Ухвала суду № 36274765, 10.12.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2013 р.Справа № 814/2045/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Мороз А. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Вербицької Н.В.,

Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проводник» до Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013р. за №0000 17 22 00, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2013р. ТОВ «Проводник» звернулось в суд із позовом до Очаківської ОДПІ ГУМ у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22.04.2013р. за №0000172200 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зобов'язання сплатити суму податку у розмірі 41244грн та штрафні санкції в сумі 10311грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 25.03.2013р. по 29.03.2013р. проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Проводник» з питань правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту існування фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 в результаті якої складено акт від 05.04.2013р. за №91/22/37629953. На підставі вказаного акту 22.04.2013р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000172200 про нарахування податку на додану вартість в сумі 41244грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 10311грн.

Позивач із вказаним податковим повідомленням-рішенням не згоден, вважає його незаконним, оскільки сама перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства, при складанні акту допущено порушення норм Податкового кодексу, як результат - неправильні висновки перевірки. Посилаючись на вказані обставини просить позов задовольнити.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013р. адміністративний позов задоволено.

Податкове повідомлення-рішення від 22.04.2013р. №000017200 визнано протиправним і скасовано.

В апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду скасувати, винести нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, постанови суду без змін, з наступних підстав.

За правилами ст.200КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів реальність господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, надав усі необхідні первинні документи на підтвердження надання послуг, а тому правомірно сформований податковий кредит по вказаним операціям.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Проводник» з питань правомірності формування податкового кредиту та встановлення факту фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_2 за період з 1 жовтня до 30 листопада 2012р., д 5 квітня 2013р. складений акт за № 91/22/37629953 (т. 1 а. с. 50-72).

На підставі висновків акту перевірки ДПІ 22 квітня 2013р. прийнято податкове повідомлення-рішення за №0000172200 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 41244,0грн. та штрафними санкціям у розмірі 10311,0грн. (т.1 а.с.73).

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки ДПІ про не підтвердження реальності господарських операцій з контрагентом, останній не вів бухгалтерську та податкову документацію, угоди, укладені з цим постачальником є нікчемні, а тому у позивача не було підстав для формування податкового кредиту з ПДВ по цим господарським операціям.

Даючи оцінку висновкам ДПІ, суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.9ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

На підтвердження реальності господарської операції платником податку надано до справи: податкові накладні (а.с.25,26), видаткові накладні та квитанції про проведення оплати за надані послуги (а.с.111-223), акт здачи-прийняття робіт (послуг) від 30.11.2012р. (а.с.24), платіжні доручення на оплати робіт (а.с.19-22), документи, які підтверджують доставку товару експрес поштою (а.с.27-45).

Отже, надані первинні документи свідчать про реальність господарських операцій з надання послуг з доставки товару експрес доставкою.

Що стосується висновку ДПІ про неможливість проведення перевірки ФОП ОСОБА_2, то судова колегія вважає, що сам по собі факт неможливості проведення зустрічної перевірки не може тягнути за собою негативних наслідків для платника податку у вигляді зменшення податкового кредиту, оскільки платник податків може бути необізнаним стосовно допущених порушень та дійсних намірів таких фізичних осіб, які представляють такого контрагента.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 31.01.2011р. по справі №21-47\10, та з практики Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» проти Болгарії та Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії.

Що стосується механізму підтвердження позивачем реальності тих господарських операції, по яким був сформований податковий кредит з ПДВ, судова колегія зазначає, що Податковий Кодекс України визначає лише вимоги щодо документального підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Як свідчать надані документи, такий порядок позивачем було дотримано.

Крім того, Судова колегія звертає увагу не те, що в акті перевірки ДПІ не посилається на невідповідність вимогам законодавству вищевказаних первинних документів, а також не заперечує проти того факту, що вказані контрагенти на момент проведення операцій із позивачем мали право на виписку податкових накладних і були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що платником податку правомірно сформований податковий кредит від постачальника ФОП ОСОБА_2 за вказаний період, доведений факт отримання товару\послуг, що підтверджує реальність господарських операцій.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що постанова суду постановлена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.198,200,206КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Очаківської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2013р. - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: Н.В. Вербицька

А.Г. Федусика