, 7000,00 грн. (сім тисяч грн. 00 коп.) витрат з оплати послуг адвоката та 1986,40 грн. (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят шість грн. 40 коп.) судового збору.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «ТСК Центр» (03191, м. Київ, Голосіївський р-н, вул. Академіка Вільямса, 9, корпус 3, кв. 181, код 36791776) 638,64 грн. судового збору, сплаченого до Державного бюджету України згідно з платіжним дорученням № 578 від 14.10.2013 р.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Рябцева О.О.

Рішення підписано 18.12.2013 р.